Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 545/1354/20
провадження № 61-9627св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів:
Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Інформація про рух справи в судах
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі незаконними діями органу державної влади.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області
від 04 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення понесених ним судових витрат. Судовий збір у справі віднесено за рахунок Державного бюджету.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задоволено.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги в розмірі 1 261, 20 грн.
Короткий зміст оскарженої додаткової постанови апеляційного суду
Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 12 травня
2021 року заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві 1 261,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду звільнені від сплати судового збору лише за подання позовної заяви. Пільги щодо сплати судового збору у всіх інстанціях для позивачів у вказаній категорії справ не передбачені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нову додаткову постанову, якою судові витрати, понесені відповідачами, віднести за рахунок держави.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі
№ 924/159/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, оскільки позов подано про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, і він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", тому судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року задоволено. Зупинено виконання додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У справі, що переглядається, встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 15 січня 2021 року № 12 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року у розмірі 1 261,20 грн (а. с. 4, т. 2).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задоволено.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, за загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.
Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопадам
2004 року № 15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
За змістом пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" правом на звільнення від сплати судового збору наділяються виключно позивачі за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/770/17.
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17, Верховний Суд зробив висновок про те, що заявники, позивачі та інші категорії осіб, які згідно із статтею 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Тобто від сплати судового збору за подання апеляційної скарги звільнені лише ті заявники, які згідно із статтею 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Системне телеологічне тлумачення приписів статей 3, 4 Закону України "Про судовий збір" дозволяє зробити висновок про те, що законодавець обрав спосіб справляння судового збору із застосуванням процентного співвідношення ставки судового збору в апеляційному суді від ставки в суді першої інстанції.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то понесенні Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 261,20 грн слід компенсувати за рахунок держави.
За викладених обставин, додаткова постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а додаткова постанова Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасуванню із прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду