Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 607/10626/21
провадження № 61-20680св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2,
заінтересована особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Дячук Сніжаною Ігорівною, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2021 року у складі судді Братасюк В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1, яка діє у власних та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 протягом шести місяців перебувати за місцем її та сина проживання на АДРЕСА_1, із забороною спілкування в будь-який спосіб, ведення листування, телефонних переговорів або контактування через інші засоби зв`язку, особисто або через третіх осіб із нею та малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 14 липня 2008 року до 15 березня 2021 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого мають двох синів: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що проживає разом із малолітніми дітьми у квартирі АДРЕСА_2, власником якої є батько її колишнього чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_4
17 грудня 2020 ОСОБА_3 добровільно залишив зазначену квартиру та став проживати за іншою адресою - у квартирі АДРЕСА_3 . Однак після її звернення до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дітей почав застосовувати до неї психологічне та економічне насильство шляхом позбавлення її можливості проживати з дітьми у квартирі АДРЕСА_2 .
Зокрема, 06 та 07 червня 2021 року ОСОБА_3 викликав працівників патрульної поліції, які без її згоди та без судового рішення допомогли останньому вселитися разом із батьками до вказаної квартири. При цьому, погрожував позбавити її батьківських прав через поданий нею позов про стягнення з нього аліментів, а також виселити її з дітьми з вказаного житлового приміщення, яке належить його батькові. Аналогічні обставини мали місце й 12 червня 2021 року.
Крім того, 17 грудня 2020 року вона, а 06 березня 2021 року - їх малолітній син ОСОБА_2 зазнали фізичного та психологічного насильства від ОСОБА_3 .
Вважає, що вона та син ОСОБА_2 є постраждалими особами від домашнього насильства з боку ОСОБА_3, який, використовуючи факт своєї реєстрації у квартирі АДРЕСА_2, систематично застосовує до неї економічне та психологічне насильство шляхом погроз про виселення з квартири та відібрання у неї дітей.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, задоволено частково.
Видано обмежувальний припис ОСОБА_3, яким на строк 2 місяці, заборонено спільне перебування з ОСОБА_1 в житлових кімнатах, а також наближатися на відстань ближче 2 м у приміщеннях загального користування квартири АДРЕСА_2, заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є постраждалою від домашнього насильства, що мало місце відносно неї з боку колишнього чоловіка ОСОБА_3 . Суд зазначив, що очевидним є той факт, що між сторонами існує невирішений спір щодо порядку користування житлом, в якому проживає заявниця разом із дітьми, який, у свою чергу, провокує нові випадки домашнього насилля з обох боків колишнього подружжя, що може негативно вплинути на психічний розвиток їх спільних дітей.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав постановлене у справі судове рішення законним й обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 грудня 2021 року ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Дячук С. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі № 654/5243/14-ц та постановах Верховного Суду від 29 серпня 2021 року в справі № 756/3859/19, від 05 червня 2021 року в справі № 752/5633/19, від 10 лютого 2021 року в справі № 761/49109/19, від 05 березня 2020 року в справі № 755/5273/19, від 11 серпня 2021 року в справі № 753/4405/20, від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19, від 20 травня 2020 року в справі №673/1607/19, від 06 лютого 2020 року в справі №753/8626/19, від 29 серпня 2019 року в справі № 640/23804/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 607/10122/19, від 30 січня 2020 року в справі № 545/744/19, від 23 грудня 2020 року в справі № 753/17743/19, від 02 вересня 2020 року в справі № 635/4854/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених вимог, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" заявником не надано, а тому відсутні підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявниці та дітей або існування загрози таких дій.
Сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо президії домашнього насильства.
Звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджують факт вчинення особою домашнього насильства і не є доказом вини особи у вчиненні кримінальною правопорушення.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу № 607/10626/21 за заявою ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року справу № 607/10626/21 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірваний на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 березня 2021 року.
Від шлюбу мають синів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 разом із дітьми проживає у квартирі на АДРЕСА_1, власником якого є батько колишнього чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Сам ОСОБА_3 проживає у квартирі своїх батьків АДРЕСА_3 .
Також установлено, що після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні стосунки, виникають конфлікти щодо стягнення аліментів, визначення способу участі батька у вихованні дітей та щодо усунення перешкод у користуванні квартирою, позови щодо яких перебувають на розгляді у судах.
Працівниками патрульної поліції щодо ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення серії від 07 та 12 червня 2021 року за частиною першою статті 173-2 КУпАП про вчинення економічного та психологічного насильство стосовно ОСОБА_3 шляхом позбавлення його можливості користуватись зазначеною квартирою.
ОСОБА_1, у свою чергу, 06 серпня 2021 року подала заяву до Тернопільського районного управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області щодо зникнення з квартири її особистих речей, за наслідками розгляду якої у ОСОБА_3 працівниками поліції відібрано пояснення.
07 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського районного управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з заявою щодо вчинення відносно неї з боку ОСОБА_3 фізичного насильства.
За наслідками проведення медичного обстеження ОСОБА_1 складено консультативний висновок спеціаліста від 07 серпня 2021 року, згідно з яким в останньої встановлено забої обох передплічь, кисті рук та лівого стегна.
Окрім того, 17 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_3 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021216040001313 про вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 125 КК України з приводу нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_1 .
Як на підставу для звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3, заявник вказувала, що останній регулярно здійснює стосовно неї дії з ознаками психологічного та фізичного насильства. Посилалася на неодноразові звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення таких дій.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження у цій справі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2021 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі № 654/5243/14-ц та постановах Верховного Суду від 29 серпня 2021 року в справі № 756/3859/19, від 05 червня 2021 року в справі № 752/5633/19, від 10 лютого 2021 року в справі № 761/49109/19, від 05 березня 2020 року в справі № 755/5273/19, від 11 серпня 2021 року в справі № 753/4405/20, від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19, від 20 травня 2020 року в справі №673/1607/19, від 06 лютого 2020 року в справі №753/8626/19, від 29 серпня 2019 року в справі № 640/23804/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 607/10122/19, від 30 січня 2020 року в справі № 545/744/19, від 23 грудня 2020 року в справі № 753/17743/19, від 02 вересня 2020 року в справі № 635/4854/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.