ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/2675/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Національної академії аграрних наук України
на ухвалу Господарського суду Одеської області (суддя Г.А. Лепеха) від 22.09.2020
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - І.Г. Філінюк, судді: М.А. Мишкіна, Л.В. Поліщук) від 31.03.2021
за заявою Госпрозрахункового науково-технічного об`єднання "Іскра"
до Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я " Національної академії аграрних наук"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник скаржника (Національної академії аграрних наук України) - ОСОБА_1, в порядку самопредставництва,
представник кредитора - не з`явився,
представник боржника та арбітражного керуючого Колмикової Т.О. - Вербицький В.В., адвокат,
від Офісу Генерального Прокурора - прокурор Штін Д.С.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 12.08.2015 Господарський суд Одеської області ухвалив: порушити за заявою Госпрозрахункового науково-технічного об`єднання "Іскра" провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я " Національної академії аграрних наук", далі - Боржник) в загальному порядку відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввести процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядника майна Боржника тощо.
1.2. 28.02.2020 Національна академія аграрних наук України (Нацакадемія) подала заяву № 14-50 про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
1.3. Заява обґрунтована законодавчою забороною на застосування до Боржника, як державного підприємства, частка державної власності у якому перевищує 50 %, та яке не задіяне у виконанні державного оборонного замовлення тощо, процедури санації у справі про банкрутство в силу положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-ІХ), що набрав чинності з 20.10.2019.
1.4. 15.09.2020 Нацакадемія подала іншу заяву № 14-254 про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
1.5. Ця заява обґрунтована законодавчою забороною щодо подальшого продовження строків процедури санації Боржника, яка з моменту її відкриття триває протягом 4 років і вже закінчилась, а вимоги кредиторів Боржника не були задоволені у повному обсязі, тоді як застосування до Боржника, як державного підприємства, частка державної власності у якому перевищує 50 %, та яке не задіяне у виконанні державного оборонного замовлення тощо, процедури ліквідації у справі про банкрутство заборонено в силу положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 22.09.2020 Господарський суд Одеської області ухвалив відмовити у задоволенні заяви Нацакадемії про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
2.2. Судове рішення мотивовано відсутністю підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Нацакадемії відповідно до положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, оскільки через відкриття щодо Боржника процедури санації 23.02.2016 - до набрання чинності з 20.10.2019 вказаним Законом - відсутні підстави для припинення вже застосованої до Боржника процедури санації, а відповідно і для закриття, у тому числі за підставами, визначеними статтею 83 Закону про банкрутство, провадження у цій справі про банкрутство.
При цьому суд, встановивши, що у справі міститься лист Нацакадемії від 13.04.2020, в якому не заперечується процедура санації Боржника, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Нацакадемії від 28.02.2020 про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника, оскільки її заявлено передчасно.
Суд керувався тим, що Нацакадемія підтримує заяву про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника у зв`язку з неможливістю перебування боржника у процедурі санації або ліквідації на підставі приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ (набрав чинності 20.10.2019), а також заперечує щодо продовження строку процедури санації Боржника.
2.3. 31.03.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд постановив змінити ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.09.2020, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині - вказану ухвалу залишити без змін.
2.4. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції по суті, однак змінив його мотивувальну частину, та, пославшись на висновки Верховного Суду у пунктах 9.4. - 9.7. постанови від 12.11.2019 у справі № 10/110б, мотивував відхилення заяви Нацакадемії про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника відсутністю прийнятого рішення про приватизацію підприємства Боржника у порядку, встановленому частиною п`ятою статтею 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
3. Встановлені судами обставини
3.1 23.02.2016 Господарський суд Одеської області ухвалив припинити процедуру розпорядження майном Боржника, ввести процедуру санації Боржника, призначити керуючим санацією директора Боржника, а розпорядником майна - арбітражного керуючого тощо.
3.2 23.08.2016 Господарський суд Одеської області ухвалив: затвердити план санації Боржника, встановити строк виконання плану санації Боржника до п`ятнадцяти місяців, продовжити строк процедури санації та повноважень керуючого санацією Боржника Пономаренка О.В. до 23.08.2017, а також - строк виконання повноважень розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича до 23.08.2017.
3.3 05.12.2017 Господарський суд Одеської області ухвалив призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну, а 18.12.2018 - керуючим санацією Боржника Акопджаняна Романа Драстаматовича з продовженням процедури санації та повноважень керуючого санацією Боржника Акопджаняна Романа Драстаматовича до 18.06.2019.
3.4 Матеріали справи містять лист Нацакадемії від 13.04.2020 до керуючого санацією Боржника відповідно до якого, з метою відновлення платоспроможності боржника, ефективного використання державного майна та його збереження, Нацакадемія не заперечує щодо санації Боржника.
3.5 В заяві від 15.09.2020 (вх. №24700/20) про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника Нацакадемія заявила про відкликання власного листа від 13.04.2020 щодо санації Боржника.
3.6 Нацакадемією не надано, а у матеріалах відсутні жодні докази, які б свідчили про ухвалення рішення про приватизацію підприємства Боржника та опублікування інформації про його прийняття.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 26.01.2021 Нацакадемія подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.09.2020 і закрити провадження у справі про банкрутство Боржника.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Боржника на стадії санації згідно з пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ (висновок Верховного Суду щодо застосування якого відсутній), що забороняє перехід до іншої процедури банкрутства (ліквідації) у цій справі в умовах, коли у справі вичерпано всі законодавчо визначені Законом про банкрутство строки санації Боржника, і їх продовження понад законодавчо встановлений не передбачено.
5.2 Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є також положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, що викладені в постанові від 20.10.2020 у справі № 916/61/13-г хоча і щодо закриття процедури ліквідації у справі про банкрутство державного підприємства, відкритої до набрання чинності вказаним Законом, однак через обмеження у застосуванні відповідної процедури, що визначені цим Законом.
5.3 Заперечуючи висновки в постанові апеляційного суду, скаржник вказав про безпідставне посилання на положення частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки визначені цією нормою підстави для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не були заявлені Нацакадемією щодо Боржника у цій справі.
5.4 Поряд з викладеним скаржник вказує, що незважаючи на відміні між собою мотиви судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях в обґрунтування незадоволення заяви Нацакадемії про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника, жодний суд не надав оцінки тим обставинам в заяві від 24.02.2020 Нацакадемії про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника, що були зазначені саме як матеріально-правові підстави для закриття провадження у цій справі, а саме обставинам неефективності процедури санації Боржника у межах застосованого судом у цій справі, зокрема гранично можливого за Законом, періоду часу для застосування цієї процедури у справі про банкрутство внаслідок нездійснення у межах санації Боржника його фінансового оздоровлення та непогашення кредиторської заборгованості Боржника.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1 У відзивах на касаційну скаргу розпорядник майна Боржника та Боржник заперечили вимоги та обґрунтування в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові апеляційного суду (розпорядник майна Боржника), та в ухвалі суду першої інстанції (Боржник), додавши також про обставини схвалення змін до плану санації Боржника та погодження Нацакадемією продовження санації стосовно Боржника, що обумовлено, зокрема об`єктивними обставинами невиконання плану санації Боржника у встановлений судом термін - через несприятливі погодні умови для відповідних сільськогосподарських робіт у 2020 році
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо правил застосування законодавчих обмежень у застосуванні процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство державних підприємств
7.1 Суди встановили, що у цій справі про банкрутство, в якій застосовано судову процедуру санації, Нацакадемією подані дві заяви про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника, які обґрунтовані з посиланням на пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ на запроваджені з 20.10.2019 обмеження у застосуванні процедури санації та ліквідації у справі про банкрутство Боржника, як державного підприємства, частка держави у статутному фонді якого перевищує 50 %.
7.2 Пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, який набрав чинності з 20.10.2019, установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків (далі - Державні підприємства), не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
7.3 За змістом пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ на боржників - Державні підприємства, до яких процедури санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом № 145-ІХ, положення його пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" (щодо законодавчих обмежень у застосуванні процедур санації та ліквідації до Державних підприємств, крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур) не поширюються та ці норми не застосовуються як підстава для закриття провадження у відповідній справі про банкрутство, а провадження продовжується відповідно до застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817.
7.4 У зв`язку з цим та з огляду на заявлені Нацакадемією матеріально- правові підстави для вимог про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника - з посиланням на пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, Суд зазначає про неправомірність застосування апеляційним судом у мотивах для висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Боржника положень частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки цей суд не врахував, що застосування частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" обумовлюється іншим складом підстав для вимог про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства, що, відповідно, вимагає дослідження судом інших обставин, ніж у разі застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, на які послалась у своїх вимогах Нацакадемія (пункти 1.2-1.5).
А тому застосування апеляційним судом положень частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є помилковою правовою кваліфікацією спірних правовідносин.
Отже, застосувавши частину п`яту статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та дослідивши з урахуванням цієї норми обставини у справі, апеляційний суд за власною ініціативою виходив з інших, відмінних від тих, що були заявлені Нацакадемією, і матеріальних, і правових підстав для вимог про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника, що суперечить одній із основних засад господарського судочинства у господарському процесі - диспозитивності (частина третя статті 2, стаття 14 ГПК України), за змістом якої ініціатива та право викладення підстав для вимог при зверненні до господарського суду, а також розпорядження цим правом, зокрема шляхом зміни вимог та їх підстав, належить відповідній особі (стороні, учаснику господарського процесу), тоді як суд позбавлений права на цю процесуальну ініціативу.
У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні ініціативи для з`явлення та формулювання вимог та їх підстав у господарському судочинстві, що неодноразово викладена, зокрема в постановах від 06.12.2018 у справі 902/1592/15, від 23.04.2019 у справі 911/1602/18, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 17.08.2021 у справі № 924/1708/14 (924/1024/20), від 23.11.2021 у справі № 910/9761/20.
Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.3).
7.5 У зв`язку із викладеним та враховуючи, що правовою підставою для вимог Нацакадемії в обох заявах щодо закриття провадження у справі про банкрутство Боржника (пункти 1.2-1.5) стали положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, Суд погоджується із тим правовим висновком, сформульованим судом першої інстанцій в мотивувальній частині зміненого апеляційним судом рішення, що заборона у застосуванні за положеннями Закону № 145-ІХ процедури санації/ліквідації до Державних підприємств не є підставою для припинення вже застосованої до набрання чинності цим Законом та триваючої щодо Боржника судової процедури санації, а відповідно і для закриття, у тому числі за підставами, визначеними статтею 83 Закону про банкрутство, провадження у цій справі про банкрутство з огляду на відкриття щодо Боржника процедури санації 23.02.2016 - до набрання чинності з 20.10.2019 вказаним Законом.
Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.2), зазначаючи при цьому, що Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 (пункт 9.23) відступив від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.10.2020 у справі № 916/61/13-г, на висновки в якій послався скаржник.
7.6 Водночас, Суд зазначає, що правомірний по суті висновок місцевого суду щодо застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ (пункт 7.5), між тим, був сформульований цим судом без урахування встановлених ним обставин у цій справі та зазначених Нацакадемією матеріальних підстав для вимог про закриття провадження у справі про банкрутство з огляду на таке.
7.7 Суд, зокрема, керується закріпленим в статті 14 ГПК України принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого за змістом яких попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову (заяви та вимог) визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем - за його вимогою, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Отже звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів у процесуальному розумінні складається із двох елементів: предмета і підстави вимоги, а тому звертаючись до суду з вимогою, особа у позовній заяві (заяві) викладає предмет і підстави вимоги.
Предмет вимоги складає матеріально-правова вимога, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет вимоги повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави складають ті обставини, якими особа обґрунтовує свої вимоги (щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу тощо), вказуючи при цьому на докази, що стверджують вимогу, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Отже, предмет і підстава позову (вимог в заяві) сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
7.8 Суди, здійснюючи розгляд вимог про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника встановили, що Нацакадемія заявила ці вимоги у двох поданих нею заявах (пункти 1.2-1.5), за змістом яких вони хоча і обґрунтовані з посиланням на одні й ті самі норми (пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ), однак які (заяви) відмінні за матеріально-правовими підставами для закриття провадження у цій справі про банкрутство Боржника.
7.9 При цьому Суд зазначає, що попри наведені висновки щодо застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ як підстави для закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства (пункти 7.3, 7.5), положення Закону № 145-ІХ передбачають певні відмінності між забороною на застосування процедури санації та забороною на застосування процедури ліквідації для Державного підприємства, щодо якого судова процедура санації була застосована до набрання чинності Законом № 145-ІХ.
Так, у першому випадку обмеження у застосуванні процедури санації для такого боржника не є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства згідно з пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ (пункт 7.3); тоді як обмеження у застосуванні до такого боржника подальшої процедури ліквідації є такою підставою за умови завершення відкритої процедури санації.
Умовами для такого застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ є встановлення судом обставин вичерпності процедури санації Державного підприємства у межах застосованого судом терміну санації: спливу терміну застосованої до Державного підприємства судової процедури санації, закінчення строку реалізації плану санації боржника без досягнення цілей санації (погашення кредиторської заборгованості, фінансового оздоровлення Державного підприємства тощо).
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом, зокрема в постанові від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25, підстав для відступу від якої Суд не вбачає, про що також зазначив Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 (пункт 9.24).
7.10 Отже, у разі, якщо у судовій процедурі санації Державного підприємства, що застосована до набрання чинності Законом № 145-ІХ з 20.10.2019, заявлено вимогу про закриття провадження у справі з підстав запроваджених цим Законом обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації у справі про банкрутство, для розгляду та вирішення судом цієї вимоги обов`язковому встановленню та дослідженню підлягають як обставини поширення на Державне підприємство наведених обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації, так й обставини вичерпності та ефективності заходів процедури санації Державного підприємства у межах застосованого судом терміну судової процедури санації, а саме обставини:
- спливу терміну санації, визначеного судом;
- стану та рівня реалізації плану санації;
- досягнення визначених процедурою та планом санації цілей (погашення кредиторської заборгованості, фінансового оздоровлення Державного підприємства) тощо.
Встановлення наведених обставин (однак не виключно тих, що перелічені) має значення для правильного вирішення судом питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства з підстав запроваджених цим Законом № 145-ІХ (пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення") обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації у справі про банкрутство цього боржника.
7.11 Натомість, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд наведеного не врахували, та, зокрема, місцевий суд, ухвалюючи про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Боржника за результатами розгляду вимоги Нацакадемії як в заяві від 28.02.2020, так і в заяві від 15.09.2020 (пункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5), вказавши на передчасність заяви від 28.02.2020, між тим не дослідив та не надав оцінки тим обставинам, що були наведені в заяві від 15.09.2020 (пункти 1.4, 1.5), а саме аргументам Нацакадемії щодо спливу у цій справі строку процедури санації Боржника, щодо незадоволення вимог кредиторів тощо.
7.12 Отже, не дослідивши аргументи та підстави вимог Нацакадемії в заяві від 15.09.2020 (пункти 1.4, 1.5) та не надавши оцінку ним та відповідним доказам у справі, що унеможливило встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення судом питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства з підстав запроваджених цим Законом № 145-ІХ (пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення") з 20.10.2019 обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації у справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову у задоволені вимог Нацакадемії про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 5.1, 5.4).
Поряд з цим Суд не бере до уваги аргументи розпорядника майна Боржника та Боржника у відзивах на касаційну скаргу (пункт 6.1) з посиланням на причини неефективності процедури санації Державного підприємства у межах визначеного судом у цій справі терміну санації, на схвалення змін до плану санації Боржника та погодження Нацакадемією продовження санації стосовно Боржника, оскільки ці доводи, відповідні обставини та докази не були предметом дослідження та оцінки судами при ухваленні оскаржуваних рішень.
7.13 Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій - скасуванню, з направленням справи в скасованій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.
7.14 Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат у справі.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд