П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/456/19
Провадження № 11-156заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді Рогач Л. І.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника відповідача - Ізвєкова К. В.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року (судді Калашнікова О. В., Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Соколов В. М.),
УСТАНОВИЛА:
15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому зазначив, що 16 липня 2019 року ВРП протиправно, без жодних підстав і мотивів, відклала на невизначений строк розгляд питання щодо переведення позивача з Київського апеляційного адміністративного суду, який ліквідовано, до Шостого апеляційного адміністративного згідно з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 серпня 2018 року № 253/пс-18про переведення суддів апеляційних судів (далі - ВККС, рекомендація ВККС відповідно).
ОСОБА_1 зазначав, що ВРП, попри визнання судом протиправними її бездіяльності щодо нерозгляду рекомендації про його переведення та відкладення розгляду цього питання 13 вересня 2018 року, продовжує протиправну бездіяльність, більше року ухиляючись від виконання свого обов`язку здійснити переведення судді.
Наведене, за твердженням ОСОБА_1, призводить до протиправного позбавлення його можливості здійснювати правосуддя відповідно до статей 124-129 Конституції України, статей 56, 57 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), відтак - порушує його право на доступ до професії.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
-визнати протиправними дії ВРП 16 липня 2019 року та бездіяльність цього органу щодо нездійснення переведення ОСОБА_1 - судді Київського апеляційного адміністративного суду до Шостого апеляційного адміністративного суду згідно з рекомендацією ВККС;
- зобов`язати ВРП ухвалити рішення про переведення судді ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до пункту 8 статті 131 Конституції України, частини першої статті 70 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) та частини третьої статті 82 Закону № 1402-VIII.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 березня 2021 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недопущення ВРП 16 липня 2019 року протиправних діянь щодо нездійснення переведення судді ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду згідно з рекомендацією ВККС, оскільки у відповідача були підстави для відкладення розгляду цього питання, передбачені чинним законодавством.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 10 березня 2021 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, щоце рішення підлягає скасуванню з огляду на невідповідність викладених у ньому висновків обставинам справи та незастосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме статті 53, частин першої - третьої статті 82 Закону № 1402-VIII, частини першої статті 70 Закону № 1798-VIII.
Скаржник зазначає, що в розумінні згаданих положень законодавства, у разі якщо переведення судді здійснюється поза межами дисциплінарного провадження, на підставі рекомендації ВККС, єдиною можливою поведінкою ВРП, враховуючи формальність процедури переведення судді, мало би бути прийняття рішення про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду. Наведене є втіленням гарантованого терміну повноважень судді як складової частини незалежності суду.
На переконання скаржника, суд першої інстанції не врахував того, що питання про переведення судді ОСОБА_1 перебувало на розгляді ВРП із серпня 2018 року по серпень 2020 року, а отже, є очевидним порушення ВРП розумних строків розгляду питання.
Крім того, скаржник зауважив, що у справі № 9901/814/18 суд визнав протиправними дії ВРП щодо відкладення розгляду рекомендації ВККС, призначеного на13 вересня 2018 року. Таким чином, у зазначеній справі судом було встановлено, що обов`язок щодо прийняття рішення про переведення ОСОБА_1 виник у ВРП усерпні 2018 року і його невиконання є порушенням закону. Цей обов`язок не змінився та не припинився, а правопорушення ВРП щодорозгляду питання пропереведення судді ОСОБА_1 триває.
Ураховуючи наведене, скаржник указує на протиправність бездіяльності ВРП та необхідність зобов`язання цього органу ухвалити рішення про переведення судді ОСОБА_1
ВРП у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
ВРП не погоджується з доводами апеляційної скарги, посилаючись на те, що відкладення розгляду питання відносно ОСОБА_1 є таким, що прийняте на виконання вимог частини п`ятої статті 126 Конституції України, пунктів 3, 6, 9 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII та на виконання повноважень, які надані ВРП. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій ВРП щодо відкладення 16 липня 2019 року розгляду питання про переведення ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду та відсутність ознак протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень відносно позивача.
У судовому засіданні представник ВРП підтримав наведенівище доводивідзиву.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений завчасно, судову повістку отримав 6 січня 2022 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21, том 4).
ОСОБА_1 було роз`яснено про можливість його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції як у приміщенні іншого суду, так і поза його межами з використанням власних технічних засобів. Також роз`яснено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
ОСОБА_1 не повідомив суд про причини неявки у судове засідання 20 січня 2022 року, клопотання про відкладення справи з наведенням поважних причин для цього не надіслав. Із заявою про проведення цього судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів чи у приміщенні конкретного суду, який має можливість провести відеоконференцію, до суду згідно з вимогами статті 195 КАС не подав.
Великою Палатою Верховного Суду було створено належні умови для ознайомлення учасників справи з її рухом шляхом надсилання копій процесуальних документів. Додаткових письмових пояснень, інших, ніж викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 суду не надсилав, про неможливість викласти їх письмово та необхідність надати саме особисто не заявляв.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які викладені нею письмово, не зумовлюють необхідності її обов`язкової участі у судовому засіданні.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і, керуючись наведеними вище положеннями частини другої статті 313 КАС, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності скаржника ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення представника ВРП, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву відповідача, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 131 Конституції Українивизначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого.
Відповідно до статті 82 Закону № 1402-VIII суддя може бути переведений, у тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду ВРП у порядку, передбаченому законом.
Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації ВККС, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону.
Переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
Переведення судді до іншого суду в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється на підставі подання органу, який ухвалив рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 4 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС вносить рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції.
За змістом статті 70 Закону № 1798-VIII переведення судді з одного суду до іншого здійснюється ВРП, зокрема, на підставі та в межах рекомендації ВККС і доданих до неї матеріалів.
У ході розгляду справи установлено, що рішенням ВККС від 3 серпня 2018 року № 253/пс-18 рекомендовано для переведення на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду суддю Київського апеляційного адміністративно суду ОСОБА_1
Рекомендація ВККС від 3 серпня 2018 року № 253/пс-18 про переведення позивача на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла до ВРП 10 серпня 2018 року.
13 вересня 2018 року на засіданні ВРП розгляд матеріалів подання про переведення судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду було відкладено.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1, вважаючи протиправними бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рекомендації ВККС від 3 серпня 2018 року № 253/пс-18 та рішення від 13 вересня 2018 року, яким було відкладено розгляд матеріалів щодо внесення подання про його переведення, оскаржив їх до суду (справа № 9901/814/18).
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2020 року, визнано протиправними дії ВРП щодо відкладення 13 вересня 2018 року розгляду рекомендації ВККС.
Таке рішення мотивоване тим, що станом на момент прийняття ВРП рішення про відкладення розгляду рекомендації ВККС про переведення позивача на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду у відповідача не було повноважень на вчинення цієї процедурної дії, оскільки така не була передбачена Регламентом цього органу.
У подальшому розгляд питання про переведення судді ОСОБА_1 включено до порядку денного засідання ВРП 16 липня 2019 року та відкладено протокольною ухвалою.
Згідно з протоколом № 53 від 16 липня 2019 року на засіданні ВРП питання про переведення позивача з Київського апеляційного адміністративного суду до Шостого апеляційного адміністративного суду було відкладено протокольною ухвалою: "за" відкладення цього питання проголосувало 12, "проти" - 1.
Саме такі дії ВРП щодо відкладення 16 липня 2019 року розгляду питання про переведення судді ОСОБА_1 та бездіяльність ВРП щодо нездійснення цього переведення і є предметом оскарження у цій справі.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
Положеннями частин першої та четвертої статті 71 Закону № 1798-VIII визначено, що питання про переведення судді з одного суду до іншого розглядається на засіданні ВРП.
Згідно із частиною другою статті 2 цього Закону ВРП затверджує Регламент, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.
Рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 затверджено її Регламент, положення якого, чинні станом на 16 липня 2019 року, передбачали таке.
Результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах:
а) рішення;
б) ухвала;
в) протокольна ухвала.
Розгляд питання (справи) закінчується ухваленням рішення.
Питання, пов`язані з відкриттям справи, зупиненням провадження у справі, залишенням заяви без розгляду та її поверненням, поверненням дисциплінарної скарги, а також в інших випадках, визначених цим Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал.
Рішення Ради чи її Дисциплінарної палати з процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала) (пункт 9.1 Регламенту).
Рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні Ради у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом № 1798-VIII (пункт 9.2 Регламенту).
Член ВРП чи її органу під час ухвалення рішення голосує "за" або "проти" (пункт 9.3 Регламенту).
Питання про переведення судді з одного суду до іншого має бути розглянуто ВРП протягом розумного строку з дня надходження подання Дисциплінарної палати про переведення судді до суду нижчого рівня чи рекомендації ВККС (підпункт 21.1 пункту 21 Регламенту).
ВРП має право відкласти розгляд питання про переведення судді (крім переведення на підставі подання Дисциплінарної палати) на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України (підпункт 21.7 пункту 21 Регламенту).
З матеріалів справи убачається, що з 18 вересня 2018 року на розгляді у ВРП перебувала дисциплінарна скарга Національного антикорупційного бюро України щодо неналежної поведінки судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 під час розгляду справи № 826/16498/16 у складі колегії.
Ухвалою Дисциплінарної палати від 23 вересня 2019 року № 2530/2дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1, за наслідками розгляду якої дисциплінарний орган дійшов висновку, що суддя ОСОБА_1 допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, що згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України є підставою для звільнення судді (рішення Дисциплінарної палати ВРП від 9 грудня 2019 року № 3386/2дп/15-19).
Таким чином, на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, коли ВРП 16 липня 2019 року, не ухваливши рішення про переведення ОСОБА_1, вирішила відкласти розгляд цього питання, на розгляді у її дисциплінарного органу перебувала дисциплінарна скарга стосовно цього судді. Це стало підставою для відкладення розгляду рекомендації ВККС щодо переведення ОСОБА_1, і такі дії ВРП узгоджуються із закріпленим у наведеному вище підпункті 21.7 пункту 21 Регламенту правом відповідача.
Однак скаржник вважає відкладення розгляду питання про його переведення протиправною бездіяльністю ВРП.
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким твердженням позивача.
Так, суд першої інстанції слушно зауважив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень визначається як зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. І передумовою для висновку про її допущення має бути з`ясування та перевірка наявності або відсутності конкретних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Питання про переведення судді з одного суду до іншого повинно бути розглянуто ВРП протягом розумного строку, водночас ВРП може відкласти розгляд цього питання за наявності підстав, передбачених у підпункті 21.7 пункту 21 Регламенту. Із установлених у справі обставин убачається, що станом на 16 липня 2019 року такі підстави існували, а отже, ВРП, відклавши питання про переведення судді ОСОБА_1 на час розгляду скарги, наслідком якої могло бути звільнення судді з посади з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, не допустила протиправної бездіяльності, про яку стверджує позивач у цій справі.
Про наявність такої бездіяльності у справі, що розглядається, не свідчать і висновки суду у справі № 9901/814/18 про протиправність дій ВРП з відкладення 13 вересня 2018 року розгляду питання про переведення судді ОСОБА_1, адже такі висновки зроблено з огляду на відсутність у чинній на той час редакції Регламенту положень, які б передбачали повноваження ВРП на вчинення цієї процедурної дії.
Ураховуючи наведене,Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 зроблені за повного з`ясування судом обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, відповідають установленим судом обставинам та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд прийняв правильне і законне рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду