ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 404/4232/20
провадження № 51-4282км21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
потерпілого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника
потерпілого Захарченка І.В. (у режимі відеоконференції), виправданого ОСОБА_2,
захисника Квашука О.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого
2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015120020003391, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, жителя м. Кропивницького,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні та виправдано за ст. 356 КК у звʼязку з відсутністюподії цього кримінального правопорушення.
Відмовлено в задоволенні позову потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 356 КК. Процесуальні витрати ухвалено віднести на рахунок держави.
Згідно з обвинувальним актом на підставі договору найму (оренди) автомобіля від 02 серпня 2012 року, укладеного із ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С", ОСОБА_1 на виконання досягнутих домовленостей за цим договором, для перевезення цементу передав ОСОБА_2 свій транспортний засіб марки ПП, модель "BARYVAL СВ 3AL", напівпричіп - цистерна Е, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартість якого становить 151 274,06 грн (далі - транспортний засіб) зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданим Кіровоградським РАВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області від 26 червня 2012 року.
Таким чином, з моменту укладення вищевказаного договору ОСОБА_1 ввірив вищезазначений транспортний засіб ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С", а ОСОБА_3 як засновник та директор цього підприємства отримав можливість володіння і користування зазначеним транспортним засобом.
Після отримання вказаного транспортного засобу в не встановлений досудовим розслідуванням час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне, всупереч установленому законом порядку та досягнутої домовленості, розпорядження транспортним засобом, належним ОСОБА_1 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, перебуваючи за місцем здійснення господарської діяльності на АДРЕСА_1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи самовільно, порушуючи досягнуту з ОСОБА_1 домовленість щодо оренди транспортного засобу, з лютого 2013 року припинив сплачувати ОСОБА_1 орендну плату і всупереч законним вимогам останнього про повернення майна, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, реалізовуючи своє уявне право щодо можливості передання транспортного засобу в користування третім особам, розпоряджаючись майном ОСОБА_1, 26 грудня 2014 року передав вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_4, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на суму 151 274,06 грн унаслідок неповернення орендованого майна.
Виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_2, районний суд установив, що події, про які йдеться в обвинуваченні ОСОБА_5, взагалі не мали місце, а ті фактичні дії, що були вчинені останнім під час звільнення з посади директора підприємства, не містять ознак протиправності та відповідають наказу директора ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" ОСОБА_6 від 23 грудня 2014 року № 23/12 і положенням ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що підприємство самостійно затверджує правила документообороту на підприємстві, а питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_2 у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди оцінили докази в частині належності та допустимості і не дали оцінки доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, що не дозволило судам установити спрямованість дій ОСОБА_2 на завдання шкоди потерпілому. На думку прокурора, дослідженими доказами підтверджується те, що ОСОБА_2, діючи самовільно, всупереч установленому законом порядку та досягнутої з ОСОБА_1 домовленості щодо оренди транспортного засобу, вчинив дії з передачі третій особі в користування майна ОСОБА_1, заподіявши йому майнову шкоду на суму 151 274,06 грн унаслідок неповернення орендованого майна. Прокурор не погоджується з висновками судів про відсутність події кримінального правопорушення, що є очевидним незастосуванням закону, який підлягає застосуванню. Стверджує, що апеляційний суд необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про визнання невинуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив клопотання прокурора про повторний допит потерпілого, обвинуваченого та свідків.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що, дослідивши письмові докази, суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що вони мають суттєві розбіжності. Стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке полягає в тому, що головуючий суддя Кропивницькогоапеляційного суду Бондарчук Р.А. безпідставно не ініціював заміни судді Ремеза П.М. у період відпустки останнього.
У запереченнях на касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2, адвокати Квашук О.Д. та Макєєв Д.В. просять касаційні скарги прокурора і потерпілого залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 - без змін. Виправданий і його захисники вважають судові рішення щодо ОСОБА_2 законними та обґрунтованими, а зазначені касаційні скарги - безпідставними.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С.М. просив касаційні скарги прокурора та потерпілого залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Потерпілий ОСОБА_1 та його представник підтримали касаційну скаргу потерпілого.
Виправданий ОСОБА_2 і його захисник Квашук О.Д. просили касаційні скарги прокурора та потерпілого залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як зазначено у ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобовʼязаний ухвалити виправдувальний вирок.
Як зазначено в абз. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, виправдувальний вирок ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав
у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності і взаємозв`язку.
У судовому засіданні були допитані обвинувачений ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_1, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, досліджено матеріали кримінального провадження.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини не визнав та суду пояснив, що він був директором і засновником ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" з моменту створення цього підприємства по 22 грудня 2014 року. З раніше йому знайомим ОСОБА_1 він займався спільним бізнесом, пов`язаним із торгівлею цементом та будівельними матеріалами. 02 серпня 2012 року між ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" і ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу "BARYVAL СВ 3AL", за яким зазначений напівпричіп був переданий у користування підприємству. Від імені підприємства договір підписував ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С", він особисто під час укладення договору не був присутній та не підписував його. Будь-яких договорів суборенди цього транспортного засобу він, зокрема від імені підприємства, не укладав. Оплата за договором оренди здійснювалась вчасно на банківську картку ОСОБА_1 . Із 23 грудня 2014 року він не є засновником та директором ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" і передав свої права засновника підприємства на користь ОСОБА_6 . У зв`язку з продажем підприємства 26 грудня 2014 року бухгалтерська документація та орендоване майно підприємства були передані новому керівнику підприємства. У процесі передачі між ним як колишнім директором та ОСОБА_4 як представником підприємства був складений акт приймання-передачі документів та майна, відповідно до якого він передав, а підприємство прийняло майно і документи ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С". Зокрема, відповідно до цього акта було передано бухгалтерські документи підприємства, оригінал договору найму (оренди) транспортного засобу від 02 серпня 2012 року, укладеного між ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" та ОСОБА_1, транспортний засіб "BARYVAL СВ 3AL" у технічно справному стані та оригінал свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу. Таким чином, напівпричіп "BARYVAL СВ 3AL" передавався не третім особам у користування, а на баланс новому керівництву підприємства, і підстав не передавати його не було, оскільки договір оренди цього напівпричепа на час його виходу із числа засновників підприємства і звільнення з посади директора підприємства був чинний.
Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що у 2012 році він разом із раніше йому знайомим ОСОБА_2 вирішив зайнятись підприємницькою діяльністю з реалізації цементу. З цією метою він придбав напівпричіп - цистерну "BARYVAL СВ 3AL", а ОСОБА_2 придбав тягач. Щодо умов співпраці з ОСОБА_2 він домовлявся в усній формі. Потім з метою легалізації користування ОСОБА_2 вказаним вище напівпричепом він уклав договір найму з ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С", директором якого був ОСОБА_2, та передав вказаному підприємству в тимчасове платне користування належний йому напівпричіп - цистерну "BARYVAL СВ 3AL", щомісячна орендна плата за користування яким становила 250 грн. Вказував, що, укладаючи вказаний договір, він не мав намірів отримувати грошові кошти від передачі в оренду цього напівпричепу. Надалі ОСОБА_1 змінив свої показання та зазначив, що уклав договір найму належного йому напівпричепа з ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" виключно з метою отримання орендної плати, а не здійснення спільної підприємницької діяльності. Пізніше у зв`язку з припиненням співпраці з ОСОБА_2 та невиплатою останнім орендної плати за вищевказаним договором найму він звернувся до нього з вимогою повернути йому цистерну, однак той відмовив. Оскільки ОСОБА_2 не повернув йому цистерну та припинив сплачувати орендну плату за договором найму, він звернувся в суд із позовом до ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" та ОСОБА_2 про розірвання договору найму транспортного засобу і повернення належного йому напівпричепа. За результатами судового розгляду його позовної заяви суд першої інстанції ухвалив рішення про повернення йому цистерни "BARYVAL СВ 3AL". Потім, поки відбувався перегляд вказаного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, був змінений власник ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" і ОСОБА_2 без його згоди неправомірно передав у користування належний йому транспортний засіб третій особі - ОСОБА_4 . Далі власник цього підриємства був неодноразово змінений. Після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, яким було зобов`язано ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" повернути йому цистерну, ОСОБА_2 не повернув йому транспортного засобу. На сьогодні потерпілому не відоме місцезнаходження належного йому напівпричепа.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що станом на 2012 рік працював менеджером в ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С". На той час директором підприємства був ОСОБА_2 . Діючи на підставі довіреності, він підписував договір найму (оренди) транспортного засобу "BARYVAL СВ 3AL" від 02 серпня 2012 року, згідно з яким ОСОБА_1 передав ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" в тимчасове платне користування належний йому транспортний засіб "BARYVAL СВ 3AL", який підприємство використовувало для перевезення цементу. Звільнився з підприємства приблизно в 2015 році. Щодо факту та обставин передачі ОСОБА_2 транспортного засобу "BARYVAL СВ 3AL" в користування ОСОБА_4 йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що з вересня 2013 року до початку 2014 року працювала головним бухгалтером у ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С". На той час директором підприємства був ОСОБА_2 . Їй було відомо, що 02 серпня 2012 року між ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" та ОСОБА_1 був укладений договір найму (оренди) транспортного засобу "BARYVAL СВ 3AL". У зв`язку з передачею своїх корпоративних прав ОСОБА_2 іншій особі вона, за дорученням останнього, готувала документацію підприємства для її передачі новому власнику, зокрема бухгалтерські документи, договір оренди транспортного засобу та акт приймання-передачі транспортного засобу. Підготувавши вказані документи, вона передала їх ОСОБА_5 . Щодо обставин передачі ним транспортного засобу "BARYVAL СВ 3AL" ОСОБА_4 в користування їй нічого не відомо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що працював менеджером у ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С", з якого по який час не пам`ятає. Тоді директором підприємства був ОСОБА_2 . Підприємство займалось продажем цементу. Йому було відомо, що ОСОБА_1 передав в оренду ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" транспортний засіб "BARYVAL СВ 3AL". Через деякий час ОСОБА_2 здійснив продаж вищевказаного підприємства на користь іншої особи. Щодо обставин передачі ОСОБА_2 транспортного засобу "BARYVAL СВ 3AL" ОСОБА_4 в користування йому нічого не відомо.
Суд дослідив такі докази:
- договір найму (оренди) транспортного засобу від 02 серпня 2012 року, укладений між ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" в особі менеджера ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ;
- рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2014 року у справі № 404/3419/14-ц, номер провадження 2/404/1716/14, за позовом ОСОБА_1 до ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" про розірвання договору оренди;
- ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 24лютого 2015 року;
- виконавчий лист № 2/404/1716/14, виданий Кіровським районним судом м. Кіровограда 05 березня 2015 року;
- постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 46915408) з виконання виконавчого листа № 2/404/1716/14;
- постанову заступника начальника Центрального ВДВС Чернігівського міського управління Головного ТУЮ у Чернігівській області від 18травня 2015 року по виконавчому провадженню № 46915408;
- рішення власника ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" ОСОБА_2 № 22-12-14 від 22 грудня 2014 року, згідно з яким до складу засновників підприємства було прийнято ОСОБА_6, припинено участь ОСОБА_2 у складі його засновників та на підставі нотаріально посвідченої заяви передано належну ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" ОСОБА_6 . З 22 грудня 2014 року звільнено ОСОБА_2 з посади директора ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" та з наступного дня призначено на посаду директора підприємства - ОСОБА_6 ;
- нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 (зареєстрована в реєстрі за № 3026) від 17 грудня 2014 року про його вихід зі складу засновників ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" та повне (100 %) відступлення належних йому прав та обов`язків засновника ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" на користь ОСОБА_6 ;
- наказ директора ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" ОСОБА_6 від 23 грудня 2014 року № 23/12;
- довіреність від 23 грудня 2014 року, згідно з якою ОСОБА_6 як директор та засновник ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" уповноважив ОСОБА_4 на строк 1 рік бути його представником, в тому числі у всіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, перед фізичними та юридичними особами;
- акт приймання-передачі документів, майна від 26 грудня 2014 року;
- рішення власника ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" ОСОБА_6 від 19 січня 2015 року № 19-01-15, згідно з яким до складу підприємства було прийнято ОСОБА_10 . Припинено участь ОСОБА_6 у ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" та на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі передано належну ОСОБА_6 частку у статутному капіталі ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" ОСОБА_10 . З 19 січня 2015 року звільнено ОСОБА_6 з посади директора підприємства та з 20 січня 2015 року призначено на цю посаду ОСОБА_10 ;
- заяву ОСОБА_1 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення від 22 квітня 2015 року;
- звіт про оцінку транспортного засобу від 02 квітня 2014 року № 08/04/04;
- висновок судово-автотоварознавчої експертизи від 08 грудня 2017 року № 75, інші докази.
Проаналізувавши досліджені докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден із доказів, запропонований стороною обвинувачення і перевірений у судовому засіданні як окремо так і в сукупності, не можуть свідчити про те, що в діях ОСОБА_2 є подія або склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК.
Відповідальність за ст. 356 КК настає у разі вчинення самоправства, тобто самовільного, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Тобто з об`єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак:
1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій;
2) оспорюваність правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб;
3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам;
4) причинним зв`язком між діями винної особи та значною шкодою.
Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або уявного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку. Під уявним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб`єкт не володіє.
Як видно з обвинувального акта, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, діючи самовільно, всупереч установленому законом порядку та досягнутої з ОСОБА_1 домовленості щодо оренди транспортного засобу "BARYVAL СВ 3AL", вартість якого становить 151 274,06 грн, 26 грудня 2014 року вчинив дії з передачі третій особі в користування майна ОСОБА_1, чим заподіяв йому майнової шкоди на зазначену вище суму внаслідок неповернення орендованого майна, у зв`язку з чим скоїв самоправство.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 02 серпня 2012 року між ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" в особі менеджера ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір найму (оренди) транспортного засобу.
За умовами договору ОСОБА_1 передав ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" у тимчасове платне користування на строк три роки належний йому транспортний засіб марки ПП, модель "BARYVAL СВ 3AL", напівпричіп - цистерна Е, реєстраційний номер НОМЕР_2, зі сплатою кожного місяця на його користь 250 грн за користування вказаним транспортним засобом (т. 1, а.к.п. 12-13).
Тобто сторонами цієї угоди були орендар ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" та орендодавець потерпілий ОСОБА_1 . Безпосередньо фізична особа - ОСОБА_2 не був стороною договору.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" було розірвано договір найму (оренди) автомобіля, укладений між ОСОБА_1 та цим підприємством, і зобов`язано останнє повернути ОСОБА_1 спірний транспортний засіб. Рішення набрало законної сили лише 24 лютого 2015 року (т. 1, а.к.п. 16-19).
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що юридично та фактично існував спір між ОСОБА_1 та ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С". ОСОБА_1 оспорював чинність договору оренди та просив зобов`язати у судовому порядку саме підприємство повернути орендоване раніше майно. При цьому, обов`язок повернути майно у підприємства виник лише 24 лютого 2015 року, коли рішення набрало законної сили.
Також суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 26 грудня 2014 року або в інший час напівпричіп "BARYVAL СВ 3AL" не передавався третім особам у користування чи суборенду, перебував у розпорядженні ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" як сторони чинного договору найму (оренди) транспортного засобу від 02 серпня 2012 року. 26 грудня 2014 року у зв`язку зі зміною засновника підприємства і звільненням ОСОБА_2 з посади його директора напівпричіп "BARYVAL СВ 3AL" було передано не третім особам у користування, а передано разом з іншими речами за актом приймання-передачі в розпорядження нового керівництва підприємства. Підстав не передавати новому керівництву підприємства вказаний напівпричіп за цим актом в обвинуваченого не було, оскільки договір оренди напівпричепа "BARYVAL СВ 3AL" на час виходу обвинуваченого із числа засновників підприємства і звільнення з посади директора підприємства був чинний, а транспортним засіб перебував у правомірному володінні підприємства. Фактичні дії, що були вчинені ОСОБА_5 під час звільнення з посади директора підприємства, не містять ознак протиправності і відповідають наказу директора ПП "ДІМ БУД-ПЛЮС-С" ОСОБА_6 від 23 грудня 2014 року № 23/12 та положенням ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що підприємство самостійно затверджує правила документообороту на підприємстві, а питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи).
З таким рішенням місцевого суду погодився суд апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів Верховного Суду.
Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив клопотання прокурора про повторний допит потерпілого, обвинуваченого та свідків, не є слушними.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачається з матеріалів провадження, прокурор заявляв клопотання про проведення судового слідства в порядку ч. 3 ст. 404 КПК. Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор просив повторно допитати обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та дослідити письмові матеріали кримінального провадження. В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав своє клопотання лише в частині дослідження письмових матеріалів та повторного допиту зазначених свідків. Клопотання щодо повторного допиту обвинуваченого та потерпілого в апеляційному суді прокурор не підтримав (звукозапис судового засідання від 08 червня 2021 року).
У судовому засіданні колегія суддів апеляційного суду ухвалила повторно дослідити докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а в задоволенні клопотання щодо повторного допиту свідків обґрунтовано відмовила, оскільки воно не відповідає вищезазначеним вимогам КПК.
З таким рішенням погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Доводи у скарзі потерпілого про те, що, дослідивши докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що ці докази мають істотні розбіжності, не є слушними. Апеляційний суд повторно дослідив ці докази, в тому числі й копії наказів від 23 грудня 2014 року № 23/12, надані обвинуваченим та потерпілим. Розбіжності у наказах, про що зазначає потерпілий у касаційній скарзі, ніяким чином не вливають на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_2, а тому суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні події кримінального правопорушення, в якому обвинувачувався ОСОБА_2 .
Твердження потерпілого про те, що головуючий суддя Кропивницького апеляційного суду Бондарчук Р.А. безпідставно не ініціював заміну судді Ремеза П.М. у період відпустки останнього, є неспроможними.
У матеріалах кримінального провадження є заява від потерпілого ОСОБА_1 про відвід від розгляду справи № 404/4232/20 колегії суддів у складі головуючого судді Бондарчука Р.А., суддів Олексієнко І.С. та Ремеза П.М. (т. 7, а.к.п. 4). Як убачається зі звукозапису судового засідання від 08 червня 2021 року, під час обговорення заявленого відводу учасниками судового провадження головуючий суддя пояснив, що він звертався до керівника апарату Кропивницького апеляційного суду з приводу заміни судді Ремеза П.М., але в заміні було відмовлено через нетривалу відпустку судді. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід колегії суддів (т. 7, а.к.п. 6).
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого ОСОБА_1, дав на них мотивовані відповіді. Вказав, на яких підставах зазначені апеляційні скарги визнав необґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог прокурора і потерпілого ОСОБА_1 немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд