ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа №644/642/18
провадження № 51-5196км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Цемкалова В. І. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Цемкалова Вадима Івановича на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пролетарськ Пролетарського району Ленінабадської області Таджицької РСР, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника Цемкалова В. І. - без задоволення.
Суди попередніх інстанцій визнали ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 19 грудня 2017 року приблизно о 18:00, перебуваючи у приміщенні гаражного боксу АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин спричинив ОСОБА_2 численні удари руками та ногами по тулубу та кінцівках, а також завдав множинні удари по голові потерпілого ніжкою від стільця, від яких потерпілий помер.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК, а суди нижчих інстанцій дали їм іншу правову оцінку, кваліфікувавши за ч. 2 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Зазначає, що вирок місцевого суду є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та вважає, що він діяв у стані необхідної оборони, оскільки захищався від протиправного посягання з боку потерпілого. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_2 протиправно проник у гараж (житло) засудженого, а тому у ОСОБА_1 були всі підстави сприймати його дії як вторгнення до житла, яке небезпечне для його життя і здоров`я.Вказує на те, що у цьому провадженні немає доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому злочині.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що він захищався від нападу невідомого йому чоловіка - ОСОБА_2, який незаконно проник у його гараж (житло), проте вбивати його не хотів. Також висловлює незгоду із призначеним покаранням, яке вважає надмірно суворим.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні:
- засуджений та захисник підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити;
- прокурор заперечила вимоги касаційних скарг та просила відмовити у їх задоволенні.
Мотиви Суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В силу зазначеної норми Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту касаційних скарг слідує, що сторона захисту не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК. Аргументи засудженого та захисника зводяться до того, що ОСОБА_1 заподіяв ці ушкодження, перебуваючи в стані необхідної оборони.
Щодо цих тверджень сторони захисту колегія суддів зазначає таке.
Під суспільно небезпечним посяганням, про яке йдеться у ч. 1 ст. 36 КК, слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров`я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
Як слідує із судових рішень, твердження сторони захисту про можливе перебування засудженого у стані необхідної оборони були предметом дослідження судів як першої, так і апеляційної інстанцій. Однак, з огляду на встановлені у цьому кримінальному провадженні фактичні обставини, в ході їх оцінки ці суди дійшли взаємосуперечливих висновків.
Місцевий суд констатував, що у ОСОБА_1 був відсутній умисел на спричинення смерті потерпілому і звернув увагу на знаряддя вчинення злочину - підібраний на місці події предмет меблів (його частина -дерев`яна ніжка). Також суд наголосив на тому, що удари цим знаряддям спричинювалися засудженим хаотично по різних частинах тіла, а не лише по голові. Крім цього, ОСОБА_1 самостійно припинив заподіювати удари і бачив, що потерпілий живий.
Колегія суддів погоджується із висновком і аргументами судів попередніх інстанцій щодо того, що у цьому кримінальному провадженні є достатні дані, щоб зробити висновок, що ОСОБА_1 не бажав спричинити смерть потерпілому, а його дії були спрямовані саме на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Також у цьому провадженні суди констатували відсутність факту протиправного насильницького вторгнення в житло. З такими висновками судів погоджується й Верховний Суд, оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що потерпілий застосовував насильство з метою потрапляння у приміщення гаражу, в якому фактично проживав засуджений.
Сторона захисту у поданих касаційних скаргах стверджує про протиправне вторгнення потерпілого у володіння засудженого, однак мову про насильницьке вторгнення не веде, у зв`язку з чим доводи про необхідність застосування у цьому провадженні положень ч. 5 ст. 36 КК колегія суддів відхиляє.
Водночас судами було констатовано той факт, що потерпілий ОСОБА_2 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння та зайшов у приміщення чужого гаражу, у якому проживав і знаходився на той момент ОСОБА_1 . Між ними виникла бійка, в ході якої останній в хаотичному порядку спричинив потерпілому удари в різні частини тіла.
Як слідує із показань, які були надані ОСОБА_1 у суді першої інстанції, приблизно о 18:00-19:00 19 грудня 2017 року він збирався виходити з гаража і почув стук дверей, а коли направився в ту сторону, то з темноти на нього накинувся невідомий чоловік, який схопив його за одяг та кричав, що вб`є. Потерпілий затягнув його у темне приміщення, вони впали; в ході бійки ОСОБА_2 був зверху, а засуджений лежав на спині. ОСОБА_1 попала під руку дерев`яна ніжка від стола, якою він 4-5 разів вдарив ОСОБА_2 . На його думку, удари він здійснив по голові потерпілого.
Згідно з відомостями, відображеними у вироку та отриманими під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, останній детально розповідав обставини вчинення кримінального правопорушення, які співпадають з його показаннями, безпосередньо наданими місцевому суду про факт завдання ударів твердим предметом по голові потерпілого.
Також місцевий суд встановив, що згідно з протоколом огляду місця події від 19 грудня 2017 року в приміщенні гаражу на підлозі було виявлено труп ОСОБА_2, голова якого та одяг мають численні сліди нашарувань речовини бурого кольору, та ніжку стільця зі слідами нашарувань речовини бурого кольору.
В подальшому було проведено судово-медичні експертизи трупа потерпілого, за якими було встановлено тілесні ушкодження, наявні на його тілі, та причину смерті.
Як вказав місцевий суд в оскаржуваному вироку відповідно до висновків судово-медичних експертиз на трупі ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження голови, тулуба та кінцівок. Травма голови має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та перебуває у прямому причиновому зв`язку з настанням смерті потерпілого.
Колегія суддів вважає, що за встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цього кримінального провадження дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК, тому що останній хоч і знаходився у стані необхідної оборони, однак перевищив її межі, оскільки умисно заподіяв тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання або обстановці захисту.
Колегія суддів зазначає, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки в разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання на охоронювані законом права та інтереси.
На відміну від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК) визначальним для кваліфікації дій особи за ст. 124 КК є наявність обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони цього кримінального правопорушення, якою виступає мотив діяння, а саме - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Як слідує із обставин, що встановлені судами попередніх інстанцій, потерпілий у стані алкогольного сп`яніння (в крові 3,84%, в сечі 4,12%) зайшов у гараж, де проживав ОСОБА_1, де між ними виникнула бійка. На тілі ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження, що підтверджено висновком експерта від 21 грудня 2017 року № 4310-С/17 про наявність на руках, тулубі та правій нозі у засудженого легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_1, у свою чергу, спричинив ОСОБА_2 низку ударів по голові, тулубу, руках і ногах. Причому знаряддя їх заподіяння (дерев`яна ніжка) було обрано серед предметів, які були поруч із засудженим. ОСОБА_1 самостійно припинив завдавати потерпілому тілесні ушкодження, хоча бачив, що той виявляє ознаки життя.
Судами було встановлено і той факт, що згідно з показаннями ОСОБА_1 він припинив спричиняти удари потерпілому після того, як відчув, що удари ніжкою від стільця здійснюються об тверду поверхню і ОСОБА_2 перестав вчиняти активні дії щодо нього.
Дій щодо приховування кримінального правопорушення засуджений не вчиняв, а навпаки, зателефонував матері, аби вона викликала медичну допомогу потерпілому.
В даному випадку заподіяння тілесних ушкоджень було засобом реалізації бажання засудженого захистити охоронювані законом його права та інтереси, що цілком виправдано свідчить про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК.
Адже засуджений діяв відповідно до тієї обстановки, яка склалася у зв`язку із незаконним проникненням у його житло незнайомого чоловіка (потерпілого), що перебував у стані алкогольного сп`яніння та спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Ця інформація кореспондує із показаннями засудженого про те, що він вчиняв активні дії щодо захисту своїх прав, оскільки його дії були реакцією на появу п`яного невідомого чоловіка у його житлі, який поводив себе агресивно, в тому числі заподіював ОСОБА_1 удари. З метою захисту себе від протиправних дій потерпілого засудженим було заподіяно йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, яка настала не відразу після їх завдання, а через невеликий проміжок часу.
З огляду на викладені у цій постанові мотиви Суд вважає, що дії ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні слід перекваліфікувати на ст. 124 КК та з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи засудженого (на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, не працевлаштований, має постійне місце реєстрації, проте іноді мешкає в гаражному боксі, за місцем проживання характеризується задовільно, зловживає спиртними напоями, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, - щире каяття та обставини, яка його обтяжує - вчинення злочину в стані наркотичного сп`яніння) призначити йому покарання в межах санкції цієї норми закону.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, проте надали їм помилкову юридичну оцінку, тобто допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, в силу чого оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ст. 124 КК.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд