ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 520/2088/21
адміністративне провадження № К/9901/40340/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Дембіцької О.С.,
представника Відповідача: Потапенко-Ротаренко І.О.,
розглянувши в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (суддя Сліденко А.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року (судді: П`янова Я.В., Спаскін О.А., Русанова В.Б.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОРГ"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,
про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОРГ" (надалі також - Позивач, ТОВ "ВОСТОРГ") звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати: накази Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 721-П від 9 лютого 2021 року та № 1434-П від 5 травня 2021 року, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, від 19 березня 2021 року № 00036640702, № 00036560702, №00036590702, від 13 квітня 2021 року № 00051060728, № 00051070728.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що у господарських відносинах з вітчизняними контрагентами-постачальниками ТОВ "Таруно", ТОВ "ТД Санлайт", ТОВ "Зернолідер Трейд", ТОВ "Інженірінг Консалтинг ЮА", ТОВ "Ю-Порт Очаков", ТОВ "Регіон-Агро", ТОВ "Лозанна Лімітед" діяв обачливо, податковий кредит з податку на додану вартість сформовано за наслідком реальних господарських операцій щодо придбання сільськогосподарської продукції, підтверджених первинними документами, зобов`язання сторін за укладеними угодами виконані у повному обсязі; товар в подальшому реалізовано на експорт, що також підтверджено належними документами митних операцій, а валютні кошти від продажу надійшли на рахунки платника податків від покупця-нерезидента. Стверджував про безпідставність висновків перевірки, побудованих на припущеннях податкового органу.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зробив висновок, що оскаржені накази контролюючого органу про продовження і про призначення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння податку на додану вартість не узгоджуються з вимогами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) з огляду на правову колізію між положеннями абзацу 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (надалі - ПК України) у редакції Закону України від 17 березня 2020 року №533-ІХ та положеннями Закону України від 13 травня 2020 року №591-ІХ (до яких змін не вносилось та якими запроваджено мораторій на проведення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння податку на додану вартість) з одного боку та між положеннями пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" і постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 (якими відновлено проведення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння податку на додану вартість) з іншого боку.
За наведеного, в силу підпункту 4.1.4 статті 4 та пункту 5.2 статті 5 ПК України суд першої інстанції дійшов висновку, що найбільш сприятливим для платника податку є застосування положень саме абзацу 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у редакції Закону України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ як спеціальних норм профільного акту законодавства.
Надаючи правову оцінку оскарженим податковим повідомленням-рішенням суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу за результатами заходів контролю не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, оскільки: товар реально постачався та був у наявності, податкові накладні контрагентів-постачальників зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, придбаний в Україні товар в подальшому реалізовано Позивачем на експорт на користь покупців-нерезидентів під контролем митних органів з отриманням валютної виручки, відсутні інші джерела отримання товару, що в сукупності виключає існування наміру Позивача щодо безпідставного одержання податкової вигоди і доводить правильність та достовірність даних податкового обліку по податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Відхиляючи доводи Відповідача щодо господарської неспроможності контрагентів-постачальників суд першої інстанції зазначив про те, що виконання зобов`язань з продажу вже створеного товару не вимагає ані існування основних фондів, ані існування виробничих потужностей, ані наявності трудових ресурсів чи будь-яких інших активів. Натомість, контролюючим органом не вжито заходів щодо зустрічної звірки контрагентів-постачальників та не опитані їх керівники.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, наказів №721-П від 9 лютого 2021 року та № 1434-П від 5 березня 2021 року та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову; в іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині оскаржених індивідуальних актів, якими визначено податкові донарахування грошових зобов`язань платника податків, залишивши без змін рішення суду першої інстанції у цій частині.
Судом апеляційної інстанції враховано, з-поміж іншого, що недоліки товарно-транспортних накладних не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, спірні господарські операції були спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, а, враховуючи подальший експорт товару, підтверджується розумна економічна мета укладених Позивачем правочинів з контрагентами. Колегією суддів апеляційної інстанції відхилено доводи апелянта в частині наявних кримінальних проваджень з огляду на відсутність вироків у межах кримінальних справ, як і посилання щодо обриву ланцюга постачання, оскільки такі базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів Позивача, а тому, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення Позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин Позивача з його контрагентами-постачальниками.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних наказів апеляційний суд виходив з того, що Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", пунктом 4 розділу II якого надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, є чинним, його положення не були визнані неконституційними. Тобто, у такий спосіб парламент уповноважив Уряд України скорочувати строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, відтак Кабінетом Міністрів України в межах повноважень прийнято постанову від 3 лютого 2021 року № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки". Ця постанова набрала чинності, не була скасована чи визнана нечинною у судовому порядку, тому підлягає виконанню.
У зв`язку з відмовою Позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов`язкові письмові запити Відповідача протягом визначеного строку та отримання фактів, що свідчать про недостовірність визначення платником даних, які містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також даних щодо подальшої реалізації придбаних товарів, оскаржувані накази в контексті положень постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89, визнані судом апеляційної інстанції правомірними, що слугувало підставою для відмови в позові у цій частині.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, ухваливши у цій частині нове рішення про відмову в позові.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач стверджує про безпідставність доводів скаржника зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги залишивши оскаржувані судові рішення без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
27 січня 2020 року контролюючим органом видано наказ № 531 про призначення планової виїзної документальної перевірки платника за період 1 січня 2018 року - 30 вересня 2019 року.
Листом від 18 березня 2020 року № 10798/10/20-40-05-02-15 контролюючий орган повідомив Позивача про зупинення проведення означеної перевірки.
9 лютого 2021 року контролюючим органом видано наказ № 721-П про продовження проведення перевірки Позивача за наказом від 27 січня 2020 року № 531.
Результати проведеної планової виїзної документальної перевірки оформлені актом від 1 березня 2021 року № 3327/2040-07-02-08/32437180.
Згідно з висновками акта перевірки від 1 березня 2021 року № 3327/2040-07-02-08/32437180 виявлено порушення: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 ПК України внаслідок відображення у податковому обліку показників виданих контрагентами-постачальниками (ТОВ "Таруно", ТОВ "ТД Санлайт", ТОВ "Зернолідер Трейд", ТОВ "Інженірінг Консалтинг ЮА", ТОВ "Ю-Порт Очаков", ТОВ "Регіон-Агро") первинних документів за нереальними господарськими операціями, що призвело до заниження грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 48836111,00 грн та заниження грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 50302968,00 грн і до завищення від`ємного значення податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 3959378,00 грн.
19 березня 2021 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00036640702 щодо зменшення від`ємного значення податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - січень 2019 року, у розмірі 3959378,00 грн; податкове повідомлення-рішення № 00036560702 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 62878710,00 грн (основний платіж - 50302968,00 грн, штраф - 12757742,00 грн); податкове повідомлення-рішення № 00036590702 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 73254166,50 грн (основний платіж - 48836111,00 грн, штраф - 24418055,50 грн).
5 березня 2021 року контролюючим органом видано наказ № 1434-П про призначення позапланової виїзної перевірки Позивача з питання правильності справляння податку на додану вартість за січень 2020 року та червень 2020 року у господарських відносинах з тими ж контрагентами, що відображені у акті перевірки від 1 березня 2021 року № 3327/2040-07-02-08/32437180, але за інший період часу.
Результати проведеної позапланової перевірки оформлені актом від 23 березня 2021 року № 4777/20-40-14-12-09/32437180.
За висновками акта перевірки від 23 березня 2021 року № 4777/20-40-14-12-09/32437180 виявлено порушення: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України за рахунок відображення у податковому обліку показників виданих контрагентами-постачальниками (ТОВ "Таруно", ТОВ "Лозанна Лімітед") первинних документів за нереальними господарськими операціями, що призвело до заниження грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 529231,00 грн і до завищення від`ємного значення податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 2407789,00 грн.
13 квітня 2021 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00051060728, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - січень 2020 року у розмірі 2407489,00 грн; та податкове повідомлення-рішення № 00051070728 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 793846,50 грн (основний платіж - 529231,00 грн, штраф - 264615,5 грн).
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Скаржник наполягає на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано положення статей 185, 187, 188, 198 та статті 201 ПК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих положень в аналогічних справах, викладених у постановах від 7 квітня 2021 року у справі №813/1200/18, від 18 березня 2020 року у справі № 826/8114/15 та від 19 травня 2021 року у справі № 815/1021/16; порушено статтю 9 КАС України та не узято до уваги висновок щодо застосування вказаної статті у постанові Верховного Суду від 9 грудня 2020 року у справі № 824/1276/18-а; а також висновки Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 822/1786/16 щодо необхідності надання правової оцінки факту наявності кримінальних проваджень щодо контрагентів.
Зокрема стверджує, що у цій категорії спорів досліджуючи обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій слід враховувати відсутність належних доказів щодо якості та походження товару (олія соняшникова, зерно), оскільки за спірними операціями в посвідченнях про якість товару вказано виробників, які не фігурували у ланцюгу постачання такого товару. Водночас, за даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання товару також не знайшло свого підтвердження по ланцюгу постачання контрагентам Позивача. На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій фактично обмежились посиланням на формальну наявність первинних документів та факт подальшого експорту товару, не дослідивши дійсний рух товарно-матеріальних цінностей, не встановивши дійсного виробника товару, не надавши оцінки доводам щодо неможливості виготовлення відповідної продукції та численним недолікам і неузгодженостям у первинних документах. Позивач також не зміг пояснити, у який спосіб та за якими критеріями відбувався пошук і вибір контрагентів з-поміж суб`єктів господарювання, які реалізовують аналогічні товари, а також порядок оформлення відповідних документів за спірними операціями представниками сторін та узгодження умов поставок.
Зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам скаржника щодо фактичної неспроможності здійснення господарських операцій безпосередньо контрагентами Позивача з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, відсутності як найманих працівників, так і самого факту придбання поставлених товарів. Невмотивовано відхилено також і доводи щодо дефектності товарно-транспортних накладних, як-от: невідповідність адрес складання, місць навантаження та розвантаження, державних номерних знаків транспортних засобів (за номерними знаками, вказаними у товарно-транспортних накладних, зареєстровано інші транспортні засоби), прізвищ водіїв, які, нібито, у один день здійснювали декілька перевезень за різними маршрутами, що є неможливим з огляду на відстань та нормативні вимоги до перевезень вантажів.
Зауважує, що судами попередніх інстанцій також безпідставно відхилено й посилання скаржника на обставини, встановлені у відповідних кримінальних провадженнях, без надання таким жодної правової оцінки.
Вважає, що усі наведені скаржником обставини залишені поза межами судового дослідження, а відповідні доводи скаржника невмотивовано відхилені судами обох інстанцій.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Позивач звертає увагу на те, що скаржником наведено нові доводи в частині дефектності первинних документів та поставлено під сумнів фактичну наявність та рух товару за спірними операціями з контрагентами-постачальниками. Натомість, в основу оскаржуваних індивідуальних актів було покладено податкову інформацію та висновки щодо непідтвердження ланцюга постачання й виробника товару, що був предметом спірних поставок та стверджено Відповідачем у суді першої інстанції.
Вважає, що судами обох інстанцій було повно та всебічно досліджено усі фактичні обставини спірних операцій щодо постачання та подальшої реалізації сільськогосподарської продукції, достеменно з`ясовано факт виконання укладених угод та порядок поставок товару, встановлено повноту та достовірність первинних документів, наданих у ході перевірки та суду, що підтверджують реальне постачання товару, його відвантаження, перевезення від постачальників до морських портів для подальшого експорту (в порядку прямого експорту та експорту через комісіонерів на підставі відповідних письмових договорів комісії) з отриманням прибутку, чим досягнуто господарську мету. Акцентує на нових доводах скаржника щодо експорту товару, придбаного саме у контрагентів-постачальників, що підтверджено належними документами митних органів.
На противагу доводам скаржника щодо непідтвердження ланцюга постачання та виробника товару зауважує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій було досліджено походження товарів, виробників, з`ясовано, що якість товарів підтверджено посвідченнями якості товарів, виданими виробниками товарів, а за відсутності посвідчення якості - лабораторними аналізами якості товарів, здійсненими терміналами морських портів за кожною партією товару та за кожною товарно-транспортною накладною в матеріалах справи. При цьому наполягає та тому, що за умовами договорів поставок постачальники самостійно забезпечували (замовляли і оплачували) транспортування товарів саме до терміналів морських портів, де відбувалось приймання-передача товарів і перехід права власності від постачальників до Позивача, щоб в подальшому відправити (реалізувати) товари на експорт з терміналів морських портів. Деякі невідповідності щодо дат товарно-транспортних накладних, складених перевізниками/постачальниками Позивача, з видатковими накладними та актами приймання-передачі товару пояснює оформленням товарно-транспортних накладних в момент навантаження товару для його транспортування Позивачу як одержувачу товару, натомість видаткові накладні та акти приймання-передачі товару було складено по факту відвантаження товару в терміналах морських портів, що спростовує доводи скаржника та фактично підтверджує реальний процес виконання господарських операцій.
У ході судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій Позивачем надано пояснення щодо обрання контрагентів, що враховано судами, а також, всупереч доводам скаржника, й факти кримінальних проваджень, яким надано належну оцінку. Тому вважає, що усі фактичні обставини спірних поставок сільськогосподарської продукції повно встановлено та належно досліджено судами першої та апеляційної інстанцій, а доводи скаржника зводяться виключно до переоцінки доказів в матеріалах справи.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом касаційного перегляду у цій справі в силу приписів частини першої статті 341 КАС України є лише вимоги, які були задоволені судом першої інстанції, висновки щодо яких залишено без змін судом апеляційної інстанції після апеляційного перегляду, тобто в частині індивідуальних актів, яким Позивачу визначено суми податкових донарахувань та зменшено від`ємне значення податку на додану вартість.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог щодо наказів Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 721-П від 9 лютого 2021 року та № 1434-П від 5 травня 2021 року не оскаржуються учасниками справи, доводи щодо висновків судів у цій частині відсутні у касаційній скарзі, тому такі позовні вимоги не є предметом цього касаційного провадження.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши учасників справи у судовому засіданні, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи в межах, що становить предмет касаційного перегляду, правильність наданої судами першої та апеляційної інстанцій правової оцінки спірним індивідуальним актам в контексті дотримання Відповідачем частини другої статті 2 КАС України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на таке.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктами 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки контролюючого органу про нереальність постачання Позивачу сільськогосподарської продукції (олія соняшникова, шрот, зерно) контрагентами-постачальниками ТОВ "Таруно", ТОВ "ТД Санлайт", ТОВ "Зернолідер Трейд", ТОВ "Інженірінг Консалтинг ЮА", ТОВ "Ю-Порт Очаков", ТОВ "Регіон-Агро", ТОВ "Лозанна Лімітед", які обґрунтовано відсутністю виробників товару у ланцюгу постачання, непідтвердженням походження та якості товару, розбіжністю адрес складання актів прийому-передачі та видаткових накладних, недоліками товарно-транспортних накладних та відсутністю документів на підтвердження навантаження товару для транспортування на експорт, а також непідтвердженням відправлення на експорт саме товару, придбаного за спірними операціями постачання, порушеними кримінальними провадженнями щодо посадових осіб контрагентів-постачальників.
Отже, предметом судової перевірки є обставини щодо здійснення господарських операцій Позивача та реальність поставок товару (сільськогосподарської продукції) контрагентами-постачальниками, а також достовірність та повнота відображення їх наслідків у податковому обліку.
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Крім того, однією із судових доктрин, застосованих також і у судовій практиці Верховного Суду, є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач придбавав у контрагентів ТОВ "Таруно", ТОВ "ТД Санлайт", ТОВ "Зернолідер Трейд", ТОВ "Інженірінг Консалтинг ЮА", ТОВ "Ю-Порт Очаков", ТОВ "Регіон-Агро", ТОВ "Лозанна Лімітед" сільськогосподарську продукцію (олію соняшникову, шрот, зерно), яку у подальшому було реалізовано на експорт.
Так, 22 вересня 2019 року Позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Таруно" укладено договір поставки № 220919/01 олії соняшникової, на підтвердження постачання за яким надано: видаткові накладні (загальна сума 76110258,52 грн, в тому числі ПДВ 12685043,09 грн), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на загальну суму 76110258,52 грн. В подальшому придбаний товар експортовано Позивачем згідно з контрактом на експорт товару № SFO300919.01 від 30 вересня 2019 року на користь покупця-нерезидента України - компанії OLEOS SWISS S.A., що підтверджується вантажними митними деклараціями та платіжними дорученнями щодо перерахування Позивачу валютної виручки за товар на загальну суму 485959,23 доларів США (в перерахунку на гривні згідно з додатковою угодою до контракту - 11868873,96 грн). Експорт олії соняшникової здійснено із залученням комісіонера за укладеним з ТОВ "Індастріал Кемікалз" договором комісії № 151119-ДК від 15 листопада 2019 року. Комісіонером перераховано Позивачу грошові кошти у загальній сумі 54849783,95 грн, що підтверджено платіжними дорученнями в матеріалах справи, а передачу товару комісіонеру оформлено актами приймання-передачі.
Досліджуючи фактичні обставини господарських операцій Позивача з контрагентом ТОВ "Таруно" та аналізуючи зміст документів на підтвердження їх виконання судами першої та апеляційної інстанції, відхиляючи доводи податкового органу щодо розбіжностей адрес складання актів прийому-передачі товару та видаткових накладних із товарно-транспортними накладними, встановлено відсутність таких вимог у визначених сторонами умовах поставок товару. Аналізуючи зміст та умови укладеної угоди поставки суди звернули увагу на те, що у специфікаціях до договору поставки від 22 вересня 2019 року № 220919/01 сторонами було узгоджено постачання товару автотранспортом та/або залізничним транспортом і визначено вантажоодержувачів: ТОВ "Евері" та/або ТОВ МП "Термінал Укрхарчозбутсировина". Суди з`ясували, що з даних товарно-транспортних накладних слідує, що замовником і вантажовідправником є ТОВ "Оушен Стиль", яке діє за дорученням ТОВ "Таруно", а вантажоодержувачем є термінал ТОВ "Евері", експортер ТОВ "Індастріал Кемікалз" за договором комісії № 151119-ДК від 15 листопада 2019 року в квоту COFCO RESOURCES S.A. за контрактом № 596132 Oleоs Swiss S.A. Також, згідно з товарно-транспортними накладними замовником є ТОВ "Таруно", вантажовідправником ТОВ "СП Укрсоя" за договором переробки давальницької сировини № 54 з ТОВ "Таруно", вантажоодержувачем є ТОВ МП "Термінал УХЗС" в квоту Oleоs Swiss S.A. експортер ТОВ "Індастріал Кемікалз" за договором комісії № 151119-ДК від 15 листопада 2019 року з ТОВ "Восторг" за контрактом № 596132 Oles Swiss S.A. За результатом судового дослідження видаткових накладних, актів прийому-передачі олії соняшникової, згідно з якими місцем поставки товару на умовах DAP є термінал ТОВ "Евері" та ТОВ МП "Термінал УХЗС", судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на означені розбіжності у актах прийому-передачі товару та видаткових накладних із товарно-транспортними накладними.
Надаючи оцінку доводам Відповідача щодо оформлення видаткових накладних та актів приймання-передачі пізніше (29 вересня 2019 року) дати товарно-транспортної накладної № 163614 (28 вересня 2019 року), судами попередніх інстанцій узято до уваги те, що умовами укладеного Позивачем з ТОВ "Таруно" договору поставки передбачено, що датою поставки товару (перехід права власності на товар), вважається дата виписки видаткової накладної, а датою передачі товару вважається дата приймання товару в пункті призначення, яка вказується у акті прийому-передачі. Оскільки товарно-транспортні накладні складались перевізниками, якими здійснювалося транспортування товару до терміналів морських портів для подальшого експорту товару Позивачем, дати видаткових накладних, актів прийому-передачі та товарно-транспортних накладних можуть і не співпадати.
Відхиляючи доводи податкового органу щодо неможливості здійснення перевезення товару одним водієм, зокрема за товарно-транспортними накладними від 1 грудня 2019 року № 4700 та № 4377, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з товарно-транспортною накладною № 4700 пунктом навантаження є с.Новогригорівка Дніпропетровської області, а пунктом розвантаження с. Галицинове Миколаївської області (вага 36,14 тон, відстань становить 455 км), в той час як в товарно-транспортній накладній № 4377 пунктом навантаження вказано смт. Воскресенське Миколаївської області і пунктом розвантаження с. Галицинове Миколаївської області (вага 38,77 тон), тобто перевезення за товарно-транспортною накладною № 4377 здійснювалося в межах однієї області з відстанню у 34 км, що спростовує сумніви щодо об`єктивної можливості виконання перевезення.
Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що Позивачем (Покупець) та ТОВ "Зернолідер Трейд" (Продавець) укладено договір поставки №030419/01 від 3 квітня 2019 року, предметом якого є купівля-продаж олії соняшникової.
Постачання Позивачу товару за цим договором підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними на загальну суму постачання 33867075,84 грн (в тому числі ПДВ 5644512,64 грн), товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (товар оплачено повністю, оплату здійснено на поточні рахунки, вказані ТОВ "Зернолідер Трейд"). Придбаний товар експортовано на користь покупця-нерезидента компанії OLEOS SWISS S.A. за контрактом № SFO200419.01 від 20 квітня 2019 року і контрактом № SFO170619.01 від 17 червня 2019 року із залученням до виконання експортних операцій комісіонера ТОВ "Санлайт плюс" за договором комісії № 180119/01-К від 18 січня 2019 року. Операції експорту товару підтверджено вантажними митними деклараціями та платіжними дорученнями щодо отримання Позивачем валютної виручки та оплати від комісіонера.
Також, 9 вересня 2019 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Ю-Порт Очаков" (Постачальник) укладено договір поставки № 090919/01СХ пшениці.
Виконання сторонами умов договору та постачання пшениці підтверджено: видатковими та податковими накладними на загальну суму постачання 17322318,00 грн (в тому числі ПДВ 2887053,00 грн), товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (товар оплачено повністю, оплату здійснено на поточні рахунки, вказані ТОВ "Ю-Порт Очаков"). Згодом придбаний товар був експортований на користь покупця-нерезидента компанії OLEOS SWISS S.A. за контрактом № V-WHT090919/01 від 9 вересня 2019 року, контрактом № V-WHT100919/03 від 10 вересня 2019 року, контрактом № V-WHT100919/02 від 10 вересня 2019 року і контрактом № V-WHT020919/01 від 2 вересня 2019 року, що підтверджено вантажними митними деклараціями та платіжними дорученнями щодо перерахунку валютної виручки від нерезидента-покупця.
1 серпня 2019 року Позивачем (як покупцем) та ТОВ "Інженірінг Консалтинг ЮА" (як постачальником) укладено договір поставки пшениці № 010819/01СХ.
Постачання товару за вказаним правочином підтверджено: видатковими та податковими накладними на загальну суму постачання 14292832,20 грн (в тому числі ПДВ 2382138,70 грн), товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на загальну суму 7825707,94 грн (в тому числі ПДВ 1304284,66 грн) (оплата здійснювалась Позивачем на поточні рахунки, вказані ТОВ "Інженірінг Консалтинг ЮА", а також за договорами про відступлення права вимоги). Придбаний товар експортовано на користь покупця-нерезидента компанії OLEOS SWISS S.A. за контрактом № V-WHT200819/02 від 20 серпня 2019 року, контрактом № V-WHT210819/03 від 21 серпня 2019 року, контрактом № V-WHT200819/01 від 20 серпня 2019 року, контрактом № V-WHT210819/02 від 21 серпня 2019 року та підтверджено вантажними митними деклараціями та платіжними дорученнями на перерахування валютних коштів Позивачу від покупця-нерезидента на загальну суму 517635,99 доларів США (в перерахунку на гривні згідно з додатковими угодами до контрактів 12642534,25 грн).
Також, Позивачем (Покупець) укладено з ТОВ "Регіон-Агро" (Постачальник) договори поставки від 2 листопада 2018 року № 021118/01СХ, предметом якого є купівля-продаж ячменю і насіння ріпаку, і від 15 січня 2019 року № 150119/02М, предметом якого є купівля-продаж олії соняшникової.
Виконання умов постачання сільськогосподарської продукції за укладеними угодами з постачальником ТОВ "Регіон-Агро" підтверджується: видатковими та податковими накладними на загальну суму поставок ячменю і насіння ріпаку 37697233,85 грн (в тому числі ПДВ 6282872,31 грн), товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на загальну суму 37697233,85 грн (оплата здійснювалась на поточні рахунки, вказані ТОВ "Регіон-Агро", а також за договорами про відступлення права вимоги). Придбаний товар експортовано на користь покупця-нерезидента компанії OLEOS SWISS S.A. за контрактом № V_211218/01 від 21 грудня 2018 року із залученням комісіонера ТОВ "Захід імпорт" за договором комісії № 0211К від 2 листопада 2018 року. Вибуття товару за межі України підтверджується вантажними митними деклараціями, та платіжними дорученнями щодо отримання валютної виручки від компанії OLEOS SWISS S.A. та оплати від комісіонера.
Окрім того, між Позивачем та контрагентом ТОВ "Регіон-Агро" укладено договір №150119/02М від 15 січня 2019 року щодо постачання олії соняшникової, що підтверджено: видатковими та податковими накладними на загальну суму постачання 18608265,00 грн (в тому числі ПДВ 3101377,50 грн), товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на загальну суму 18608265,00 грн (оплату здійснено на поточні рахунки, вказані ТОВ "Регіон-Агро", а також за договорами про відступлення права вимоги). Товар експортовано за межі України через комісіонерів: ТОВ "ТД Санлайт Плюс" і ТОВ "Світо-Трейд" за договором комісії №180119/01-К від 18 січня 2019 року з ТОВ "ТД Санлайт Плюс" і договором комісії №230119/01-К від 23 січня 2019 року з ТОВ "Світо-Трейд" та підтверджено вантажними митними деклараціями і платіжними дорученнями.
З контрагентом-постачальником ТОВ "ТД Санлайт" Позивачем укладено договори поставки: від 4 січня 2018 року № 040118/02М, предметом якого є купівля-продаж (поставка) олії соняшникової; від 8 лютого 2018 року № 080218/02М, предметом якого є купівля-продаж (поставка) соняшникового шроту; від 18 вересня 2018 року №180918/01М, предметом якого є купівля-продаж (поставка) олії соняшникової; від 25 квітня 2018 року № 250418/01СХ, предметом якого є купівля-продаж (поставка) кукурудзи, сої, пшениці.
Реальність постачання товару за укладеними угодами підтверджується: податковими та видатковими накладними (на загальну суму постачання олії соняшникової 91158348,00 грн (в тому числі ПДВ 15193058,00 грн), на загальну суму постачання соняшникового шроту 2681748,00 грн (в тому числі ПДВ 446958,00 грн), на загальну суму постачання олії соняшникової 15685824,00 грн (в тому числі ПДВ 2614304,00 грн), на загальну суму постачання кукурудзи, сої, пшениці 32261604,84 грн (в тому числі ПДВ 5376934,14 грн), товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, платіжними дорученнями. Придбаний товар експортовано на користь покупця-нерезидента компанії OLEOS TRADING LIMITED згідно з укладеним контрактом № SFO020418.01 від 2 квітня 2018 року через комісіонера ТОВ "Регіон Тех Ком" за договором комісії № 011217/03-К від 1 грудня 2017 року, що підтверджується вантажними митними деклараціями та отриманням Позивачем валютної виручки від компанії OLEOS TRADING LIMITED за платіжними дорученнями та оплати від комісіонера.
1 червня 2020 року між Позивачем (як Покупцем) та ТОВ "Лозанна Лімітед" (як Постачальником) укладено договір № 010620/01 щодо поставки олії соняшникової.
Виконання операцій постачання олії соняшникової за цим договором підтверджується: видатковими та податковими накладними на загальну суму поставок 3175386,00 грн (в тому числі ПДВ 529231,00 грн), товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на загальну суму 311187,83 грн. Придбаний товар експортовано через посередника-комісіонера ТОВ "Індастріал Кемікалз" за договором комісії № 151119-ДК від 15 листопада 2019 року, що підтверджується вантажною митною декларацією, а отримання виручки за поставлений товар на загальну суму 2783109,11 грн підтверджено платіжними дорученнями.
Щодо посвідчень якості товарів та їх виробників, Позивачем до матеріалів справи надано, а судами попередніх інстанцій досліджено та проаналізовано таку інформацію та з`ясовано:
щодо поставок від ТОВ "Таруно" - виробниками товарів є ТОВ "Знаменівський олійноекстракційний завод", ТОВ "СП Укрсоя", ТОВ "Ашер 8";
щодо поставок від ТОВ "Зернолідер Трейд" - виробниками товарів є ТОВ "Агроком Нова Водолага" і ТОВ "Агросинергія";
щодо поставок ТОВ "Регіон-Агро" - виробниками олії соняшникової є ТОВ "Знаменівський олійноекстракційний завод", а щодо частини товарів, яка поставлялася без посвідчення якості виробника, а саме щодо поставлених ячменю і ріпака - до кожної товарно-транспортної накладної Терміналами морських портів (Терміналом ТОВ "ТІС Зерно" і Терміналом ТОВ "Боріваж") здійснювалися лабораторні аналізи якості поставлених товарів;
щодо поставок від ТОВ "Лозанна Лімітед" - виробником товару є ТОВ "Знаменівський олійноекстракційний завод";
щодо товарів, поставлених від ТОВ "Інженірінг консалтинг ЮА" та ТОВ "Ю-Порт Очаков"- товари поставлялися без посвідчення якості виробника, тому до кожної товарно-транспортної накладної Терміналом морського порту ПрАТ "Бердянський завод ПТО" здійснювався лабораторний аналіз якості товарів;
щодо поставок від ТОВ "ТД Санлайт" - виробниками товару є ТОВ "Ново-Оіл", ТДВ "Кременчанка". Щодо частини товарів, яка поставлялася без посвідчення якості виробника, до кожної товарно-транспортної накладної Терміналами морських портів здійснювався лабораторний аналіз якості цих товарів.
Як у касаційній скарзі, так і у ході судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій скаржник звертав увагу на недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, як-от: невідповідність дати їх складання датам видаткових накладних та актів приймання-передачі товару, неспівпадіння податкових адрес відправників вказаним адресам у товарно-транспортних накладних. Мотивуючи відхилення наведених доводів податкового органу суди попередніх інстанцій виходили з того, що умовами укладених правочинів визначено забезпечення поставки товару автотранспортом та/або залізничним транспортом обов`язком саме продавця. Щодо доводів Відповідача про невідповідність зазначення місця розвантаження товару у товарно-транспортних накладних по операціях з контрагентом-постачальником ТОВ "Регіон-Агро" укладеним угодам, суди попередніх інстанцій врахували перейменування морського порту Южний на морський порт Південний, чим спростовано доводи скаржника.
Надаючи оцінки доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що господарські відносини Позивача з наведеними вище контрагентами-постачальниками підтверджено належними первинними документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими платіжними документами, товарно-транспортними накладними, які повністю підтверджують факти придбання Позивачем у даних контрагентів продукції сільськогосподарського походження та її подальшу реалізацію на експорт.
Скаржник безпідставно стверджує про залишення без оцінки посилань контролюючого органу щодо наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів, які судами попередніх інстанцій обґрунтовано не узято до уваги з огляду на те, що Відповідачем не надано доказів наявності вироку за фактами порушених кримінальних проваджень.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 12 грудня 2019 року (справа №814/1439/17), від 21 жовтня 2021 року (справа № 200/9010/19-а), від 30 вересня 2021 року (справа № 826/6122/18)) факт наявності порушеного кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, що свідчать про реальність/нереальність операцій, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
Саме за результатами дослідження всіх важливих обставин у цій справі на підставі відповідних доказів, оцінка яким надана з дотриманням процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність Відповідачем допущення Позивачем порушень податкового законодавства при здійсненні операцій з ТОВ "Таруно", ТОВ "ТД Санлайт", ТОВ "Зернолідер Трейд", ТОВ "Інженірінг Консалтинг ЮА", ТОВ "Ю-Порт Очаков", ТОВ "Регіон-Агро", ТОВ "Лозанна Лімітед".
Висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень Відповідач посилається також на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Однак, контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.
Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, - є безпідставним.
Виходячи з наведеного у сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що господарські операції між Позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність Позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства у межах господарських операцій з контрагентами ТОВ "Таруно", ТОВ "ТД Санлайт", ТОВ "Зернолідер Трейд", ТОВ "Інженірінг Консалтинг ЮА", ТОВ "Ю-Порт Очаков", ТОВ "Регіон-Агро", ТОВ "Лозанна Лімітед". Тому податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, Позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.
Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції щодо нереальності господарських операцій Позивача з контрагентами-постачальниками.
При цьому, Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суди попередніх інстанції зробили обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскаржених рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.
Також колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, всупереч вимог КАС України, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень у цій справі, та свідчили б про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність Позивача щодо такої та злагодженості дій між ними.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи ж касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України.
Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, тому Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.