Постанова
Іменем України
31 січня 2022 року
м. Київ
справа № 326/1511/20
провадження № 61-18464св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщин Валентин Валентинович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщин Валентин Валентинович, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2021 року у складі судді Каряки Д.О., та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А.В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2, виданого 01 лютого 2017 року приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В. В. у спадковій справі після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, на спадщину, яка складається із 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на 5/6 частин вказаного житлового будинку на ім`я ОСОБА_2 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається із 5/6 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, є він та ОСОБА_2 як діти померлої.
Позивач з 09 липня 2013 року до 11 квітня 2016 року перебував у місцях позбавлення волі, проте на час відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем і був зареєстрований у спадковому будинку, тому є таким що фактично прийняв спадщину, однак відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно.
Враховуючи наведене, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд Запорізької області рішенням від 23 квітня 2021 року позов задовольнив. Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2, видане 01 лютого 2017 року приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В. В. у спадковій справі після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, на спадщину, яка складається з 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 лютого 2017 року № 125, виданого приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В. В. на ім`я ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог, адже позивач відповідно до вимог закону є таким, що в установлений строк прийняв спадщину після смерті матері, однак відповідач порушуючи право свого брата на частину спадкового майна отримала оспорюване свідоцтво.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Запорізький апеляційний суд постановою від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2021 року змінив, визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2, видане 01 лютого 2017 приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В. В. у спадковій справі після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, в частині 1/2 частки спадкового майна, яка складається із 5/6 житлового будинку АДРЕСА_1 . Скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на 5/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 125 від 01 лютого 2017 року, виданого приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В. В. на ім`я ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що установивши, що після смерті ОСОБА_3 її син позивач ОСОБА_1 постійно проживав і був зареєстрований у спадковому будинку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що він фактично прийняв спадщину, а отже видача нотаріусом спірного свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно на користь іншого спадкоємця, порушує права другого спадкоємця, що є підставою для задоволення позову.
Проте, спірне свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним тільки в 1/2 частці спадкового майна, оскільки відповідач, яка прийняла спадщину, правомірно набула право власності на іншу 1/2 частку спадкового майна, тому підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на належну відповідачці частку у спадковому майні немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 13 листопада 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Приморського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у вищевказаній справі, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушили норми процесуального права.
Сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити про своєчасність прийняття спадщини. Позивач починаючи з 2005 року майже до самої смерті спадкодавця (звільнився лише за два тижні) 18 квітня 2013 року, постійно знаходився в місцях позбавлення волі і звільнявся лише один раз на нетривалий проміжок часу. ОСОБА_1 ніякої допомоги спадкодавцю не надавав, оплату за користування будинком не здійснював.
Крім того, суд не надав оцінки і такому факту, що позивач пропустив позовну давність при зверненні до суду з цим позовом, що підтвердив свідок ОСОБА_4 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшли 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями ОСОБА_3 за законом першої черги є її діти - сторони у справі, які в установлений строк прийняли спадщину.
Згідно з довідкою про склад родини від 04 вересня 2020 року № 4058, наданою виконкомом Приморської міської ради, ОСОБА_5 з 12 серпня 2006 року і до тепер зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, та має склад родини: батько - ОСОБА_4, сестра - ОСОБА_2
ОСОБА_1 відбував покарання з 09 липня 2013 року до 11 квітня 2016 року, звільнений по відбутті строку покарання; з 26 липня 2018 року до 26 серпня 2020 року, звільнений по відбутті строку покарання (довідки Оріхівської виправної колонії № 88 в Запорізькій області).
Постановою приватного нотаріуса Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщина В. В. від 05 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що він не подав заяву про прийняття спадщини у шестимісячний термін після її смерті і не встановив факт проживання зі спадкодавцем, свідоцтво про право на спадщину за законом було видано іншим спадкоємцям.
01 лютого 2017 року приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщин В. В. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 5/6 частки спірного будинку за реєстровим № 125 на підставі довідки, виданої виконавчим комітетом Приморської міської ради № 2494 від 03 жовтня 2013 року, яка не відповідала дійсності, адже в ній зазначено було недостовірну інформацію про те, що відповідач проживала і була зареєстрована у спірному будинку разом із матір`ю ОСОБА_3 і батьком ОСОБА_4 . В довідці була відсутня інформація щодо позивача, який також у цьому будинку з 12 серпня 2006 року був зареєстрований і проживав до смерті матері.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.