ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 750/5589/18
провадження № 51-4874км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Бузакова О.Ю.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Бузакова О.Ю. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120182700010000408, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 12 липня 2021 року засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2
у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8831,77 грн та моральної шкоди 300 000 грн.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь КНП "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 5067,50 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 січня 2018 року о 08:00, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, під час конфлікту, що виник з мотивів особистих неприязних відносин, з метою заподіяння шкоди здоров`ю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, умисно завдав одного цілеспрямованого удару кулаком уділянку правого ока ОСОБА_2, внаслідок чого розбив окуляри, одягнені на потерпілому, уламком від яких пошкодив йому праве око, заподіявши тяжке тілесне ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності не менш ніж на одну третину (35 %) у вигляді проникаючого корнеосклерального поранення з випадінням внутрішніх оболонок правого ока.
Чернігівський апеляційний суд 28 вересня 2021 року скасував вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок, яким призначив йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Бузаков О.Ю. просить скасувати оскаржений вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону через його незаконність та необґрунтованість. На думку адвоката, суд не оцінив показання його підзахисного в сукупності з іншими доказами у справі з точки зору достатності та взаємозв`язку. Стверджує, що ОСОБА_1 лише захищався від ударів потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і, відмахуючись, зачепив потерпілого. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, а винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину не підтверджується достовірними та допустимими доказами, що свідчить про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Також зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ретельно не перевірив викладених у його апеляційній скарзі доводів щодо порушення вимог кримінального процесуального закону, не спростував їх, не навів переконливих і достатніх мотивів для ухвалення свого вироку.
Позиції інших учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 та його захисник Бузаков О.Ю. підтримали касаційну скаргу.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 407 і ч. 1 ст. 421 КПК передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, зокрема, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частини 1, 2 ст. 409 КПК), а також неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК).
Вирок суду апеляційної інстанції за ч. 2 ст. 420 КПК повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених у вироку.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених стосовно
ОСОБА_1, з огляду на наведені вимоги закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким правильно погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.