ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/3947/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - Зучека Є. Н. (самопредставництво), в режимі відеоконференції,
ФОП Нажмудінова Тажутдіна Магомедовича - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 (колегія суддів: Тихий П. В. - головуючий, Склярук О. І., Терещенко О. І.) у справі
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області)
до Фізичної особи - підприємця Нажмудінова Тажутдіна Магомедовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"
про стягнення 144 610,46 грн та зобов`язання повернути майно
та зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Нажмудінова Тажутдіна Магомедовича
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області)
про визнання договору продовженим,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог
1.1. У грудні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Нажмудінова Тажутдіна Магомедовича (далі - ФОП Нажмудінов Т. М.) про стягнення неустойки у розмірі 144610,46 грн та зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу - Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут" шляхом підписання акта приймання-передачі державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. N 1-10, 1-11, 1-12, 1-12а, 1-41, 1-42 на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі гуртожитку N 12 (інв. N 1032000250, літ. А-5, загальною площею 147,9 м2, яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 32 (далі - орендоване майно).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір оренди приміщень припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а ФОП Нажмудінов Т. М. не спростував факту припинення договірних відносин між сторонами і необхідності повернення орендованого майна балансоутримувачу.
1.3. У лютому 2021 року ФОП Нажмудінов Т. М. звернувся до Господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання продовженим до 12.06.2022 терміну дії зазначеного договору оренди.
1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що заяви про припинення дії договору оренди орендарем від орендодавця отримано не було, а тому орендар вважав, що договір оренди є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто до 12.06.2022.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 (суддя Прохоров С. А.) у справі № 922/3947/20 задоволено у повному обсязі позовні вимоги РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях до ФОП Нажмудінова Т. М. про стягнення неустойки у розмірі 144610,46 грн та зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу - Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут" шляхом підписання акта приймання-передачі державне окреме індивідуально визначене майно.
Зобов`язано ФОП Нажмудінова Т. М. повернути балансоутримувачу - Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут" шляхом підписання акта приймання-передачі державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. N 1-10, 1-11, 1-12, 1-12а, 1-41, 1-42 на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі гуртожитку N 12 (інв. N 1032000250, літ. А-5, загальною площею 147,9 м2, яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 32. Стягнуто з ФОП Нажмудінова Т. М. на користь Державного бюджету неустойку в розмірі 144610,46 грн. Відмовлено у повному обсязі у задоволенні зустрічного позову ФОП Нажмудінова Т. М. до РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання продовженим до 12.06.2022 терміну дії договору оренди.
2.2. Задовольняючи первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях відповідно до вимог законодавства та положень договору оренди своєчасно повідомило ФОП Нажмудінова Т. М. про відмову у продовженні дії договору оренди та про необхідність повернення орендованого майна. Суд констатував, що договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а ФОП Нажмудінов Т. М. не спростував факту припинення договірних відносин між сторонами і необхідності повернення орендованого майна балансоутримувачу. При цьому господарський суд першої інстанції, перевіривши здійснений розрахунок неустойки, дійшов висновку про його арифметичну правильність та відповідність вимогам чинного законодавства, а тому суд також задовольнив позовні вимоги в цій частині. Поряд із цим, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, господарський суд першої інстанції констатував, що закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є безумовною підставою для припинення договору оренди, при тому, що орендодавцем було зроблено відповідну заяву про припинення договору.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/3947/20 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 144610,46 грн та зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу - Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут" шляхом підписання акта приймання-передачі державне окреме індивідуально визначене майно. Зустрічні позовні вимоги задоволено у повному обсязі; визнано продовженим до 12.06.2022 термін дії договору оренди № 4769-Н від 12.11.2010 індивідуально визначеного майна: нежитлові приміщення - кім. № 1-10, 1-11, 1012, 1-12а, 1-41, 1-42 на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі гуртожитку № 12 (інв. № 1032000250, літ- А-5, загальною площею 147,9 м2, що розташовані за адресою: м. Харків вул. Цілиноградська, 32, балансоутримувач - Національний технічний інститут "Харківський політехнічний університет".
2.4. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що в якості доказу направлення заяви від 22.08.2019 № 20-03-02-01115 про припинення дії договору позивачем за первісним позовом було надано поштову квитанцію про відправлення разом із списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів. Апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що в цьому випадку принципово важливим є волевиявлення орендодавця, оформлене заявою відповідно до положень частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та підтверджене відповідною поштовою квитанцією про його направлення. Отже, за висновком апеляційного господарського суду, поштова квитанція про направлення позивачем за первісним позовом листа не є належним доказом направлення на адресу відповідача за первісним позовом саме листа від 22.08.2019 N 20-03-02-01115 про припинення дії договору, а тому не може бути взята судом до уваги як належний та допустимий доказ того, що на адресу ФОП Нажмудінова Т. М. рекомендованим листом було направлено заперечення щодо продовження договірних відносин.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив із того, що для автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Апеляційним господарським судом констатовано, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що ФОП Нажмудінов Т. М. у жодному вигляді не отримував заперечень щодо продовження дії договору оренди. Крім того, судом зазначено, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача за первісним позовом саме повідомлення про припинення дії спірного договору та заперечення проти його продовження на новий строк. З огляду на викладене, за висновком апеляційного господарського суду, зустрічні позовні вимоги ФОП Нажмудінова Т. М. до РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання продовженим до 12.06.2022 терміну дії договору оренди, необхідно задовольнити.
Крім того, апеляційний господарський суд задовольнив клопотання представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ по Харківській області) про заміну позивача за первісним позовом у цій справі та здійснив заміну позивача за первісним позовом - РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях на його правонаступника - РВ ФДМУ по Харківській області.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 922/3947/20, до Верховного Суду звернулося РВ ФДМУ по Харківській області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/3947/20 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, РВ ФДМУ по Харківській області зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. РВ ФДМУ по Харківській області, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положення статті 764 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 914/1799/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/5868/18, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, від 04.03.2020 у справі № 910/6475/19, від 25.02.2020 у справі № 910/11837/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, постанові Вищого господарського суду від 02.03.2017 у справі № 910/11837/17.
3.3. Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" у відзиві на касаційну скаргу РВ ФДМУ по Харківській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" вважає, що позивач за первісним позовом не довів виконання вимог положень частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо порядку припинення терміну дії договору оренди майна.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 12.11.2010 між РВ ФДМУ по Харківській області (орендодавець) та ФОП Нажмудіновим Т. М. (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4769-Н (далі - договір оренди), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. № 1-10, 1-11, 1-12, 1-12а, 1-41, 1-42 на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі гуртожитку № 12 (інв. № 1032000250, літ. "А-5", загальною площею 147,9 м2, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 32, та перебуває на балансі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (балансоутримувач).
4.2. Договір оренди було укладено на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців до 12.10.2013. У подальшому, строк дії договору оренди неодноразово подовжувався, та був продовжений до 12.08.2019 включно.
4.3. Відповідно до пункту 10.6 договору оренди, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено
4.4. Заявою від 22.08.2019 № 20-03-02-01115 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про те, що 12.08.2019 закінчився термін дії договору № 4769-Н від 12.11.2010. При цьому позивач за первісним позовом наголошував, що на новий строк зазначений договір не може бути продовженим, а тому вимагав повернути орендоване майно. Водночас заява про припинення дії договору оренди № 4769-Н від 12.11.2010, яка була направлена на адресу орендаря, була повернута позивачу за первісним позовом у зв`язку із закінченням терміну зберігання у відділенні АТ "Укрпошта".
4.5. Спір у цій справі виник з огляду на те, що позивач за первісним позовом вважає, що договір оренди спірних приміщень припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку цього договору, і орендодавець належним чином повідомив орендаря про неможливість подальшого продовження договору оренди. Водночас відповідач за первісним позовом вважає, що договір оренди спірних приміщень є продовженим до 12.06.2022, оскільки, за доводами орендаря, він у жодному вигляді не отримував заперечень щодо продовження дії договору оренди.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача за первісним позовом, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом первісного возову в цій справі є вимоги про стягнення неустойки у розмірі 144610,46 грн та зобов`язання повернути балансоутримувачу - Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут" шляхом підписання акта приймання-передачі орендоване майно. Предметом зустрічного позову є визнання продовженим до 12.06.2022 терміну дії договору оренди.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку позивача за первісним позовом, є те, що договір оренди спірних приміщень припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку цього договору, і орендодавець належним чином повідомив орендаря про неможливість подальшого продовження договору оренди, проте орендар не повертає орендовані приміщення після закінчення терміну дії договору оренди. Підставою зустрічних позовних вимог, на думку відповідача за первісним позовом, є те, що договір оренди приміщень є продовженим до 12.06.2022, оскільки заперечень щодо продовження дії договору оренди орендар не отримував.
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.5. Верховний Суд зазначає, що статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
5.6. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
5.7. Статтею 610 Цивільного кодексу України установлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
5.8. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
5.9. Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
5.10. Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму також передбачені у статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
5.11. Отже, зазначені положення передбачають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
5.12. У справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, який регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
5.13. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
5.14. Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 Цивільного коедксу України, так і за положеннями частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. В контексті наведених положень заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем відповідно до прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
5.15. Отже, повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України.
5.16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 також дійшла висновку, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно та розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
5.17. Крім того, відповідно до правових висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 09.07.2019 у справі № 906/745/18, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, істотне значення в такому випадку має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
5.18. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.19. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.20. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог і задовольняючи зустрічні позовні вимоги в цій справі, виходив із того, що ФОП Нажмудінов Т. М. у жодному вигляді не отримував заперечень щодо продовження дії договору оренди. Крім того, судом зазначено, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача за первісним позовом саме повідомлення про припинення дії спірного договору та заперечення проти його продовження на новий строк. Поряд із цим, апеляційний господарський суд констатував, що надана позивачем за первісним позовом поштова квитанція про направлення листа не є належним доказом направлення на адресу відповідача за первісним позовом саме листа від 22.08.2019 N 20-03-02-01115 про припинення дії договору, а відтак не може бути взята судом до уваги як належний та допустимий доказ того, що на адресу ФОП Нажмудінова Т. М. рекомендованим листом направлено саме заперечення щодо продовження договірних відносин.
5.21. РВ ФДМУ по Харківській області не погоджується із такими висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду в цій справі. При цьому РВ ФДМУ по Харківській області, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.22. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.23. РВ ФДМУ по Харківській наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положення статті 764 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 914/1799/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/5868/18, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, від 04.03.2020 у справі № 910/6475/19, від 25.02.2020 у справі № 910/11837/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, постанові Вищого господарського суду від 02.03.2017 у справі № 910/11837/17.
5.24. Крім того, скаржник зазначає, що він заявою від 22.08.2019 № 20-03-02-01115 повідомив орендаря про те, що 12.08.2019 закінчився термін дії договору оренди від 12.11.20110 № 4769-Н, і також наголошував про те, що на новий строк зазначений договір не може бути продовженим, а тому вимагав повернути орендоване майно. Факт направлення цієї заяви підтверджується поштовою квитанцією разом із списком згрупованих поштових відправлень від 20.11.2020, які наявні у матеріалах справи.
5.25. Розглянувши наведені доводи скаржника, Верховний Суд установив, що у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 914/1799/19 (за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного малого підприємства "Гал Тор" про повернення об`єкту оренди шляхом виселення та стягнення заборгованості 26596,78 грн), викладено висновок на який посилається РВ ФДМУ по Харківській області, про те, що: "судами встановлено, що 10.07.2019, тобто протягом одного місяця після закінчення встановленого в договорі терміну оренди, Управління комунальної власності надіслало ПМП "Гал Тор" повідомлення про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди №4506 від 18.10.1999 та просило повернути орендоване приміщення протягом 15-ти днів. Надіслання вказаного повідомлення підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень від 10.07.2019 з поштовим штемпелем та фіскальним чеком. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 дійшла висновку, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. При цьому зазначила, що негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно та розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства. У справі, що переглядається, судами встановлено, шо Управління належним чином виконало свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому повідомлення. Таким чином, враховуючи, що протягом місяця після закінчення строку договору мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що такий договір припинився (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №904/3415/18, від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 03.12.2019 у справі №910/5868/18, від 25.02.2020 у справі №910/11837/17)". При цьому у справі № 914/1799/19 Верховний Суд залишив без змін рішення господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, зокрема у частині зобов`язання ПМП "Гал Тор" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення та стягнення з ПМП "Гал Тор" на користь позивача 1192,10 грн неустойки та зазначив, що, як встановлено судами, Управління належним чином виконало свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому повідомлення.
5.26. Верховний Суд установив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до ФОП Блюднік Г. М. про виселення у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень) викладено висновок, на який посилається РВ ФДМУ по Харківській області, про те, що: "у цій справі суди з`ясували, що Фонд належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України № 270 від 5 березня 2009 року. Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства. Тож, задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що договір оренди є припиненим відповідно до частини другої статті 26 Закону України № 2269-XII, за якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено".
5.27. Також скаржник наголошує, що апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови не було враховано висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/5868/18 (за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-Груп" про примусове виселення орендаря), про те, що: "правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку орендодавець заперечив щодо поновлення договору, то такий договір припиняється. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18. З огляду на викладене орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, направлення відповідачеві заяви від 12.03.2019 підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.03.2019, фіскальним чеком 13.03.2019, списком згрупованих внутрішніх листів, інформацією про відправлення № 0103263169143 від 13.03.2019, копії яких є у матеріалах справи. Також суди встановили, що зазначену заяву від 12.03.2019 позивач направив на належну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Отже, колегія суддів вважає, що позивач належним чином повідомив ТОВ "Мак-Груп" про припинення дії спірного договору, направивши відповідну заяву на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає положенням законодавства та пункту 10.4 договору оренди. За таких обставин, помилковими є доводи скаржника щодо поновлення дії договору оренди внаслідок неповідомлення РВ ФДМУ по м. Києву про припинення його дії".
5.28. Крім того, Верховний Суд установив, що у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19 (за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коламбус Україна Смарт Грід" про виселення з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень), викладено висновок на який посилається РВ ФДМУ по Харківській області про те, що: "крім цього, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.