Ухвала
02 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 683/2789/20
Провадження № 14-13 зц 22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася зі скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року та ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та
ВСТАНОВИЛА:
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області із вказаним позовом, у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (далі - ТОВ "Енселко Агро") матеріальну шкоду у вигляді 42 624,00 грн - вартості загиблих бджіл та непридатних для використання рамок, 14 515,20 грн - вартості замінених на пасіці рамок суші, 4 800,00 грн - вартості 8 мішків цукру, 9 246,26 грн - коштів, витрачених на проведення експертиз та отримання довідки про погодні умови, 115 200,00 грн - упущеної вигоди, а також просив стягнути з відповідача 300 000,00 грн моральної шкоди.
2. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Енселко Агро" на користь ОСОБА_1 42 624,00 грн матеріальної шкоди, завданої загибеллю бджіл, 115 200,00 грн упущеної вигоди та 10 000,00 грн моральної шкоди, а всього 167 824,00 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
3. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову - про відмову в задоволенні позову.
4. 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2021 року.
5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте в малозначній справі.
6. 28 січня 2022 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла скарга, у якій він, серед іншого, просить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року і залишити в силі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2021 року.
7. Проаналізувавши скаргу та додані до неї матеріали, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
8. Відповідно до частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10. Розгляд цивільних справ у касаційному порядку Верховний Суд здійснює у складі колегій суддів, палати, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду чи Великої Палати Верховного Суду у визначених процесуальним законом випадках та порядку.
11. Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
12. Також вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи.
13. Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності рішень суду тієї ж касаційної інстанції, а також правом перегляду за нововиявленими чи виключними обставинами судових рішень касаційної інстанції, які нею не приймалися, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом).
14. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку, як це було визначено в розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.
15. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70).
16. "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
17. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України", заява № 41984/98, пункт 53).
18. Отже, враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року закінчений розгляд справи № 683/2789/20, а Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями ні здійснювати перегляд таких постанов, ні вирішувати питання про передачу справи їй на розгляд, підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду до розгляду скарги ОСОБА_1 не вбачається.
19. Таким чином, скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику разом з усіма доданими матеріалами.
Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 388, 389, 394, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду