ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/2387/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача -1 - не з`явилися,
позивача -2 - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
прокурора - Савицької О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 (колегія суддів Тихий П.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Терещенко О.І.) у справі
за позовом керівника Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі 1) Лозівської міської ради Харківської області, 2) Лозівської районної державної адміністрації Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Наірі"
про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Лозівської міської ради Харківської області, Лозівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Лозівської РДА), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Наірі" (далі - ТОВ "Агрофірма Наірі"), в якому просив розірвати договір № 16-11 від 08.06.2011 (далі - спірний договір) щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323982500:01:000:0713, площею 5,6282 га (далі - земельна ділянка), укладений між Лозівською РДА та ТОВ "Агрофірма Наірі" та зобов`язати ТОВ "Агрофірма Наірі" повернути державі в особі Лозівської міської ради Харківської області земельну ділянку.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам договору оренди відповідач замість використання землі для товарного сільськогосподарського виробництва використав земельну ділянку для розміщення цеху по переробці насіння соняшника на площі 0,3913 га.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2021 у справі №922/2387/21 позов задоволено повністю. Розірвано спірний договір. Зобов`язано ТОВ "Агрофірма Наірі" повернути державі в особі Лозівської міської ради Харківської області земельну ділянку. Стягнуто з ТОВ "Агрофірма Наірі" на користь Харківської обласної прокуратури 4540,00 грн судового збору.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем порушуються умови пунктів 12-14 договору оренди, а саме орендна земельна ділянка сільськогосподарського призначення несільськогосподарські угіддя площею 5,6282 га під господарськими будівлями та дворами використовується для розміщення цеху по переробці насіння соняшника. Суд зазначив, що допущене ТОВ "Агрофірма Наірі" порушення є істотним, оскільки сторони заздалегідь при укладенні договору встановили умову щодо тільки одного виду використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2021 у справі №922/2387/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з Лозівської міської ради Харківської області на користь ТОВ "Агрофірма Наірі" 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Лозівської РДА на користь ТОВ "Агрофірма Наірі" 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
2.4. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що умовами договору оренди передбачена можливість будівництва на орендованій земельній ділянці, але за умови отримання відповідного дозволу. Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем такого дозволу, що про свідчить лист-відповідь Лозівської РДА - орендодавця та видача нею відповідних містобудівних умов. Проте, за висновком апеляційного господарського суду, судом першої інстанції взагалі не надано оцінки цим доказам, що призвело до неповного з`ясування судом обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності апеляційний господарський суд зазначив, що, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Оскільки судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідача, тож суд відмовив у позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропущення строку позовної давності.
3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2021 у справі №922/2387/21.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 525, 526, 629, 651 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 19, 20, 22 Земельного кодексу України, статей 1,2, 13, 16, 21, 22, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та без урахування відповідних висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 04.09.2019 у справі № 616/871/15-ц, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17, від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17, від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 20.06.2018 у справі № 915/47/17, від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 30.06.2020 у справі № 905/1352/19. Скаржник також зазначає про неправильне застосування статей 13, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України, а саме без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.01.2021 у справі №915/646/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17. Крім того, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції безпідставно не надано належної оцінки наданих до суду прокурором належних, допустимих, достатніх та вірогідних доказів, які підтверджують факт порушення відповідачем істотних умов договору оренди землі, що є підставою для його розірвання.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма Наірі" просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 - без змін. Відповідач зазначає про обґрунтованість та законність постанови суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів прокурора.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що Лозівською місцевою прокуратурою в ході проведення вивчення стану додержання вимог земельного законодавства встановлено, що 08.06.2011 між Лозівською РДА та ТОВ "Агрофірма Наірі" укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,6282 га, розташованої на території Надеждівського Старостинського округу Харківської області за межами населеного пункту з кадастровим номером 6323982500:01:000:0713. Цей договір зареєстрований у Держкомземі м. Лозова і Лозівського району 09 червня 2011 року за № 632390004000165.
4.2. Згідно з договором оренди земельної ділянки №16-11 від 08.06.2011, ТОВ "Агрофірма Наірі" в особі директора Волошиної Анжели Володимирівни орендує у Лозівської РДА земельну ділянку загальною площею 5,6282 га в тому числі: під господарськими будівлями і дворами - 5,6282 га. На земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності: нежилі господарські будівлі та споруди. Земельна ділянка передана в оренду для розміщення та обслуговування господарських будівель та споруд. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди - не застосовувати дії, що приводять до зміни її цільового призначення, будівництво будівель та споруд з дозволу орендодавця.
4.3. Договір укладено строком на 49 років (пункт 6 договору).
4.4. Відповідно до пункту 14 спірного договору умовою збереження стану об`єкта оренди є: не застосовувати дії, що приводять до зміни її цільового призначення, будівництво будівель та споруд з дозволу орендодавця.
4.5. Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Іщенком О.В. на виконання наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.05.2019 №186 проведено планову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання ТОВ "Агрофірма Наірі" вимог законодавства у сфері використання та охорони земель. За результатами зазначеного заходу складено акт перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель №186/0105АП/02/01/-19 від 07.06.2019. У зв`язку з виявленим порушенням державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Іщенком О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення №186/0179ПТ/04/01/-19 від 07.06.2019. Відповідно до інформації, що міститься в протоколі, відносно ТОВ "Агрофірма Наірі" зафіксовано використання орендованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,6282 га не за цільовим призначенням, а саме на орендованій земельній ділянці сільськогосподарського призначення виявлено цех по переробці насіння соняшника на площі 0,3913 га.
4.6. За результатами розгляду зазначеного протоколу стосовно директора ТОВ "Агрофірма Наірі" винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №186/0146По/05/01/-19 від 07.06.2019 та за порушення статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил використання земель) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
4.7. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.07.2019 у справі №629/3047/19, яке залишене в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019, відмовлено у задоволені адміністративного позову директора ТОВ "Агрофірма Наірі" Волошиної А.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №186/0146По/05/01/-19 від 07.06.2019. У наведених рішеннях судів зазначено, що згідно з пунктом 14 договору оренди земельної ділянки від 18.06.2011 №16-11, "умови збереження стану об`єкта оренди": не застосовувати дії, що приводять до зміни її цільового призначення, будівництво будівель та споруд з дозволу орендодавця". 07.06.2019 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Іщенко О.В., на підставі акта за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 07.06.2019 було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно директора ТОВ "Агрофірма Наірі" Волошиної А.В. за порушення останньою статті 96 Земельного кодексу України, статті 24 Земельного кодексу "Про оренду землі" та пункту 14 договору оренди земельної ділянки від 08.06.2011 №16-11, а саме: на орендованій земельній ділянці сільськогосподарського призначення несільськогосподарські угіддя площею 5,6282 га під господарськими будівлями та дворами виявлено цех по переробці насіння соняшника на площі 0,3913 га. Отже у спірному випадку посадовою особою відповідача реалізовано повноваження, які визначені статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що позивач використовує зазначену земельну ділянку не за цільовим призначенням. Документів на підтвердження зміни цільового призначення суду не надано. Відповідальність за порушення такого обов`язку встановлена положеннями статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4.8. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТОВ "Агрофірма Наірі" по видах діяльності має код за КВЕД 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів, який відноситься до секції "С" та має вид економічної діяльності "Переробна промисловість", що містить наявні ознаки зміни цільового призначення тобто використання підприємством земельної ділянки не за цільовим призначенням. Згідно з розділом 2 пункту 1 Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення від 19.01.2017 №6, зазначено, що у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення. В судовому засіданні встановлено, та не заперечується позивачем, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 07.06.2019 була винесена в присутності позивача, та позивач підписав цю постанову.
4.9. Враховуючи викладене, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду погодилася з висновками суду першої інстанції, що відповідачем (Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області) обґрунтовано встановлено порушення положення пункту "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України щодо обов`язку землекористувача, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. При здійсненні перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства, позивачем не надано жодних доказів, які могли б свідчити про відсутність факту використання земель не за цільовим призначенням. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.
4.10. Крім того, господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що, як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2011 відповідач звернувся до Лозівської РДА з листом № 122, в якому просив надати дозвіл на будівництво цеху по переробці насіння соняшнику.
4.11. 05.09.2011 Лозівською РДА було надано відповідь на зазначений лист (№02-12/2402), в якій зазначено, що Лозівська РДА не заперечує проти будівництва зазначеного об`єкта на земельній ділянці за адресою с. Надеждівка, вул. Механізаторська, 5.
4.12. У вересні 2011 р. Лозівською РДА (відділом містобудування, архітектури та ЖКГ) на замовлення відповідача було видано Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по вул. Механізаторській, 5 в с. Надеждівка (з одночасним графічним позначенням земельної ділянки та посиланням на відповідний договір оренди земельної ділянки).
4.13. Апеляційний господарський суд зазначив, що, серед іншого, Містобудівними умовами і обмеженнями було визначено: об`єкт забудови - цех по переробці насіння соняшнику з допоміжними будівлями та спорудами; земельна ділянка - кадастровий номер 6323982500:01:000:0713 цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (обслуговування господарських будівель та споруд).
4.14. 29.09.2011 Інспекцією ДАБК в Харківській області було зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт з будівництва цеху по переробці соняшнику. Надалі Інспекцією ДАБК в Харківській області було зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.
4.15. 24.09.2012 Надеждівською сільською радою було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, 03.10.2012 зареєстровано право приватної власності на цех по переробці насіння соняшника.
4.10. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для розірвання спірного договору оренди та повернення земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом спору у справі є вимога про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки. Підставою позовних вимог, є порушення умовам умов договору оренди шляхом використання земельної ділянки, наданої для товарного сільськогосподарського виробництва, для розміщення цеху по переробці насіння соняшника на площі 0,3913 га.
5.3. Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється нормами Земельного Кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України.
5.4. Відповідно до частин 1,2 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
5.5. Частини 1,2 статті 18 Земельного кодексу України визначають, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
5.6. Згідно з частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
5.7. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
5.8. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" затверджено класифікацію цільового призначення земель, відповідно до якої визначено такий вид цільового призначення земель: "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (код КВЦПЗ 01.01).
5.9. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
5.10. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
5.11. Відповідно до статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
5.12. За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.13. Положеннями частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
5.14. Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
5.15. Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
5.16. Апеляційний господарський суд, застосовуючи наведені положення законодавства, установив, що умовами договору оренди передбачена можливість будівництва на орендованій земельній ділянці, але за умови отримання відповідного дозволу; матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем такого дозволу, що про свідчить лист-відповідь Лозівської РДА - орендодавця та видача нею відповідних містобудівних умов. Відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки та відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.17. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 525, 526, 629, 651 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 19, 20, 22 Земельного кодексу України, статей 1,2, 13, 16, 21, 22, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та без урахування відповідних висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 04.09.2019 у справі № 616/871/15-ц, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17, від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17, від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 20.06.2018 у справі № 915/47/17, від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 30.06.2020 у справі № 905/1352/19. Скаржник також зазначає про неправильне застосування статей 13, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України, а саме без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.01.2021 у справі №915/646/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
5.18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.19. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.20. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
5.21. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (справа за позовом фізичної особи до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди) викладено висновок, на який посилається скаржник: "В статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".
5.22. У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 616/871/15-ц (справа за позовом фізичної особи до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Рублене" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати) викладено висновок, на який посилається скаржник: "Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами".
5.23. У постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17 (справа за позовом Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маріупольської районної державної адміністрації та Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмостехнологія" про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки) викладено висновок, на який посилається скаржник: "згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору".
5.24. У постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 922/324/17 (справа за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто" про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення) викладено висновок, на які посилається скаржник, зокрема: "…нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, ніж та, що встановлена у договорі". .
5.25. У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/799/18 (справа за позовом заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Приватного підприємства "Рогожин" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки): "Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.