У Х В А Л А
18 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 640/21230/21
Провадження № 11-507зва21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяви суддів Великої Палати Верховного Суду Британчука Володимира Васильовича та Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід від участі їх у розгляді справи № 640/21230/21 за позовом Верховного Суду України до Міністерства юстиції України про визнання наказу незаконним,
УСТАНОВИЛА:
21 грудня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява Верховного Суду України про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі № 640/21230/21 за позовом Верховного Суду України до Міністерства юстиції України про визнання наказу незаконним з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, позивач послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гуменюк та інші проти України" (заява № 11423/19), ухвалене 22 липня 2021 року, яке набуло статусу остаточного 22 листопада 2021 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 грудня 2021 року заява Верховного Суду України призначено
судді-доповідачеві Прокопенку О. Б.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 23 грудня 2021 року відкрив провадження за виключними обставинами в адміністративній справі та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 19 січня 2022 року.
17 та 18 січня 2022 року судді Великої Палати Верховного Суду Британчук В. В. та Ситнік О. М. подали заяву про самовідвід від участі в розгляді справи № 640/21230/21.
Британчук В. В. свою заяву мотивував тим, що заявниками у справі "Гуменюк та інші проти України" є судді Верховного Суду України, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з якими він підтримує дружні стосунки тривалий час. Зазначене, на думку Британчука В. В., свідчить про наявність підстав, які можуть викликати сумнів у сторін стосовно його об`єктивності, безсторонності та неупередженості, що відповідно до статті 36 КАС унеможливлює його участь у розгляді цього провадження.
Ситнік О. М. на обґрунтування своєї заяви послалася на те, що, ознайомившись із матеріалами справи, вона з`ясувала, що позивачем у цій справі є Верховний Суд України, а заявниками у справі "Гуменюк та інші проти України" є судді Верховного Суду України (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6), з якими під час її роботи у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ та у Великій Палаті Верховного Суду вони працювала в одному приміщенні і у них склалися товариські стосунки, які, на переконання судді Ситнік О. М., не дозволяють їй брати участь у розгляді цієї справи, оскільки можуть викликати сумнів сторін в неупередженості або об`єктивності.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно із частиною першою статті 40 КАС питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду перевірила доводи заяв суддів Британчука В. В. та Ситнік О. М. про їх самовідвід та дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
У рішенні від 9 листопада 2006 року в справі "Білуха проти України" ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Наведені суддями Великої Палати Верховного Суду Британчуком В. В. та Ситнік О. М. обставини щодо наявності підстав для самовідводу судді, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС, не дають підстав для висновку про упередженість, їх зацікавленість у певному рішенні в цій справі чи про необ`єктивне ставлення до учасників справи.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяв суддів Британчука В. В. та Ситнік О. М. про самовідвід від участі у розгляді справи № 640/21230/21.
Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду