ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 812/986/16
адміністративне провадження № К/9901/29208/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представників відповідача Захарченко В.Ф., Кузьминової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (суддя: Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року (судді: Сіваченко І.В., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління ДПС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетного відшкодування, -
в с т а н о в и в :
У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - ПАТ "ЛНІК"), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування серпня та вересня 2013 року в загальному розмірі 4?905?783 грн (3?100?301 грн та 1?805?482 грн відповідно);
- стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області на користь ПАТ "ЛНІК" узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями серпня 2013 року (заява №9058216443 від 18.09.2013) в розмірі 3?100?301 грн, вересня 2013 року (заява №9066540695 від 21.10.2013) в розмірі 1?805?482 грн та суму пені за несвоєчасне повернення ПДВ податкового періоду серпня- вересня 2013 року в розмірі 2?625?966,56 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року замінено первісного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області на належного відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; залучено також як відповідача Головне управління ДФС у Луганській області та як співвідповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, позов задоволено частково: стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України узгоджені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2013 року у розмірі 3?100?301 грн та за декларацією за вересень 2013 року у розмірі 1?805?482 грн, всього у сумі 4?905?783 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що на сьогодні національним законодавством унормовано процедуру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за заявами платників податків, поданим до 1 лютого 2016 року, а саме: шляхом внесення відповідних заяв до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Також нормами законодавства визначено обсяг можливого відшкодування протягом бюджетного року, а саме: в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому, розподіл таких сум бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
З огляду на вищевикладене, скаржник вважає, що, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, суди фактично порушили норми Податкового кодексу України, якими визначено процедуру бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та постанов Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 189 та від 25.01.2017 № 26, якими визначено черговість та межі сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у рамках календарного року.
На підставі вищевикладеного, скаржник також вважає наявними підстави до відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, щодо стягнення з Державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість як належного способу захисту порушеного права платників податків.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні, представники відповідачів підтримали вимоги та обґрунтування касаційної скарги, просили її задовольнити.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.
З урахуванням незабезпечення явки належного представника позивача колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд справи за наявного складу осіб.
Також представником Офісу великих платників податків ДПС було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Офісу ВПП ДПС, його правонаступником - Східним Міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, у зв`язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби".
Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПАТ "ЛНІК" 18.09.2013 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року з додатками, у якій розраховано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 3?100?301 грн, а також подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у зазначеній сумі.
Також, 21.10.2013 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, у рядку 23 якої визначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1?805?482 грн із відповідною заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.
У листопаді 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "ЛНІК" від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за серпень - вересень 2013 року та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вказаний період, результати якої оформлено Актом перевірки від 19.11.2013 №137/17-0/32292929.
Перевіркою встановлено порушення ПАТ "ЛНІК" статей 198, 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4?905?783 грн, в тому числі за серпень 2013 року на 3?100? 301 грн та за вересень 2013 року на 1?805?482 грн.
На підставі вищеозначеного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 форми "В1" № 0000321702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за деклараціями за серпень -вересень 2013 року на суму 4?905?783 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, у справі № 812/822/15 позовні вимоги ПАТ "ЛНІК" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано, у тому числі, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 форми "В1" № 0000321702 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 4?905?783 грн. Вказані судові рішення набрали законної сили.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо неперерахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями за серпень -вересень 2013 року на суму 4?905?783 грн у порядку та строки, визначені ПК України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) предметом касаційного перегляду є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення скаржника з даною касаційною скаргою.
Так, задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що із врахуванням встановленого судом права ПАТ "ЛНІК" на бюджетне відшкодування ПДВ за деклараціями за серпень -вересень 2013 року на суму 4?905?783 грн, а також за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу внести заяви про повернення суми бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведе до ефективного відновлення права платника податків. Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що належним способом захисту порушеного права ПАТ "ЛНІК" є саме стягнення бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно із пунктом 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: