ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/5320/17
адміністративне провадження № К/9901/18692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Харківської митниці ДФС
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді Григоров А.М., Тацій Л.В.)
у справі №640/5320/17
за позовом ОСОБА_1
до Харківської митниці ДФС
про скасування постанов у справах про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 23.03.2017 №044/80700/17 за ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2017 по справі № 640/5320/17, прийнято нову постанову, якою позов задоволено - визнано протиправною та скасовано постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №044/80700/17 від 23.03.2017 року за ч. 1 ст.485 Митного кодексу України у відношенні ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №640/5320/17, залишити в силі постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2017.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам і доказам відповідача, не враховано, що ОСОБА_1 як декларант ТОВ "Франко Трейд" заявила недостовірну інформацію по товару "сенсорні панелі", що істотно змінило опис товару та, у свою чергу, вплинуло на класифікацію товару згідно УКТ ЗЕД та визначення ставки ввізного мита, призвело до недобору митних платежів на загальну суму 26 473,98 грн. Позивач не зазначила, що до складу товару входить автоматичний пристрій оброблення інформації, що вплинуло на класифікацію товару.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Представником позивача надіслано заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, підстав для скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 немає. Митницею не доведено, що у позивача був намір на вчинення адміністративного правопорушення, не доведено факт надання ОСОБА_1 саме недостовірних відомостей щодо товару.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 29.12.2016 року до митного поста "Харків-центральний" Харківської митниці ДФС декларантом ТОВ "Франко Трейд" ОСОБА_1 на підставі договору від 18.09.2014 №63-ДФТ про надання послуг з декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, укладеним з ТОВ "ВО ОВЕН", для митного контролю та митного оформлення було подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №807100000/2016/053079 в режимі "ІМ 40АА" на товар, що надійшов на адресу ТОВ "ВО ОВЕН" з Республіки Білорусь на підставі контракту від 01.03.2016 №01/03/16, інвойсу від 19.12.2016 №Т-47, СМК А№047154 від 20.12.2016, у тому числі товар №25. При цьому ОСОБА_1 у вказаній ЕМД було самостійно зазначено наступні відомості щодо товару №25: у графі 31 "Опис товару": "Частини панелі, для напруги не більш як 1000В Сенсорна панель ТGА62-ЕТ (Р) - 35 шт., Сенсорна панель ТG765-ЕТ (Р) - 70 шт., Сенсорна панель ТGА62-МТ (Р) - 20 шт. Частота, МГц 400 Тип дисплея, діагональ, мм (в дюймах) 16,7 мільйонів квітів ТFT (10,1) Пам`ять програм (Flash-RАМ), Мб 128 Діапазон напруги живлення, В 23…27 Номінальна напруга живлення, В 24 Струм, А, не більше 0,27 Споживана потужність, Вт, не більше 10. Не є радіоелектронними засобами спеціальногo призначення. Торгівельна марка: немає даних. Виробник: немає даних. Країна виробництва: СN", у графі 33 "Код товару" - код згідно з УКТ ЗЕД " 8538100000" (ставка мит 0%).
Декларантом на підтвердження відомостей зазначених у ЕМД було надано документи, зокрема, зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2016 №01/03/16, інвойс від 19.12.2016 №Т-47, технічний опис.
Під час здійснення митного контролю та митного оформлення за вказаною ЕМД системою АСАУР згенеровано форми контролю, якому повинен підлягати вказаний товар, зокрема, контроль правильності класифікації товару згідно УКТ ЗЕД. З метою вирішення питання правильності класифікації та кодування товару було складено запит від 29.12.2016 №307 до відділу класифікації товарів управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Харківської митниці ДФС.
10.01.2017 до митного поста "Харків - центральний" надійшло рішення відділу класифікації товарів № КТ-807000012-0003-2017 від 10.01.2017, згідно якого було змінено опис товару №25 та його код згідно УКТ ЗЕД, а саме визначено для товару №25 опис, який повинен зазначатись у графі 31 ЕМД: "Сенсорні панелі ТGА62-ЕТ (Р), ТО765-ЕТ (Р), ТGА62-МТ (Р) являють собою панелі з числовим керуванням, до складу яких входить автоматичний пристрій оброблення інформації. Частота 400МГц, тип дисплея, діагональ, мм (в дюймах) 16,7 мільйонів кольорів ТГТ (10,1); Пам`ять програм (Flash-RАМ) 128 Мб; номінальна напруга живлення 24 В." та код товару згідно УКТ ЗЕД, який повинен зазначатись у графі 33 ЕМД: " 8537101000" (ставка мита пільгова/повна 5%).
У зв`язку зі зміною коду товару ставку мита було збільшено, внаслідок чого виявлено, що вказані дії ОСОБА_1 призвели до недобору митних платежів на загальну суму 26 473,98 грн (ввізне мито - 22 061,65 грн, ПДВ - 4 412,33 грн) відповідно до розрахунку по курсу Національного Банку України на день подання митної декларації до митного оформлення.
18.01.2017 головним державним інспектором м/п "Харків-центральний" Чалим С.В. було складено протокол про порушення митне правил №044/80700/17 відносно ОСОБА_1 за ознаками порушення мигни правил, передбаченого ст.485 МК України.
23.03.2017 заступником начальника Харківської митниці ДФС Левадою В.П. винесена постанова в справі про порушення митних правил №044/80700/17 відносно позивача за ст. 485 МК України, якою позивача визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 79 421,94 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, Київський районний суд м. Харкова дійшов висновку, що до подання митної декларації для митного оформлення ОСОБА_1 не скористалася наданим їй законодавством України правом на проведення фізичного огляду вантажу, з метою визначення точних відомостей про товари та інші предмети, які дають змогу зробити висновок про їх країну походження, класифікацію згідно з УКТ ЗЕД, кількісні та якісні характеристики, а також однозначно ідентифікувати їх тощо, що передбачено ст. 266 МК України.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову, Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що ні в протоколі про порушення митних правил від 18.01.2017 №044/80700/17, ні в постанові у справі про порушення митних правил №044/80700/17 від 23.03.2017 контролюючим органом не зазначено про встановлення недостовірності або невідповідності даних, наданих декларантом, їх невідповідності первинним документам або надання позивачем неповного переліку документів.
За відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТ ЗЕД (який декларант вказав на основі наявних в нього товаросупровідних документів, не маючи можливості при декларуванні перевірити достовірність цих відомостей з фактично поставленим товаром), не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 МК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, а саме протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Аналізуючи зміст наведених вище норм права є підстави погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у більшому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Тобто, для притягнення до відповідальності згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Проте, зазначення позивачем невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу.
Вищевикладене узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі №638/10546/16-а.
Крім того, відповідачем не виявлено та не доведено факт подання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації.
Відповідно до положень ст.69 МК України Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
У даному випадку мав місце складний випадок класифікації товару, адже документи за запитом №307 від 29.12.2016 були передані до відділу класифікації товарів, тобто до осіб зі спеціальними знаннями.
Отже наведені положення Митного кодексу України свідчать, що контрольну функцію стосовно правильності визначення декларантом коду товару за УКТ ЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТ ЗЕД (у разі наявності якої митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації віднесення до тієї чи іншої позиції за УКТ ЗЕД.
Враховуючи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та відсутності доказів подання позивачем недостовірних документів, наданої недостовірної інформації та внаслідок ненадання всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття митницею рішення про визначення коду товару, Харківським апеляційним адміністративним судом зроблено вірний висновок, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил №044/80700/17 від 23.03.2017 є протиправною та підлягає скасуванню.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017.
За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,