Постанова
Іменем України
31 січня 2022 року
м. Київ
справа № 155/294/21
провадження № 61-16822св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Солтисюка Андрія Петровича на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 31 травня 2021 року у складі судді Сметани В. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що її батько, ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 та інше майно.
Вказує, що даний житловий будинок успадкувала дружина спадкодавця ОСОБА_5 (її мати), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме: частка на вищенаведений житловий будинок.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є вона - ОСОБА_1 та її сестра - ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 обмежила їй доступ до вищезазначеного будинку, чинить перешкоди в його користуванні, не надає правовстановлюючі документи, проте після смерті матері вона є спадкоємцем за законом, нотаріально оформити спадщину змоги не має, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, ОСОБА_1 просить позов задовольнити.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської областівід 19 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 31 травня 2021 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що уклавши 30 липня 2013 року договір дарування спірного житлового будинку, ОСОБА_5 ще за життя розпорядилася своєю власністю на власний розсуд.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Горохівського районного суду Волинської області від 31 травня 2021 року- без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на спадкове майно, до маси якого спірний житловий будинок не входив. Договір дарування житлового будинку позивач не оспорювала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Солтисюка А. П. на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 31 травня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Солтисюк А. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 1241 ЦК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою - пенсіонером, а відтак має право на обов`язкову частку в спадщині після смерті батька та матері, в тому числі частку в спірному житловому будинку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому остання просить відмовити в задоволенні касаційної скарги у зв`язку з її безпідставністю і необґрунтованістю. Вважає, що суди попередніх інстанцій розглянули справу в повному обсязі, всебічно з`ясували обставини справи, дослідили всі докази у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони є дітьми ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14 травня 2008 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 травня 2008 року № 18799732.
Відповідно до копії договору дарування житлового будинку від 30 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Панасюк І. І., реєстровий № 329, ОСОБА_5 подарувала вказаний житловий будинок ОСОБА_2 .
Згідно з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7236064, 30 липня 2013 року за
ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області
від 09 вересня 2019 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.