ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 902/684/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників учасників:
прокуратури - Гавловська А.В.
позивача-1- Бодян О.Ю. (самопредставництво),
позивача-2 - Єзерська О.С. (самопредставництво),
відповідача-1 - Олексюк Т.С. (самопредставництво),
відповідача-2 - Путілін Є.В. (адвокат),
відповідача-3 - Олексюк Т.С. (самопредставництво)
третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коломійця Миколи Івановича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (судді: Маціщук А. В. - головуючий, Василишин А. Р., Олексюк Г. Є.)
за позовом заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі:
1. Міністерства оборони України,
2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця
до: 1. Вінницької міської ради,
2. Фізичної особи-підприємця Коломійця Миколи Івановича,
3. Виконавчого комітету Вінницької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1,
за участю Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону
про визнання рішення недійсним, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 25.10.2018 Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ, Позивач-1), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (далі - КЕВ, Позивач-2) до Вінницької міської ради (далі - Рада, Відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Коломійця Миколи Івановича (далі - ФОП Коломієць М. І., Відповідач-2) та Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - Виконком, Відповідач-3) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 3. рішення Вінницької міської ради від 26.01.2018 № 1050 "Про продовження терміну укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та надання розстрочення платежу за придбання земельних ділянок" в частині передачі у власність шляхом продажу гр. Коломійцю Миколі Івановичу, який зареєстрований як фізична особа-підприємець, земельної ділянки загальною площею 0,5127 га за 1 241 358,35 грн без ПДВ, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на АДРЕСА_1;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.06.2018, укладений між Вінницької міської радою в особі заступника міського голови Матусяка Сергія Володимировича та ФОП Коломійцем М.І.;
- витребувати з чужого незаконного володіння гр. Коломійця М. І., який зареєстрований як фізична особа-підприємець нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,5127 га за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0510100000:01:019:0051 та повернути законному власнику - Міністерству оборони України в особі його органу, уповноваженому здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця.
1.2. Зазначені вимоги було обґрунтовано тим, що Вінницька міська рада неправомірно відчужила земельну ділянку загальною площею 0,5127 га за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в державній власності, тоді як уповноваженими органами (Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України) рішення про продаж не приймалося.
1.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва, Прокурор посилався на бездіяльність Позивачів щодо захисту інтересів держави, оборонного відомства. На думку Прокурора, порушення вимог законодавства при прийнятті рішення Вінницькою міською радою та укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки прямо порушує вказані інтереси, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель оборони, а згоду на її передачу з державної до комунальної власності Кабінетом Міністрів та Міністерством оборони України не надавалось, тому зазначена ділянка залишається в державній власності і правові підстави на її відчуження Рада не мала.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.04.2021 в позові відмовлено.
2.2. Зазначене рішення обґрунтовано тим, що Прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави, оскільки Позивачі не мали намір звертатися з позовом до суду та не оспорювали в ході розгляду спору підстав для такого представництва.
Водночас, місцевий суд дійшов висновків про недоведеність Прокурором відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення права або охоронюваного законом інтересу Позивачів Відповідачами, а також про відсутність в матеріалах справи доказів вчинення порушення земельного законодавства з боку ФОП Коломійця М. І., як підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.06.2018 та повернення земельної ділянки.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2021 у справі № 902/684/18, а позов Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця залишено без розгляду.
2.4. Наведена постанова обґрунтована тим, що у даному випадку Прокурор не здійснив попереднього повідомлення суб`єктів владних повноважень в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та фактично не надав можливість Міністерству оборони України та Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, що спростовує достатність підстав для звернення Прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі вказаних осіб. При цьому Прокурор жодним чином не пояснив причини, які перешкоджали захисту інтересів держави належними суб`єктами - Міністерством оборони України і Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі ФОП Коломієць М. І. Просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Позивач-2 просить відмовити в її задоволенні.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що рішенням Виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих № 500 від 07.08.1975 за результатами розгляду поданих матеріалів щодо видачі державного акта на право користування землею Вінницькій КЕЧ району, вирішено видати державний акт на право користування землею загальною площею 155,0 га.
4.2. На підставі вказаного рішення Виконавчим комітетом Вінницької районної, міської Ради депутатів трудящих видано державний акт на право користування землею Вінницькій КЕЧ району Прикарпатського військового округу Вінницької області, за яким в постійне користування відведено 155,0 га землі.
4.3. 25.05.2005 між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" (продавець) та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Коломійцем Миколою Івановичем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця нерухоме військове майно - в сховищі, позначеному на плані літерою "А", частину приміщення 1-1, загальною площею 911,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складає 63/100 частин будинковолодіння, а покупець зобов`язався прийняти вказане майно і сплатити ціну згідно з умовами, що визначені в договорі.
Відповідно до п. 1.2. договору майно належить Міністерству оборони України на підставі Свідоцтва про право власності на будівлі та споруди № 286, виданого, у свою чергу, Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 23.11.2004 на підставі його рішення № 2340 від 09.11.2004, зареєстрованого Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації" 01.12.2004 в реєстрову книгу № 12 за № 665.
4.4. 25.05.2005 договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І. А. та зареєстровано в реєстрі за № 891.
4.5. Згідно з актом приймання-передачі № 387 частини будівлі загальною площею 911,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (який є додатком № 3 до договору) представник Міністерства оборони України передав, а СПД ФО Коломієць М. І. прийняв частину будівлі № 387 загальною площею 911,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
4.6. Відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам від 26.07.2005, нежитлові приміщення в частині 63/100, що складаються з чистини приміщення в літ. "А": 1-1 загальною площею 911,0 кв.м та розташовані в АДРЕСА_1, зареєстровано за суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Коломійцем Миколою Івановичем, запис про що внесений в реєстрову книгу за № 665.
4.7. 04.09.2012 Комунальним підприємством "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" проведено за Коломійцем Миколою Івановичем державну реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 .
4.8. Як встановлено господарськими судами, рішенням 2 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 25.12.2015 № 71 "Про перейменування площ,
АДРЕСА_3 . 26.01.2018 26 сесією 7 скликання Вінницької міської ради прийнято рішення №1050 "Про продовження терміну укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та надання розстрочення платежу за придбання земельних ділянок", яким передано у власність шляхом продажу гр. Коломійцю Миколі Івановичу, зареєстрованому як фізична особа-підприємець, земельну ділянку загальною площею 0,5127 га за 1 241 358,35 грн (відповідно до звіту про експертну грошову оцінку) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на АДРЕСА_1 .
4.10. У подальшому, 08.06.2018 Вінницькою міською радою (продавець) та Коломійцем Миколою Івановичем, який зареєстрований як фізична особа-підприємець (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,5127 га, кадастровий номер 0510100000:01:019:0051.
4.11. Згідно з інформаційною довідкою від 03.09.2018 за № 136301529 право власності за Коломійцем М. І. на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:019:0051 зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4.12. Вважаючи, що Вінницька міська рада неправомірно відчужила земельну ділянку загальною площею 0,5127 га за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в державній власності, на користь Відповідач-2, Прокурор звернувся з позовом у цій справі.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
5.3. Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
5.4. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
5.5. Водночас, згідно з положеннями частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
5.6. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох виключних випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
5.7. Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
5.8. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
5.9. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
5.10. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
5.11. Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити та надати відповідь на наступні питання: а) чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, б) чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся?
5.12. У контексті вищенаведеного колегія суддів зазначає, що за своїм змістом положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.
5.13. З огляду на викладене, встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.
Такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:
- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави, у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;
- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва інтересів держави в суді.
5.14. При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
5.15. Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19.
5.16. Верховний Суд звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників.
До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави.
Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.
5.17. Як зазначалося вище, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, Прокурор посилався на бездіяльність Позивачів щодо захисту вказаних інтересів, оскільки вони не подавали до суду позовної заяви з метою захисту своїх прав у зв`язку з вилученням спірної земельної ділянки з земель оборони без дозволу Міністерства оборони України.
5.18. При цьому Прокурор посилався на те, що листом від 19.06.2018 за вих. № 2354 начальник КЕВ м. Вінниці повідомив Військову прокуратуру Вінницького гарнізону Центрального регіону України, що у КЕВ на обліку перебуває земельна ділянка загальною площею 108,1998 га, на якій дислокується військове містечко № 1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею 1975 року, виданого, у свою чергу, на підставі рішення Виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих від 07.08.1975. Разом з тим, на зазначеній земельній ділянці виявлено земельну ділянку площею 0,5127 га (5127 кв.м) з кадастровим номером 0510100000:01:019:0051, яка неправомірно перебуває у приватній власності. З огляду на викладене начальник КЕВ м. Вінниці зазначив про факт вилучення вказаної земельної ділянки з земель оборони без дозволу Міністерства оборони України та просив здійснити реагування у межах визначеної законодавством компетенції та наданих державою повноважень.
Крім того, Позивачі листами від 25.09.2018 за № 1318 та № 3341 від 12.09.2018 повідомили Військову прокуратуру Вінницького гарнізону про те, що не звертались з позовом до суду щодо оскарження рішення Вінницької міської ради № 1050 від 26.01.2018 та повернення земельної ділянки.
Викладене, на думку Прокурора, дає йому підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави відповідно до норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та свідчить про дотримання її вимог.
5.19. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що Прокурор, в порушення частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", не надав жодних доказів повідомлення КЕВ і МОУ про стверджуване порушення та про намір звернутися до суду з відповідним позовом, яке в цьому разі є обов`язковим, враховуючи зміст вищенаведеного листування.
5.20. За таких обставин, колегія суддів, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку Прокурор не здійснив попереднього повідомлення суб`єктів владних повноважень в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з чим вказані суб`єкти були позбавлені можливості протягом розумного строку відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, що, у свою чергу, не надає можливості підтвердити достатність підстав для звернення Прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця.
При цьому, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, Прокурор жодним чином не пояснив причини, що перешкоджали захисту інтересів держави належними суб`єктами та мали б стати підставами для звернення Прокурора з відповідним позовом до суду.
Зазначені висновки відповідають як оціненим апеляційним господарським судом доказам, так і поясненням учасників справи в суді касаційної інстанції, які підтверджують відсутність в матеріалах справи відповідного повідомлення передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
5.21. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
5.22. З огляду на викладене господарський суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову Прокурора без розгляду, який повністю узгоджується з вищезазначеними правовими позиціями Верховного Суду, чим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги.
5.23. Інші доводи касаційної скарги спрямовані до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки поданих учасниками справи доказів та встановлення нових обставин справи, що, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень цього суду.