ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2022 року
м. Київ
справа № 806/1717/16
адміністративне провадження № К/9901/15449/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (колегія у складі суддів Токаревої М.С., Черноліхова С.В., Шимоновича Р.М.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (колегія у складі суддів Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франовської К.С.)
у справі № 806/1717/16
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги.
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправними дій відповідача в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов`язків військової служби та зобов`язати відповідача здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів за №975 від 25.12.2013 та Порядку виплати одноразової допомоги згідно пункту 6.
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 позов задоволено.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 скасовано в частині зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи з 11.09.2014 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
4. Прийнято в цій частині нову постанову про зобов`язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
5. 10.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
7. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14.05.1988 по 13.02.1989 позивач проходив військову службу в Збройних силах, приймав участь у бойових діях у Республіці Афганістан.
9. Згідно копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 27.08.2014 №2419 встановлено, що отримані ОСОБА_1, поранення, ЗЧМТ, контузія, травма хребта, захворювання Так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
10. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №830797 від 17.09.2014 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу з 11.09.2014 була встановлена ІІ група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії, травми хребта і захворюванням, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби в країнах де велись бойові дії.
11. 24.07.2015 позивач звернувся через Новоград-Волинський-Червоноармійський ОМВК до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
12. За результатами розгляду заяви позивача відповідачем в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол засідання №55 від 08.07.2016), було прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
13. Вказане рішення вмотивоване тим, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ, а тому саме на МВС покладено обов`язок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.
14. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що посилання відповідача на те, що виплату одноразової грошової допомоги мають здійснювати органи МВС, не відповідають конституційним вимогам та вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
16. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у ході розгляду справи встановлено, що позивачу встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, травми хребта і захворюванням, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку N 975.
18. Однак, скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов`язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.
Отже, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Відповідач у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
20. Скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено та не надано оцінки доводам Міністерства оборони України щодо проходження позивачем служби та звільнення з органів внутрішніх справ України.
Згідно п. 17 Порядку № 975 встановлено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що старший прапорщик міліції ОСОБА_1 звільнявся з органів внутрішніх справ України в Житомирській області, відповідно виплата одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України не здійснюється.
21. Витрати, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги начальницького складу органів внутрішніх справ України мають здійснюватися органами внутрішніх справ України.
22. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
24. За змістом касаційної скарги, відповідач зазначає про те, що оскільки позивач звільнений з органів внутрішніх справ, то виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися саме цим органом.
25. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
26. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
27. Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
28. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком №975.
29. Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
30. Частиною другою пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
31. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
32. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
33. Зокрема, у постанові від 12.10.2021 у справі № 296/5885/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов`язання саме Міністерства оборони України призначити та виплати одноразову грошову допомогу, оскільки позивач, є інвалідом ІІ групи з 29.11.2016, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, а не із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
34. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається та звертає увагу на те, що у цій справі спірним є саме питання щодо органу, який уповноважений призначати та виплачувати одноразової грошової допомоги позивачу, а не про наявність підстав для такої виплати.
35. Суди встановили, що у період з 14.05.1988 по 13.02.1989 позивач проходив військову службу в Збройних силах, брав участь у бойових діях у Республіці Афганістан.
36. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 27.08.2014 № 2419 встановлено, що захворювання ОСОБА_1, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
37. З довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №830797 вбачається, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
38. Крім того, відсутні будь-які докази того, що позивач під час проходження служби в органах внутрішніх справ брав участь в бойових діях та отримував травми, поранення і контузії.
39. Таким чином, оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, а не із проходженням служби в органах внутрішніх справ, то саме Міністерство оборони України, у даному випадку, є органом, який уповноважений вирішити питання щодо наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
40. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність повторного розгляду відповідачем питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
41. В іншій частині судові рішення не оскаржуються і, відповідно, Судом не переглядаються.
42. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -