ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/291/21
Провадження № 11-421заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2021 року (суддя Тацій Л. В.) в адміністративній справі № 9901/291/21 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання дій протиправними та
ВСТАНОВИЛА:
1. 20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просив визнати протиправними дії ВРУ щодо складання присяги новообраними народними депутатами, які були висунуті Політичною партією "Слуга Народу" (далі - Партія) на позачергових виборах народних депутатів 21 липня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Президент України Указом від 21 травня 2019 року № 303/2019 призначив позачергові вибори народних депутатів України. Висування кандидатів, формування та затвердження виборчого списку кандидатів у депутати від Партії здійснювалося на з`їзді партії, що відбувався 09 та 10 червня 2019 року і 07 липня 2019 року. Усупереч положенням пункту 5.6 Статуту Партії не проводилися конференції регіональних парторганізацій щодо обов`язкового обрання делегатів на з`їзд політичної партії, на якому висунуто кандидатів в народні депутати в одномандатному та багатомандатних виборчих округах. Також не погоджувався з тим, що про дату проведення з`їзду партії 09 червня 2019 року не повідомили завчасно, кількість присутніх делегатів на наступних етапах проведення з`їзду була зменшена в односторонньому порядку, що також суперечить положенням зазначеного вище Статуту.
Аналогічні порушення порядку визначення делегатів з`їзду Партії були допущені у всіх областях України, оскільки до Черкаського обласного осередку політичної партії входять особи, які відповідно до місця проживання не відповідають адміністративно-територіальному принципу побудови.
Вказав про те, що під час вступу до Партії не надавався для ознайомлення її статут, тому ознайомитися з процедурою визначення делегатів з`їзду партії не було змоги.
З наведених обставин підсумував, що висунуті Партією кандидати незаконно взяли участь у виборах народних депутатів України, надалі протиправно склали присягу перед ВРУ, відтак склалися всі підстави визнати неконституційною повноважність новообраної ВРУ з моменту набуття повноважень двох третин від її складу.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 березня 2021 року позовну заяву залишив без руху з тих підстав, що всупереч вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач у прохальній частині вимог не вказав, якими саме діями ВРУ порушила його права та інтереси. Суд пропонував вказати, які конкретно дії чи бездіяльність ВРУ є протиправними, та обґрунтувати свої вимоги.
З урахуванням відповідної кількості уточнених позовних вимог необхідно було надати документ про сплату судового збору в установлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог цієї ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 у встановлений судом строк надіслав заяву з мотивами про те, що відповідач порушив його право на отримання достовірної інформації про кандидатів у народні депутати України від політичних партій. Просив визнати незаконним формування законодавчого органу - ВРУ 9 скликання в частині складення присяги народними депутатами України з числа Партії. До заяви долучив документ про сплату судового збору в розмірі 908 грн.
На думку суду першої інстанції, такі доводи позивача не давали підстав для прийняття позову з огляду на відсутність у них посилання на протиправність дій чи бездіяльності ВРУ, оскільки предметом оскарження є внутрішньоорганізаційна діяльність Партії. Прохання до суду викладено узагальнено, є неконкретним, що унеможливлює встановлення змісту позовних вимог.
Цей же суд ухвалою від 12 серпня 2021 року повернув позовну заяву ОСОБА_1
3. ОСОБА_1 не погодився із зазначеною ухвалою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого порушив норми процесуального права. На обґрунтування своєї позиції наводить доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.
4. У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ зазначила, що ОСОБА_1 не вказав, якими неправомірними діями чи бездіяльністю орган законодавчої влади при здійсненні своїх повноважень порушив його права та інтереси. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 жовтня 2021 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 09 грудня 2021 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження.
Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.
6. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позову, виходив з положень таких процесуальних норм.
За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, <…>.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, <…> передбачені статтею 266 КАС України. Ці норми визначають вичерпний перелік спорів, вирішення яких відноситься до повноважень Верховного Суду як суду першої інстанції.
Положеннями статті 5 КАС України закріплено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Аналізуючи наведені положення КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право інтереси особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
Відповідно до вимог пунктів 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Законодавець передбачив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
7. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
8. Як убачається з матеріалів справи, на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав на те, що Партія висунула кандидатів у депутати в незаконний спосіб, відтак формування та затвердження виборчого списку кандидатів у народні депутати України відбувалося у спосіб, який не можна визнати правомірним. Набуття ними повноважень шляхом складення присяги на вірність Україні перед ВРУ є також незаконним. З урахуванням того, що Партія утворює дві третини складу ВРУ, формування законодавчого органу 9 скликання та здійснення ним своїх повноважень є протиправним.
У зв`язку із цим суд першої інстанції правильно зазначив, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті правові акти та/або дії чи бездіяльність ВРУ, які виникли у правовідносинах, пов`язаних із реалізацією цим органом владних (управлінських) функцій, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.
Повноваження ВРУ визначаються виключно Конституцією України, а саме статтею 85, відповідно до змісту якої цей орган державної влади не здійснює контроль за внутрішньоорганізаційною діяльністю політичних партій.
Зміст позовної заяви не давав підстав вважати, що ОСОБА_1 навів обставини, які б підтвердили те, що станом на дату звернення до суду з позовом його права, свободи та інтереси відповідач порушив під час здійснення ним владних управлінських функцій.
Інакше кажучи, суть позовних вимог фактично зводиться до того, що позивач вимагає зобов`язати відповідача до вчинення певних дій, не зазначаючи при цьому, які саме дії бездіяльність відповідача, визначені Конституцією України, є предметом оскарження у цій справі.
За результатом аналізу позовної заяви суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Також суд першої інстанції звернув увагу позивача на те, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може визнати дії чи бездіяльність ВРУ протиправними й зобов`язати її вчинити певні дії.
Отже, виходячи з наведеного зобов`язання суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права особи, порушеного саме діями чи бездіяльністю таких осіб, які вона просить визнати протиправними.
9. Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції підсумував, що оскаржувані дії ВРУ не пов`язані із реалізацією владних управлінських дій, не породжують для позивача безпосередньо жодних правових наслідків, а тому не можуть бути предметом оскарження в суді адміністративної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і причин для втручання в нього немає.
Міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що по суті суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому немає підстав для скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2021 року.
Керуючись статтями 266, 292, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду