Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 587/1967/20
провадження № 61-12270св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної ради,
відповідачі: Сумська районна державна адміністрація, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Сумське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Сумський агролісгосп",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень учасників справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2020 року керівник Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної ради звернувся до суду з позовом Сумської районної державної адміністрації (далі - Сумська РДА), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визнання недійсними державних актів на землю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельних ділянок, посилаючись на те, що розпорядженням голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області та надано ОСОБА_2 у власність земельні ділянки загальною площею 1 га, з них 0,9 га - для ведення особистого селянського господарства та 0,1 га - для індивідуального дачного будівництва. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЕ № 411273 від 26 червня 2008 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9 га з кадастровим номером 5924782200:09:001:1007 для ведення особистого селянського господарства та державний акт серії ЯЕ № 411274 від 26 червня 2008 року на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5924782200:09:001:1008 для індивідуального дачного будівництва. В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 04 серпня 2011 року ОСОБА_2 відчужила зазначені земельні ділянки на користь ОСОБА_1 . Спірні ділянки частково розташовані на землях лісогосподарського призначення та землях лісового фонду комунальної власності, перебували в користуванні Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Сумський агролісгосп" (далі - ДП "Сумський агролісгосп") на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року, а їх передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Лісового кодексу України (далі - ЛК України), поза межами компетенції Сумської РДА, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок. Враховуючи викладене, керівник Сумської місцевої прокуратури просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність"; визнати недійсними державні акти на земельні ділянки, видані ОСОБА_2, з відмітками нотаріуса про перехід права власності до ОСОБА_1 ; визнати недійсними договори купівлі-продажу від 04 серпня 2011 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальних громад Сумської обласної ради земельні ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5924782200:09:001:1008, та площею 0,9 га, кадастровий номер 5924782200:09:001:1007.
У відзиві на позовну заяву Сумська РДА заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, а його доводи про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, користувачем яких є ДП "Сумський агролісгосп", не підтверджено належними доказами та спростовуються листом цього підприємства від 20 грудня 2007 року № 235, в якому повідомлено, що земельні ділянки, які відводяться ОСОБА_2, не належать до земель ДП "Сумський агролісгосп". Також в листі Відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області вказано, що земельні ділянки на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області, які передбачаються для відведення ОСОБА_2, відносяться до земель запасу сільської ради (землі сільськогосподарського призначення - багаторічні насадження). Оскільки проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та індивідуального дачного будівництва було погоджено відповідно до норм ЗК України, то були відсутні підстави для відмови в його затвердженні. Крім того, при зверненні з цим позовом прокурор пропустив позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Сумська обласна рада подала до суду відповідь на відзив Сумської РДА, за змістом якої підтримала позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на те, що факт перебування спірних земельних ділянок у користуванні ДП "Сумський агролісгосп" підтверджується інформацією компетентних державних органів та відповідними висновками судових експертиз. Оскільки Сумській обласній раді стало відомо про порушення права на розпоряджання спірними землями лісогосподарського призначення з листа слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області від 11 червня 2020 року № 5168/24/06-2020, яким повідомлено про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019200000000150, то саме з часу отримання цього листа розпочався перебіг позовної давності. Крім того, з огляду на правовий режим спірних земельних ділянок та законодавчі обмеження щодо їх обороту зайняття земельних ділянок лісогосподарського призначення з порушенням норм ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Сумської області. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельні ділянки має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення. Тому підстав для відмови в задоволенні позову через сплив позовної давності немає.
ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відзив Сумської обласної ради, в яких зазначила, що оскаржуване розпорядження Сумської РДА було прийнято 15 квітня 2008 року, і державі в особі уповноважених органів стало відомо про порушення її прав саме у 2008 році - з часу видачі державних актів на право власності на земельні ділянки. Тому позов керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної ради не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності.
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2020 року, внесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі як третю особу залучено Сумське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Сумський агролісгосп".
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 23 березня 2021 року у складі судді Степаненка О. А. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не надав доказів віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення. При цьому доводи позивача про належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а саме листу ДП "Сумський агролісгосп" від 20 грудня 2007 року № 235, в якому зазначено, що земельні ділянки, які відводяться ОСОБА_2, не належать до земель ДП "Сумський агролісгосп", а також листу Відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області, в якому вказано, що земельні ділянки на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області, які передбачаються для відведення ОСОБА_2, відносяться до земель запасу сільської ради (землі сільськогосподарського призначення - багаторічні насадження).
Постановою Сумського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури задоволено. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 березня 2021 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою задоволено позов. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність". Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 411273 на право власності на земельну ділянку площею 0,9 га, кадастровий номер 5924782200:09:001:1007, за ОСОБА_2 з відміткою нотаріуса Сумського нотаріального округу від 04 серпня 2011 року № 3488 про перехід права власності до ОСОБА_1 . Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 411274 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5924782200:09:001:1008, за ОСОБА_2 з відміткою нотаріуса Сумського нотаріального округу від 04 серпня 2011 року № 3484 про перехід права власності до ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 серпня 2011 року земельної ділянки площею 0,9 га, кадастровий номер 5924782200:09:001:1007, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 серпня 2011 року земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5924782200:09:001:1008, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути в комунальну власність територіальних громад Сумської обласної ради земельні ділянки площею 0,9 га, кадастровий номер 5924782200:09:001:1007, та площею 0,1 га, кадастровий номер 5924782200:09:001:1008. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що перебування спірних земельних ділянок для лісогосподарських потреб у користуванні ДП "Сумський агролісгосп" підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 листопада 2019 року № 10-18-0.2-7039/2-19, листом Міськрайонного управління у місті Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07 листопада 2019 року № 1660/115-19. Крім того, згідно з висновком судової земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи, експертизи з питань землеустрою від 17 квітня 2020 року № 1511/593-599, проведеної Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса, спірні земельні ділянки на час прийняття рішення про їх передачу у власність частково розташовувалися на землях лісогосподарського призначення. Проведеним експертним дослідженням встановлено, що межі земельних ділянок з кадастровими номерами 5924782200:09:001:1007 та 5924782200:09:001:1008 частково перетинаються (накладаються) з межами земельних ділянок, переданих рішенням 16 сесії 23 скликання Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року "Про вилучення надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" для ведення лісового господарства, в тому числі Сумському агролісгоспу. Розмір перетину/накладення становить: земельної ділянки з кадастровим номером 5924782200:09:001:1007 - 0,7459 га; земельної ділянки з кадастровим номером 924782200:09:001:1008 - 0,0974 га. При оцінці доказів суд першої інстанції надав перевагу не висновкам експерта та письмовим доказам спеціалізованої державної установи у сфері землеустрою, а листу ДП "Сумський агролісгоп" від 20 грудня 2007 року № 235, який не містить ні кадастрового номера земельної ділянки, ні її адреси. Також місцевий суд послався на лист Відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області, однак не звернув уваги на те, що саме протиправна діяльність службових осіб цього державного органу досліджувалася в ході розслідування кримінального провадження. Тому лист Відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області не може бути належним і допустимим доказом в цій справі. Оскільки спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення, надані у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та для індивідуального дачного будівництва, вилучені неповноважним органом, з порушенням норм ЗК України та ЛК України, тому вони підлягають поверненню в судовому порядку. Сумській обласній раді стало відомо про порушення її права на розпоряджання спірними землями лісогосподарського призначення з листа слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області від 11 червня 2020 року № 5168/24/06-2020, яким повідомлено про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019200000000150. Тому саме з часу отримання цього листа законним власником розпочався перебіг позовної давності. Крім того, з огляду на правовий режим спірних земельних ділянок та законодавчі обмеження щодо їх обороту, зайняття земельних ділянок лісогосподарського призначення з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Сумської області. У такому разі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
20 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, а 03 вересня 2021 року - уточнену касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 березня 2021 року.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12, від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 490/9612/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 297/829/17, від 18 серпня 2021 року у справі № 352/467/18. Також необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, про те, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Крім того, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.
У жовтні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Суми подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
У жовтні 2020 року Сумська РДА також подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому підтримала касаційну скаргу ОСОБА_1 та просила її задовольнити, посилаючись на те, що проєкт відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та індивідуального дачного будівництва було погоджено відповідно до норм ЗК України, і при виданні розпорядження районній державній адміністрації не могло бути відомо про належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Сумського районного суду Сумської області.
23 вересня 2021 року справа № 587/1967/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду та оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідають.
Судами встановлено, що рішенням Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" землі сільських, селищних та міських рад Сумської області було надано у постійне користування дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" для ведення лісового господарства в розрізі суб`єктів земельних відносин по площах та угіддях згідно з додатком, зокрема землі у межах Сумського району надано ДП "Сумський агролісгосп".
Розпорядженням голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області та надано ОСОБА_2 у власність земельні ділянки загальною площею 1 га, з них 0,90 га - для ведення особистого селянського господарства та 0,10 га - індивідуального будівництва.
Вищевказане розпорядження видавалося на основі проєкту землеустрою, який розроблено землевпорядною фірмою "Кадастр". У розділі "Висновки" проєкту землеустрою містяться висновки Південно-Східного регіонального відділу охорони навколишнього природного середовища в Сумській області від 11 жовтня 2007 року № 655/1-13, Відділу містобудування та архітектури Сумської РДА від 04 листопада 2007 року № 397, головного державного санітарного лікаря Сумського району Сумської області від 23 жовтня 2007 року № 64, Відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області від 04 грудня 2007 року № 2732/01-30, якими погоджено відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та індивідуального дачного будівництва.
На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЕ № 411273 на право власності на земельну ділянку площею 0,9 га з кадастровим номером 5924782200:09:001:1007 для ведення особистого селянського господарства та державний акт серії ЯЕ № 411274 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5924782200:09:001:1008 для індивідуального дачного будівництва.
В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 04 серпня 2011 року ОСОБА_2 відчужила спірні земельні ділянки на користь ОСОБА_1
17 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4, у зв`язку з чим змінила прізвище на " ОСОБА_1".
Листом Міськрайонного управління у місті Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07 листопада 2019 року № 1660/115-19 Прокуратуру Сумської області повідомлено про те, що спірні земельні ділянки, кадастрові номери яких 5924782200:09:001:1008 та 5924782200:09:001:1007, знаходяться за межами населених пунктів на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області та входять до складу земель, що знаходяться в постійному користуванні ДП "Сумський агролісгосп" для ведення лісового господарства.
Листом Державного підприємства "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 19 серпня 2019 року № 683/01-20 було повідомлено старшого слідчого в особливо важливих справах Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Сумській області про те, що при камеральному опрацюванні даних технічного звіту по межах земель Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області 2000 року встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5924782200:09:001:1007 та 5924782200:09:001:1008 знаходяться в межах контуру 832 площею 7,5 га, угіддя - ліс та контуру 822 площею 0,3 га - квартал населеного пункту.
Разом з тим у листі ДП "Сумський агролісгосп" від 20 грудня 2007 року № 235 вказано, що земельна ділянка, яка відводиться ОСОБА_2, не належить до земель "Сумського агролісгоспу".
Також у листі Відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області, направленому ОСОБА_2, зазначено, що земельна ділянка на території Великочернеччинської сільської ради, яка передбачається для відведення ОСОБА_2 відноситься до земель запасу сільської ради (землі сільськогосподарського призначення - багаторічні насадження).
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42019200000000150 ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що будучи протягом 2007-2008 років службовою особою - начальником відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, неналежно виконуючи свої обов`язки через несумлінне ставлення до них, порушив вимоги чинного законодавства, що призвело до передачі 15 квітня 2008 року у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок площею 1 га, розташованих на землях лісогосподарського призначення та лісового фонду, чим державним інтересам спричинено тяжкі наслідки у виді завдання майнової шкоди в сумі 324 500 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 13 липня 2020 року у справі № 591/3790/20 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності. Ухвала набрала законної сили.
Згідно з висновком судової земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи, експертизи з питань землеустрою від 17 квітня 2020 року № 1511/593-599, проведеної в рамках вищевказаного кримінального провадження Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса, межі земельних ділянок з кадастровими номерами 5924782200:09:001:1007 та 5924782200:09:001:1008 частково перетинаються (накладаються) з межами земельних ділянок, переданих рішенням 16 сесії 23 скликання Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року "Про вилучення надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" для ведення лісового господарства, в тому числі Сумському агролісгоспу. Розмір перетину/накладення становить: земельної ділянки з кадастровим номером 5924782200:09:001:1007 - 0,7459 га; земельної ділянки з кадастровим номером 924782200:09:001:1008 - 0,0974 га.
Апеляційним судом також встановлено, що Сумській обласній раді стало відомо про порушення її права на розпоряджання спірними землями лісогосподарського призначення з листа слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області від 11 червня 2020 року № 5168/24/06-2020, яким повідомлено про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019200000000150.
Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).
Частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. (стаття 21 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309)).
Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
При цьому згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.
Частиною другою статті 5 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Охорона земель включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням.
Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється, головним чином, у формі лісовпорядкування, яке передбачає, зокрема складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).
Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України).
Згідно з частиною першою статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).
Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Абзацом першим пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з пунктами "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За змістом пунктів 30, 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (пункт 5 статті 31 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309)).
Згідно з частинами першою-шостою статті 149 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.
Пунктом "г" частини третьої статті 83 ЗК України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За змістом наведених положень закону вилучення для нелісогосподарських потреб земельних ділянок комунальної власності, які віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП "Сумський агролісгосп", і передання таких земельних ділянок у власність на час виникнення спірних правовідносин належало до повноважень Сумської обласної ради.
Положеннями частини першої статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Частиною першою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Згідно з частинами шостою-десятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до абзацу сьомого статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття розпорядження голови Сумської РДА від 15 квітня 2008 року № 309), передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час одержання ОСОБА_2 державних актів серії ЯЕ № 411273 від 26 червня 2008 року та серії ЯЕ № 411274 від 26 червня 2008 року на право власності на земельні ділянки, з 01 травня 2009 року стаття 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права).
Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України в редакції, чинній на час одержання ОСОБА_2 державних актів серії ЯЕ № 411273 від 26 червня 2008 року та серії ЯЕ № 411274 від 26 червня 2008 року на право власності на земельні ділянки, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Частиною першої статті 126 ЗК України в редакції, чинній з 01 травня 2009 року до 01 січня 2013 року, визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України в редакції, чинній з 01 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 в редакції, чинній на час одержання ОСОБА_2 державних актів серії ЯЕ № 411273 від 26 червня 2008 року та серії ЯЕ № 411274 від 26 червня 2008 року на право власності на земельні ділянки).
Таким чином, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.