У Х В А Л А
07 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/517/21
Провадження № 11-27заі22
Суддя Великої Палати Верховного Суду Желєзний І. В. перевірив матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Конституційного Суду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, Конституційного Суду України, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів та зобов`язати їх ухвалити рішення щодо звільнення судді ОСОБА_2 за істотне і грубе порушення присяги;
- винести окрему ухвалу, якою зобов`язати Службу безпеки України провести розслідування за заявою голови Верховного Суду щодо судової мафії та п`ятої колони в судах України;
- долучити до справи докази: рішення Європейського суду з прав людини № 32529/18, декларацію і присягу екс-голови та доказ з сайту ІНФОРМАЦІЯ_1;
- керуючись статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для захисту прав інваліда надати допомогу в оформленні скарги;
- винести окрему ухвалу, у якій вказати про неприпустимість легалізації викраденої землі України, витирання ніг держслужбовцями об присягу, дану народу України, та витребувати з Конституційного Суду України переписку з позивачем, залучити до справи народ України та представників Організації Об`єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Європейського суду з прав людини, Парламентської асамблеї Ради Європи та Європейського Союзу.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 9901/517/21 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, викладених у її мотивувальній частині.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2022 року позовну заяву повернуто позивачці.
Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду.
Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Перевіряючи апеляційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі висловлює свою незгоду з оскаржуваною ухвалою, зазначає про те, що вона є "незаконною, протиправною та ухвалена незаконним складом суду". Однак скаржниця не конкретизує, які саме норми процесуального права порушено судом першої інстанції, яким чином вони вплинули на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду і чому ці порушення можуть бути підставою для скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції.
Також скаржницею не виконано вимоги пунктів 8 та 9 статті 296 КАС України, оскільки не зазначено дати отримання нею рішення суду першої інстанції, що оскаржується, та не конкретизовано перелік документів, що додаються до апеляційної скарги, а лише вказано "документи для учасників".
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Оскільки апеляційна скарга не відповідає вимогам статей 296, 298 КАС України і виявлені судом недоліки перешкоджають її прийняттю до провадження, то така скарга підлягає залишенню без руху.
Водночас суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 дійшла висновку, що дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20. Суд не повинен толерувати використання образливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19).
ОСОБА_1 у апеляційній скарзі надає характеристику суддям Верховного Суду, іншим особам, застосовуючи висловлювання принизливого та провокативного характеру, які не спрямовані на ефективний захист її прав, свобод та інтересів, зокрема, від імовірних порушень з боку відповідачів, не стосуються обґрунтувань вимог скаржниці, викладених в апеляційній скарзі, а тому не можуть зазначатись у ній (абзаци перший - третій описової частини апеляційної скарги).
При цьому суд зауважує, що наявність у процесуальних документах, які подаються учасниками справи до суду, принизливих та провокативних висловлювань може бути визнане судом як зловживання процесуальними правами та є достатнім для застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 45 КАС України (повернення, залишення без розгляду заяв, скарг, клопотань).
З метою усунення недоліків апеляційної скарги скаржниці необхідно протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали викласти апеляційну скаргу у редакції, яка б містила зазначення, у чому саме, на думку скаржниці, полягають порушення норм процесуального права судом першої інстанції та яким чином вони вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, а також чому ці порушення можуть бути підставою для скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції; зазначення дати отримання копії рішення суду першої інстанції, яке оскаржується; зазначення переліку матеріалів, що додаються. Апеляційна скарга не повинна містити висловлювань принизливого та провокативного характеру, які не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів скаржниці.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо він не усунув зазначені недоліки.
Також суд вважає за доцільне роз`яснити скаржниці, що у випадку, якщо вона є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, вона може реалізувати це право в порядку, визначеному Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу" (далі - Закон № 3460- VI).
Так, зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно із цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 3460-VI безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Статтею 3 Закону № 3460-VI визначено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 3460-VI безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг, як захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.
Таким чином, на законодавчому рівні закріплені державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги і за наявності відповідних підстав ОСОБА_1 може звернутися до суб`єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема, з метою отримання такої допомоги шляхом складення процесуального документа на виконання цієї ухвали суду.
Щодо заявленого скаржницею клопотання про звільнення від сплати судового збору, то суд зауважує, що із долученої копії пенсійного посвідчення вбачається, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від аварії на ЧАЕС І групи, відтак є звільненою від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 45, 169, 266, 296, 298 КАС України, суддя