Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 320/10834/18
провадження № 61-7345св21
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи",
третя особа - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року в складі судді Купавської Н. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 березня 2021 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи", третя особа: Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні Ініціативи"), третя особа - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Мелітопольський міськрайонний ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначав, що 23 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. було вчинено виконавчий напис, яким було запропоновано звернути стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору від 30 січня 2008 року № 5 для задоволення вимог ТОВ "Кредитні Ініціативи" за кредитним договором від 30 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АБ "Автозазбанк".
ОСОБА_1 зазначав, що при вчиненні виконавчого напису були порушені вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій та кредитором виступила особа, яка не набула статусу нового кредитора. Окрім того, позивач наполягав, що на час вчинення виконавчого напису сплив трирічний строк, коли у кредитора виникло право на звернення стягнення і він до того ж спростовує безспірність розміру заборгованості.
Також, вимоги стягувача на момент звернення до нотаріуса не були безспірними, оскільки станом на 21 вересня 2015 року кредитором безпідставно нараховано 29 098,15 грн відсотків за кредитним договором. Факт безспірності заборгованості також підтверджує той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядався по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_2 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 23 листопада 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 16295.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вже звертався до суду із аналогічним позовом, з такими ж підставами та предметом, як і в цій справі, до ТОВ "Кредитні Ініціативи", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса від 23 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 16295. Так рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 02 березня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 27 квітня 2017 року та залишеними без змін постановою суду касаційної інстанції від 21 листопада 2018 року у справі № 320/1463/16-ц, позов було залишено без задоволення. Попереднім складом суду перевірялись і строки вчинення виконавчого напису, і безспірність заборгованості за кредитним договором. Тому керуючись пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що підстави та предмет позову у справі, у якій ухвалені оскаржувані судові рішення (справа № 320/1463/16), є тотожними підставам та предмету позову у справі № 320/10834/18. Також суд зазначив, що судами під час розгляду справи № 320/1463/16, крім підстав, зазначених ОСОБА_1 (вчинення виконавчого напису з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, сплив трирічного строку на право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки, вчинення виконавчого напису на користь стягувача, перед яким у ОСОБА_1 не виникло ніякої відповідальності), також перевірялось питання безспірності заборгованості, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року зазначено: "Судом установлено, що на підтвердження безспірності заборгованості ТОВ "Кредитні Ініціативи" подало нотаріусу розрахунок заборгованості та вимогу, що направлялася ОСОБА_1, у якій викладено суть зобов`язання, у чому полягає його порушення зі сторони позивачів, зазначено розмір заборгованості за кредитними договорами, запропоновано у тридцятиденний термін виконати зобов`язання, а також попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса у випадку невиконання даної вимоги". Суб`єктний склад сторін (позивач та відповідач) у цій справі: ОСОБА_1, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. та ТОВ "Кредитні Ініціативи". Таким чином, вже існує рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року, яке набрало законної сили, у справі № 320/1463/16 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., ТОВ "Кредитні Ініціативи", третя особа: ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалене щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
24 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що підстави позову у цій справі не є тотожними з підставами раніше пред`явленого ОСОБА_1 позову у справі № 320/1463/16-ц. Так, підставою раніше пред`явленого позову було те, що виконавчий напис від 23 листопада 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, в рахунок заборгованості за кредитом в сумі 69 312,44 грн, повинен бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що при його вчиненні були порушені вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій; кредитором виступила особа, яка не набула статусу нового кредитора, а також, що на час вчинення виконавчого напису сплив трирічний строк, коли у кредитора виникло право на звернення стягнення.
В 2016 році, пред`являючи до суду позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги виключно необґрунтованістю вимог до нього як боржника. Суд першої інстанції при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, (справа № 320/1463/16-ц) обмежився лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання банком документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача згідно з Переліком документів.
Проте, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді позову не звернули увагу на подані ОСОБА_1 докази, які підтверджують наявність спору щодо розміру заборгованості. Зокрема, ним було долучено до матеріалів цивільної справи постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 320/630/14), якою встановлені обставини, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості за кредитним договором, укладеним 30 січня 2008 року.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі також зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, він насамперед захищав свої майнові інтереси, оскільки виконавчим написом нотаріуса, запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок АДРЕСА_1, який є єдиним житлом для нього та членів його родини. Також зазначає, що він є особою похилого віку, та пенсіонер за віком (70 років), а тому позбавлення його права власності на єдине житло суттєво порушить його житлові права.
Крім того, ОСОБА_1 звертав увагу, на те, що у позовній заяві було зазначено, що після того, як банк 16 липня 2011 року направив вимогу про дострокове повернення кредиту, банк не мав права нараховувати відсотки з кредитним договором. Згідно з розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що відсотки нараховувалися до 21 вересня 2015 року. Таким чином, підставами подання цього позову є виключно наявність спірної заборгованості за кредитним договором, укладеним 30 січня 2008 року між ОСОБА_1 та АБ "Автозазбанк", в подальшому за яким право вимоги за договором перейшло до ТОВ "Кредитні Ініціативи". Також, при розгляді цієї справи суд не дослідив документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2021 року ТОВ "Кредитні Ініціативи"подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанції забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у вересні 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що у березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., ТОВ "Кредитні Ініціативи", третя особа - ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивований тим, що 23 листопада 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору від 30 січня 2008 року № 5 для задоволення вимог ТОВ "Кредитні Ініціативи", яке на підставі договору факторингу від 21 липня 2014 року набуло прав стягувача за кредитним договором від 30 січня 2008 року № 6-К/08, укладеним між ОСОБА_1 та АБ "Автозазбанк". При вчиненні виконавчого напису були порушені вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій та стягувачем виступила особа, яка не набула статусу нового кредитора. Окрім того, на час вчинення нотаріусом виконавчого напису сплив трирічний строк, коли у кредитора виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що виконавчий напис вчинено нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства та згідно з повним переліком необхідних для цього документів. Крім того, виконавчий напис вчинений у межах трирічного строку з дня виникнення права вимоги, оскільки останній платіж за кредитним договором був здійснений ОСОБА_1 20 квітня 2013 року, а виконавчий напис вчинений 23 листопада 2015 року.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Апеляційний суд Запорізької області у своїй ухвалі зазначив, що оскільки ОСОБА_1 20 березня 2013 року здійснив платіж за кредитним договором, чим визнав свій борг перед банківською установою, перебіг позовної давності відповідно до статті 264 ЦПК України у цій справі перервався. Крім того, оспорюючи правильність розрахунку заборгованості, позивач не надав свого розрахунку або належних та допустимих доказів на підтвердження іншого розміру заборгованості або ж її відсутності.
Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року залишено без змін.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду цей позов, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують безспірність вимог за кредитним договором та неправомірне нарахування банком відсотків. Так, позивач зазначив, що станом на 21 вересня 2015 року кредитором безпідставно нараховано 29 098,15 грн відсотків за кредитним договором, оскільки вони нараховані після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту від 16 липня 2011 року. Отже, поза увагою залишилися висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статей 625, 1050 ЦК України (зокрема, про те, що нарахування відсотків припиняється з закінченням строку кредитного договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України), викладені в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.