ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 821/5/18
адміністративне провадження № К/9901/65038/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2 березня 2018 року у складі судді Василяки Д.К. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, у складі колегії суддів: Бойка А.В. (головуючий), суддів: Єщенка О.В., Осіпова Ю.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" (далі - ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД") до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування пункту 147 Додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - скасувати пункт 147 Додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України", яким до позивача з 3 лютого 2014 року застосовано вид санкцій 1 (режим індивідуального ліцензування).
2. Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 2 березня 2018 року позов задовольнив.
Скасував пункт 147 Додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" до ТОВ "ПРОДЕКСИМ,ЛТД".
2.1 Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" вжито всіх залежних від нього, необхідних та достатніх заходів для повернення валютної виручки на територію України та приведення зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із вимогами законодавства, визначених Законом України від 16 квітня 1991 року №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон №959-ХІІ), а також, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у встановлений статтею 37 вказаного Закону строк не розглянуло клопотання товариства про скасування дії санкцій та не прийняло за результатами такого розгляду відповідного рішення. Тому дійшов висновку, що належним способом захисту порушених права позивача у спірних правовідносинах є прийняття судового рішення про скасування пункту 147 Додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України".
3. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2018 року змінив рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2 березня 2018 року та виклав резолютивну частину у такій редакції: "Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати дію санкцій, накладених на товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" пунктом 147 Додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України".
3.1 Змінюючи судове рішення суду першої інстанції, Одеський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що суд правильно по суті спору вирішив справу, однак обрав помилковий спосіб захисту прав позивача та скасував пункт 147 Додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562, законність якого учасниками справи не оспорювалася. У зв`язку з цим вийшов за межі позовних вимог та виклав абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: "Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати дію санкцій, накладених на товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" пунктом 147 Додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України".
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 24 лютого 2010 року між ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" (Україна) та ТОВ "БАТОЙЛ" (Грузія) укладено контракт №01/10 на постачання насіння соняшнику, на виконання якого позивачем поставлено насіння соняшнику всього на суму 875141,9 дол. США. Відповідно до розділу 9 Контракту №01/10 Покупець гарантував здійснити оплату товару в доларах США протягом 30 днів по наступній схемі: покупець зобов`язався сплачувати по 1/3 частині від загальної вартості товару згідно ваги, указаної в коносаменті, кожні 10 календарних днів із дати видачі коносамента на товар. Коносамент видано 22 березня 2010 року.
4.2. У зв`язку із невиконанням зобов`язань ТОВ "БАТОЙЛ" по оплаті товару ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України, яким 22 лютого 2011 року прийнято рішення про стягнення з ТОВ "БАТОЙЛ" на користь ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" 1176436,28 дол. США (у тому числі: 875141,88 дол. США - вартість товару; 175028,38 дол. США - пеня; 122531,65 дол. США - відсотки за користування товарним кредитом; 3734,37 дол. США - плата за зберігання товару). Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2011 року допущено до виконання ухвалою Верховного Суду Грузії від 28 листопада 2011 року №А-3225-Ш- 55-2011.
4.3. 25 листопада 2012 року Національне бюро виконання судових рішень Міністерства юстиції Грузії повідомило ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД", що на підставі рішення Кутаїського міського суду відкрилося діловодство про неплатоспроможність по відношенню до ТОВ "БАТОЙЛ" від 3 жовтня 2012 року за номером №2/1252. 31 січня 2013 року ухвалою Кутаїського міського суду по справі №2/1252-2012 припинено провадження у справі про неплатоспроможність по відношенню до ТОВ "БАТОЙЛ" у зв`язку з відсутністю у товариства активів.
4.4. 20 вересня 2013 року Міністерством доходів і зборів України складено подання №12927/5/99-99-22-03-01-16 "Про застосування спеціальних санкцій", яким, відповідно до спільної Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26 грудня 1995 року №1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю за валютного контролю", до ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" запропоновано застосувати спеціальні санкції.
4.5. 25 грудня 2013 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ №1562 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України", яким, відповідно до статті 37 Закону №959-ХІІ, на підставі, серед іншого, подання Міністерства доходів і зборів України від 20 вересня 2013 року №12927/5/99-99-22- 03-01-16, за порушення статей 1 і 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185/94-ВР), у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом наказано застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу. Пунктом 147 додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562 визначено ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД".
4.6. 4 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про скасування дії санкції про встановлення режиму індивідуального ліцензування. Клопотання обґрунтовано тим, що здійснені товариством заходи щодо повернення коштів від контрагента-нерезидента ТОВ "БАТОЙЛ" є неможливими (безперспективними) у силу відсутності у боржника активів. До вказаного клопотання надано копії: рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2011 року, ухвали Верховного Суду Грузії від 28 листопада 2011 року, повідомлення Національного бюро виконання судових рішень Міністерства юстиції Грузії від 25 листопада 2012 року, ухвали Кутаїського міського суду від 31 січня 2013 року, повідомлення Національного агентства публічного реєстру №276083, виписки з ЄДР. За наслідками розгляду вказаного клопотання відповідачем надано відповідь №4102-13/15293-07 від 11 травня 2017 року, якою ТОВ "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" запропоновано надати належним чином завірені копії документів про ліквідацію ТОВ "БАТОЙЛ" (Грузія).
4.7. Позивачем за вих. №15/06 від 16 червня 2017 року надано Міністерству економічного розвитку і торгівлі України довідки з обслуговуючих банків щодо відсутності у позивача порушень встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.
4.8 23 червня 2017 року за вих. №4102-13/21194-07 відповідач надав відповідь, якою запропоновано надати належним чином завірені копії довідок про ліквідацію ТОВ "БАТОЙЛ" (Грузія) або заходи вжиті підприємством щодо усунення порушень станом на поточну дату та оновлені довідки з обслуговуючих банків про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.
4.9 Позивач за вих. №25/07 від 25 липня 2017 року надав довідки з обслуговуючих банків щодо відсутності у позивача порушень встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями та заявлено вимогу виконати приписи статті 37 Закону №959-ХІІ щодо розгляду і вирішення питання про скасування санкцій.
4.10 Міністерство економічного розвитку та торгівлі України листом №4102-13/28299-07 від 11 серпня 2017 року позивачу повторно запропонувало надати належним чином завірені копії матеріалів про ліквідацію ТОВ "БАТОЙЛ" (Грузія), або заходи вжиті підприємством щодо усунення порушень станом на поточну дату та оновлені довідки з обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5.1 Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 37 Закону №959-ХІІ та статті 1 Закону №185/94-ВР. Відповідач зазначає, що оскаржений позивачем наказ прийнятий у межах повноважень відповідача на підставі відповідного подання Міністерства доходів і зборів України через порушення позивачем вимог щодо строків зарахування валютної виручки на його валютний рахунок в уповноважених банках. Також зазначає, що на момент звернення позивача з клопотанням про скасування спеціальної санкції валютна виручка на рахунки позивача не надійшла, а тому підстав для їх скасування не було.
5.2 Крім того, відповідач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки позовна заява була подана з порушенням встановлених статтею 122 КАС України строків звернення до суду. Тому, на переконання відповідача, позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі статті 123 КАС України.
6. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Розгляд касаційної скарги судом здійснюється за правилами КАС України у редакції до 8 лютого 2020 року.
9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Спірні правовідносини регулюються Законом №959-ХІІ. Частиною першою статті 37 цього Закону встановлено, що за порушення цього або пов`язаних із ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
11. Частиною другою цієї статті визначено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.
12. Частинами ж 12, 13 та 14 статті 37 Закону №959-ХІІ встановлено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Клопотання повинно містити такі документи:
лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;
оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
13. Суди попередніх інстанцій встановили, і це не заперечують сторони, що наказ від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" у частині застосування до позивача з 3 лютого 2014 року санкцій у вигляді встановлення індивідуального режиму ліцензування, був прийнятий відповідачем правомірно на підставі відповідного подання Міністерства доходів і зборів України від 20 вересня 2013 року №12927/5/99-99-22-03-01-16 за порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і правомірність прийняття цього наказу не оскаржувалась.
14. 4 травня 2017 року у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" звернулось до відповідача із клопотанням про скасування санкцій у вигляді встановлення індивідуального режиму ліцензування у зв`язку з тим, що здійснені товариством заходи щодо повернення коштів від контрагента-нерезидента ТОВ "БАТОЙЛ" є неможливими (безперспективними) у силу відсутності у боржника активів, що відповідає процедурі, встановленій частиною 12 статті 37 Закону №959-ХІІ.
15. Суд касаційної інстанції зауважує, що на виконання вимог статті 37 Закону №959-ХІІ Міністерством економіки України наказом №52 від 17 квітня 2000 року затверджено Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Положення №52).
16. Пунктом 4.15. цього Положення визначено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Клопотання повинно містити такі документи:
лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;
оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
17. При цьому пунктом 4.8. Положення №52 визначено, що про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-ХІІ, видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.
Відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видаються у разі скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії санкцій, застосованих до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.
18. Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що скасування дії санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-ХІІ, відбувається на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. При цьому нормативні акти, які регулюють вказані правовідносини, не містять обов`язкового припису для відповідача приймати наказ у випадку відмови у скасуванні дії санкцій.
19. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем дотримано процедуру звернення з клопотанням про скасування дії санкцій, надано достатньо доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону №959-ХІІ. Проте Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у встановлений статтею 37 вказаного Закону строк не розглянуло клопотання товариства про скасування дії санкцій та не прийняло за результатами такого розгляду відповідного рішення.
20. При цьому позивачем для захисту його прав зазначено предметом спору скасування пункту 147 Додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньо-економічної діяльності України" щодо ТОВ ПРОДЕКСИМ, ЛТД", а суд першої інстанції такі позовні вимоги задовольнив.
21. Суд апеляційної інстанції встановив правову природу спору, який полягає у неналежному виконанні відповідачем обов`язку в строк тридцять календарних днів розглянути клопотання позивача про скасування дії санкцій та змінив рішення суду першої інстанції в частині надання правової оцінки позовним вимогам у взаємозв`язку із встановленими обставинами справи. При цьому суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог відповідно до вимог частини другої статті 9 КАС України, зобов`язав Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати дію санкцій, накладених на товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСИМ, ЛТД" пунктом 147 Додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України".
22. Суд касаційної інстанції зауважує, що частиною другої статті 9 КАС встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
23. Таке право суду обумовлено принципом верховенства права, як основоположного принципу адміністративного судочинства, який визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного засобу правового захисту, що у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
24. У свою чергу вихід за межі позовних вимог означає вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено у позовній заяві. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Це можливо за сукупності таких умов: у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист і ефективне відновлення прав позивача неможливі у спосіб, про який він просить; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
25. Проте такий вихід за межі позовних вимог повинен здійснюватися у межах вимог статті 5 КАС України, частинами першою та другою якої встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. У цій справі суд апеляційної інстанції зобов`язав відповідача вчинити певні дії. Однак суд касаційної інстанції вважає, що такий спосіб захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень не є ефективним.
27. Зокрема, як зазначалось судом вище, прийняттю суб`єктом владних повноважень рішення щодо скасування санкцій передує певна процедура, у ході якої відповідач у визначений строк та спосіб повинен прийняти відповідне рішення. Дії відповідача чи його бездіяльність у процесі прийняття такого рішення повинні досліджуватись судом на предмет їх правомірності.
28. Проте цей суд, зобов`язавши відповідача вчинити певну дію, не встановив, чи допустив він протиправні дії або протиправну бездіяльність. Не констатував це у мотивувальній та резолютивній частинах свого рішення. Між тим це має значення для правильного вирішення спору по суті з огляду на доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом та про правомірність його дій у спірних правовідносинах.
29. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
30. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
31. Верховний Суд зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин, а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини та надати суду додаткові докази.
32. Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мали значення для правильного вирішення справи, а саме, не з`ясував та не надав оцінки наявності або відсутності протиправності дій або бездіяльності відповідача по справі у спірних правовідносинах вирішуючи питання про зобов`язання відповідача вчинити певні дії та про питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
33. За приписами частини другої статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
34. У силу вимог частини четвертої цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
35. З огляду на наведене, касаційна скарга Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 2 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року підлягає до задоволення частково, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього суду. Також, у зв`язку з цим, судом касаційної інстанції не надається оцінка решті доводів, що наведені у касаційній скарзі.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-