Постанова суду № 914/653/21 від 26.01.2022 про визнання недійсним рішення тендерного комітету, визнання недійсним договору про надання послуг

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/653/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - Гарасимчука Н.А.,

відповідачів - 1 - Антоніва В.С.,

- 2 - Сливки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент"

на постанови Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Матущак О.І., судді - Бонк Т.Б., Якімець Г.Г. )

від 10.11.2021,

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Матущак О.І., судді - Бонк Т.Б., Якімець Г.Г. )

від 18.11.2021,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент"

до 1) Львівського національного аграрного університету, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна"

про визнання недійсним рішення тендерного комітету, визнання недійсним договору про надання послуг,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним рішення тендерного комітету Львівського національного аграрного університету, оформленого протоколом № 2 розгляду тендерних пропозицій учасників по закупівлі "надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (код ДК 021:201590510000-5 утилізація сміття та поводження зі сміттям) від 19.02.2021 у межах закупівлі за № UA -2021-01-27-002731-а. Також просило визнати недійсним договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 97/75 від 02.03.2021, укладений між Львівським національним аграрним університетом та ТОВ "Грінера Україна".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2021 Львівським національним аграрним університетом (замовник) у системі електронних закупівель prozorro розміщено оголошення про проведення закупівель "надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 19.02.2021 у межах закупівель № UA -2021-01-27-002731-а; 11.02.2021 двома юридичним особами (позивач з кінцевою пропозицією 300 000, 00 грн і відповідач -2 з кінцевою пропозицією 290 900, 00 грн) було подано тендерні пропозиції; 15.02.2021 відбувся аукціон у межах закупівлі та сформовано протокол розкриття тендерних пропозицій; 19.02.2021 позивачем прийнято рішення, оформлене протоколом № 2 від 19.02.2021 розгляду тендерних пропозицій учасників по закупівлі позивачем: визнати пропозицію відповідача-2 такою, що відповідає умовам тендерної документації та визначено його переможцем тендеру; 19.02.2021 оприлюднено відповідачем-1 повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, а 02.03.2021 - між відповідачами укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 97/75, який оприлюднено. На думку позивача, рішення відповідача-1 щодо акцептування пропозиції відповідача-2 та дії, які цьому передували, відбулись всупереч визначеній законом процедурі, ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам здійснення публічних закупівель.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.07.2021 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним рішення тендерного комітету Львівського національного аграрного університету, оформлене протоколом № 2 розгляду тендерних пропозицій учасників по закупівлі "надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (код ДК 021:201590510000-5 утилізація сміття та поводження зі сміттям) від 19.02.2021 у межах закупівлі № UA -2021-01-27-002731-а.

Визнано недійсним договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 97/75 від 02.03.2021, укладений між Львівським національним аграрним університетом та ТОВ "Грінера Україна".

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2021 (з урахуванням ухвали від 05.08.2021 про виправлення описки) заяву ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/653/21 задоволено.

Стягнуто з Львівського національного аграрного університету на користь ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" 3 405,00 грн судового збору та 26 392, 50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ТОВ "Грінера Україна" на користь ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" 1 135,00 грн судового збору та 8 797,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2021 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 скасовано додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2021 та прийнято нове рішення, яким заяву Львівського національного аграрного університету про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" на користь Львівського національного аграрного університету 8 250, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції.

Стягнуто з ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" на користь ТОВ "Грінера Україна" 49 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, з яких 32 500, 00 грн - при розгляді справи в суді першої інстанції та 16 500, 00 грн - при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

13.12.2021 ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" подало касаційні скарги на постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, в якій просить скасувати постанови суду апеляційної інстанції від 10.11.2021 та від 18.11.2021, а рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 та додаткове рішення від 04.08.2021 залишити в силі.

Підставами для скасування постанов суду апеляційної інстанції зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування п. 1 ст. 16, ст. 29, п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 2 ст. 799, ч. 3 ст. 640, ч. 1 ст. 765 ЦК України, відсутній. Щодо оскарження постанови від 10.11.2021, якою вирішено питання про судові витрати відповідача-1 та постанови від 18.11.2021 у справі № 914/653/21, якою вирішено питання про судові витрати відповідача-2, скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував ч. 9 ст. 80, ч. 8 ст. 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, застосував ч. 8 ст. 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 08.09.2021 у справі № 753/17807/19; застосував ч. 4 ст. 126 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові від 02.12.2021 у справі № 922/3649/20.

У відзивах на касаційні скарги ТОВ "Грінера Україна" просить залишити оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції без змін з наведених у відзиві мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу, подану з підстави касаційного оскарження, встановлену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно залишити без задоволення, а касаційне провадження, порушене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України закрити, з огляду на таке.

У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування п. 1 ст. 16, ст. 29, п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 2 ст. 799, ч. 3 ст. 640, ч. 1 ст. 765 ЦК України, відсутній.

Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.

27.01.2021 Львівським національним аграрним університетом (замовник) у системі електронних за купівель pгоzогго розміщено оголошення про проведення закупівлі "надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (код ДК 021:2015 90510000-5 утилізація сміття та поводження зі сміттям)" від 19.02.2021 у межах закупівлі № UА-2021-01-27-002731-а.

Тендерні пропозиції подано двома юридичними особами: позивачем (кінцева пропозиція 300 000,00 грн) та відповідачем-2 (кінцева пропозиція 299 900, 00 грн).

15.02.2021 відбувся аукціон у межах закупівлі та сформовано протокол розкриття тендерних пропозиції.

19.02.2021 відповідачем-1 прийнято рішення визнати пропозицію відповідача-2, такою, що відповідає умовам тендерної документації та визнати відповідача-2 переможцем тендеру, про що складено протокол № 2 розгляду тендерних пропозицій учасників по закупівлі.

19.02.2021 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, а 02.03.2021 між Львівським національним аграрним університетом (замовник) і ТОВ "Грінера Україна" (виконавець) було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 97/75.

Відповідно до п. 1.2 ч. 1 табл. 1 дод. 1 тендерної документації учасник повинен мати власне або орендоване основне обладнання, необхідне для виконання робіт; у випадку відсутності в учасника окремих видів техніки і обладнання він повинен мати чинні договори з іншими організаціями про надання послуг з виконання окремих вантажно-транспортних чи інших допоміжних робіт/договір оренди, лізингу тощо; обов`язкова наявність акту приймання-передачі.

Відповідач-2 надав договір оренди автомобіля від 24.04.2017, який зареєстровано в реєстрі за № 390, зі строком дії 24.04.2020; акт приймання-передачі в межах закупівлі до договору, який зареєстровано в реєстрі за № 390, відповідачем-2 не надано.

16.02.2021 відповідач-1 розмістив повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах зі строком до 17.02.2021. У цьому повідомленні відповідач-1 зазначив, що договір нечинний, а, отже, учасник не підтвердив законність використання зазначеної техніки.

На виконання вказаного повідомлення, 16.02.2021 відповідачем-2 завантажено в систему договір оренди автомобіля від 30.04.2020, зареєстрований в реєстрі за № 742, укладений між Карнаушенко О.А. (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) зі строком дії до 30.04.2021 та копію акту приймання-передачі транспортного засобу б/н від 24.04.2020, підписаний Карнаушенко О.А. та відповідачем-2.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем-2 було надано суду довідки № 0091 від 09.02.2021, № 0104 від 09.02.2021, довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації № 0101 від 09.02.2021, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 121-125, т. 1).

Також встановив, що в матеріалах справи міститься лист про надання інформації № 31/13-С-71/Аз від 13.04.2021 з додатком, якими підтверджується наявність у відповідача- 2 транспортних засобів в кількості 11 штук.

На адвокатський запит від 20.05.2021 ГУ ДПС У Львівській область надала відповідь від 14.04.2021 в підтвердження наявності штату працівників ТОВ "Грінера Україна".

Правовідносини щодо здійснення закупівлі послуг у сфері публічних закупівель регулюються Законом України "Про публічні закупівлі", яким визначено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що процедура закупівлі здійснюється за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

За п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Законом України "Про публічні закупівлі" замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: 1) оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю: оголошення про проведення відкритих торгів - не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж; оголошення про проведення конкурентного діалогу - не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж; оголошення про проведення торгів з обмеженою участю - не пізніше ніж за 30 днів до кінцевої дати отримання документів, поданих на кваліфікаційний відбір; 2) оголошення про проведення спрощеної закупівлі та проект договору про закупівлю - не пізніше ніж за шість робочих днів до кінцевого строку подання пропозицій; 3) зміни до тендерної документації та роз`яснення до неї (у разі наявності) у машинозчитувальному форматі - протягом одного дня з дня прийняття рішення про їх внесення або надання роз`яснень. У хронологічному порядку відображаються зміни до тендерної документації та кінцевий строк подання тендерних пропозицій, який був визначений відповідно до кожної із змін до тендерної документації; 4) зміни до оголошення про проведення спрощеної закупівлі та/або вимог до предмета закупівлі - протягом одного дня з дня прийняття рішення про їх внесення; 5) оголошення з відомостями про укладену рамкову угоду (у разі здійснення закупівлі за рамковими угодами) - не пізніше ніж через сім днів з дня укладення рамкової угоди; 6) протокол кваліфікаційного відбору - протягом одного дня з дня його затвердження; 7) протокол розгляду тендерних пропозицій - протягом одного дня з дня його затвердження; 8) повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 9) інформацію про відхилення тендерної пропозиції / пропозиції учасника - протягом одного дня з дня прийняття рішення про відхилення; 10) договір про закупівлю та всі додатки до нього - протягом трьох робочих днів з дня його укладення; 11) повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та зміни до договору у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 41 цього Закону - протягом трьох робочих днів з дня внесення змін; 12) звіт про виконання договору про закупівлю - протягом 20 робочих днів з дня закінчення строку дії договору про закупівлю або його виконання сторонами, або його розірвання; 13) звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель - протягом трьох робочих днів з дня укладення договору про закупівлю.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом використання електронної системи закупівель.

Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: 1) наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; 2) наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; 3) наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); 4) наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі", яка регулює порядок подання тендерної пропозиції/пропозиції, тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у ст. 17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації.

Електронна система закупівель автоматично формує та надсилає повідомлення учаснику про отримання його пропозиції із зазначенням дати та часу. Електронна система повинна забезпечити можливість подання пропозиції всім особам на рівних умовах.

Кожен учасник має право подати тільки одну тендерну пропозицію (у тому числі до визначеної в тендерній документації частини предмета закупівлі (лота).

Отримана тендерна пропозиція/пропозиція вноситься автоматично до реєстру отриманих тендерних пропозицій/пропозицій, у якому відображається інформація про надані тендерні пропозиції/пропозиції, а саме: 1) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель; 2) найменування та ідентифікаційний код учасника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) дата та час подання тендерної пропозиції/пропозиції.

Статтею 28 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що перед початком електронного аукціону автоматично розкривається інформація про ціни/приведені ціни тендерних пропозицій/пропозицій.

Розкриття тендерних пропозицій/пропозицій з інформацією та документами, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям/умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі, а також з інформацією та документами, що містять технічний опис предмета закупівлі, здійснюється автоматично електронною системою закупівель одразу після завершення електронного аукціону.

У разі якщо оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону, у день і час закінчення строку подання тендерних пропозицій, зазначених в оголошенні, електронною системою закупівель автоматично розкриваються всі файли тендерної пропозиції, крім інформації про ціну/приведену ціну тендерної пропозиції.

Під час розкриття тендерних пропозицій/пропозицій автоматично розкривається вся інформація, зазначена в тендерних пропозиціях/пропозиціях учасників, крім інформації, зазначеної в абзаці другому цієї частини, та формується список учасників у порядку від найнижчої до найвищої запропонованої ними ціни/приведеної ціни.

За ст. 29 Закону України "Про публічні закупівлі" оцінка тендерних пропозицій/пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, шляхом застосування електронного аукціону.

Після оцінки тендерних пропозицій/пропозицій замовник розглядає на відповідність вимогам тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі тендерну пропозицію / пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною.

У разі відхилення тендерної пропозиції / пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію / пропозицію у списку пропозицій, розташованих за результатами їх оцінки, починаючи з найкращої, у порядку та строки, визначені цією статтею.

За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції / пропозиції замовник визначає переможця процедури закупівлі та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю згідно з цим Законом.

З аналізу вказаних норм матеріального права вбачається, що до розгляду та оцінки допускаються тендерні пропозиції учасників, які відповідають кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим ст. 16 цього Закону та узгоджуються із умовами тендерної документації.

Водночас, зі ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим ст. 16 цього Закону та/або за наявності підстави, визначеної ч. 1 ст. 17 цього Закону.

Відповідно до п. 1 таб. 1 дод. 1 тендерної документації однією із вимог тендерної документації є підтвердження наявності в учасника обладнання, матеріально-технічної бази та технологій.

Суд апеляційної інстанції встановив, що учасник повинен мати власне або орендоване основне обладнання (спеціалізовані сміттєвози), необхідне для виконання договору, а у разі відсутності в учасника окремих видів техніки він повинен мати чинні договори з іншими організаціями про надання послуг із виконання окремих вантажно-транспортних чи інших допоміжних робіт - договір оренди чи лізингу, тощо. Наявність власної автомобільної техніки підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 45, т. 1).

Надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів підтверджується, що у відповідача-2 у власності є: сім автомобілів Mercedes-Benz 2532L/2533L/2541, один Mitsubishi Canter, один Renault Trafic, яких достатньо для належного надання відповідних послуг.

Встановивши, що у тендерній документації не сформовано вимогу щодо точної кількості автомобілів, які учасник зобов`язаний мати у власності або користуванні та які необхідні для виконання договору, а наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів підтверджується наявність у відповідача -2 транспортних засобів в достатній кількості, що не спростовано позивачем, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відповідність тендерної пропозиції відповідача-2 в цій частині вимогам тендерної документації.

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції правомірно визнав безпідставним посилання суду першої інстанції і позивача на відсутність чинного договору оренди автомобіля, як на підставу невідповідності тендерної пропозиції відповідача-2 тендерній документації, оскільки чинність чи нечинність цього договору, за наявності в матеріалах справи копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобі, якими підтверджується наявність у власності відповідача -2 достатньої кількості автомобілів, не впливає на відповідність тендерної пропозиції відповідача-2 вимогам тендерної документації.

Крім того, згідно з п. 1 таб. 1 дод. 1 тендерної документації наявність власної автомобільної техніки підтверджується саме свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Щодо посилань касаційної скарги на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначення про відсутність висновку щодо застосування ч. 2 ст. 799 ЦК України, згідно з якою договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, ч. 3 ст. 640 ЦК України (договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення); ч. 1 ст. 765 ЦК України - наймодавець зобов`язується передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, у подібних правовідносинах, то необхідно зазначити, що застосування вказаних норм матеріального права у спірних правовідносинах не містить ніяких відмінностей порівняно з їх застосуванням у будь-яких інших правовідносинах - відсутність нотаріально посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи свідчить про його неукладеність.

Разом з тим, таке застосування вказаних норм ніяким чином не спростовує висновок апеляційного господарського суду про наявність у власності відповідача-2 достатньої кількості автомобілів, необхідних для належного надання відповідних послуг, які були предметом оспорюваних позивачем закупівель.

Щодо аргументів позивача про те, що відповідачем-2 належним чином не підтверджено наявність власних автомобілів, оскільки до тендерної пропозиції долучено лише 3 скан-копій свідоцтв, а усі інші є чорно-білими копіями, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до Інструкції з підготовки тендерної пропозиції усі визначені цією тендерною пропозицією документи тендерної пропозиції завантажуються в електронну систему закупівель у вигляді скан-копій придатних для машино зчитування, зміст та вигляд яких повинен відповідати оригіналам відповідних документів, згідно з яких виготовляються відповідні скан-копії.

Пунктом 1.3 роз. 3 тендерної документації встановлено, що допущення учасниками формальних (несуттєвих) помилок не призводить до відхилення їх тендерних пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, які пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описи. До формальних (несуттєвих) помилок належать, зокрема, подання документа учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що є сканованою копією оригіналу документа/електронного документа.

Суд апеляційної інстанції встановив, що із долучених до тендерної пропозицій відповідача - 2 копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів можливо встановити який автомобіль і кому належить та, що вказане порушення відноситься саме до формальних помилок та не призводить до відхилення тендерних пропозицій з цих підстав згідно з п. 1.3 роз. 3 тендерної документації, на що помилково посилався суд першої інстанції.

Щодо недолучення відповідачем-2 до тендерної пропозиції реєстраційного номера облікової картки платника податків працівників (РНОКПП), а також не підтвердження досвіду роботи у дев`яти із них, то необхідно зазначити таке.

У п. 2 таб. 1 дод. 1 тендерної документації однією із вимог тендерної документації є наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід. Для підтвердження наявності таких працівників, необхідно надати інформаційну довідку, у якій зазначити, зокрема РНОКПП та досвід роботи.

Тендерною документацією не визначено перелік та кількість працівників певної посади, окрім водіїв, які обов`язково повинні бути в штаті відповідача-2.

Відповідачем-2 до тендерної пропозиції долучено довідку, в якій містяться відомості про працівників, необхідних для виконання замовлення, якою ТОВ "Грінера Україна" підтверджує наявність в його штаті працівників, з достатньою кваліфікацією для надання послуг з вивезення, зберігання і перевезення твердих та великогабаритних побутових відходів; зазначено, що у ТОВ "Грінера Україна" працює 51 працівник, з яких 20 водіїв, 20 експедиторів, головний механік, помічних механіка, 4 слюсарі з ремонту автомобілів, менеджер з логістики, 2 сортувальники виробів, сировини та матеріалів, а також фельдшер; в таблиці вказано перелік працівників і з зазначенням ПІБ, посади, освіти та стажу роботи.

Суд першої інстанції встановив, що у дев`яти працівників залишається непідтвердженим досвід роботи, оскільки накази про прийняття на роботу не містять інформації про досвід роботи та не можуть вказувати на те, що в період з видачі наказу до подання тендерної пропозиції вказані працівники здійснювали свою діяльність.

Спростовуючи вказані висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що хоча стаж роботи у дев`яти працівників є не підтвердженим, однак, окрім восьми експедиторів та одного водія, у яких не підтверджено досвіду роботи, у відповідача-2 у штаті є інші працівники вказаних посад, кількість яких дозволяє належним чином забезпечити виконання договору.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що наказ про прийняття на роботу та відсутність наказу про звільнення є підтвердженням виконання працівниками своїх обов`язків на займаній посаді.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. До таких персональних даних належить, зокрема, і РНОКПП.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Закон України "Про захист персональних даних" визначає персональними даними відомості про фізичну особу, яка ідентифікована, забороняючи при цьому обробку даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією. Дані про особу не можуть бути оброблені без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Врахувавши вказані норми права, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що ніхто не має права обробляти персональні дані особи, без отримання згоди від цієї особи. Обробка персональних даних фізичної особи без її згоди порушує ст. 32 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про інформацію", ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних".

З огляду на вказане та за відсутності згоди працівників на поширення їх персональних даних у вигляді РНОКПП, відповідача-2 не мав права долучати до тендерної пропозиції вказані документи.

Відхилення пропозиції відповідача-2 з цих причин могло б розцінюватися як дискримінаційне, оскільки за таких умов, до тендеру фактично можуть бути допущені лише ті учасники, співробітники які готові оприлюднити документи зі своїми персональними даними для вільного доступу.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов правильного висновку, що рішення тендерного комітету щодо відповідності пропозиції відповідача-2 умовам тендерної документації та визнання відповідача-2 переможцем тендеру відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про публічні закупівлі", а тому відсутні обставини для визнання недійсним рішення тендерного комітету Львівського національного аграрного університету, оформленого протоколом № 2 розгляду тендерних пропозицій учасників по закупівлі "надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (код ДК 021:201590510000-5 утилізація сміття та поводження зі сміттям) від 19.02.2021 у межах закупівлі № UA -2021-01-27-002731-а.

Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Частиною 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Договір про закупівлю є наслідком процедури закупівлі та укладається за її результатами.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно із частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Встановивши, що рішення тендерного комітету Львівського національного аграрного університету, оформлене протоколом № 2, прийнято з дотриманням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", апеляційний господарський суду правильно відмовив у задоволенні позову про визнання договору № 97/75 від 02.03.2021 про надання послуг з вивезення побутових відходів недійсним відповідно до вимог ст. 203 ЦК України.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції від 10.11.2021, на відміну від рішення суду першої інстанції, прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для її скасування з огляду на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та залишення в силі рішення суду першої інстанції, немає.

Скаржник також оскаржує постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, якою було скасовано додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, однак суд касаційної інстанції вважає, що відсутні підстави для їх скасування з огляду на таке.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, врахувавши результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції 10.11.2021, надавши оцінку договору про надання професійної правової допомоги № Л.21.026.1.63/21-40 від 26.01.2021, акту здавання-приймання правової допомоги № Л.21.026.1.63/21-40-2/1 від 30.07.2021, довіреності № 33 від 05.01.2021, взявши до уваги принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання адвокатських послуг; обсягом наданих адвокатом послуг, керуючись ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача - 1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 8 250,00 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 клопотання ТОВ "Грінера Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" на користь ТОВ "Грінера Україна" 49 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з яких 32 500, 00 грн - при розгляді справи в суді першої інстанції та 16 500, 00 грн - при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Здійснюючи розподіл витрат на професійну правничу допомогу 18.11.2021, апеляційний господарський суд, врахувавши, що відповідач - 2 у відзиві на позовну заяву вказував на понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 5 000, 00 грн, однак ці докази не були подані у суд першої інстанції з огляду на прийняття судом першої інстанції рішення не на його користь (що виключає у останнього безумовний обов`язок подати відповідні докази у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України), яке було скасоване судом апеляційної інстанції; надавши оцінку наданим відповідачем-2 доказам, якими підтверджується понесення останнім цих витрат у суді першої інстанції - договору № 0504/21-1 від 05.04.2021 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ "Грінера Україна" та Адвокатським об`єднанням "Айемпартнерс"; акту наданих послуг № 10/11/21 від 10.11.2021, платіжному доручені № 3863 від 09.04.2021 про сплату 5 000, 00 грн; врахувавши, що представництво відповідача-2 у справі № 914/653/21 здійснював адвокат зазначеного об`єднання - Сливка В. В., про що свідчать ордери ВС № 1069779 від 06.04.2021, ВС№ 1092634 від 18.08.2021 (щодо розподілу цих витрат за розгляд справи у суді першої інстанції); проаналізувавши акт наданих послуг № 11/11/21 від 11.11.2021, оцінивши перелік зазначених у ньому наданих послуг у суді апеляційної інстанції; врахувавши принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання адвокатських послуг; обсягом наданих адвокатом послуг, врахувавши висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо застосування ст. ст. 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача - 2 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 49 000, 00 грн у суді першої і апеляційної інстанцій.

Оскаржуючи постанови суду апеляційної інстанції від 10.11.2021 та від 18.11.2021 у справі № 914/653/21, якими вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував ч. 9 ст. 80, ч. 8 ст. 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, застосував ч. 8 ст. 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 08.09.2021 у справі № 753/17807/19; застосував ч. 4 ст. 126 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові від 02.12.2021 у справі № 922/3649/20.

Щодо посилань скаржника на вказані постанови Верховного Суду необхідно зазначити таке.

За п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 367/2022/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічний висновок викладений в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16).

У постанові від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18 Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви Сільськогосподарського ТОВ "Лан" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції з огляду на таке: попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат СТОВ "Лан" у порядку, визначеному процесуальним законом, подано не було; ані заява СТОВ "Лан", подана в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК до прийняття Верховним Судом постанови від 07.08.2019, ані заява про долучення доказів взагалі не містять будь-яких обґрунтувань і посилань на склад судових витрат, а також вимоги відповідача стосовно того, який саме розмір цих витрат необхідно розподілити за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції, що не дало суду процесуальної підстави вирішувати питання про розподіл таких витрат з власної ініціативи.

У справі, яка переглядається, розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснювався за розгляд справи у суді першої інстанції з урахуванням результатів перегляду цього рішення у суді апеляційної інстанції. На відміну від справи № № 922/2821/18, у справі, яка переглядається, відповідачами у відзивах було зазначено, що докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги будуть подані ними у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України та надавався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачі планують понести у зв`язку із розглядом справи (а.с. 97-114, т. 1). Також у апеляційній скарзі відповідачі-2 надавав попередніх (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести у суді апеляційної інстанції (20 000, 00 грн (а.с. 79-84, т. 2), а також з огляду їх нерозподілу судом апеляційної інстанції при перегляду рішення суду першої інстанції, у заяві від 12.11.2021 відповідач-2 просив здійснити розподіл витрат за професійну правничу допомогу за розгляд позовної заяви і його апеляційної скарги у апеляційному господарському суді, на підтвердження понесення яких надав відповідні докази (а.с. 34-36, т. 3). Фактичні обставини, надані докази, з урахуванням яких вирішувався розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/2821/18 і справі, яка переглядається, не є подібними.

Крім того, необхідно зазнати, що відсутність попереднього (орієнтовного) рахунку у суд першої і апеляційної інстанцій не є безумовною обставиною для відмови в їх розподілі та стягненні на користь сторони, на користь якої прийнято судове рішення витрат на професійну правничу допомогу, адже в ч. 2 ст. 124 ГПК України закріплено саме право, а не обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

У постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19 суд касаційної інстанції частково задовольнив заяву ТОВ "ВЕРТРАНС" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1830/19 та стягнув з ДП "Фірма "ЕМЕРАЛД МОТОРС" на користь ТОВ "ВЕРТРАНС" 16 200, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в іншій частині заяви відмовив.

Суд апеляційної інстанції у постановах від 10.11.2021 та від 18.11.2021 у справі № 914/653/21, яка переглядається, не здійснював розподіл цих витрат всупереч вказаному висновку суду касаційної інстанції, а за інших фактичних обставин, доведеності цих витрат здійснив їх розподіл, що не свідчить про подібність правовідносин у цих справах.

У постанові від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19 Верховний Суд, серед іншого, вказав, що заяву про відшкодування судових витрат у сумі у сумі 12 900,00 грн понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, а докази на підтвердження понесених судових витрат позивачем подано до суду касаційної інстанції, з огляду на що, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, оскільки ТОВ "БРУГ Т" не звернулося до суду апеляційної інстанції у порядку передбаченому ГПК України.

Водночас, обставини за яких суд касаційної інстанції здійснював розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/4783/19 і справі, яка переглядається, не є подібними, адже у справі, яка переглядається, відповідач зобов`язувався подати відповідні докази до суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, однак не подав їх строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, з огляду на те, що рішення було прийнято не на його користь. Водночас, апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та фактично прийнявши рішення на користь відповідача здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу в силу ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Щодо посилання скаржника на постанову суду касаційної інстанції від 08.09.2021 у справі № 753/17807/19, то необхідно зазначити, що цій справі Верховним Судом було скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22.06.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 02.11.2020, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, у постанові від 08.09.2021 суд зазначив, що розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Водночас, на відміну від справи № 753/17807/19, у справі, яка переглядається, апеляційним господарським судом приймалось рішення по суті і правильно здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу за розгляд позовної заяви і подання апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

У додатковій постанові від 02.12.2021 у справі № 922/3649/20 Верховний Суд виклав висновок, що, беручи до уваги характер спірних правовідносин у справі, враховуючи те, що постановою Верховного Суду від 18.11.2021 касаційну скаргу ТОВ "Побутрадіотехніка-Телекомпанія Орбіта-ТВ" задоволено частково та змінено постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 у справі № 922/3649/20 у відповідній частині, Верховний Суд, з огляду на принципи пропорційності та розумності, вважає таким, що відповідатиме обставинам цієї справи задоволення заяви ГС "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000, 00 грн, у решті заявленої до суду суми витрат на професійну правничу допомогу суд касаційної інстанції відмовив, що повністю відповідає висновку, викладеному у п. 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд апеляційної інстанції не приймав судове рішення у супереч вказаному висновку Верховного Суду, а за інших встановлених обставин і результатів вирішення спору здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої і апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 914/653/21, порушеного за касаційною скаргою ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" на постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 та від 18.11.2021 щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати за подання касаційних скарг покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

................

Перейти до повного тексту