ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 607/2396/17
адміністративне провадження № К/9901/16653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Тернопільської митниці ДФС
на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.05.2017 (суддя Грицак Р.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (головуючий суддя Ніколін В.В., судді Гінда О.М., Качмар В.Я.)
у справі №607/2396/17
за позовом ОСОБА_1
до Тернопільської митниці ДФС
про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 08.02.2017 №0054/403000000/17, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 65 673,42 грн.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.05.2017 позов задоволено, скасовано постанову Тернопільської митниці ДФС від 02.02.2017 у справі про порушення митних правил №0054/403000000/17 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 65 673,42 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС залишено без задоволення, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.05.2017 - без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Тернопільська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просила скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №607/2396/17 та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано тих обставин, що ОСОБА_1 як керівник ТОВ "Сокіл-Захід" уповноважений на здійснення волевиявлення від імені ТОВ "Сокіл-Захід", був особою, уповноваженою на роботу з митними органами. Матеріалами справи підтверджується, що позивач, подаючи до митного оформлення документи з неправдивими відомостями, усвідомлював цей факт та бажав задекларувати транспортний засіб на підставі поданих ним документів зі зменшенням розміру належних до сплати митних платежів в сумі 21 891,14 грн. Митниця вважає помилковими висновки судів про те, що оскаржувана постанова від 02.02.2017 винесена поза межами строку накладення адміністративного стягнення, оскільки моментом виявлення правопорушення є 28.08.2016 (дата отримання митницею акту Головного управління ДФС у Тернопільській області про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Сокіл-Захід" вимог законодавства України з питань державної митної справи від 09.08.2016 №320/14-07/37298349).
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Позивач правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20.09.2014 ТОВ "Сокіл-Захід", в особі директора Шумського М.Б., та компанія M.VOS VOF (5334 LH Velddriel, De Tweede Geerden, 9 Netherlands) уклали договір №01/01/2014 NL, предметом якого є купівля-продаж нових та вживаних транспортних засобів. Сторони домовились, що товар буде поставлятись на умовах DDU-Тернопіль, відповідно до Інкотермс 2010. Датою відвантаження товару є дата рахунку (invoice). Продавець зобов`язується забезпечити наявність всіх документів, необхідних для безперешкодного переміщення товару до кордону України. Вартість товару визначається в рахунках.
13.11.2015 ТОВ "Сокіл-Захід" в особі керівника ОСОБА_1 подано до Тернопільської митниці ДФС попереднє повідомлення ЕЕ № 403000010/2015/100420 про намір ввезти на митну територію України товар сідельний тягач Renault Premium 450, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 .
14.11.2015 на виконання вказаного договору ТОВ "Сокіл-Захід" згідно попереднього повідомлення ЕЕ №403000010/2015/100420 через митний пост "Мостиська" Львівської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_3 на підставі рахунку (іnvоісе) № 0151 від 10.11.2015 ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт сідельний тягач Renault Premium 450, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 . Згідно із цим рахунком фактурна вартість товару становить 2 300 євро (що по курсу Національного банку України на день подання митної декларації митниці становить 56 536 грн), відправником вказано M.VOS VOF 5334 LH Velddriel De Tweede Geerden 9, Netherlands, одержувачем вказано ТОВ "Сокіл-Захід" (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Біла, вул. Бродівська-Бічна, 15).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке містить штамп Львівської митниці ДФС - "під митним контролем" (06.02.2015) та штамп Тернопільської митниці ДФС - "під митним контролем" (22.03.2015), перевізником сідельного тягача Renault Premium 450, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1, є ОСОБА_3
17.11.2015 до Тернопільської митниці ДФС подано митну декларацію №403000010/2015/000657. Згідно графи 45 даної декларації зазначено митну вартість товару 111 608,99 грн, а у графі 47 та графі В нарахування та сплату митних платежів, що становить по ввізному миту 11 160,90 грн, додатковий імпортний збір 5 580,45 грн та ПДВ 25 670,07 грн. Заявлена митна вартість 111 608,99 грн визначена на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження СПД-ФО ОСОБА_4 від 16.11.2015 №1055.
У зв`язку з надходженням листа митної служби Республіки Польща від 09.03.2016 №450000-IMPW.7352.291.2016.2.RM та доданої до нього митної декларації №ECS/353010/00/014157/2015 від 12.11.2015, встановлено, що справжня фактурна вартість ввезеного ОСОБА_3 транспортного засобу становить 6 800 євро (що по курсу Національного банку України на день подання митної декларації (нарахування митних платежів) становить 169 217,27 грн, відправником є "NATANEK NOVA SPOLKA Z ORGANICZONA O SZYK 67", Польща, одержувачем є "GURSKYJ P.M. TERNOPILSKA ST.4/67 GUSYATYN".
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 30.09.2016 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який є безпосереднім об`єктом порушення, а саме 169 217,27 грн з конфіскацією у власність держави сідельного тягача Renault Premium 450, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 .
26.08.2016 Тернопільською митницею ДФС отримано лист ГУ ДФС у Тернопільській області №2365/7/19-00-14-07-11/7931 з Актом про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Сокіл-Захід" вимог законодавства України з питань державної митної справи, у відповідності до якого виявлено, що під час декларування товарів за МД №403000010/2015/000657 від 17.11.2015 задекларовані недостовірні числові відомості щодо фактурної вартості товару (її заниження), що призвело до зниження її митної вартості.
Нараховані митні платежі по МД № 403000010/2015/000657 повинні були б становити: по ввізному миту 16 921,73 грн, додатковий імпортний збір 8 460,86 грн, ПДВ 38 919,97 грн.
Загальна сума зменшення розміру митних платежів становить 21 891,14 грн., у т.ч. по ввізному миту 5 760,83 грн., додатковому імпортному зборі 2 880,41 грн, по податку на додану вартість 13 249,90 грн.
02.02.2017 відносно гр. ОСОБА_1 у його відсутності складено протокол про порушення митних правил за статтею 485 МК України. Протокол надіслано позивачу листом від 03.02.2017р.
Постановою в справі про порушення митних правил №0054/403000000/17 від 08.02.2017 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, який склав 65 673,42 грн.
Даною постановою встановлено, що директор ТОВ "Сокіл-Захід" ОСОБА_1 заявив в митній декларації від 17.11.2015 №403000010/2015/000657 неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів, та надав з цією ж метою органу доходів і зборів інвойс від 10.11.2015 № 0151, що містив недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів у сумі 21 891,14 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області та Львівський апеляційний адміністративний суд виходили з того, що в діях позивача відсутні ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, а також оскаржувана постанова винесена з порушенням строків накладення адміністративного стягнення, що згідно п. 1, 3 ч.1 ст. 531 МК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил.
Судами зазначено, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України. Договір із нідерландською компанією M.VOS VOF від 20.09.2014 укладався не позивачем, а колишнім керівником ТОВ "Сокіл-Захід" ( Шумський М.Б. ). Інвойс нідерландської компанії, договір із нідерландською компанією M.VOS VOF від 20.09.2014р. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу подавались на пункті пропуску працівникам митниці не позивачем, а перевізником ОСОБА_3, який притягнутий судом до адміністративної відповідальності за ст. 483 Митного кодексу України, яка передбачає відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві відомості.
Навпаки, проведення експертного автотоварознавчого дослідження з метою визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу, з якої сплачені митні платежі, вказує на відсутність волі позивача ОСОБА_1 на ухилення від сплати митних платежів у повному розмірі.
Щодо строків накладення адміністративного стягнення, судами встановлено, що лист митної служби Республіки Польща від 09.03.2016 №450000-IMPW.7352.291.2016.2.RM та додану до нього митну декларацію від 12.11.2015 №ECS/353010/00/014157/2015, згідно якої дійсна фактурна вартість товару становить 6 800 євро (169 217,27 грн) Тернопільською митницею ДФС отримано 14.04.2016. Адміністративне стягнення за правилами ч. 1 ст. 467 МК України могло бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців від цієї дати.
Натомість оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил №0054/403000000/17, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 65 673,42 грн, винесена 08.02.2017, тобто більше, ніж через шість місяців від дня виявлення порушення.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 485 МК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в тому числі за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Отже, склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що для притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбачене ст. 485 МК України, необхідно встановити наявність його умислу на вчинення відповідних дій.
При цьому, для встановлення суб`єктивної сторони вказаного виду порушення необхідно правильно та повно з`ясувати фактичні обставини справи задля розуміння наявності/відсутності умислу ОСОБА_1 стосовно заявлення в митній декларації неправдивих відомостей.
Однак суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та неповно встановили фактичні обставини справи, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку щодо відсутності в діях позивача, який діяв як декларант у розумінні вищенаведених норм МК України, ознак порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
Ч. 2 ст. 459 МК України передбачено, що суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Колегія суддів дійшла висновку, що суб`єкт порушення митних правил, визначеного статтею 485 МК України є спеціальним, тобто крім загальних ознак, визначених частиною 2 ст. 459 Митного кодексу України, наділений ще й спеціальними додатковими ознаками. В даному випадку це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (декларант).
Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, ким саме здійснювалося декларування товарів за попереднім повідомленням від 13.11.2015 ЕЕ №403000010/2015/100420 та митною декларацією від 17.11.2015 №403000010/2015/000657. Так, відповідно до графи 14 декларантом вказано ТОВ "Віта-Едванс".
Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінку наявним в матеріалах справи пояснення митного брокера ТОВ "Віта Едванс", в той час як згідно положень ч. 5 ст. 266 МК України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Судами попередніх інстанцій відзначалося, що контракт від 20.09.2014 №01/01/2014 NL підписано іншим директором ТОВ "Сокіл-Захід" Шумським М.Б. При цьому, транспортні засоби ввезені за вказаним контрактом та документи для оформлення таких подавалися ОСОБА_1 через митного брокера. За таких обставин, судами не встановлено фактичний взаємозв`язок між діями ОСОБА_1 щодо декларування відомостей за операціями здійсненими за вказаним контрактом та факту підписання вказаного контракту іншим директором, позаяк з матеріалів справи не вбачається, що вказаний контракт був визнаний у встановленому законом порядку нечинним.
Також судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що з урахуванням ч. 1 ст. 467 та ст. 491 МК України строк накладення адміністративного стягнення необхідно рахувати з 14.04.2016 - з моменту отримання Тернопільською митницею ДФС отримано листа митної служби Республіки Польща від 09.03.2016 №450000-IMPW.7352.291.2016.2.RM з додатками.
Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних обставин.
Судами не надано правової оцінки доводам відповідача, що Тернопільською митницею ДФС лише 26.08.2016 отримано акт ГУ ДФС у Тернопільській області про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Сокіл-Захід" вимог законодавства України з питань державної митної справи від 09.08.2016 № 320/14-07/37298349 з додатками, в тому числі лист митних органів Нідерландів від 13.11.2015, що контракт від 20.09.2014 №01/01/2014 між ТОВ "Сокіл-Захід" та нідерландською компанією M.VOS VOF не укладався та лист митної служби Республіки Польща від 09.03.2016 №450000-IMPW.7352.291.2016.2.RM щодо справжньої фактурної вартості ввезеного автомобілю.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними і допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,