ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 569/12243/17
адміністративне провадження № К/9901/3117/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 569/12243/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Рівненський обласний військовий комісаріат, про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів: Пліша М.А., Шинкар Т.І.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 08 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), діючи через свого представника Дасюка В.В., звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа: Рівненський обласний військовий комісаріат, в якому просив:
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, в зв`язку з настанням 10 вересня 2015 року інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Рівненського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги;
- встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення, зобов`язавши відповідача в місячний термін надати до Рівненського міського суду звіт про його виконання.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним було подано до обласного військового комісаріату заяву та повний перелік документів необхідних для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", втім відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. 02 квітня 2018 року Рівненський міський суд Рівненської області вирішив адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги є передчасними, оскільки відповідачем не було прийнято рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Суд вважав, що для відновлення порушеного права позивача на даній стадії правовідносин доцільним та необхідним є вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх у вищезазначений спосіб, тобто шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 10 грудня 2018 року Восьмий апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року у справі № 569/12243/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Рівненський обласний військовий комісаріат про зобов`язання вчинити дії відмовити.
5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 18.01.2016 року №248/3/6/134, яким розглянуто документи позивача щодо отримання грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 та відмовлено у прийнятті документів та повернуто їх як таких, що не відповідають вимогам даної постанови.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 25 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та залишити без змін рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що розгляд поданих позивачем документів на отримання одноразової грошової допомоги не був здійснений комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, та як наслідок відповідачем, відповідно до Порядку № 975 не прийнято жодного передбаченого рішення стосовно заяви та документів позивача (призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2019 року визначено склад колегії суддів: Гімон М.М. (головуючий суддя), Анцупова Т.О., Мороз Л.Л.
7. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №569/12243/17.
25 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Міністерство оборони України просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 02.07.2019 № 880/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та веденням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2022 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу, відмовив у задоволенні клопотань позивача та відповідача про розгляд справи за їх участю, справу призначив до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на __ січня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Відповідно до довідки Рівненського військового комісаріату Рівненської області від 22 червня 2017 року № 3178 судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу з 01 серпня 1972 року по 18 жовтня 2002 року.
Згідно відомостей військового квитка НОМЕР_1 позивач проходив службу в Ісламській Республіці Афганістан з 22 листопада 1983 року по 10 жовтня 1985 року на посаді командира автомобільної роти.
Позивач є учасником бойових дій.
Згідно витягу з акту огляду МСЕК серія РВН №023681 ОСОБА_1 з 31 березня 2003 року визнаний інвалідом третьої групи захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 11 вересня 2015 року, позивач є інвалідом ІІ групи, а згідно довідки до акта повторного огляду Рівненської обласної МСЕК серії АВ № 0396538 від 10 вересня 2015 року причиною інвалідності позивача є поранення (контузія) пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
На підставі Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 2842 від 30 липня 2015 року встановлено, що поранення (контузія) та захворювання, позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
30 листопада 2015 року позивач звернувся до Рівненського обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з отриманням інвалідності ІІ групи, яка пов`язана з виконанням військової служби в Ісламській Республіці Афганістан.
Рішенням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 18 січня 2016 року №248/3/6/134 було відмовлено у прийнятті документів та здійснено їх повернення як таких, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 25.12.2013 року №975.
18 липня 2017 року відповідачем на адвокатський запит представника позивача, був надісланий лист № 3/6/2515, згідно якого його повідомлено, що після опрацювання Департаментом фінансів документів позивача, встановлено, що підстав для подання на комісію його документів - не має, оскільки дія статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року.
Не погодившись з вказаною відповіддю позивач звернувся до суду з даним позовом.
9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З набранням чинності Закону №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої, військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
11. Законом № 328-V статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".
12. Законом України від 4 липня 2012 року №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 1 січня 2014 року статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
13. Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).
14. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок №975.
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
15. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
16. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
17. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 161/6668/17 та у постанові від 02 грудня 2021 року по справі № 278/1429/17.
18. Водночас, станом на 2003 рік, на час встановлення позивачу інвалідності 3 групи, не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям.
Предметом спору у цій справі є питання правомірності розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги та вимога нарахувати та виплатити її позивачу як інваліду 2 групи.
2 групу інвалідності встановлено позивачу у вересні 2015 року, під час дії Порядку №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно із пунктом 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Тобто вказаний Порядок регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформлює та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
19. Щодо повноважень Департаменту фінансів Міністерства оборони України приймати рішення щодо розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги колегія суддів зазначає про таке.
Згідно пункту 4.10 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 Департамент фінансів Міноборони доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.
Верховний Суд звертає увагу, що Департамент фінансів є лише структурним підрозділом Міноборони, який займається оформленням та супроводженням необхідних документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, тобто виконує технічні питання, та не є компетентним органом з вирішення поставленого позивачем у заяві питання.
Компетентним органом з прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як зазначалось вище, є Міністерство оборони України.
Разом з цим, Міністерство оборони України не прийняло одне з двох передбачених чинним законодавством рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 у справі № 161/6668/17, від 11.09.2019 у справі №760/12922/16, від 09.10.2019 у справі № 817/662/18.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не приймалось передбачене Порядком № 975 рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової допомоги, належним способом захисту у цій справі є зобов`язання Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Частиною першою статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
21. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду