ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
Cправа № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Білоуса В. В.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Діоніс"
представник в судове засідання не з`явився,
боржник - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів",
представник в судове засідання не з`явився,
розпорядник майна - арбітражний керуючий Новосельцев Володимир Петрович - в судовому засіданні присутній особисто,
кредитор - Фермерське господарство "Надія",
представник в судове засідання не з`явився,
представник Міністерства економіки України - Колода Є.Г.,
прокурор - Штін Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фермерського господарства "Надія" та арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021
у складі колегії суддів: Корсака В.А. (головуючий), Євсікова О.О., Ткаченка Б.О.,
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Діоніс"
до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів"
про визнання банкрутом
На розгляд Суду постало питання закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 24.11.2000 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 08/4129 про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП") за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Діоніс" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до 19.01.2013).
2. Провадження у справі №17/04/05/10-01-14-05-08/4129 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" перебуває на стадії розпорядження майном.
3. 30.07.2020 від представника Фермерського господарства "Надія" надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
4. В клопотанні зазначено, що справа про банкрутство порушена в 2000 році, тобто вже 20 років підприємство знаходиться в процедурі банкрутства. Тому на засіданні комітету кредиторів, що відбулося 24.07.2020, вирішувалося питання про застосування одного із видів судових процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства до підприємства боржника.
5. Враховуючи прийняте комітетом кредиторів рішення (Протокол №24-07/2020 від 24.07.2020 року) та вимоги Кодексу України з процедур банкрутства, ГПК України, представник ФГ "Надія" просить суд закрити провадження у справі №17/04/05/10-01-14-05-08/4129 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" на підставі пункту 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
6. 28.12.2020 ухвалою Господарського суду Черкаської області клопотання Фермерського господарства "Надія" про закриття провадження у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129 задоволено. Припинено процедуру розпорядження майном ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" та припинено повноваження розпорядника майна Новосельцева Володимира Петровича. Закрито провадження у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП". Скасовано дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
7. Суд першої інстанції виходив з того, що провадження у справі №17/04/05/10-01-14-05-08/4129 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" триває двадцять років на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (тобто до 21.10.2019) у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі, а чинна редакція Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода.
8. Суд також вказав, враховуючи що норми Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 року №145-IX встановлюють обмеження в застосуванні Кодексу України з процедур банкрутства щодо процедур санації та ліквідації державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом і включені до реєстру вимог кредиторів, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, суд дійшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" на підставі пункту 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
9. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 та у постанові від 07.10.2020 Верховного Суду у справі №917/1230/15. У зазначеній постанові зазначено, що "відсутність предмета спору" в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).
10. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з огляду на викладене, наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника, який не був виключений з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, процедур санації чи ліквідації (частина четверта статті 96 Закону про банкрутство), неукладення впродовж тривалого часу мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі та відсутність у зв`язку з наведеним успішного завершення процедури банкрутства боржника позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. 06.09.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області. задоволено Ухвалу Господарського суду Черкаській області від 28.12.2020 у справі № 17/04-05-10-01-14-05-08/4129 скасовано.
12. Апеляційний господарський суд зазначив, що фактично протягом двадцяти років існував предмет спору при наявних заборонах. В цій частині суд визнав ґрунтовним посилання скаржника про те, що Законом №145-IX визначено обмеження на три роки, тобто встановлене обмеження щодо переходу до інших процедур фактично буде знято через півтора роки, що у співвідношенні з тривалою процедурою банкрутства, коли існували постійні обмеження, є реальною можливістю досягнення мети процедури банкрутства, а саме погашення вимог кредиторів шляхом застосування будь-якої процедури передбаченої Кодексом України з процедур банкрутства.
13. Суд апеляційної інстанції вказав, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство, як затягування розгляду справи за відсутності можливості переходу до іншої судової процедури у справі про банкрутство та відсутності можливості укладення між кредиторами та боржником мирової угоди.
14. При цьому, суд зазначив, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 910/7290/19). При цьому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що предмет спору наразі не припинив свого існування, у справі про банкрутство наявні кредитори із непогашеними вимогами.
15. Враховуючи наявність предмету спору та, беручи до уваги заходи, вжиті під час процедури банкрутства, направлені на задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі.
16. На думку апеляційного господарського суду, закриття провадження у справі про банкрутство без визначення конкретних інструментів та механізмів для задоволення вимог кредиторів поза межами справи про банкрутство суттєво порушує права кредиторів, які тривалий час в судовому порядку безрезультатно вимагали відновлення своїх порушених прав. Колегія суддів вважає, що ці обставини суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки кредитори фактично позбавленні права на судовий захист.
17. Посилання місцевого суду на практику Верховного Суду (постанови від 10.12.2019 року у справі №906/1290/15 та від 07.10.2020 року у справі №917/1230/15) як на можливість закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку із відсутністю предмету спору, суд апеляційної інстанції визнав помилковим, оскільки у наведених справах судові рішення було прийнято за інших фактичних обставин.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи касаційної скарги ФГ "Надія"
18. 18.10.2021 ФГ "Надія" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.06.2021 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129
19. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі, Фермерське господарство "Надія" зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, та постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15.
20. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність відомостей щодо позиції кредиторів стосовно подальшої процедури банкрутства боржника та вказує, що підставою для звернення про закриття провадження у справі про банкрутство є протокол засідання комітету кредиторів боржника від 24.07.2020, що свідчить про чітку позицію кредиторів. При цьому, як вказує скаржник, в процедурі банкрутства було погашено близько 16 млн боргу більш ніж 40 кредиторам, а залишок становить 56 400,55 грн лише 6 кредиторів, погашення яких в процедурі розпорядження неможливе оскільки процедуру ліквідації було скасовано.
21. Скаржник вважає вірними висновки суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі про банкрутство відповідно до статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції.
22. Окрім того, ФГ "Надія" наголошує, що апелянт - ГУ ДПС у Черкаській області не мало права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки не є кредитором у цій справі, адже його вимоги були повністю погашені в процедурі банкрутства та посилається на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.01.2017 якою затверджено реєстр вимог кредиторів у зв`язку з погашенням частини вимог.
23. Таким чином, на думку скаржника, ГУ ДПС у Черкаській області не має права на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки не є учасником справи про банкрутство та не є особою, яка не брала участі у справі, а судом були порушені та прийняті про їхні права, інтереси та обов`язки.
Б. Доводи касаційної скарги арбітражного керуючого Новосельцева В.П.
24. 18.10.2021 арбітражним керуючим Новосельцевим Володимиром Петровичем надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.06.2021 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129.
25. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та неправильно застосовано частину першу статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України.
26. Арбітражний керуючий, посилаючись на положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-ІХ вказує, що боржник є державним підприємством щодо якого неможливим є застосування процедур санації та ліквідації та вважає правомірними висновки суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі про банкрутство.
27. Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність позиції кредиторів щодо подальшої процедури банкрутства боржника, скаржник вважає необґрунтованими та посилається на протокол засідання комітету кредиторів від 24.07.2021, в якому висвітлено позицію щодо закриття провадження у цій справі.
28. Також скаржник наголошує на відсутності права на апеляційне оскарження у ГУ ДПС у Черкаській області, з огляду на те, що останній не є учасником у цій справі про банкрутство, а ухвалою суду першої інстанції питання про його права, інтереси чи обов`язки не вирішувалося.
В. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
29. Відзиву на касаційні скарги до Верховного Суду від інших учасників справи не надходило.
Г. Касаційне провадження
30. 08.11.2021 згідно з протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційні скарги ФГ "Надія" та арбітражного керуючого Новосельцева В.П. передано колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого (судді-доповідача), Банаська О.О., Білоуса В.В.
31. 29.11.2021 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129 за касаційною скаргою ФГ "Надія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021; повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги 16.12.2021; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу Фермерського господарства "Надія" до 14.12.2021. Витребувано з Господарського суду Черкаської області та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129.
32. 29.11.2021 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Новосельцева В.П. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та об`єднано в одне касаційне провадження, касаційні провадження за касаційними скаргами арбітражного керуючого Новосельцева В.П. (Провадження № 10825) та ФГ "Надія" (Провадження № 10820) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129.
33. 16.12.2021 розгляд касаційних скарг арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича та ФГ "Надія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкладено на 27.01.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
35. У цій справі на розгляд суду постало питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства, що була відкрита у 2000 році та провадження в якій перебуває на стадії розпорядження майном.
36. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що боржник - ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" відповідно до Додатку 1 Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" віднесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації. Провадження у справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" було порушено ухвалою Господарського суду Черкаської області 24.11.2000 за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на даний час перебувало на стадії розпорядження майном.
37. Оцінюючи мотиви судів попередніх інстанцій щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" колегія суддів дійшла наступних висновків.
38. Відповідно до частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
39. Частиною першою статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на час введення процедури розпорядження майном у даній справі) встановлено, що до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
40. Частиною четвертою статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у зазначеній редакції) передбачено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.
41. Аналогічно, частиною третьою статті 214 Господарського кодексу України визначено, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
42. Отже, судові процедури санації та ліквідації щодо боржника, включеного до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" могли бути застосовані тільки після виключення боржника, в установленому законом порядку, із цього переліку.
43. Як вже зазначалося вище, ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" відповідно до Додатку 1 Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" віднесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації.
44. 20.10.2019 набув чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 145-IX (далі - Закон № 145-ІХ).
45. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
46. Колегія суддів також вважає за необхідне звернутися до правового висновку, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 на розгляд якої було винесено питання застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ та яка була прийнята судом касаційної інстанції вже після подання касаційних скарг у цій справі.
47. Так, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 Суд звернув увагу, що положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.
48. Водночас ці положення допускають закриття провадження у такій справі на стадії судової процедури розпорядження майном із застосуванням наведених положень.
49. Суд, зауважив, що положеннями частини 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію 21.10.2019, запроваджений порядок подальшого здійснення провадження у справах про банкрутство за правилами Кодексу України з процедур банкрутства незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
50. Водночас, відповідно до статті 6 цього Кодексу законодавець не передбачив застосування у справі про банкрутство будь-яких інших процедур, окрім процедур розпорядження майном, санації боржника та ліквідації, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що передбачав окрім наведених процедур також і процедуру (можливість) укладення мирової угоди.
51. Щодо передбачених Кодексом України з процедур банкрутства процедур, то відповідно до його преамбули цим нормативним актом встановлюються умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
52. Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (стаття 6 Кодексу України з процедур банкрутства ).
53. Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення про щодо наступної процедури - санації або ліквідації (частина перша статті 44).
54. Відповідно до частини першої статті 49 цього Кодексу у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
55. Частиною третьою цієї статті Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.
56. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.
57. У зв`язку з викладеним Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 дійшла висновку, що:
- факт перебування боржника - державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексу України з процедур банкрутства було застосовано цю процедуру;
- обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення);
- заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації;
в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших - після розпорядження майном (стаття 49 Кодексу України з процедур банкрутства) процедур санації та ліквідації до державних підприємств (крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур).
58. Отже, хоча норми пункту 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору) і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в частині першій статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (стаття 49 Кодексу України з процедур банкрутства).
59. Аналогічної правової позиції, щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - Державних підприємств, наведена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15 з посиланням на висновки в постанові Верховного Суду, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.
60. У цьому висновку Суд також врахував сталу судову практику з відповідними висновками та правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 05.11.2019 у справі № 910/3704/13, від 12.12.2019 у справі №923/382/14, від 19.12.2019 у справі № 50/155, від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, від якої Судова палата не знайшла підстав відступати.
61. Колегія суддів також звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
62. Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, суд має право застосувати загальні процесуальні норми, з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
63. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
64. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
65. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ʼʼналежного урядуванняʼʼ і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ʼʼРисовський проти Україниʼʼ).
66. Отже, враховуючи встановлені у цій справі обставини щодо того, що провадження у справі №17/04/05/10-01-14-05-08/4129 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" триває понад двадцять років на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (тобто до 21.10.2019) у справі не укладено мирової угоди, а чинна редакція вказаного Кодексу не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода та з урахуванням встановлених Законом України №145-IX обмежень в застосуванні процедур санації та ліквідації державних підприємств крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а також те, що чинний у справі мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом і включені до реєстру вимог кредиторів, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" на підставі пункту 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
67. Водночас, протилежні висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі про банкрутство Верховний Суд вважає такими, що зроблені за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали місцевого господарського суду.
68. За таких обставин, Суд вважає, що доводи касаційних скарг арбітражного керуючого Новосельцева В.П. та ФГ "Надія" в цій частині знайшли своє підтвердження.
69. Водночас, щодо тверджень скаржників про відсутність права на апеляційне оскарження у ГУ ДПС у Черкаській області, з огляду на те, що останній не є учасником у цій справі про банкрутство, оскільки його кредиторські вимоги вже були погашені та ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство питання про його права, інтереси чи обов`язки не вирішувалося, Верховний Суд відзначає таке.
70. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та безоплатними, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.01.2017, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів ДП ДАК "Хліб України "Тальнівський КХП" станом на 02.12.2016. Однак визнання вимог ГУ ДПС у Черкаській області в цій ухвалі відсутнє.
71. Суд відзначає, що у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
72. Суд звертається до висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 23) чи Кодексом України з процедур банкрутства (ст. 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч. 6 ст. 23 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, ст. 44 ГПК України).
73. З урахуванням наведеного суд зазначає, що законодавством про банкрутство, яке допускає участь у справі про банкрутство багатьох учасників провадження з різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи.
74. Водночас, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
75. Тобто право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки (подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19).
76. Отже при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не є учасником справи і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
77. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112).
78. Однак, судом апеляційної інстанції наведеного не було враховано під час здійснення апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі про банкрутство та не встановлено ні правового статусу ГУ ДПС у Черкаській області як кредитора, тобто учасника цієї справи, ні встановлено правового зв`язку між апелянтом як не учасником справи та оскаржуваним ним судовим рішенням.
79. Таке порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є підставою для скасування постанови та направлення справи на новий апеляційний розгляд.
80. Водночас, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що направлення цієї справи на новий апеляційний розгляд для з`ясування процесуального статусу ГУ ДПС у Черкаській області як заявника апеляційної скарги призвело б до порушення принципу процесуальної економії та необґрунтованого покладення на кредиторів витрат по оплаті послуг арбітражного керуючого, з урахуванням встановлених конкретних обставин цієї справи щодо безпідставності подальшого знаходження боржника у процедурі розпорядження майном та наявності беззаперечних підстав для закриття провадження у цій справі про банкрутство про які було викладено вище.
81. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та залишення в силі законної та обґрунтованої ухвали місцевого господарського суду про закриття провадження у цій справі про банкрутство.