ПОСТАНОВА 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 1-25/2003 провадження № 51-621 ск 21
Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Луганський Ю. М., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від
09 листопада 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року,
встановив:
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку військового місцевого суду Львівського гарнізону від 03 листопада 2003 року щодо нього.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Живко О. О. залишено без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2020 року - без змін.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу.
Згідно приписів пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; а також прохання особи, яка подає касаційну скаргу.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений взагалі не зазначає конкретних норм кримінально-процесуального закону України, які, на його думку, є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, відповідно до приписів
ст. 398 КПК України 1960 року.
Разом з цим, порушуючи вимогу про скасування ухвали апеляційного суду,
ОСОБА_1 не наводить конкретних доводів щодо її незаконності чи необґрунтованості, в аспекті встановлених судом обставин. Натомість доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до незгоди із ухваленим судовим рішенням.
Окрім цього, прохання особи, яка подає