ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2022 року
м. Київ
справа № 600/813/20-а
адміністративне провадження № К/9901/43713/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 600/813/20-а
за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: В. Б. Шидловський, О. А. Боровицький, Д. Б. Матохнюк) від 02 листопада 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2020 року № 0001013304, № 0001033304, № 0000993304.
2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано:
- податкове повідомлення-рішення № 0000993304 від 03 лютого 2020 року за платежем податок на доходи фізичних осіб, на загальну суму 601 614,25 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 401 076,17 грн та за штрафними санкціями 200 538,08 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0001013304 від 03 лютого 2020 року за платежем військовий збір, на загальну суму 50 134,53 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 33 423,02 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 16 711,51 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0001033304 за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 484 368,86 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 387 495,09 грн та за штрафними санкціями 96 873,77 грн.
3. Після прийняття судом апеляційної інстанції постанови, 18 жовтня 2021 року позивачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
4. Головне управління ДПС у Київській області подало клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомогу, в якій просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки сума витрат на правову допомогу є неспівмірною з складністю справи та обсягом наданої роботи.
5. Додатковою Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09 листопада 2021 року, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача сплачені витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
6. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову мого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі.
7. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою відповідача, замінено Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) його правонаступником- Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797). Відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про зупинення виконання додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 600/813/20-а. Установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
8. 06 січня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін..
9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у письмовому провадженні.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Суд апеляційної інстанції частково задовольняючи заяву позивача, виходив з того, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, а тому достатнім і співмірним є розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн, що охоплює послуги по представництву інтересів позивача в судових засіданнях суду апеляційної інстанції .
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми процесуального права, а саме приписи статей 73-76, 90, 353, 242, 246 КАС України, ухвалив рішення про відшкодування розміру судових витрат на користь позивача без дослідження всіх доводів та доказів Відповідача, що призвело в свою чергу до порушення статті 134 КАС України.
12. Відповідач також наголошує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (право на касаційне оскарження у відповідності до пунктів З, 4 частини четвертої статті 328 КАС України).
13. Судом не взято до уваги, зокрема:
у розглядуваних спірних правовідносинах включено до судових витрат на правничу допомогу таку послугу як "...подання до Сьомого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу...";
не надано оцінки обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, які не відповідають ознакам "неминучості;
судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача стосовно того, що деякі документи складені за підписом та печаткою ФОП ОСОБА_1, а не представником позивача по справі, що в свою чергу може свідчити про те, що документи по справі готувались та складались самим позивачем
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із наступного.
15. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
16. Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
17. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
18. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
19. Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
20. Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
21. Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
22. За приписами частин третьої-четвертої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
23. Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
24. Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
25. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ "ЗАХІДНА ПРАВОЗАХИСТНА ГРУПА" договір про надання правової (правничої) допомоги від 15 квітня 2020 року.
26. Адвокатським Об`єднанням було надано правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
27. На підтвердження виконання надання вищевказаних послуг між Адвокатським Об`єднанням та позивачем був складений та підписаний Акт прийняття-передачі наданих послуг, а саме:
1) складання та подання до Сьомого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі №600/813/20-а - 1 год. 40 хв. у сумі 7500,00;
2) складання та подання до Сьомого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року по справі № 600/813/20-а - 40 хв. у сумі 3000,00, а разом 10500,00 грн.
28. Також, на виконання умов Договору позивачем було сплачено на рахунок Адвокатського Об`єднання "Західна правозахисна група" платежі за договором № 150420 про надання правової (правничої) допомоги у розмірі 10 500,00 гривень, що підтверджується квитанціями № 12573925/1 від 12 жовтня 2021 року, № 13-574055/1 від 13 жовтня 2021 року, № 13-575010/1 від 13 жовтня 2021 року.
29. Дослідивши наведені вище документи Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку проте, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки час, який був витрачений адвокатом на написання та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі (2 години 20 хвилин), вочевидь не відповідає складності спору.
30. Надаючи оцінку правильності висновків суду апеляційної, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу та/або проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
31. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
32. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
33. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
34. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
35. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
36. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
37. За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
38. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
39. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
40. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що на час апеляційного провадження між учасниками вже була сформована правова позиція, у тому числі щодо захисту прав та інтересів позивача та доводів відповідача. Відзив на апеляційну скаргу фактично ґрунтується на правових позиціях викладених в позовній заяві.
41. Проте, роблячи такий висновок, суд апеляційної інстанції не врахував те, що такої послуги, як складання та подання до суду відзивів на апеляційні скарги, за приписами Кодексу адміністративного судочинства України не є обов`язковою. Відповідно до положень статті 134 КАС України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
42. Окрім того, суд апеляційної інстанції також не надав оцінки та не врахував те, що в актах виконаних робіт містяться лише загальні висновки надання послуг без детального опису робіт.
43. Також судом не надано оцінки тому, що надання юридичних послуг (правничої допомоги) на суму 7000 грн., яка задоволена судом апеляційної інстанції, за складання та подання відзивів на апеляційні скарги нормативно не обґрунтовано кількістю витраченого часу, адже доводи поданих відзивів перекликаються із змістом доводів позову.
44. Отже, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, перелічивши надані позивачем докази в підтвердження понесених витрат, не оцінили взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зокрема, суд не досліджував у повній мірі обсяг наданих послуг та виконаних робіт, зазначені, зокрема, в акті прийняття-передачі наданих послуг, складності та якості складених документів. Також, зважаючи на обсяг послуг адвоката, витрати на які позивачем заявлено до відшкодування, судом не надано оцінку їх неминучості та практичному значенню для розгляду цієї справи, з огляду на її складність.
45. Враховуючи викладене, висновок Сьомого апеляційного адміністративного суду про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання. Їх розмір не відповідає визначеним критеріям розумності відносно складності наданих послуг.
46. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
47. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення, зокрема, не досліджено зібрані у справі докази та не надано оцінки доводам сторін, наведене вище відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
48. За змістом частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
49. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд