УХВАЛА
23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/1205/20
Провадження № 12-77гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 923/1205/20
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 (головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.)
за позовом Чаплинського сільського споживчого товариства
до 1) Чаплинської селищної ради,
2) Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни,
3) Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради
про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2020 року Чаплинське сільське споживче товариство (далі - Чаплинське ССТ, позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Чаплинської селищної ради (далі - відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни (далі - ФОП Жогло А. С., відповідачка-2) про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 та виключення з пункту 3 слова "Жогло А. С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Херсонської області від 26.03.2020 № 23 та припинення права власності Жогло А. С. на магазин, літ. "А", загальною площею 138,3 кв. м, магазин, літ. "Б", загальною площею 102,5 кв. м, магазин, літ. "В", загальною площею 80,8 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача як землекористувача, оскільки рішенням Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради від 26.03.2020 № 23 змінено номер поштової адреси тимчасової споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій позивачу в постійне користування. Це позбавило позивача права на отримання прибутку від здачі в оренду майна та права на вільне користування частиною земельної ділянки. Позивач посилається на незаконність набуття відповідачкою-2 права власності на магазини, розташовані на земельній ділянці, право постійного користування якою належить позивачеві.
23.12.2020 позивач подав до суду першої інстанції заяву про уточнення змісту позовних вимог. У зазначеній заяві позивач, посилаючись на положення Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", доповнив позов вимогою про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно, номер запису 36376935.
Господарський суд Херсонської області ухвалою від 12.01.2021 відмовив у задоволенні заяви позивача про уточнення змісту позовних вимог від 23.12.2020. Суд зазначив, що заявлення додаткової позовної вимоги немайнового характеру не може оцінюватися як уточнення позовних вимог або збільшення їх розміру.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.01.2021 залучено до участі у справі співвідповідача - Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради (далі - відповідач-3).
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 (суддя Паленко Н. А.) закрито провадження у справі в частині позовних вимог Чаплинського ССТ до Виконкому Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова " Жогло А. С. " рішення Виконкому Чаплинської селищної ради від 26.03.2020 № 23. Відмовлено в задоволенні позовних вимог Чаплинського ССТ до Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова " Жогло А. С. " рішення Виконкому Чаплинської селищної ради від 26.03.2020 № 23. Відмовлено в задоволенні позовних вимог Чаплинського ССТ до ФОП Жогло А. С. про припинення права власності на магазин літ. "А", загальною площею 138,3 кв. м, магазин, літ. "Б", загальною площею 102,5 кв. м, магазин літ. "В", загальною площею 80,8 кв. м, що розташовані за АДРЕСА_1.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ФОП Жогло А. С. мотивоване тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту. Заявляючи позовну вимогу про припинення права власності, позивач не порушив питання про те, що майно, на яке він просить припинити право власності Жогло А. С., є самочинним будівництвом і воно порушує його права як землекористувача. Водночас вказує про порушення його права як орендодавця (на отримання орендної плати за договором оренди торговельного місця).
Суд зазначив, що реєстрація права власності Жогло А. С. на спірне майно здійснена не лише на підставі рішення від 26.03.2020 № 23 Виконкому Чаплинської селищної ради, правомірність якого оскаржується позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту, а саме припинення права власності Жогло А. С. на магазини не зможе забезпечити і гарантувати позивачу припинення порушення його законних інтересів або усунення перешкод для їх реалізації, та судовий захист у такий спосіб не може забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Чаплинської селищної ради суд виходив з того, що позивачем не вказано, які його права та охоронювані інтереси порушені Чаплинською селищною радою, враховуючи, що спірне рішення прийняте Виконкомом Чаплинської селищної ради, а не Чаплинською селищною радою. Чаплинська селищна рада не є належним відповідачем у справі за заявленою позовною вимогою, а чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості суду з власної ініціативи замінити зазначеного у позовній заяві відповідача за відсутності на те відповідного клопотання позивача.
Закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Виконкому Чаплинської селищної ради місцевий господарський суд мотивував тим, що позивачем не вказано та не доведено, які його майнові права порушені оскаржуваним рішенням. Спір в цій частині позовних вимог про визнання недійсним і скасування спірного рішення не є спором про право на земельну ділянку. Зважаючи на наявність у виконавчого комітету у спірних правовідносинах ознак суб`єкта владних повноважень у розумінні положень пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суд вказав, що наявні ознаки публічно-правового спору, розгляд якого належить до юрисдикції адміністративних судів.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 скасовано. Позовні вимоги Чаплинського ССТ до ФОП Жогло А. С., Виконкому Чаплинської селищної ради задоволено. Визнано незаконним та скасовано підпункт 2.12 пункту 2 та виключено з пункту 3 слова "Жогло А. С." рішення Виконкому Чаплинської селищної ради від 26.03.2020 № 23. Скасовано державну реєстрацію права власності (номер запису 36376935) та припинено право власності Жогло А. С. на магазин під літерою "А" загальною площею 138,3 кв. м, магазин під літерою "Б" загальною площею 102,5 кв. м, магазин під літерою "В" загальною площею 80,8 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1. У задоволенні позовних вимог Чаплинського ССТ до Чаплинської селищної ради відмовлено.
Вирішуючи питання юрисдикції справи в частині позовних вимог до відповідача-3, апеляційний господарський суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Суд зазначив, що позивачем оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте за результатами розгляду заяви фізичної особи, яка в подальшому на підставі цього оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування здійснила державну реєстрацію свого цивільного права - права власності. Отже, існує спір про право між Чаплинським ССТ та ФОП Жогло А. С. щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Задовольняючи позовні вимоги до Виконкому Чаплинської селищної ради суд апеляційної інстанції вважав, що спірне рішення органу місцевого самоврядування не відповідає положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 апеляційний господарський суд зазначив, що Чаплинська селищна рада не є належним відповідачем у цій справі. Позивач не конкретизував, які саме його права та охоронювані інтереси порушені безпосередньо селищною радою. Оскаржуване позивачем рішення прийняте саме Виконкомом Чаплинської селищної ради, який є окремим виконавчим органом цієї ради та самостійною юридичною особою.
Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції помилково відмовив у прийнятті заяви позивача б/н від 22.12.2020 та не врахував надане позивачу безпосередньо процесуальним законом право змінювати предмет позову до закінчення підготовчого провадження. Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог за своїм змістом та природою є заявою про зміну предмета позову. В ній позивач не змінював підстави позову, а лише виклав позовні вимоги у редакції, що відповідає належно обраному способу захисту з урахуванням положень частини третьої статті 26 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Задовольняючи позов в частині вимог до відповідачки-2 про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності Жогло А. С. на магазинисуд апеляційної інстанції виходив зі скасування в частині спірного рішення Виконкому Чаплинської селищної ради, яке стало підставою та надало можливість провести за позивачем державну реєстрацію права приватної власності на спірні магазини. Суд врахував, що відповідачем за відсутності згоди як власника земельної ділянки, так і постійного землекористувача було зведено на ній об`єкти нерухомого майна (самочинне будівництво).
ФОП Жогло А. С. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2021, в якій зазначену постанову просить скасувати та залишити без змін рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021.
В поданій касаційній скарзі скаржниця серед іншого зауважує, що суд апеляційної інстанції в частині вимог до відповідача-3 порушив правила предметної та суб`єктної юрисдикції. Скаржниця вважає, що зміна поштової адреси відноситься саме до владних (управлінських) функцій Виконкому Чаплинської селищної ради, оскільки така дія не пов`язана з тим, що певна особа набуває цивільне право. Той факт, що в подальшому поштова адреса використовується для отримання права власності, жодним чином не впливає на юрисдикцію спору саме стосовно поштової адреси.
ФОП Жогло А. С. наголошує, що юрисдикція суду у цьому разі має суттєве значення, адже строк на оскарження в адміністративному та господарському судочинстві є різним, різними є тягар доказування тощо. Скаржниця вважає, що суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в частині позовних вимог до Виконкому Чаплинської селищної ради та правильно роз`яснив позивачу про необхідність звернення за вирішенням спору у цій частині до адміністративного суду.
Ухвалою від 22.10.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження у справі.
Ухвалою від 07.12.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 923/1205/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Як зазначено в ухвалі від 07.12.2021, предметом касаційного розгляду зокрема є питання щодо визначення юрисдикції цього спору.
Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Отже, справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності трьох указаних у цій частині статті випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у частині шостій статті 302 ГПК України випадків справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду (таку позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/5755/19).
Мотивуючи ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що ФОП Жогло А. С., яка оскаржує постанову апеляційного господарського суду, неодноразово заявляла про порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції в судах першої та апеляційної інстанцій щодо позовних вимог до Виконкому Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 рішення від 26.03.2020 № 23 Виконкому Чаплинської селищної ради Херсонської області.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду ФОП Жогло А. С. у поданій касаційній скарзі обґрунтовує порушення цим судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, предметом спору в яких є присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна. А саме, звертає увагу на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 591/245/17, від 11.08.2020 у справі № 826/20399/16, від 21.11.2019 у справі № 344/8720/16-а, від 10.10.2018 у справі № 348/1360/16-а та від 22.01.2019 у справі № 441/1625/15-а.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також зазначає, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору у правовідносинах, пов`язаних із оскарженням рішення щодо присвоєння/зміни поштової адреси, яке у подальшому стало однією з підстав для державної реєстрації права власності, відсутній.
Щодо наявності підстав для передачі справи № 923/1205/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України. Однією з умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України є те, що учасник справи, який оскаржує судове рішення, повинен обґрунтувати порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
В обґрунтування цієї умови зроблено посилання на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 591/245/17, від 11.08.2020 у справі № 826/20399/16, від 21.11.2019 у справі № 344/8720/16-а, від 10.10.2018 у справі № 348/1360/16-а та від 22.01.2019 у справі № 441/1625/15-а.
У справі № 591/245/17 Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНС" заявлено позов до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Сумської міської ради № 723 від 20.12.2016 "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС" та зобов`язання відповідача прийняти на черговому засіданні рішення про присвоєння поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) позивача.
Підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у присвоєнні поштової адреси стало те, що позивач не подав витребуваних додаткових документів, а декларація про готовність об`єкта до експлуатації була відсутня в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
Суди у цій справі вирішували питання чи мав право відповідач вимагати від позивача додаткові документи для присвоєння поштової адреси комплексу нежитлових будівель. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуване рішення відповідача є таким, що відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню.
У справі № 826/20399/16 за позовом фізичної особи до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спір стосується визнання протиправною відмови від 17.10.2016 у присвоєнні окремої поштової адреси виділеній позивачу в натурі за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.08.2013 частині домоволодіння; зобов`язання відповідача присвоїти окрему поштову адресу виділеній позивачу в натурі за рішенням суду частині домоволодіння.
У цій справі суди встановили, що позивачу згідно із судовим рішенням виділено у натурі його частку із спільного майна, а тому, в силу положень ч. 3 ст. 364 ЦК України, право спільної часткової власності на це майно припинено. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком судів про те, що відповідач, відмовляючи у присвоєнні поштової адреси з посиланням на те, що стосовно нерухомого майна не припинено право спільної часткової власності, діяв з порушенням закону.
У справі № 344/8720/16-а спір розглядався за позовом фізичної особи до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради про зобов`язання присвоїти адресу об`єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку.
Позов мотивований тим, що відмова відповідача у присвоєнні об`єкту нерухомого майна поштової адреси є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, оскільки відповідачем не враховано судового рішення, яке набрало законної сили та яким підтверджено відсутність у позивача обов`язку брати участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та надавати відповідну довідку фінансового управління з цього приводу.
Судами встановлено, що єдиною підставою для відмови у присвоєнні поштової адреси відповідач вказав відсутність у позивача довідки фінансового управління виконкому про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста землю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що обставини, встановлені у рішенні, що набуло законної сили, зокрема, щодо відсутності у позивача обов`язку приймати участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та надати відповідну довідку фінансового управління з цього приводу, має преюдиціальне значення у справі, що розглядається. Зважаючи на неподання відповідачем у справі належних та достатніх доказів на підтвердження законності своїх дій, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що такі дії не ґрунтуються на нормах Закону, а ефективним способом захисту прав позивача за встановлених обставин є зобов`язання Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відповідно до вимог чинного законодавства України прийняти рішення щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку.
У справі № 348/1360/16-а предметом позову фізичної особи до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області є визнання нечинним та скасування рішення Виконавчого комітету Надвірнянської міськради від 25.02.2016 № 1, яким відмовлено позивачу в присвоєнні новозбудованому житловому будинку адресного номеру; зобов`язання відповідача впорядкувати адресне господарство та присвоїти новозбудованому житловому будинку адресний номер.
Підставою для звернення позивача з зазначеним адміністративним позовом стало те, що 04.04.2015 позивач оформив право власності на житловий будинок загальною площею 83,5 кв. м, житловою площею 37,6 кв. м, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач звернувся до Надвірнянської міськради із заявою про присвоєння поштової адреси новозбудованому житловому будинку. Підставою відмови відповідачем у присвоєнні поштової адреси об`єкту нерухомості слугувало рішення Надвірнянської міськради від 17.09.2009 № 626 "Про розгляд протесту прокурора Надвірнянського району від 16.09.2009 на рішення виконкому від 21.05.2009 № 349". Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками апеляційного суду, що адресний номер житловому будинку, який належить позивачеві, вже присвоєно. Доводи позивача, що належним йому на праві власності об`єктам нерухомого майна присвоєно один і той самий номер, вважав безпідставними та необґрунтованими.
У справі № 441/1625/15-а за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області предметом позову є зобов`язання вчинити дію щодо присвоєння поштових адрес військовим містечкам № 1, № 2, № 3 та № 6, що перебувають у користуванні Яворівської КЕЧ та розташовані в м. Городок Львівської області.
Позов заявлено структурним підрозділом Міністерства оборони України, який здійснює управління ввіреним йому військовим майном, серед яких військові містечка № № 1, 2, 3 та 6. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будівлі та земельні ділянки зазначених військових містечок були передані у користування Городоцькій КЕЧ відповідно до постанови № 1 Міської ради депутатів трудящих м. Городок Львівської області від 07.01.1952. З метою ефективного використання ввіреного йому майна позивач неодноразово звертався до відповідача щодо присвоєння вказаним військовим містечкам поштових адрес, однак відповідач відмовляв позивачу, покликаючись на відсутність у нього правовстановлюючих документів на будівлі та земельні ділянки військових містечок № 1, № 2, № 3 та № 6.
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року позов задоволено частково, зобов`язано виконавчий комітет Городоцької міської ради Львівської області присвоїти поштову адресу містечкам № 1, № 2, № 3 та № 6, що розташовані на території м. Городок Львівської області та перебувають у користуванні Яворівської КЕЧ, у задоволенні решту позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що досліджені в ході розгляду справи документи підтверджують експлуатацію будівель та земельних ділянок Городоцької КЕЧ, у подальшому Яворівської КЕЧ, та право позивача здійснити оформлення правовстановлюючих документів на вказані об`єкти шляхом присвоєння поштової адреси та подальшого виготовлення документів з віднесенням будівель та споруд до державної форми власності. Відмова виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області у присвоєнні поштової адреси на вказані об`єкти є безпідставною, оскільки факт розташування цих об`єктів на землях міської ради не надає право міській раді, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, не вчиняти дії відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
За результатами розгляду справи № 441/1625/15-аВерховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком судів попередніх інстанцій. Суд зауважив, що як на єдину підставу для відмови у присвоєнні поштової адреси відповідач вказав на те, що у позивача відсутній правовстановлюючий документ на землю. Однак така підстава для відмови у присвоєнні поштової адреси є незаконною, оскільки такий документ не визначений жодним нормативним актом, як обов`язковим для прийняття такого рішення. Такі висновки узгоджуються також з тим, що виходячи з положень ст. 1 Закону України "Про адміністративні послуги", присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна є адміністративною послугою, а пунктом шостим ст. 9 цього Закону встановлено заборону вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом. Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем не було надано суду жодних правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, які підтверджували б, що останні є власністю саме територіальної громади.
Спір у справі № 923/1205/20 обумовлений порушенням права позивача на здійснення користування частиною земельної ділянки, хоча останній і посилається на те, що до порушення такого права призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Позивач мотивує вимогу про визнання незаконним та скасування в частині рішення виконавчого комітету ради тим, що це рішення стало однією з підстав (головною підставою) для проведення державної реєстрації права власності Жогло А. С. на магазини, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на вільне користування частиною земельної ділянки, постійним землекористувачем якої він є. Водночас позивач заявляє вимогу про припинення права власності особи, яка таке право набула/зареєструвала, в тому числі на підставі спірного рішення суб`єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з метою оцінювання відносин на предмет подібності суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі 233/2021/19).
Велика Палата Верховного Суду констатує, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин, які склалися у справі № 923/1205/20. У зазначених справах не є подібними предмет та підстави позовів, зміст спірних правовідносин та їх матеріально-правове регулювання.
Отже, скаржницею не дотримано умови, встановленої пунктом 2 частини шостої статті 302 ГПК України, яка є необхідною для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності (негативний аспект) трьох указаних у цій частині статті випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у частині шостій статті 302 ГПК України випадків, справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду. Така правова позиція відображена, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/5755/19, від 22.09.2020 у справі № 916/3322/19, від 30.09.2020 у справі № 910/4286/20, від 30.06.2021 у справі № 914/1992/20, від 08.09.2021 у справі № 922/3322/20, від 22.09.2021 у справі № 916/1636/21, від 27.10.2021 у справі № 910/6503/21.
Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд. Інших підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених приписами статті 302 ГПК України, в ухвалі Верховного Суду від 07.12.2021 не наведено.
Відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
За викладених вище обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для прийняття справи №923/1205/20 до розгляду та повертає справу відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду