ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/16756/18
адміністративне провадження № К/9901/36379/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року у складі судді Скочок Т.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І., Земляної Г.В., Файдюка В.В. у справі №826/16756/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фордон Есет менеджмент" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фордон Есет Менеджмент" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2018 №0050341406, №0050381406, №0050351406.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.10.2018 №0050341406, №0050381406, №0050351406.
Присуджено здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фордон Есет Менеджмент" (код ЄДРПОУ 33785052, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 18, корпус Ж, офіс 103) документально підтверджені судові витрати у розмірі 13 953,75 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що позивачем дійсно було занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, завищено задекларовані показники рядку 16 декларації "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" на загальну суму 475 308,00 грн, а також встановлено порушення реєстрації (відсутність реєстрації) податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо операцій з продажу майнових прав на квартири за вказаними вище договорами. Проте, суди вказали, що вказані порушення вимог податкового законодавства мали місце 27.01.2015, 24.12.2014 та 09.02.2015, отже з урахуванням приписів п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" є вільним від такого грошового зобов`язання.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, на підставі чого складено акт від 11.09.2018 №1126/26-15-14-06-02-10/33785052, в якому зазначено про наступні порушення вимог податкового законодавства:
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 475 308,00 грн, у тому числі за серпень 2017 року у розмірі 85 827,00 грн, вересень 2017 року - 85 827,00 грн, жовтень 2017 року - 85 827,00 грн, листопад 2017 року - 217 827,00 грн та занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 348 590,00 грн, у тому числі за грудень 2017 року у розмірі 348 590,00 грн;
п. 120-1.2 ст. 120-1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо операцій з реалізації нежитлової нерухомості;
п. 266.10 ст. 266, ст. 126 Податкового кодексу України в частині своєчасності сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлено порушення граничних строків сплати податкових зобов`язань при затримці до 30 календарних днів включно на суму 4 213,20 грн.
На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 02.10.2018:
- №0050341406, яким ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 217 827,00 грн (декларація за листопад 2017 року);
- №0050381406, яким, з огляду на встановлену відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, на суму ПДВ 553 371,00 грн, до ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 276 686,00 грн;
- №0050351406, яким ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 435 737,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням нараховано 348 590,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 87 147,00 грн.
Уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Як установлено судами, між Пайовим закритим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом "Ірпінська Інвестиційна група", від імені та за рахунок якого діє ТОВ "Фордон Есет Менеджмент", що здійснює свою діяльність на підставі ліцензії ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), (продавець) та гр. ОСОБА_1 (покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру, а саме: від 24.12.2014 №КМ2/1-5-1, від 24.12.2014 №КМ2/1-5-2, від 24.12.2014 №КМ2/1-5-3, від 24.12.2014 №КМ2/1-5-4, від 24.12.2014 №КМ2/1-5-61, від 24.12.2014 №КМ2/1-5-62, від 24.12.2014 №КМ2/1-5-65, від 24.12.2014 №КМ2/1-5-66, від 09.02.2015 №КМ2/1-5-21, у відповідності до умов яких, продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на відповідні квартири. Предметом цих договорів є майнові права на відповідні квартири, які набуваються у власність (володіння, користування та розпорядження) після підписання цих договорів та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності на відповідні квартири) (п. 1.4 даних договорів); витрати, пов`язані з оформленням права власності на відповідні квартири, несе покупець (п. 1.5 даних договорів).
На виконання умов даних договорів Пайовим закритим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом "Ірпінська Інвестиційна група", від імені та за рахунок якого діє ТОВ "Фордон Есет Менеджмент", та гр. ОСОБА_1 складено наступні акти прийому-передачі квартир: від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-1), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-2), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-3), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-4), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-61), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-62), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-65), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-66), від 09.02.2015 (до договору від 09.02.2015 №КМ2/1-5-21).
Також, між Пайовим закритим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом "Ірпінська Інвестиційна група", від імені та за рахунок якого діє ТОВ "Фордон Есет Менеджмент", що здійснює свою діяльність на підставі ліцензії ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), (продавець) та гр. ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27.01.2015 №КМ2/1-4-48, у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на відповідну квартиру. Предметом цього договору є майнові права на відповідну квартиру, які набуваються у власність (володіння, користування та розпорядження) після підписання цього договору та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності на відповідні квартири) (п. 1.4 даного договору); витрати, пов`язані з оформленням права власності на відповідну квартиру, несе покупець (п. 1.5 даного договору).
На виконання умов даного договору Пайовим закритим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом "Ірпінська Інвестиційна група", від імені та за рахунок якого діє ТОВ "Фордон Есет Менеджмент", та гр. ОСОБА_2 складено акт прийому-передачі квартири від 27.01.2015.
Указані майнові права Пайовим закритим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом "Ірпінська Інвестиційна група", від імені та за рахунок якого діє ТОВ "Фордон Есет Менеджмент", передано гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 на підставі наступних актів прийому-передачі квартир: від 27.01.2015 (до договору від 27.01.2015 №КМ2/1-4-48), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-1), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-2), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-3), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-4), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-61), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-62), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-65), від 24.12.2014 (до договору від 24.12.2014 №КМ2/1-5-66), від 09.02.2015 (до договору від 09.02.2015 №КМ2/1-5-21).
Згідно з наданими представником позивача поясненнями, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 придбані майнові права оплачено 01.12.2017, 04.12.2017, 05.12.2017, 18.12.2017, 29.11.2017, 07.12.2017, 06.12.2017, 28.11.2017 та 29.10.2015 відповідно. Указане не заперечувалось представниками відповідача під час судового розгляду справи та підтверджується змістом акту (стр. 14 акту перевірки), крім операцій з перерахування коштів гр. ОСОБА_2 (за висновками акту, грошові кошти надійшли 01.08.2017).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи податкового органу стосовно визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість позивачу, враховуючи, що операція з передачі майнових прав є об`єктом оподаткування та підлягає оподаткуванню на загальних підставах. Крім того, скаржник вказав, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пю188.1 ст.188 Податкового кодексу України у відносинах, які характеризуються подібними обставинами.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін як такі, що є законними та обгрунтованими.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Так, у п. 2.3.6 розділу ІІ акту перевірки встановлено, що ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.03.2010 №100273126 (анульовано) та перереєстровано 18.11.2014 №200196908.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приписи пп. 5 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України стосовно того, що норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону, стосується виключно пп. 5 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, а не п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України в цілому.
Крім того, зміст спірних операцій (купівля-продаж майнових прав на квартиру) не свідчить про віднесення останніх до переліку операцій, що не є об`єктом оподаткування, або операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, виходячи з положень ст. 196 та 197 Податкового кодексу України.
На підставі викладеного, враховуючи факт реєстрації ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" як платника податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також відсутність законодавчо мотивованих підстав для віднесення спірних операцій до операцій, що не є об`єктом оподаткування, або операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що спірні операції з купівлі-продажу майнових прав на квартиру є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
Разом з тим, згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як було зазначено вище, об`єктом спірних операцій виступили майнові права на квартиру. При цьому, право власності на відповідні квартири за досліджуваними договорами не передавалось.
Приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, серед об`єктів цивільних прав визначає, зокрема, й майнові права, які у силу ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України, можуть бути предметом договору купівлі-продажу.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку про заниження ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" податкових зобов`язань з податку на додану вартість, завищення останнім задекларованих показників рядку 16 декларації "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" на загальну суму 475 308,00 грн, а також порушення реєстрації (відсутність реєстрації) податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо операцій з продажу майнових прав на квартири за вказаними вище договорами.
Разом з тим, відповідно до приписів п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Отже, ураховуючи визначення контролюючим органом суми оскаржуваних грошових зобов`язань - 11.09.2018 (дата складання акту) та 02.10.2018 (дата прийняття податкових повідомлень-рішень), а також дату порушень - 27.01.2015, 24.12.2014 та 09.02.2015, суди вірно вказали, що ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" є вільним від такого грошового зобов`язання.
При цьому, Суд зазначає, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
При цьому, касаційна скарга не містить жодних доводів стосовно застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України щодо строків визначення сум грошових зобов`язань платника податків відповідачем.
Суд указує, що підставою відкриття вказаного касаційного провадження були доводи скаржника стосовно неправильного застосування судами норм матеріального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України стосовно визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість позивачу, враховуючи, що операція з передачі майнових прав є об`єктом оподаткування та підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
Разом з тим, скаржником в касаційній скарзі зазначено лише посилання на такий підпункт та вказані загальні норми права, однак не враховано, що судами було констатовано порушення позивачем податкового законодавства за спірними правовідносинами, а позов було задоволено лише з підстав необхідності застосування приписів п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України щодо строків визначення сум грошових зобов`язань платника податків відповідачем.
При цьому, позиція Суду у справі, що розглядається не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що в свою чергу унеможливлює сформування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,