ПОСТАНОВА
Іменем України
17 січня 2022 року
Київ
справа №560/1111/20
адміністративне провадження № К/9901/18857/20, №К/9901/19183/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (головуючий суддя: Курко О.П., судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі №560/1111/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
24 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 26 грудня 2019 року № 44127/03 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру";
зобов`язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакція Закону від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ України в Хмельницькій області від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22 грудня 2017 року;
зобов`язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій з 22 грудня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахування проведених виплат;
стягнути з Головного управління ПФУ в Хмельницькій (код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії у розмірі 274 395,68 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року позов задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакція Закону від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ України в Хмельницькій області від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22 грудня 2017 року.
Зобов`язано Головне управління ПФУ в Хмельницькій з 22 грудня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахування проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року - скасовано.
Прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26 грудня 2019 року № 44127/03 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком), та обчислити її розмір відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22 грудня 2017 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 22 грудня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, надійшла поштою 31 липня 2020 року, у якій просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2020 року скасувати в частині зобов`язання відповідача обчислити розмір пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну заяву про зобов`язання відповідача з 04 грудня 2019 року перевести на пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (від 14 жовтня 2014 року), із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, задовольнити.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, надійшла поштою 03 серпня 2020 року, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про звернення 04 грудня 2019 року до відповідача із заявою щодо переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - ЗУ "Про прокуратуру" (№ 1697-VI) або Закон № 1697-VII), проте рішенням відповідача від 26 грудня 2019 року № 44127/03 у такому переведенні було відмовлено.
Стверджує, що посади на яких він працював з 21 жовтня 1997 року по теперішній час належать до зарахування до прокурорського стажу на підставі Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - ЗУ "Про прокуратуру" (№ 1789-XII) або Закон (№ 1789-XII), який був чинним на час роботи на таких посадах, а отже загальний та спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугою років є достатнім.
Також вважає, що відповідачем було безпідставно відмовлено у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром.
Позивач вважає, що рішення Головного управління ПФУ у Хмельницькій області від 26 грудня 2019 року за №44127/03, від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач скористався правом та подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач звернувся до відповідача з заявою щодо переходу на пенсію за вислугою років згідно із ЗУ "Про прокуратуру" (№1697-VII). Проте вказаний закон не передбачає переведення (перерахунок) призначеної пенсії з одного виду на інший.
Щодо позовної вимоги виплачувати пенсію без обмеження її граничного розміру, відповідач зазначив, що згідно з абзацом 6 частини 15 статті 86 ЗУ "Про прокуратуру" (№ 1697-VII), який не визнавався неконституційним, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
IIІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 по теперішній час проходить службу в органах прокуратури з 21 жовтня 1997 року. З 20 грудня 2013 року позивачу призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що з 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності згідно частини 9 статті 86 ЗУ "Про прокуратуру" (№ 1697-VІІ).
04 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ "Про прокуратуру" (№ 1697-VІІ).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26 грудня 2019 року за № 44127/03 у такому переведені позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що на даний час відсутня постанова Кабінету Міністрів України про перерахунок призначених пенсій. Також ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону № 1697-VIІ, підстави для переведення на пенсію за вислугу років згідно цього ж Закону з урахуванням довідки Прокуратури Хмельницької області від 03 грудня 2019 року № 18-844 про заробітну плату станом на 01 грудня 2019 року відсутні.
За змістом рішення відповідача прокурори відповідно до частини 1 статті 86 Закону № 1697-VIІ мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення, зокрема з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року вислуги років не менше 24 років 06 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 06 місяців. Посади стажиста, помічника і старшого помічника прокурора статтею 15 Закону № 1697-VIІ не передбачені.
Водночас зазначено, що згідно матеріалів пенсійної справи станом на 04 грудня 2019 року загальна вислуга становить 24 роки 06 місяців 12 днів, стаж роботи на посадах, віднесених до статті 15 Закону № 1697-VIІ, складає 14 років 01 місяць 15 днів, а отже заява задоволенню не підлягає.
17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії.
За результатом розгляду поданої заяви, відповідач рішенням за №412-306/Щ-04/8-2200/20 відмовив у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що чинним законодавством максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (10740,00 грн), тому підстави для проведення виплати пенсії з 01 січня 2016 року без обмеження максимальним розміром відсутні.
Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для прийняття спірного рішення яким у переведенні пенсії було відмовлено, оскільки немає встановлених законом перешкод для призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (№ 1697-VII). Крім того, позивач має право на вибір виду пенсії відповідно до положень декількох законів.
Також, за позицією суду першої інстанції, позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (№1697-VII), із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакція Закону від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи є обґрунтованими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на перехід з одного виду пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на інший, оскільки набув права на обидва види пенсії.
Щодо зобов`язання відповідача обчислити пенсію відповідно до положень статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, суд апеляційної інстанцій зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин, положення Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а відносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулює стаття 86 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
За позицією суду апеляційної інстанції, зобов`язання суду першої інстанції про проведення обчислення пенсії в розмірі, встановленому статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, а саме 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, є необґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству.
За позицією суду апеляційної інстанції, пенсія позивачу вперше призначена ще у 2013 році, а отже обмеження пенсії максимальним розміром не застосовується.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В касаційній скарзі позивач зазначив, що він має право на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2019 року №18-317 зп про заробітну плату в розмірі 90% від суми такої заробітної плати без обмеження максимального розміру, з урахуванням отриманих сум.
У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач зазначив про помилкове посилання судом першої інстанції на статтю 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку за останні 60 календарних років, оскільки під час виникнення спірних правовідносин положення Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а відносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулює стаття Закону № 1697-VII.
В касаційній скарзі відповідач зазначив про безпідставне ототожнене поняття "прокурорського стажу" та " вислуги років", оскільки в контексті Закону № 1697-VII, саме наявність "прокурорського стажу" 14 років 6 місяців дає право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
Відповідач вважає, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців, як це передбачено статтею 86 Закону № 1697-VII.
За позицію відповідача, Законом № 1697-VII не передбачено переведення (перерахунок) призначеної пенсії з одного виду на інший.
Водночас відповідач стверджує, що до пенсійного забезпечення позивача необхідно застосовувати обмеження, встановлені Законом № 3668-VІ, оскільки пенсію по інвалідності згідно частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII позивач отримує з 22 грудня 2017 року.
Також наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду з зазначеним позовом.
В свою чергу позивач вважає доводи відповідача безпідставними та просить відмовити у задоволені його касаційної скарги.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов таких висновків.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом.
На час звернення позивача до відповідача із заявою про переведення на пенсію за вислугою років набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
Згідно із частиною 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2019 по 30.09.2020 - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру"№ 1697-VII ).
За змістом частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру "№ 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інш