Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 727/10631/20
провадження № 61-11398св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 червня 2021 року в складі колегії суддів: Одинака О. О., Лисака І. Н., Половінкіної Н. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, у якому просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира), а саме зобов`язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, надати безперешкодний доступ ОСОБА_1 до спірної квартири та ключів від усіх дверних (навісних) замків до вказаної квартири на першому поверсі.
Свої вимоги мотивує тим, що їй та відповідачу на праві спільної часткової власності належать по 42/400 частки вказаної квартири. Вказує, що квартира складалася з трьох житлових кімнат площею 16,20 кв. м, 8,20 кв. м та 12,4 кв. м, а також інших нежитлових приміщень. Однак відповідач без згоди позивачки здійснив перепланування квартири, внаслідок чого кімната площею 16,20 кв. м та кімната площею 8,20 кв. м були об`єднані у одну кімнату. Таким чином відповідно до технічного паспорта від 23 вересня 2020 року квартира на момент звернення до суду складається з двох кімнат житловою площею 24,5 кв. м та 12,4 кв. м, а також інших нежитлових приміщень.
Зазначає, що в квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 .
До 2020 року позивачка ОСОБА_1 проживала одна в зазначеній квартирі, в кімнаті на першому поверсі. Однак на початку 2020 року відповідач переїхав і на постійній основі поселився в спірну квартиру. Через постійні суперечки позивачки з відповідачем, позивачка залишила кімнату на першому поверсі та перейшла жити в кімнату на другому поверсі. В подальшому відповідач встановив замки на вхідні двері до кімнати площею 24,5 кв. м. З того часу відповідач не дає позивачці ключів від зазначеної кімнати та іншими діями перешкоджає позивачці користуватися цією кімнатою, а також кухнею, ванною та санвузлом.
11 січня 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням.
В зустрічному позові позивач ОСОБА_2 вказує, що спірна квартира, згідно зі свідоцтвом про право власності належить на праві спільної часткової власності його матері ОСОБА_1, брату - ОСОБА_3 та належала до смерті його покійному батькові ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 - помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яку він з братом та матір`ю прийняли, як особи які спільно проживали. Таким чином, спірна квартира належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності.
Вказує, що в квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_3, він та двоє його дітей ОСОБА_4, ОСОБА_6 .
До лютого 2020 року він не користувався квартирою та разом зі своєю сім`єю проживав в орендованій квартирі. Однак з 20 лютого 2020 року змушений був повернутися в квартиру, співвласником якої він є, та з цього часу проживає в спірній квартирі разом зі своєю сім`єю.
З моменту вселення в квартиру повністю сплачує комунальні послуги. На момент вселення, квартира складалася з двох житлових кімнат, в одній з яких, а саме в кімнаті, розташованій на другому поверсі, площею 12,4 кв. м, мешкала ОСОБА_1 . Житлова кімната, що знаходиться на першому поверсі, площею 24,5 кв. м на момент його вселення була в занедбаному стані, захаращена старими речами та меблями. Вказує, що він привів кімнату у житловий стан, утеплив фасад, відремонтував кухню. Після чого, його матір ОСОБА_1 почала постійно порушувати правила співжиття. Зокрема, постійно вчиняє сварки та скандали, ображає його неповнолітнього сина ОСОБА_6, який є дитиною з інвалідністю, в зв`язку з чим дитина боїться залишатися вдома без батьків.
Тому вважає за доцільне встановити порядок користування квартирою, при якому у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату, площею 12,4 кв. м, що знаходиться на другому поверсі, а у його користування та членів його сім`ї - ОСОБА_6, ОСОБА_4, та відповідача ОСОБА_3 житлову кімнату площею 24,5 кв. м. Підвал 1 площею 9,2 кв. м, коридор 2-1 площею 7,6 кв. м, санвузол 1-4 площею 3,1 кв. м, кухню площею 9 кв. м, веранду площею 4,1 кв. м, веранду площею 5,2 кв, м пропонує залишити у спільному користуванні.
Вказує, що житлова площа квартири становить 36,9 кв. м з розрахунку на 3 співвласники, площа, що припадає на частку ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на квартиру становить 12,3 кв. м. Тому виділення ОСОБА_1 у користування житлової кімнати площею 12,4 кв. м не призведе до погіршення її житлових умов.
Ухвалою суду від 11 січня 2021 року об`єднано первісний позов з зустрічним та прийнято до спільного розгляду разом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задоволено частково.
Усунено перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 її права спільної часткової власності в квартирі АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 надати позивачу ОСОБА_1 безперешкодний доступ до приміщень підвалу площею 9,2 кв. м, коридору площею 7,6 кв. м, санвузла площею 3,1 кв. м, кухні площею 9,0 кв. м, веранди площею 4,1 кв. м, веранди площею 5,2 кв. м на першому поверсі квартири та ключів від усіх дверних (навісних) замків до вказаної квартири на першому поверсі. В доступі до кімнати площею 24,5 кв. м відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням задоволено.
Визначено порядок користування спірною квартирою, шляхом виділення ОСОБА_1 житлової кімнати площею 12,4 кв. м. Виділено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 житлову кімнату площею 24,5 кв. м. У спільному користуванні залишено підвал, площею 9,2 кв. м, коридор, площею 7,6 кв. м, санвузол, площею 3,1 кв. м, кухню, площею 9,0 кв. м, веранду, площею 4,1 кв. м, веранду, площею 5,2 кв. м.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 до вселення в спірну квартиру її сина - ОСОБА_2 з сім`єю, постійно проживала в кімнаті на другому поверсі. ОСОБА_2 разом з дружиною і двома синами проживає в кімнаті на першому поверсі. Суд не вважав правильним змінювати такий порядок користування квартирою, який самостійно склався між сторонами.
Оскільки сторони почали порушувати правила співжиття, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову.
Задовольняючи зустрічний позов, суд врахував, що ОСОБА_1 до вселення сина ОСОБА_2 постійно проживала в кімнаті на другому поверсі, площа, яка припадає на частку ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності становить 12,3 кв. м. Також суд врахував визнання зустрічного позову відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_2 - ОСОБА_6, який є дитиною з інвалідністю.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 квітня 2021 року скасовано.
В первісному позові ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовлено.
В зустрічному позові ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, апеляційний суд виходив з того, що позивачкою не доведено те, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні спірною квартирою. Доводи про перешкоджання відповідачем користування спірним майном спростовуються показаннями свідків. Звернення ОСОБА_1 до Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області за період з квітня до грудня 2020 року свідчить про виникнення конфліктних ситуацій між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, однак не підтверджує вчинення останнім перешкод у користуванні житлом.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визначення порядку користування житловим приміщенням, апеляційний суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції про можливість виділити в користування сторін житлові приміщення в спірній квартирі відповідно до їх часток у такій квартирі - є помилковим. Судом апеляційної інстанції встановлено неможливість виділу у користування кожному зі співвласників у натурі частини спірного нерухомого майна, розмір якої був би співмірним розміру частки у праві власності на спільне майно, без порушення їх прав. Врахувавши кількісний склад співвласників, встановлення між ними порядку користування спірною квартирою є неможливим, оскільки не можливо виділити кожному співвласнику в користування окремі кімнати з площею, яка б відповідала положенням пункту 2.24 державних будівельних норм України В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80. В матеріалах справи немає доказів про можливість перепланування спірної квартири з можливістю влаштування трьох ізольованих кімнат, розмір яких був би співмірним розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно та відповідав положенням державних будівельних норм України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 червня 2021 року в частині первісного позову та залишити рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 квітня 2021 року без змін, посилаючись на неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що в своїй сукупності, призвело до порушення законних прав та інтересів скаржника.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час допиту свідків встановив факт вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачу як житловою кімнатою площею 24,5 кв. м, так і в цілому інших нежитлових приміщень. Однак суд апеляційної інстанції, не допитуючи вказаних свідків зазначив як про відсутність взагалі доказів зі сторони позивача, так і помилково вбачав, що показання зазначених свідків спростовують доводи позивача в цілому.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував інші докази, а саме виклики скаржником поліції, внаслідок наявних перешкод у користуванні квартирою. На підтвердження зазначеного, як доказ до суду було подано відповідь Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області від 21 грудня 2020 року № Аз-112/123/40/01-20 та від 20 січня 2021 року № Аз-5/123/40/01-21. В зазначених відповідях відображено в загальному 17 звернень позивача внаслідок протиправних дій відповідача, в тому числі щодо вчинення перешкод у користуванні квартирою. Ці звернення мали місце через недопуск позивача до сараю та інших приміщень квартири, відсутності у позивача ключів від цих приміщень внаслідок зміни замків, загромадження відповідачем своїми речами входу до підвалу, виключенням світла під час перебування у ванній кімнаті, що у сукупності аж ніяк не може свідчити про безперешкодний доступ до квартири. Окрім того, вказується про притягнення до адміністративної відповідальності, а також складення заборонних приписів, яких відповідач не виконував.
Позивач вважає, що нею було надано достатньо доказів, які вказують, на наявність вчинення відповідачем перешкод їй у користуванні квартирою. Проте суд апеляційної інстанції не врахував всіх обставин справи, що призвело до незаконного рішення.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваній частині забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують.
Також зазначає, що ні ОСОБА_2, ні інші мешканці квартири не чинять позивачу перешкоди у користуванні приміщеннями квартири. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Чернівці.
Справа надійшла до Верховного Суду у серпні 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 08 вересня 2003 року, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності належить по 42/400 частки спірної квартири (т. 1 а. с. 20-22.)
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 13).
Відповідно до довідки від 18 вересня 2020 року № 44/02-14 встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 78).
Відповідно до довідки про склад сім`ї від 04 березня 2019 року до складу сім`ї ОСОБА_1 входять - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 15).
Відповідно до довідки КЖРЕП від 09 листопада 2020 року № 2486 до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: ОСОБА_1 (співвласник), ОСОБА_3 (співвласник), ОСОБА_2 (співвласник), ОСОБА_6, ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 17) .
З довідки Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 23 вересня 2020 року № 2038 та технічного паспорта на будинок, який знаходиться на АДРЕСА_2, встановлено, що в квартирі № 2 в житловому будинку літера "А" є такі приміщення: коридор 2-1, площею 7,6 кв. м, кімната 2-2, площею 24,5 кв. м, санвузол 2-4, площею 3,1 кв. м, кухня 2-5, площею 9 кв. м, веранда 2-8, площею 4,1 кв. м, веранда 2-6, площею 5,2 кв. м, кімната 2-7, площею 12,4 кв. м. Крім того, в будинковолодінні є підвал І площею 9,2 кв. м, сарай літера "Б", огорожа № 1-4 (т. 1 а. с. 28-31, 91).
З фотоілюстрацій встановлено, що сходова частина для входу на другий поверх розміщена на вулиці (т. 1 а. с. 34-36).
Відповідно до термінових заборонних приписів ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_2, ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 92-96).
Відповідно до постанов Шевченківського районного суду від 07 липня 2020 року, 04 серпня 2020 року, 29 вересня 2020 року, 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 в справах про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП оголошено усні зауваження (т. 1 а. с. 97-102).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а. с.105).
Відповідно до довідки від 19 травня 2017 року № 76 ОСОБА_6 хворіє на хронічний гломерулонефрит (т. 1 а. с. 106).
Відповідно до посвідчення від 30 червня 2017 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 є дитиною з інвалідністю.
Відповідно до висновку ЛКК № 544 від 30 червня 2015 року ОСОБА_1 потребує постійного прийому ліків в зв`язку з гіпертонічною хворобою, ожирінням, цукровим діабетом (т. 1 а. с. 18).
Також, в судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, зокрема показами сторін та свідків, що ОСОБА_1 до вселення в спірну квартиру її сина - ОСОБА_2 з сім`єю, постійно проживала в кімнаті на другому поверсі. Біля вказаної кімнати в коридорчику облаштувала міні-кухню, в якій є водовідведення. Це подекуди не заперечувалося самою ОСОБА_1, яка також не заперечувала, що ключ від кімнати на другому поверсі знаходиться виключно в неї і ніхто інший доступу до вказаної кімнати не має. Встановлено, і також не заперечувалося усіма сторонами, що відразу після вселення ОСОБА_2 з сім`єю, відносини між сторонами були дружні. Останнім часом син ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні приміщеннями на першому поверсі: кімнатою, площею 24,5 кв. м, санвузлом, кухнею, ванною, коридорами, ОСОБА_1 .
Як встановлено також в судовому засіданні з пояснень позивача ОСОБА_2 та відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, свідків, доказів, що містяться в письмових документах, після вселення в спірну квартиру ОСОБА_2 зробив ремонт в приміщеннях на першому поверсі, облаштував кухню, ванну, туалет, демонтував перегородку в кімнатах першого поверху площею 16,2 кв. м та площею 8,2 кв. м, з чого утворив велику кімнату площею 24,5 кв. м, утеплив фасад будинку. Разом з дружиною і двома синами, один, з яких, як було встановлено в судовому засіданні, є дитиною з інвалідністю, став проживати в кімнаті на першому поверсі. В цю ж кімнату на першому поверсі, періодично приходить ночувати один з співвласників - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3