ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 750/7135/17
провадження № 51 - 4914 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Дехтярук О. К.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Нестеренка С. О.,
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисників Ананка І. І., Сапона К. Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Ананка І. І. та Сапона К. Л., які діють в інтересах засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідно, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010002004, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, котра народилася у м. Чернігові, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, котра народилася у м. Чернігові, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
кожної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2021 року визнано винуватими і засуджено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кожну за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі статей 75, 104 КК ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням кожну з іспитовим строком тривалістю 1 рік і з покладенням на них обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання про речові докази.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
02 квітня 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 і приблизно 30 їх знайомих приїхали до торгівельного центру "Мегацентр", що розташований на пр-ті Миру, 49 у м. Чернігові.
У цей день, знаходячись у громадському людному місці неподалік від магазину "Симпатик", який розташований на вул. П`ятницькій, 53 у м. Чернігові, вказані особи вчинили хуліганські дії групою осіб, що виразилося в грубому порушенні громадського порядку із мотивів явної неповаги до суспільства, в ігноруванні існуючих правил поведінки і співжиття у суспільстві, протиставленні себе ним, порушенні громадського спокою, зухвалому відношенні до норм суспільної моралі, благопристойності та моральності, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що проявлялась у публічному приниженні честі і достоїнства ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у присутності своїх знайомих, застосування до потерпілих насильства, утриманні їх за волосся, нецензурними висловлюваннями, не реагуванням на зауваження сторонніх осіб, бажанні самоствердитись у підлітковому середовищі, небажанні протягом тривалого часу припиняти свої дії, користуючись чисельною перевагою та відсутністю опору з боку потерпілих.
Так, цього дня приблизно о 16:30 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 зустрілись із малолітньою ОСОБА_7 таумисно безпричинно застосували до неї насильство із заподіянням їй побоїв, тілесних ушкоджень та образ.
При цьому ОСОБА_2 наносила малолітній ОСОБА_7 удари рукою, ногою в обличчя, по нозі, а ОСОБА_4 наносила удари рукою, коліном в область голови, тулуба, обличчя потерпілої та, тримаючи за волосся, з силою штовхнула потерпілу, від чого остання вдарилась головою об стовбур дерева.
У результаті цих дій малолітня потерпіла ОСОБА_7 отримала побої та легкі тілесні ушкодження.
У подальшому приблизно о 18:30 ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, умисно, безпричинно застосували насильство до неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 із заподіянням їй побоїв, тілесних ушкоджень та образ.
Зокрема, ОСОБА_4 нанесла ОСОБА_1 більше 16 ударів ногами, коліном і руками в правий бік, у живіт, по голові та обличчю, по ногам, стегну, у тому числі тоді, коли ОСОБА_5 тримала потерпілу за волосся; била кілька разів потилицею об землю, неодноразово штовхала ОСОБА_1, у тому числі так, що вона ударилася об бетонний паркан правою частиною тіла, та демонстративно змушувала потерпілу витирати бруд зі свого одягу.
ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_4 нанесла потерпілій ОСОБА_1 більше 4 ударів рукою, ногою, коліном у голову, тулуб, у лівий бік, по лівій нозі, в обличчя.
ОСОБА_5 по черзі з ОСОБА_4 нанесла ОСОБА_1 більше 6 ударів ногами і руками у живіт, по спині, голові та обличчю, ногам, неодноразово штовхала ОСОБА_1 і разом зі ОСОБА_3, тримаючи потерпілу за волосся, вдарили останню головою об бетонний паркан, нанесли кілька ударів руками в область голови потерпілої.
ОСОБА_3 також нанесла потерпілій удар коліном правої ноги в область лівого боку.
У результаті протиправних дій ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 неповнолітня потерпіла ОСОБА_1 отримала побої та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2021 року вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ананко І. І. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2, а кримінальне провадження направити на новий розгляд у суд апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, в якій порушувалося питання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII (далі- Закон України "Про амністію у 2016 році") та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Своє рішення суд апеляційної інстанції не мотивував і не вказав, з яких підстав відмовив у застосуванні закону про амністію.
У касаційній скарзі з доповненням до неї захисник Сапон К. Л. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3, а кримінальне провадження направити на новий розгляд у цьому суді. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК, не перевірив доводів, наведених в апеляційній скарзі щодо відсутності в діях ОСОБА_3 грубого порушення громадського порядку, яке є ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК. Також указує на те, що апеляційний суд не вирішив питання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", що теж перешкодило постановленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги захисників надійшли заперечення від прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, в яких він просить залишити ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2021 року без зміни, а касаційні скарги захисників Ананка І. І. та Сапона К. Л., які діють в інтересах засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідно,- без задоволення.
У судовому засіданні захисник Ананко І. І. та засуджена ОСОБА_2 підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Захисник Сапон К. Л. і засуджена ОСОБА_3 наполягали на задоволенні касаційної скарги.
Потерпіла ОСОБА_1 і представник Нестеренко С. О. заперечили проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.
Прокурор Дехтярук О. К. вважала, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, змінити судові рішення та звільнити засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення у тій частині, в якій воно було оскаржено.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Також ст. 419 КПК визначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути вказані підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційним судом не повною мірою дотримано цих вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження вбачається, що не погоджуючись з вироком суду, зокрема щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3, захисники відповідно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, в яких стверджували про відсутність у діях їх підзахисних складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК. При цьому захисник Ананко І. І. в апеляційній скарзі просив застосувати до ОСОБА_2 . Закон України "Про амністію у 2016 році" та звільнити її від відбування призначеного покарання у разі, якщо суд не знайде підстав для закриття кримінального провадження щодо обвинуваченої.
Одночасно з технічного запису судового засідання вбачається, що захисник Ананко І. І. підтримав свою апеляційну скаргу. Разом з тим ОСОБА_2 і ОСОБА_3, захисник Сапон К. Л. у суді апеляційної інстанції висловили аналогічне прохання про застосування указаного закону про амністію щодо вказаних обвинувачених у разі відсутності підстав для закриття кримінального провадження стосовно них.
Відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг у частині необхідності закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 і ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, суд, належним чином мотивувавши своє рішення, зазначив про безпідставність тверджень, наведених стороною захисту.
Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду правильним.
Так, відповідальність за ч. 2 ст. 296 КК передбачена за вчинення групою осіб хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
При цьому апеляційний суд обґрунтовано вказав, що безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.
Разом з тим проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян тощо.
Одночасно суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства, яким є прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
У цьому провадженні апеляційний суд правильно погодився з висновком місцевого суду про те, що відповідно до фактичних обставин, встановлених місцевим судом на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 застосували фізичну силу до потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_1, використовуючи нікчемний привід. Протиправні дії були сплановані та вчинялися в громадському місці, у присутності великої кількості молоді. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 діяли зухвало, демонстрували свою перевагу над потерпілими, супроводжували свої дії нецензурною лайкою, не реагували на зауваження оточуючих, тобто їх дії були поєднані з очевидним для них грубим порушенням громадського порядку.
Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й поведінка ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свідчили про те, що їх дії, які супроводжувались насильством над потерпілими, приниженням їх честі та гідності, були зумовлені не особистою неприязню до потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, бажанні самоствердитись у підлітковому середовищі.
За таких обставин апеляційний суд правильно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 і ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційних скарг захисників у частині закриття кримінального провадження з підстав відсутності в діянні обвинувачених складу вказаного кримінального правопорушення.
Проте суд апеляційної інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону безпідставно не розглянув клопотання сторони захисту про застосування Закону України "Про амністію у 2016 році" та звільнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від відбування покарання.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.
Цим же Законом передбачено, що дія закону про амністію поширюється на кримінальні правопорушення, вчинені до дня набрання ним чинності включно (ст. 5), особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання (ст. 6).
Одночасно пунктом "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" визначено, що особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, якщо вони, зокрема, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким.
Рішення про застосування амністії приймається судом за наявності відповідної згоди особи, щодо якої вирішується таке питання.
Оскільки неповнолітні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили умисний злочин, який не є тяжким або особливо тяжким, 02 квітня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про амністію у 2016 році", яке відбулося 07 вересня 2017 року, то вонипідпадали під дію пункту "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" та надали на це згоду в апеляційному суді.
Тому суд апеляційної інстанції повинен був застосувати закон про амністію, незастосування якого потягло порушення вимог ст. 413 КПК.
Це порушення може бути виправлене касаційним судом, а тому касаційні скарги захисників підлягають задоволенню частково, а судові рішення щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - зміні зі звільненням засуджених від відбування покарання на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд