ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/17733/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець,
за участю секретаря судового засідання - О. О. Натаріної,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021р.
у складі колегії суддів: О. М. Гаврилюк - головуючий, А. Г. Майданевич, О. М. Коротун
та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2021р.
суддя: А. І. Привалов
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин"
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 15 590 116, 58 грн.
за участю представників:
від позивача: не з`явилися,
від відповідача: не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень
ТОВ "Завод крупних електричних машин" звернулося до господарського суду з позовом до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 15 590 116, 58 грн, з яких: 15 424 044, 00 грн основної заборгованості та 166 072, 58 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №53-129-01-19-01929 від 12.08.2019 у частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2021 позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "Завод крупних електричних машин" 15 424 044,00 грн основного боргу, 161 001,66 грн 3% річних та 233 775,69 грн судового збору.
В подальшому до господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 31 885,45 грн.
2. Короткий зміст додаткового рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/17733/20 заяву ТОВ "Завод крупних електричних машин" задоволено повністю, стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "Завод крупних електричних машин" 31 885,45 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.
Місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та жодним чином не доведено неспівмірність витрат на правничу допомогу зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт адвокатом позивача. Суд дійшов висновку, що витрати на адвоката є доведеними, співмірними з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на надання цих послуг, а також обсягом таких послуг.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 змінено мотивувальну частину додаткового рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/17733/20. Резолютивну частину додаткового рішення господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/17733/20 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновком господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, однак, погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ "Завод крупних електричних машин" про ухвалення додаткового судового рішення у справі №910/17733/20 та стягнення з відповідача на користь позивача 31 885,45 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.
Суд зазначив, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та не надано відповідних доказів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", не погоджуючись з додатковим рішенням та постановою у даній справі, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткове рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційна скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно ч. 4 ст. 11 ГПК України, а саме, при яких умовах/обставинах, на яких підставах суди можуть не враховувати / відхилятися від Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів від неї.
На думку скаржника суди попередніх інстанцій не врахували ст. 41 Конвенції, оскільки позивач не довів, а суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили обставини необхідності та неминучості витрат на професійну правничу допомогу у справі, чим порушили ст. ст. 236, 237 ГПК України.
Також скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, яким чином досліджуються/перевіряються судами обставини, визначені п. 2 ч. 4 ст. 126 ГПК, зокрема, яким чином суди визначають співмірність із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тобто, які механізми у досліджені годин праці суд застосовує.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі №918/548/21.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи надано наступні докази: копію договору №2020/34 про надання правової допомоги від 15.09.2020, укладеного з адвокатом Крижановським М.М.; копію акта №1 здавання-приймання виконаних робіт (послуг) від 21.12.2020 на суму 23122 грн; копію платіжного доручення № 84 від 27.01.2020, на підставі якого позивач перерахував адвокату кошти в розмірі 23122,00 грн; копії залізничних квитків на загальну суму 1703,39 грн; копії фіскальних чеків щодо оплати автомобільного пального на загальну суму 2856,06 грн; копію акта № 2 здавання-приймання виконаних робіт (послуг) від 25.02.2021 на суму 8763,45 грн.
За змістом договору №2020/34 про надання правової допомоги від 15.09.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Крижановським М.М., що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1654, виданого 12.09.2018, адвокат відповідно до узгоджених сторонами питань надає Клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правовий супровід, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з метою захисту інтересів клієнта з питання стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" боргу за договором поставки № 53-129-01-19-01929 від 12.08.2019.
За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах договору правову допомогу, визначається, виходячи з розрахунку одного прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", за 1 годину роботи адвоката.
Загальний обсяг часу, витраченого адвокатом, та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акта здавання-приймання виконаних робіт (послуг).
Як встановлено судами, адвокатом Крижановським М.М. було підписано позовну заяву, заяву про усунення недоліків, відповідь на відзив на позовну заяву, а також вказаний адвокат приймав участь у судових засіданнях 27.01.2021 і 23.02.2021.
Апеляційний господарський суд встановив, що у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які він поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, а саме, в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач не погоджувався із зазначеними сумами витрат на професійну правничу допомогу та вважав їх неспівмірними враховуючи незначну складність справи, нескладність позовної заяви за змістом та її обсяг, обсяг додатків до позовної заяви, які необхідно було копіювати та з якими необхідно було ознайомитись. Також зазначав, що в позовній заяві не міститься обґрунтування доцільності та неминучості витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний господарський суд, оцінивши вказані доводи відповідача, дійшов висновку про недоведеність відповідачем неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу та вказав на ненадання відповідних доказів.
Надаючи оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи ненадання відповідачем доказів неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд визнав правомірним стягнення з позивача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 31 885,45 грн, як доведених, обґрунтованих та таких, що підлягають стягненню з відповідача.
Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях апеляційного господарського суду, яким було змінено мотивувальну частину додаткового рішення, порушень приписів ст. ст. 126, 129, 236, 237 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
Щодо застосування п. 2 ч. 4 ст. 126 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суди здійснюють з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням ст. 86 ГПК у взаємозв`язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи (обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №915/1473/20 та від 15.12.2021 у справі №910/2166/21.
Доводи скаржника про наявність сумнівів в об`єктивності витрачених адвокатом годин праці, спростовуються наступним.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до п. 2.2 договору про надання правової допомоги, загальний обсяг часу, витраченого адвокатом, та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акта здавання-приймання виконаних робіт (послуг).
Судами встановлено, що заявником надано копію акта №1 здавання-приймання виконаних робіт (послуг) від 21.12.2020 та копію акта № 2 здавання-приймання виконаних робіт (послуг) від 25.02.2021, в якому визначено кількість витраченого адвокатом часу.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Апеляційний господарський суд, дослідивши вказані докази та заперечення відповідача дійшов висновку про недоведеність відповідачем неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції належно дослідив обставини справи, наявні докази та правильно застосував норми матеріального та процесуального права у відповідності до ст. 41 Конвенції, а доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують. З огляду на це, у Суду відсутні підставі і викладати висновок щодо ч. 4 ст. 11 ГПК України, а саме, при яких умовах/обставинах, на яких підставах суди можуть не враховувати / відхилятися від Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів від неї.