У Х В А Л А
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 8619/2001
провадження № 14-194звц21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Новопсковського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом прокурора м. Красний Луч Луганської області в інтересах ОСОБА_1 до шахти "Алмазна" ДП "ЛУР", правонаступником якої є Державне підприємство Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, про стягнення заборгованості за поставку вугілля, та
ВСТАНОВИЛА:
11 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою, в якій просить переглянути за виключними обставинами ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2019 року та видати виконавчий документ про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів відповідної бюджетної програми Державного бюджету України на її користь, завданих боржником (Державним підприємством "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств"), збитків еквівалентних вартості побутового вугілля у кількості 26 550 кг, визначених з урахуванням ринкових цін, що існували на день подання заяви у розмірі 150 671,25 грн.
Наявність підстав для перегляду судового рішення у справі № 8619/2001 мотивувала рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Сем`яністий та інші проти України" від 09 січня 2014 року, заява № 7070/04.
Із заяви вбачається, що рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 листопада 2001 року позовні вимоги прокурора м. Красний Луч в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з шахти "Алмазна" ДП "ЛУР" на користь ОСОБА_1 заборгованість за побутове вугілля ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в кількості 26 550 кг, а також державне мито в дохід держави у розмірі 8,50 грн.
09 січня 2014 року рішенням ЄСПЛ у справі "Сім`яністий та інші проти України", яке набрало статусу остаточного, визнано прийнятними скарги, в тому числі скарги ОСОБА_1, про що зазначено у Додатку до рішення, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішення, ухваленого на її користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг.
У Рішенні від 09 січня 2014 року у справі "Сем`яністий та інші проти України" ЄСПЛ суд вважав, що рішення, ухвалені на користь заявників, не були виконані своєчасно, відповідальність за що несуть органи державної влади та взяв до уваги свою усталену практику з цього питання висловлену у пунктах 56-58 та 66-70 Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", суд постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважав, що було порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту для відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
ЄСПЛ постановив: (а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників або їх найближчих родичів та сплатити 2 000 (дві тисячі) євро кожному заявнику (або його/її спадкоємцю), в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Згідно з Додатком до рішення ЄСПЛ під номером 16 зазначена заявник ОСОБА_1, а у графі "дата судового рішення" вказано - 07 листопада 2001 року.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 06 червня 2019 року судом було ініційовано питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 8619/2001 за позовом прокурора м. Красний Луч Луганської області в інтересах ОСОБА_1 до шахти "Алмазна" ДП "ЛУР" про стягнення заборгованості за постачання побутового вугілля у кількості 26 550 кг, з метою розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа за рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 листопада 2001 року.
Вказаною вище ухвалою встановлено, що судові справи Краснолуцького міського суду Луганської області не передавалися Новопсковському районному суду Луганської області, а будівля Краснолуцького міського суду Луганської області на теперішній час знаходиться на території не підконтрольній українській владі у м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області.
08 жовтня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області постановив ухвалу про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 8619/2001 за позовом прокурора м. Красний Луч Луганської області в інтересах ОСОБА_1 до шахти "Алмазна" ДП "ЛУР" про стягнення заборгованості за постачання побутового вугілля у кількості 26 550 кг, в частині рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 листопада 2001 року, яким позовні вимоги прокурора м. Красний Луч в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з шахти "Алмазна" ДП "ЛУР" на користь ОСОБА_1 заборгованість за постачання побутового вугілля ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в кількості 26 550 кг, а також державного мита в дохід держави у розмірі 8,50 грн.
На виконання ухвали від 08 жовтня 2019 року, Новопсковським районним судом Луганської області видано виконавчий лист від 25 листопада 2019 року у справі № 8619/2001 щодо стягнення з Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" на користь ОСОБА_1 заборгованості за постачання побутового вугілля у кількості 26 550 кг.
Постановою від 21 січня 2020 року Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 61028164 за вказаним вище виконачим листом.
Ухвала Новопсковського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2019 року не виконана у зв`язку з тим, що Державне підприємство Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" розташоване на території, яка внесена до переліку населених пунктів, у яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що унеможливлює отримання будь-якої інформації від його керівництва, у тому числі інформації щодо джерел фінансування зазначеного державного підприємства.
Крім того, згідно відповіді Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Макіївці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22 червня 2020 року, виконавче провадження № 61028164 входить до зведеного виконавчого провадження № 60127892, де боржником згідно виконавчого документу є Державне підприємство Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств", та всі виконавчі провадження були передані на виконання до Державної Казначейської служби України. У зв`язку з тим, що у виконавчому листі № 8619/2001 від 25 листопада 2019 року, виданому Новопсковським районним судом Луганської області, зазначено про стягнення заборгованості за постачання побутового вугілля у кількості 26 550 кг, даний виконавчий документ не має можливим передати на виконання до Державної Казначейської служби України.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.
З урахуванням видів судових рішень предметом перегляду є судові рішення, передбачені частинами першою, третьою - п`ятою статті 258 ЦПК України, а саме рішення, постанови, ухвали та судові накази.
Стаття 8 Основного Закону України передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 55 Конституції України зазначено, що кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.
Для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється ЄСПЛ, що передбачено статтею 19 Конвенції.
У статті 32 Конвенції зазначено, що юрисдикція ЄСПЛ поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34, 46 і 47.
Відповідно до пункту b) частини першої статті 28 Конвенції стосовно заяви, поданої згідно зі статтею 34, Комітет може одностайним голосуванням оголосити її прийнятною і одночасно постановити рішення по суті, якщо покладене в основу справи питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї є предметом усталеної практики Суду. А у частині другій вказаної статті передбачено, що рішення та рішення по суті, передбачені пунктом 1, є остаточними.
Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, у яких вони є сторонами, що закріплено у частині першій статті 46 Конвенції. Остаточне рішення ЄСПЛ передається Комітетові Міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням.
Таким чином, ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. ЄСПЛ наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов`язань при розгляді справ судом у розумінні пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України.
З урахуванням вимог, передбачених частиною першою статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, частиною другою статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у контексті статті 124 Конституції України та статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення справ при здійсненні правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.
Відносини, що виникають у зв`язку з виконанням рішень ЄСПЛ, урегульовані, зокрема, самою Конвенцією, рішеннями ЄСПЛ та статтями 26, 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася
14 травня 1986 року, а також Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і
Законом України "Про виконавче провадження".
Будь-яке рішення, ухвалене ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, є обов`язковим для учасників Конвенції, одним з яких є Україна, повинне добросовісно виконуватися, і держава-учасник позбавлена можливості посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання невиконання нею рішення.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3477-IVвиконання рішення це:
а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Зокрема, у статті 10 названого Закону передбачено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
Для відновлення попереднього юридичного стану ЄСПЛ має встановити такі порушення, за яких повторний розгляд справи буде мати наслідком відновлення прав заявника, тобто такий перегляд буде виправданим та обумовлюватиметься обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Інакше повторний розгляд потягне лише неповагу до остаточності судового рішення, правову невизначеність та зловживання правом однією зі сторін. Тому при вирішенні питань щодо застосування додаткових заходів індивідуального характеру необхідно визначити, чи поновить права заявника повторний розгляд справи.
У рішенні ЄСПЛ "Сем`яністий та інші проти України" встановлено, що лише тривале невиконання судових рішень та відсутність ефективного засобу юридичного захисту, за допомогою якого було би можливо отримання відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням і було підставою для визнання наявності порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції.
За змістом поданої до Великої Палати Верховного Суду заяви ОСОБА_1 просить переглянути ухвалене після прийняття рішення ЄСПЛ у справі "Сем`яністий та інші проти України" від 09 січня 2014 року судове рішення, а саме - ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2019 року, проте дотримання під час ухвалення цього рішення вимог Конвенції ЄСПЛ у справі "Сем`яністий та інші проти України" не перевіряв.
ОСОБА_1 не стверджує про наявність іншого, прийнятого на її користь, рішення ЄСПЛ, у якому цей суд встановив порушення національними судами конвенційних прав під час вирішення справи № 8619/2001 саме у частині ухвалення судового рішення, про перегляд якого заявниця зараз просить Велику Палату Верховного Суду.
Отже, відсутні підстави вважати, що ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань в ухвалі Новопсковського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2019 року. Тому немає підстав для перегляду цього судового рішення за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України.
Про відсутність підстав для перегляду за виключними обставинами рішень національних судів, дотримання вимог Конвенції під час ухвалення яких ЄСПЛ не перевіряв, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала (див. зокрема ухвали від 20 березня 2018 року у справах № 462/1352/16-а, № 810/4266/14, № 813/6307/15, № 361/879/13-ц, № 1007/3489/12, № 826/3215/13-а, № 826/3215/13-а, від 10 квітня 2018 року у справі № 820/7334/13-а, від 22 травня 2018 року у справі № 243/9826/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 243/2749/16-ц, від 4 вересня 2018 року у справі № 2-186 2004 року).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що у рішенні у справі "Сем`яністий та інші проти України" ЄСПЛ не встановив порушення прав заявника під час вирішення справи № 8619/2001 і не зазначив про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом повторного розгляду цієї справи. ЄСПЛ констатував системні проблеми на стадії виконання судових рішень, ухвалених національними судами, і вказав, що у держави-відповідача залишається зобов`язання забезпечити виконання рішень, які підлягають виконанню.
Порядок перегляду судових рішень за виключними обставинами визначений статтею 429 ЦПК України, за змістом частини другої якої справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Згідно з частиною четвертою статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
Керуючись статтями 423, 424, 426, 427 та 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду,