Постанова суду № 1.380.2019.005307 від 13.01.2022 про визнання протиправними дій, скасування карток відмови та рішень про коригування митної вартості товарів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.005307

адміністративне провадження № К/9901/36579/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у складі головуючого судді Кедика М.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Гінди О.М., Качмара В.Я., Ніколіна В.В. у справі № 1.380.2019.005307 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, скасування карток відмови та рішень про коригування митної вартості товарів,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (є правонаступником Львівської митниці ДФС; далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просив:

- визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості товарів, заявленої ФОП ОСОБА_1, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209120/2019/00158;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.09.2019 № UА 209000/2019/000396/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.09.2019 № 209000/2019/000420/1.

На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що при здійсненні митного оформлення товарів подав усі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм Митного кодексу України безпідставно прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Львівської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості товарів, заявленої ФОП ОСОБА_1, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються згідно з митними деклараціями від 10.09.2019 № UA209120.2019.024663, від 19.09.2019 № UA209120.2019.025445.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209120/2019/00158.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.09.2019 № UА 209000/2019/000396/2.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.09.2019 № 209000/2019/000420/1.

Стягнуто з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 3842,00 грн судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем документи для здійснення митного оформлення імпортованих товарів підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору). Правильність визначення позивачем митної вартості товарів за ціною договору не спростовано митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

20 квітня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та компанією "IGLOO", Польща укладено контракт № 1/2017 на поставку холодильного обладнання на умовах EXW.

10 вересня 2019 року позивач подав до Митниці митну декларацію №UA209120.2019.024663 з метою здійснення митного оформлення імпортованих товарів: промислового холодильного обладнання для магазинів з умонтованим холодильним агрегатом компресійного типу-холодильні вітрини; меблів металевих заввишки понад 80 см для використання в установах.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 09.09.2019 № 0092/09/2019 вартість вищезазначених товарів становить 11 440 Євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обґрунтованості застосування основного методу визначення митної вартості позивач надав наступний пакет документів: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 1/2017 від 20.04.2017; доповнення до контракту; автотранспортну накладну б/н від 09.09.2019; рахунок-фактуру (інвойс) № 0092/09/2019 від 09.09.2019; пакувальний лист б/н від 09.09.2019; сертифікат про походження товару форми EUR-1 № PL/MF/AN 0560718 від 09.09.2019; прайс-лист виробника товару б/н від 09.09.2019.

Розглянувши подані позивачем документи, Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала ФОП ОСОБА_1 повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На виконання запиту митного органу позивачем додатково подано такі документи: копію митної декларації країни відправлення №19PL351020E0622246 від 09.09.2019, специфікацію від 09.09.2019 № 16, договір-заявку на автоперевезення, довідку про транспортні витрати.

Після опрацювання усіх документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості за основним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2019 № 209000/2019/000396/2, в якому митну вартість визначив за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Крім того, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації від 11.09.2019 № UA209190/2019/00158.

Також 19.09.2019 позивач подав до Митниці митну декларацію №UA209120.2019.025445 з метою здійснення митного оформлення імпортованих товарів: промислового холодильного обладнання для магазинів з умонтованим холодильним агрегатом компресійного типу-холодильні вітрини.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 17.09.2019 № 0244/09/2019 вартість вищевказаного товару становить 4125 Євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обґрунтованості застосування основного методу визначення митної вартості позивач надав наступний пакет документів: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 1/2017 від 20.04.2017; доповнення до контракту; автотранспортну накладну № 965517 від 17.09.2019; рахунок-фактуру (інвойс) № 0244/09/2019 від 17.09.2019; пакувальний лист б/н від 17.09.2019; сертифікат про походження товару форми EUR-1 № PL/MF/AN 0560725 від 17.09.2019.

На виконання запиту митного органу позивачем додатково подано такі документи: платіжне доручення від 12.07.2019 № 1, копію митної декларації країни відправлення №19PL351020E0622246 від 09.09.2019, специфікацію № 17, договір перевезення від 01.09.2018 № 1/09-18; рахунок на оплату від 09.09.2019 № 97, технічну інформацію щодо товару.

Після опрацювання усіх документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості за основним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2019 № 209000/2019/000420/1, в якому митну вартість визначив за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Крім того, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації від 19.09.2019 № UA209190/2019/00160.

Підставами для прийняття вищевказаних рішень про коригування митної вартості товарів, за доводами митного органу, послугувало те, що:

1) відповідно до п. 2.1 контракту №1/2017 від 20.04.2017 товар постачається на умовах EXW- м. Бохня, однак у митній декларації заявлено умови поставки EXW-Stary Wisnicz;

2) проформа-інвойс та специфікація до митного оформлення не подавалися;

3) невідповідність підписів ОСОБА_2 на документах;

4) порівняння ціни інвойсу з роздрібною вартістю товару в Україні показує, що таке співвідношення складає 20-32%. Натомість, аналіз показує, що звичайне співвідношення між фактурною вартістю імпортованого обладнання та роздрібною ціною в Україні є іншим та складає 55-74%.

Товар, який надійшов на адресу ФОП ОСОБА_1, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Галицька митниця Держмитслужби звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15 та від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17.

У відзиві на касаційну скаргу позивач указує на безпідставність та необґрунтованість доводів митного органу, тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що є офіційним торговим представником компанії IGLOO на території України, а тому компанія надає позивачу максимальні знижки. Крім того, у відзиві позивач звертає увагу на те, що товар - холодильна вітрина, який імпортувався в Україну за митною декларацією від 20.08.2019 № UA205090/2019/98333, що стала підставою для коригування митної вартості товарів, має інші технічні характеристики, ніж товар, який імпортував ФОП ОСОБА_1, тому не може слугувати аналогом для порівняння.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 Митного кодексу України. На підставі цих документів митний орган мав змогу в повній мірі здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товару, жодних недоліків щодо числового визначення заявленої митної вартості товару чи розрахунку митної вартості останні не містили.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, щодо зауваження Митниці до умов поставки (у контракті та митній декларації зазначені різні міста - м. Бохня та м. Старий Вішніч відповідно), то суди попередніх інстанцій зазначили, що вказана обставина не може вважатися недоліком чи неточністю, оскільки поставка на умовах Ex Works, або Франко завод (…назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Так, компанія IGLOO має складські приміщенні як у м. Бохня, так і в м. Старий Вішніч, 32-720, Польща, відстань між ними складає 8 км.

Щодо відмінності підписів директора ОСОБА_3 у контракті та додатку №1/1 від 24.04.2019 до контракту, комерційній пропозиції, підпису директора на листі від 18.09.2019, то колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що це не може бути належною підставою для коригування митної вартості товарів. ФОП ОСОБА_1 представив митному органу листа та копію довіреності компанії "IGLOO", в якій, серед підписантів, вказано і ОСОБА_4, яким було підписано вищевказані документи. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Зауваження Митниці щодо ненадання проформи інвойсу до митного оформлення також не знайшли свого підтвердження, оскільки цей документ надається в разі здійснення авансового платежу, який у даному випадку не здійснювався, а відтак проформа-інвойс не складалася та не видавалася позивачу.

Як установлено судом апеляційної інстанції, відповідно до листа від 17.09.2019, компанія "IGLOO" повідомила, що прайси та відпускні ціни на продукцію встановлюються індивідуально для кожного покупця залежно від кількістю товару, умов роботи з кожною фірмою окремо. Відпускна ціна на продукцію, що поставлена на адресу ФОП ОСОБА_1 за інвойсом від 17.09.2019 №0244/09/2019, вказана у витягах з прайсових цін компанії "IGLOO", які дійсні для ФОП ОСОБА_1 на даний момент часу.

Крім того, позивач долучив до матеріалів справи заяву, нотаріально засвідчену приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М.М., згідно з якою компанія "IGLOO" повідомляє, що ФОП ОСОБА_1 являється офіційним торговим представником компанії "ІGLOO" на території України, а тому компанія "IGLOO" надає ФОП ОСОБА_1 максимальні знижки на свою продукцію (ціни вказано у Специфікаціях), покупцям, які не є представниками компанії "IGLOO", продукція випускається за іншими (вищими) цінами. Одночасно повідомлено, що компанія "IGLOO" має складські приміщення як у м. Бохня, так і в м. Старий Вішніч, 32-720, Польща, відстань між ними складає 8 км, і відпуск продукції може відбуватись з різних складських приміщень. Підписання документів здійснюється працівниками компанії "IGLOO", серед підписантів, вказано і ОСОБА_4, про що повідомлено уповноважені органи ДФС України.

Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд уважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована; наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, відповідач посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

................

Перейти до повного тексту