Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 753/1329/20-ц
провадження № 61-7350св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравченко Марина Василівна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (рішення) старшого державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Уманський МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ)) Кравченко М. В., заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що 10 січня 2020 року за місцем його роботи - мале приватне підприємство "Агропромресурси" (далі - МПП "Агропромресурси") надійшов лист з Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) від 09 січня 2020 року з доданою постановою старшого державного виконавця Кравченко М. В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 січня 2020 року ВП № 60945923.
ОСОБА_1 зазначав, що після ознайомлення з матеріалами зазначеного виконавчого провадження йому стало відомо про відкриття 09 січня 2020 року виконавчого провадження щодо виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 залишку боргу в розмірі 9 330 348,00 грн згідно мирової угоди від 13 грудня 2018 року.
При примусовому виконанні ухвали суду державним виконавцем 09 січня 2020 року було винесено постанови про арешт майна боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
ОСОБА_1 вважав дії державного виконавця неправомірними, такими, що суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року не відповідала вимогам до виконавчих документів, зокрема: не містила всіх необхідних відомостей, а тому такий виконавчий документ мав бути повернутий державним виконавцем без прийняття до виконання.
Зазначав, що відповідно до умов мирової угоди від 13 грудня 2018 року боржником не було прострочено платежі, починаючи з дати платежу до 05 грудня 2019 року та всі наступні платежі, оскільки строк виконання зобов`язань ОСОБА_1 по здійсненню цих платежів станом на 17 грудня 2019 року не настав. У зв`язку із цим, ОСОБА_1 вважав, що представник стягувача станом на 17 грудня 2019 року міг звернутися з відповідною заявою про примусове виконання ухвали суду лише в частині стягнення боргу в сумі, на яку прострочено платежі за мировою угодою, а старший державний виконавець мала право відкрити виконавче провадження лише щодо стягнення боргу в сумі, на яку прострочено платежі, тобто 932 776,18 грн. Проте державним виконавцем безпідставно відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 залишку боргу в розмірі 9 330 348,00 грн, що значно перевищує суму заборгованості за простроченими платежама, а стягуючи з боржника виконавчий збір у розмірі 933 034,80 грн, безпідставно та необґрунтовано створено ОСОБА_1 зобов`язання перед державою у цій сумі.
Крім того у постановах про арешт боржника від 09 січня 2020 року державним виконавцем накладено арешт на все його рухоме та нерухоме майно у межах суми 102 635 828,00 грн, а постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1, що отримує дохід у МПМ "Агропромресурси", у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 10 263 582,80 грн, хоча арешт і звернення стягнення на доходи могли бути накладені лише у межах суми стягнення 932 776,18 грн та з урахуванням виконавчого збору в розмірі 93 277,62 грн, які разом складають 1 026 053,80 грн.
Разом із тим ОСОБА_1 зазначав, що постанова про звернення стягнення на доходи не містить повного найменування підприємства, а лише скорочене - МПМ "Агропромресурси", яке навіть не співпадає з організаційно-правовою формою цього підприємства.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) щодо винесення постанов від 09 січня 2020 року про: відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та скасувати ці постанови.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року у складі судді Каліушка Ф. А. скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) Кравченко М. В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 січня 2020 року ВП № 60945923.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) Кравченко М. В. про відкриття виконавчого провадження від 09 січня 2020 року ВП № 60945923.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) Кравченко М. В. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 09 січня 2020 року ВП № 60945923.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) Кравченко М. В. про арешт майна боржника від 09 січня 2020 року ВП № 60945923.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) Кравченко М. В. щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 січня 2020 року ВП № 60945923.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) Кравченко М. В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 січня 2020 року ВП № 60945923.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року про визнання мирової угоди не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, зокрема: не містить відомості про адресу місця проживання чи перебування стягувача та боржника, дату народження боржника, ідентифікаційний код боржника та строк пред`явлення рішення до виконання, що свідчить про відсутність в ухвалі обов`язкових для виконавчого документу даних, на підставі яких державний виконавець має здійснювати примусове стягнення грошових коштів у разі відмови боржника від добровільного виконання ухвали суду.
Разом із тим суд першої інстанції вважав, що при винесенні 09 січня 2020 року постанови про відкриття виконавчого провадження старший державний виконавець діяла з порушення вимог спеціального закону, а тому постанова є неправомірною та підлягає скасуванню. У зв`язку з цим, постанови державного виконавця про арешт майна та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесені в межах ВП № 60945923, відкритого з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", також підлягають скасуванню.
Крім того суд апеляційної інстанції вважав недоцільним надання правової оцінки доводам скаржника щодо неправомірного стягнення державним виконавцем сум заборгованості та виконавчого збору, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження визнано такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) задоволено. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження дій і рішень державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору закрито.
Роз`яснено, що розгляд зазначеної справи в частині оскарження дій і рішень державного виконавця про стягнення виконавчого збору віднесено до юрисдикції адміністративного суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
У задоволенні іншої частини скарги ОСОБА_1 на дії і рішення державного виконавця відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, суд першої інстанції не встановив природу правовідносин, які виникли між сторонами, невірно застосували норми процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції в частині оскарження дій і рішень державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 377 цього Кодексу, із роз`ясненням заявнику права звернення до суду із заявою про направлення справи в цій частині вимог за встановленою юрисдикцією.
Відмовляючи у задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності у державного виконавця передбачених Законом України "Про виконавче провадження" підстав для повернення стягувачу ухвали про затвердження мирової угоди без прийняття до виконання, оскільки боржник умови мирової угоди у добровільному порядку не виконував, у зв`язку із чим стягувач правомірно подав ухвалу суду про затвердження мирової угоди для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Суд апеляційної інстанції вважав, що доводи ОСОБА_1 про те, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року у справі № 705/2113/18 не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", є довільним та формальним тлумаченням заявником статті 208 ЦПК України та статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" й спростовуються змістом ухвали, якою затверджено мирову угоду від 13 грудня 2018 року, яка містить відомості щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторонами, а ураховуючи, що зазначена ухвала є виконавчим документом про стягнення періодичних платежів, вона може бути пред`явлена до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі, тобто до 05 червня 2024 року, і відсутність в ухвалі строку пред`явлення її до виконання на зазначений строк не впливає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов помилкових висновків, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки невірно визначив характер і зміст спірних правовідносин.
Разом із тим ОСОБА_1 вважає, що відсутність достатнього та належного правового регулювання питання порядку примусового виконання виконавчих документів з розстроченням платежів відповідно до певного графіку не може бути підставою для погіршення стану боржника та звуження його прав та свобод, у зв`язку із чим добровільна виплата сум боргу за мировою угодою на користь стягувача на цей момент є неможливою через примусове стягнення цієї ж суми державним виконавцем у спосіб, зокрема, звернення стягнень на дохід боржника у вигляді заробітної плати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 753/1329/20-ц із Дарницького районного суду м. Києва.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року справу № 753/1329/20-ц призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ), на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року у справі № 705/2113/18 затверджено мирову угоду від 13 грудня 2018 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та зазначено, що відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
Відповідно до умов мирової угоди сторони дійшли згоди, що ОСОБА_1 оплачує борг у розмірі 10 107 658,22 грн за наведеним графіком (05 числа кожного місяця у розмірі 155 462,38 грн до 05 грудня 2021 року включно, а потім 05 числа кожного місяця по 150 367,07 грн) до 05 червня 2024 року. Сторони дійшли згоди, що у разі неоплати ОСОБА_1 чергової частини боргу у строк, визначений графіком платежів згідно пункту 3 цієї мирової угоди, ОСОБА_1 зобов`язаний до наступного 05 числа відповідного місяця оплатити борг за попередній період та внести чергову частину суми боргу згідно графіку. Наслідки закриття провадження у справі, передбачені статей 255, 256 ЦПК України, сторонам відомі та зрозумілі (а. с. 24-32, т. 1).
08 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) за місцем роботи боржника (МПМ "Агропромресурси", м. Умань) із заявою про примусове виконання ухвали суду, пославшись на те, що за період з січня по травень 2019 року ОСОБА_1 виконував ухвалу добровільно, згідно виписки з рахунку стягувача ОСОБА_2 на виконання мирової угоди від боржника ОСОБА_1 надійшло 777 310,00 грн (а. с. 33-34, т. 1).
Постановою старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) від 09 січня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 60945923 з примусового виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року № 705/2113/18 про стягнення з ОСОБА_1 залишку боргу в розмірі 9 330 348,00 грн згідно мирової угоди від 13 грудня 2018 року, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 933 034,80 грн та витрат виконавчого провадження - 200,00 грн (а. с. 13, т. 1).
Постановою старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) від 09 січня 2020 року ВП № 60945923 накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору (основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів) 102 635 828,00 грн (а. с. 14, т. 1).
Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09 січня 2020 року зареєстровано арешт рухомого майна ОСОБА_1 на суму 102 635 828,00 грн (а. с. 35, 36, т. 1)
Постановою старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) від 09 січня 2020 року ВП № 60945923 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1, що отримує дохід у МПМ "Агропромресурси", у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 102 635 82,80 грн (а. с. 16, т. 1).
15 січня 2020 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами ВП № 60945923 (а. с. 19, т. 1).
Постановою старшого державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) від 27 січня 2020 року ВП № 60945923 внесено виправлення до документу "Постанова про арешт боржника" від 27 січня 2020 року, змінено суму звернення стягнення з 102 635 828,00 грн на 10 236 582,80 грн (а. с. 73, т. 1).
Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію виправлення обтяження, яке після реєстрації змін становить 10 236 582,80 грн (а. с. 74, т. 1)
Згідно копії звіту про здійснені відрахування та виплати МПП "Агропромресурси" стосовно ОСОБА_1 за постановою державного виконавця Уманського МВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ) від 09 січня 2020 року ВП № 60945923, виданої від 13 грудня 2018 року № 705/2113/18 2/753/6926/18, згідно якого за період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року утримано 20 % з заробітної плати боржника у розмірі 2 873,85 грн (а. с. 85, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
У постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18) та від 24 грудня 2020 року в справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19), зроблено висновок, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Частиною третьою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України, законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Відповідно до статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Статтею 208 ЦПК України встановлено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Частинами першою та третьою статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції у частині вимог скарги ОСОБА_1 щодо оскарження дій і рішень державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника й відмовляючи у задоволенні скарги у цій частині, суд апеляційної інстанції, встановивши, що після травня 2019 року боржником ОСОБА_1 умови мирової угоди у добровільному порядку не виконувались, обґрунтовано вважав, що стягувач ОСОБА_2 правомірно подав ухвалу суду про затвердження мирової угоди для її примусового виконання у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень, і у державного виконавця не було передбачених законом підстав для її повернення без прийняття до виконання.
Разом із тим, встановивши, що залишок заборгованості за мировою угодою від 13 грудня 2018 року становить 9 330 348,00 грн, проте державний виконавець наклала арешт на все майно боржника, зазначивши суму звернення стягнення 102 635 828,00 грн та ураховуючи те, що постановою державного виконавця від 27 січня 2020 року виправлено помилку у процесуальному документі, а саме: у постанові про арешт майна боржника, зазначивши суму звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 10 263 582,80 грн, й внесено відповідні виправлення в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення державним виконавцем помилки у процесуальному документі призвело до приведення цього процесуального документу до вимог закону, у зв`язку із чим постанова державного виконавця від 09 січня 2020 року про арешт майна боржника є такою, що винесена з дотриманням вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження".