Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 521/15511/14
провадження № 61-8709св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука 0. С.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,
відповідач - Виконавчий комітет Одеської міської ради,
третя особа - ОСОБА_1,
особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала касаційну скаргу - Приватне акціонерне товариство "Будіндустрія-2020",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будіндустрія-2020" на рішення Апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Кононенко Н. А,, Суворова В. О. у справі за позовом першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги мотивував тим, що заочним рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року у справі № 2-4225/10 задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ТОВ "Фабрика картонажно-паперових виробів", ЗАТ "Будіндустрія" про визнання права власності, згідно якого за ОСОБА_1 визнано право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з комплексу нежитлових приміщень літ. "Л", літ. "С". літ. "Т", вбиральні літ. "О", 176/1000 частин огорожі 1-6.
Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2013 року вищевказане заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2012 року було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач посилався на те, що Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 липня 2010 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на вказаний об`єкт.
Розпорядженням голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради "Про присвоєння поштової адреси майновому комплексу за адресою: АДРЕСА_1" від 02 липня 2010 року № 535/01-06 поштову адресу цього об`єкта нерухомості змінено на адресу: АДРЕСА_2 .
Із свідоцтва про право власності, яке видане ОСОБА_1 . Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 липня 2010 року серії НОМЕР_1 на об`єкт нерухомості, що складається з приміщень літ. "Л", "С", "Т", загальною площею 7 470,3 кв. м, основною площею 6 687,8 кв. м, літ "О", відображених у технічному паспорті від 14 жовтня 2009 року вбачається, що цей правовстановлюючий документ видано виключно на підставі розпорядження Малиновського районної адміністрації Одеської міської ради від 02 липня 2010 року № 535/01-06, замість рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року у справі № 2-4225/10, зареєстрованого КП "ОМБТІ та РОН" від 09 квітня 2010 року за номером 3543 у книзі 96неж-36.
Додатково зазначав, що майновий комплекс після його реконструкції в експлуатацію не введено, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, зайняту ним не оформлені.
Посилаючись на незаконність вищевказаного свідоцтва, позивач просив свої позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 10 листопада 2014 року під головуванням судді Бобуйок А. І. позов першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнив.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 липня 2010 року.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 липня 2010 року ОСОБА_1 було незаконно видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на вказаний об`єкт.
Суд вказав, що розпорядженням голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради "Про присвоєння поштової адреси майновому комплексу за адресою: АДРЕСА_1" від 02 липня 2010 року № 535/01-06 поштову адресу цього об`єкту нерухомості змінено на адресу: АДРЕСА_2 .
Із свідоцтва про право власності, яке видане ОСОБА_1 . Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 15 липня 2010 року, серії НОМЕР_1 на об`єкт нерухомості, що складається з приміщень літ. "Л", "С", "Т", загальною площею 7 470,3 кв. м, основною площею 6 687,8 кв. м, літ "О", відображених у технічному паспорті від 14 жовтня 2009 року встановлено, що цей правовстановлюючий документ видано виключно на підставі вищевказаного розпорядження Малиновського районної адміністрації Одеської міської ради від 02 липня 2010 року № 535/01-06, замість рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року у справі № 2-4225/10, зареєстрованого КП "ОМБТІ та РОН" від 09 квітня 2010 року за номером 3543 у книзі 96неж-36.
Апеляційний суд Одеської області рішенням від 03 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2014 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд вказував, що свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення від 15 липня 2010 року було видане на нерухоме майно, яке належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2007 року та на підставі договору про поділ нежилих будівель та споруд в натурі та припинення спільної часткової власності від 20 травня 2008 року, тільки за новою поштовою адресою. Тобто вказане нерухоме майно, є одним і тим же самим об`єктом, якому було присвоєно нову поштову адресу.
Апеляційний суд також виходив з того, що перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси не надав суду належних доказів порушення інтересів громадянина або держави видачею на ім`я відповідача ОСОБА_1 оспорюваного свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомості від 15 липня 2010 року серії НОМЕР_1 .
Крім того зазначав, що на момент винесення рішення у справі, комплекс нежитлових приміщень, що складається з приміщень літ. "Л", "С", "Т", загальною площею 7 470,3 кв. м, основною площею 6 687,8 кв. м, літ "О", розташованих за адресою: АДРЕСА_2, не є самочинним, оскільки відповідач отримав всі правовстановлюючі документи, та зареєстрував своє право власності на нього в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції Одеської області.
Суд апеляційної інстанції також звертав увагу на ту обставину, що 01 лютого 2006 року між Одеською міською радою та ЗАТ "Будіндустрія" був укладений договір оренди землі, згідно якого в користування ЗАТ "Будіндустрія" було передано земельну ділянку, загальною площею 32 452 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_3 . Вважав, що відповідач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набув право власності на частину нежитлових будівель в ЗАТ "Будіндустрія", то до ОСОБА_1 також перейшло право користування частиною земельної ділянки, на якій розміщені ці об`єкти нерухомості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник Приватного акціонерного товариства "Будіндустрія-2020", особи, яка не брала участі у справі, - адвокат Довженко О. Ю. у травні 2021 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі представник заявник вказує на те, що у Малиновському районному суді м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Будіндустрія-2020" (далі - ПрАТ "Будіндустрія-2020") до ОСОБА_1, треті особи: Одеська міська рада, ТОВ "Фабрика картонажно-паперових виробів", Виконавчий комітет Одеської міської ради, Одеська місцева прокуратура № 2, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у праві користування шляхом знесення самочинного будівництва.
Під час розгляду вказаної справи, зокрема із відзиву на позовну заяву, заявнику стало відомо про наявність рішення у справі № 521/15511/14-ц.
Вважає, що вказаним рішенням вирішено питання про права та обов`язки заявника, який не був залучений до участі у розгляді справи.
Наявність свого порушеного права аргументує тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши наявність договору купівлі-продажу ОСОБА_1 176/1000 частин нерухомого майна у касатора, в якому зазначена загальна площа цих приміщень - 3 879,2 кв. м, встановивши наявність договору від 20 травня 2008 року про поділ нежитлових будівель та припинення спільної часткової власності між ОСОБА_1, касатором та ТОВ "Фабрика картонажно-паперових виробів" в якому також зазначена площа цих приміщень - 3 879,2 кв. м та, встановивши наявність договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2006 року, на якій розташована частина нерухомості ОСОБА_1, не залучив касатора до участі у справі, однак ухвалене рішення вплинуло на його права та обов`язки.
Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ті обставини, що відповідно до розпорядження від 02 липня 2010 року № 535/01-06 площа належних ОСОБА_1 приміщень збільшилась до 6 398,7 кв. м, а потім до 7 470,3 кв. м, про що зазначено у свідоцтві про право власності від 15 липня 2010 року. Збільшення метражу відбулось на підставі скасованого заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року.
Аргументом касаційної скарги також є те, що частина майнового комплексу ОСОБА_1 після його реконструкції в експлуатацію не введено, правовстановлюючі документи на земельну ділянку під ними не оформлено, згоди на будівництво у касатора, як орендаря земельної ділянки, та згоди Одеської міської ради, як власника не отримано.
Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Козлов О. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Також просив закрити касаційне провадження.
Представник третьої особи вважає, що ПрАТ "Будіндустрія-2000" не є належним суб`єктом касаційного оскарження, оскільки не є учасником справи та особою, права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої порушено оскарженим судовим рішенням.
Вважає, що з часу укладення договору купівлі-продажу від 01 грудня 2007 року, дія договору оренди від 01 грудня 2006 року в частині оренди ЗАТ "Будіндустрія" земельної ділянки припинилась, а тому ОСОБА_1, став новим орендарем земельної ділянки.
Вказує, що заявником жодним чином не зазначено, яким чином визнання свідоцтва про право власності позивача на належне йому майно стосується прав та обов`язків касатора, як колишнього власника цього майна.
Зазначав, що рішення суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованим та ухваленим відповідно до приписів матеріального та процесуального законодавства, а тому скасуванню не підлягає.
У серпні 2021 року виконувач обов`язків Малиновської окружної прокуратури м. Одеси Самойленко М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому касаційну скаргу просив задовольнити.
Посилався на те, що у даному випадку мало місце порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради, за захистом яких до суду звернувся прокурор.
Підстав для видачі оспорюваного свідоцтва про право власності у відповідача не було, а тому апеляційний суд скасував правильне по суті рішення місцевого суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Малиновського районного суду м. Одеси.
05 серпня 2021 року цивільна справа № 521/15511/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 грудня 2007 року між ЗАТ "Будіндустрія" та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого ЗАТ "Будіндустрія" продало, а ОСОБА_1 купив 176/1000 частин нежилих будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, та в цілому складаються з нежилих будівель, зазначених в схематичному плані під літ. "А" - прохідної; "Е", "Е1", "Е2" цеху ізоляції, "Ж", "Ж1", "Ж2" - котельні, "З" - мазутонасосної, "И" - каналізаційної насосної станції, "К" - адмін. побутового корпусу, "Л", "Л1" - головного виробничого корпусу, "П" - компресорної, "М" - складу пропанбутану, "Р" - трансформаторної підстанції, загальною площею 7 312,2 кв. м та "Б" -навісу, "Н" - навісу (складу готової продукції), "В" - складу, "О", "Т", "Ф"-вбиральні, 11 - майданчика з козловим краном, № 1-6- огорожі, розташованих на земельній ділянці площею - 30 586 кв. м, яка перебуває в користуванні продавця на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2006 року.
За цим договором у власність ОСОБА_1 перейшло 176/1000 частин нежилих будівель та споруд, що складаються із зазначених на схематичному плані літ.: "Л", "Л1" - головного виробничого корпусу, "П" - компресорної, загальною площею - 3 879,2 кв. м, та "Н"-навісу (складу готової продукції), "О" - вбиральні.
23 січня 2008 року зазначене право власності ОСОБА_1 на 176/1000 частин нежилих будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, було зареєстроване в КП "ОМБТІ та РОН".
20 травня 2008 року між ТОВ "Фабрика картонажно-паперових виробів", ОСОБА_1 та ЗАТ "Будіндустрія" було укладено договір про поділ нежилих будівель та споруд в натурі та припинення спільної часткової власності, за умовами якого ОСОБА_1 набув право власності на: "Л", "Л1" - головний виробничий корпус, загальною площею 3 812,6 кв. м; компресорну літ. "П" загальною площею 66,6 кв. м (загальною площею 3 879,2 кв. м), літ. "О" - вбиральню, літ. "Н" - навіс, (склад готової продукції), 176/1000 огорожу № 1-6, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .
03 червня 2008 року право власності ОСОБА_1 на нежилі будівлі: "Л", "Л1" - головний виробничий корпус, загальною площею 3 812,6 кв. м; компресорну літ. "П" загальною площею 66,6 кв. м (загальною площею 3 879,2 кв. м), літ. "О" - вбиральню, літ. "Н" - навіс, (склад готової продукції), 176/1000 огорожу № 1-6, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, також було зареєстроване в КП "ОМБТІ та РОН".
В подальшому, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року у справі № 2-4225/10 було задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ТОВ "Фабрика картонажно-паперових виробів", ЗАТ "Будіндустрія" про визнання за ним права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з комплексу нежитлових приміщень літ. "Л", літ. "С". літ. "Т", вбиральні літ. "О", 176/1000 частин огорожі 1-6.
Встановлено порядок виконання рішення суду, згідно з яким це рішення у разі набранням ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з комплексу нежитлових приміщень літ. "Л" загальною площею 6 398,7 кв. м, літ. "С" загальною площею 504,20 кв. м, літ. "Т" загальною площею 540 кв. м, вбиральні "О", 176/1000 частин огорожі 1-6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2013 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2012 року було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 5, 6).
Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради "Про присвоєння поштової адреси майновому комплексу за адресою: АДРЕСА_3" від 02 червня 2010 року № 535/01-06 за заявою ОСОБА_1 майновому комплексу, який належить йому на праві власності та складається з комплексу нежилих приміщень літ. "Л" загальною площею 6398,7 кв. м, літ. "С" загальною площею 504,20 кв. м, літ. "Т" загальною площею 540 кв. м, вбиральні літ. "О", 176/1000 частин огорожі 1-6, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .
На підставі цього розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 02 липня 2010 року № 535/01-06 на ім`я ОСОБА_1 15 липня 2010 року було видане свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових приміщень, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та складається з приміщень літ. "Л", "С", "Т", загальною площею 7 470,3 кв. м, основною площею 6 687 кв. м, літ. "О", відображених у технічному паспорті від 14 жовтня 2009 року.
Апеляційний суд встановив, що фактично, свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення від 15 липня 2010 року було видане на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2007 року та на підставі договору про поділ нежилих будівель та споруд в натурі та припинення спільної часткової власності від 20 травня 2008 року, тільки за новою поштовою адресою.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року адміністративний позов заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, до виконавчого комітету Одеської міської ради, КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_1 був задоволений частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності на комплекс нежитлових приміщень, прийняте реєстратором КМ "БТІ" Одеської міської ради 04 серпня 2010 року, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис за № 3457 в книзі 98 неж-51 (реєстраційний номер майна: 31138237) про реєстрацію за ОСОБА_1 прав власності.
Зобов`язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції перенести до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах та внести запис про скасування цієї державної реєстрації прав (а. с. 53-59).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року вищевказана постанова Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року була скасована, у задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, до виконавчого комітету Одеської міської ради, КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_1, було відмовлено у повному обсязі (а. с. 132-137).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.