ПОСТАНОВА
Іменем України
17 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/20750/21
адміністративне провадження № К/9901/41835/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/20750/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001954405 від 17 лютого 2020 року,
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Ю. Т. Мамедова) від 26 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. О. Грибан, В. Ю. Ключкович, А. Б. Парінов) від 20 жовтня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Приватне акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001954405 від 17 лютого 2020 року.
2. У подальшому, позивачем до суду першої інстанції подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: заборони Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків та Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії щодо прийняття, підписання та направлення податкової вимоги позивачу, а також вчиняти будь-які дії щодо погашення можливого податкового боргу позивача, що може виникнути у зв`язку з прийнятим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, у тому числі здійснювати опис майна у податкову заставу, здійснювати дії по реєстрації податкової застави у відповідних державних реєстрах: Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та здійснювати інші дії, які випливають з податкової застави, а також вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу, шляхом стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває в податковій заставі до набрання законної сили рішенням у справі.
3. В обґрунтування заяви зазначено, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а невжиття судом заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи, навіть, унеможливить ефективний захист його прав, адже існує високий ризик порушення права позивача вільно володіти та розпоряджатись належним йому майном та захист прав та інтересів стане неможливим або ускладненим у зв`язку із здійсненням Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області передбачених Податковим кодексом України заходів, щодо примусового стягнення податкового боргу з позивача на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки саме такі заходи можуть призвести до:
1) зупинення діяльності позивача через неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю виконання грошових зобов`язань перед контрагентами;
2) втрати налагоджених господарських зав`язків з контрагентами, що призведе до значних збитків;
3) позбавлення позивача права на звернення до державних органів із заявою про повернення надміру сплачених коштів через наявність в особовій картці платника податків запису про наявність податкового боргу.
Також позивачем зазначено, що контролюючі органи мають право здійснювати заходи щодо примусового стягнення податкового боргу з платника податків, зокрема, звертатись до суду з позовом до платника податків про стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.
У той же час, вчинення відповідачем до ухвалення судового рішення у справі, будь-яких дій, направлених на погашення податкових зобов`язань, призведе до порушення права позивача вільно та на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном в період оскарження рішення контролюючого органу та неузгодженості визначених грошових зобов`язань, а стягнення грошових коштів чи реалізація майна позивача в рахунок погашення податкового боргу призведе до того, що захист прав та інтересів може стати неможливим або занадто ускладненим.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, заяву Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" задоволено.
Заборонено Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків та Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії щодо прийняття, підписання та направлення податкової вимоги Приватному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "Укррічфлот", а також вчиняти будь-які дії щодо погашення можливого податкового боргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", що може виникнути у зв`язку з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0001954405 від 17 лютого 2020 pоку, у тому числі здійснювати опис майна у податкову заставу, здійснювати дії по реєстрації податкової застави у відповідних державних реєстрах: Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та здійснювати інші дії, які випливають з податкової застави, а також вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу, шляхом стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
5. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 17 листопада 2021 року від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.
6. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. 13 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 лютого 2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб (18010600) у розмірі 76 807 393,69 грн.
10. Підставою оскарження в судовому порядку вказаного податкового повідомлення-рішення позивач зазначає безпідставність розрахунку податкового зобов`язання з розрахунку 3% нормативно грошової оцінки земель, в той час як для категорії земель, що перебувають у користуванні позивача має застосовуватися ставка 2,3 %. Також, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, на підставі яких податковим органом донараховано податкові зобов`язання, визнано недійсними, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 18-4-0.1-5365/2-20 від 10 серпня 2020 року.
11. Разом з тим, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що на час апеляційного розгляду справи, встановлено, що 28 липня 2021 року відповідачем винесено податкову вимогу № 0098794-1304-0467 на суму 97 956 557,87 грн. та складено акт № 324 від 28 липня 2021 року про опис майна в податкову заставу.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з урахуванням зазначених позивачем підстав позову та аналізом законодавчих норм, що визначають алгоритм дій податкового органу в разі несвоєчасної сплати визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, вбачається, що існувала істотна загроза інтересам позивача, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
13. Доводи скаржника про те, що предмет спору у справі № 640/9862/20 є ідентичним предмету спору у даній справі та виник між тими самими сторонами і з тих самих підстав, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, оскільки в контексті спірних правовідносин адміністративний позов у справі № 640/20750/21 було подано позивачем з інших підстав ніж ті, з яких було подано адміністративний позов у справі № 640/9862/20. З матеріалів справи убачається, що новою підставою для подання адміністративного позову у справі № 640/20750/21 стало неправильне застосування відповідачем при проведенні перевірки ставки розміру орендної плати. Суд апеляційної інстанції зауважив, що на даний факт позивач не посилався в адміністративному позову у справі № 640/9862/20 та відповідно даний факт не брався до уваги судами при розгляді даної справи.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
15. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
16. Зокрема, зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову також не наведено і обґрунтувань чому постанова Верховного Суду від 12 липня 2021 року повинна залишатись не виконаною.
17. Окрім того, ні з поданої ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" заяви про забезпечення позову, ні з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається в чому саме полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не наведено конкретних обставин, які б підтверджували, що захист їх прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надано відповідних доказів, а лише зазначено те що позивач повинен виконати відповідно до рішення суду яке оскарженню не підлягає. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначає про те, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача та у чому полягатимуть значні зусилля та витрати позивача.
18. Скаржник також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 01 жовтня 2019 року у справі № 420/912/19, від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 320/6836/18, які не були враховані судом апеляційної інстанції, що призвело до невірного вирішення справи.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
22. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
23. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
24. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
25. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
26. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.
27. Так, судом першої інстанції у цій справі ухвалено рішення щодо забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо прийняття, підписання та направлення податкової вимоги Приватному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "Укррічфлот", а також вчиняти будь-які дії щодо погашення можливого податкового боргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", що може виникнути у зв`язку з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0001954405 від 17 лютого 2020 року, у тому числі здійснювати опис майна у податкову заставу, здійснювати дії по реєстрації податкової застави у відповідних державних реєстрах: Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та здійснювати інші дії, які випливають з податкової застави, а також вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу, шляхом стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
28. Підставою оскарження в судовому порядку вказаного податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб (18010600) у розмірі 76 807 393,69 грн., позивач зазначає безпідставність розрахунку податкового зобов`язання з розрахунку 3% нормативно грошової оцінки земель, в той час як для категорії земель, що перебувають у користуванні позивача має застосовуватися ставка 2,3 %. Також, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, на підставі яких податковим органом донараховано податкові зобов`язання, визнано недійсними, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 18-4-0.1-5365/2-20 від 10 серпня 2020 року.
29. Водночас, ухвалюючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що з урахуванням зазначених позивачем підстав позову та аналізом законодавчих норм, що визначають алгоритм дій податкового органу в разі несвоєчасної сплати визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, існувала істотна загроза інтересам позивача, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
30. Суд зазначає, що заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
31. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
32. Проте, ухвалюючи рішення щодо забезпечення позову у цій справі шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо прийняття, підписання та направлення податкової вимоги, а також вчиняти будь-які дії щодо погашення можливого податкового боргу платника податку судами попередніх інстанцій тим самим не дотримано умови щодо співмірності застосовуваних заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог, адже заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та відповідати критерію співмірності з ними.
33. Суди попередніх інстанцій, зазначаючи про те, що предметом розгляду у цій справі є встановлення факту законності податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, виходили з того, що відповідно до аналізу законодавчих норм, що визначають алгоритм дій податкового органу у разі несвоєчасної сплати визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, відповідачем можуть вчинятися дії, які можуть істотно загрожувати інтересам позивача, але у чому саме полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди позивачу (правам, свободи та інтересам) до ухвалення рішення в адміністративній справі по суті судами попередніх інстанцій не зазначено, а також не наведено конкретних обставин, які б підтверджували, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надано відповідних доказів, тобто судами попередніх інстанцій фактично зроблено припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.
34. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
35. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
36. Водночас, єдиною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову позивач зазначає про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
37. Проте судами обох інстанцій не взято до уваги те, що наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
38. В оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій не вказано жодних конкретних очевидних перешкод, які були визнані судами достатніми для висновків, що невжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову перешкоджає провадженню господарської діяльності Позивача, як і не наведено жодних мотивів необхідності та співмірності відповідно до заявлених позовних вимог вжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі шляхом, зокрема, заборони дій податкового органу щодо прийняття, підписання та направлення податкової вимоги, а також вчиняти будь-які дії щодо погашення можливого податкового боргу платника податку. При цьому, посилання заявника, з якими помилково погодились суди попередніх інстанцій, на очевидні перешкоди з боку відповідача щодо здійснення господарської діяльності позивача, не підтверджено жодними належними доказами.
39. Так, твердження про "очевидність" порушення, до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
40. З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, про які йдеться у заяві позивача, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно та є небажаними для нього. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
41. Аналізуючи зміст оскаржених судових рішень Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що невжиття заходів щодо заборони вчиняти будь-які дії зумовить настання негативних та незворотних наслідків для платника податків господарської діяльності, не підтверджені оцінкою судами будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
42. Окрім того, скаржник неодноразово наголошував на тому, що спірне податкове повідомлення-рішення визнано правомірним постановою Верховного Суду від 12 липня 2021 року у справі № 640/9862/20, якою скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року № 0001954405 відмовлено повністю.
43. А тому, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, про те, що посилання позивача на обставини повторного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення з інших підстав помилково були враховані судоми апеляційної інстанції, оскільки наведені обставини не змінюють статусу вже узгоджених грошових зобов`язань.
44. Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про забезпечення позову слід відмовити.
45. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
46. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
47. Суд касаційної інстанції переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 359 КАС України, Суд