УХВАЛА
22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/250/19
Провадження № 12-76гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Гудак А. В., судді Олексюк Г. Є., Мельник О. В.)
у справі № 924/250/19
за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради
до Приватного акціонерного товариства "Летичівське",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватне підприємство агрофірма "Троя", 2) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вігор грейн",
про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та
ВСТАНОВИЛА:
Заступник прокурора Хмельницької області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради (далі - позивач) про скасування державної реєстрації права приватної власності Публічного акціонерного товариства "Летичівське" (далі - ПАТ "Летичівське", відповідач) на 17 земельних ділянок на території Летичівської селищної ради Хмельницької області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законодавством не передбачено норм, якими дозволено правонаступнику майнових прав підприємства, якому земельна ділянка передана на праві колективної власності, автоматично набувати право приватної власності на цю земельну ділянку; рішення про передачу у приватну власність відповідачу спірних земельних ділянок не приймались, з огляду на що відповідач без будь-яких правових підстав набув право приватної власності на 17 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 310,5964 га.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2021 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "Летичівське" на 17 земельних ділянок, розташованих на території Летичівської селищної ради Хмельницької області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що: 1) здійснення права колективної власності у спосіб відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" законодавство не містить. Відтак, реєстрація права приватної власності на землю, що належить підприємству на праві колективної власності, яке не було припинено, без відповідних рішень уповноважених законодавством суб`єктів, які (рішення) були би підставою для такої реєстрації, суперечить чинному на час такої реєстрації законодавству; 2) враховуючи відсутність станом на 01 січня 2019 року рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства після розподілу земельних ділянок, які підлягали паюванню, позивачу на підставі статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абзацами 2 - 4 частини першої статті 1 цього Закону). Наявність же зареєстрованого права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем унеможливлює здійснення позивачем розподілу земель згідно з наведеною нормою, позбавляючи права на реалізацію визначених законом повноважень; 3) скасування державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки є достатнім та ефективним способом захисту та відновлення прав позивача на здійснення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, на надання земельних ділянок в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки, а у випадку відмови суб`єктів права колективної власності від права колективної власності на землю на передання у комунальну власність у порядку визнання майна безхазяйним.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2021 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурор не довів факт порушення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а обраний спосіб захисту не призведе до відновлення порушених прав Летичівської селищної ради. Також апеляційний суд зазначив, що оскільки на спірних земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомості та плодові сади, які увійшли до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Летичівське" (далі - ВАТ "Летичівське") при перетворенні Державного підприємства агрофірма "Летичівське", а надалі ПАТ "Летичівське", вказані землі перейшли у власність відповідача.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2021 року у справі № 924/250/19 скасувати, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2021 року залишити в силі.
У касаційній скарзі прокурор посилався на те, що: 1) суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статтю 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", статтю 30 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час передачі майна до статутного фонду ВАТ "Летичівське"), статті 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"; 2) відсутні висновки Верховного Суду щодо можливості набуття правонаступником підприємства права приватної власності на земельну ділянку, яка попередньо використовувалась на підставі державного акту на право колективної власності, в порядку іншому ніж той, що встановлений статтею 8 Закону України "Про колективні сільськогосподарське підприємство" та державної реєстрації права приватної власності на таку землю; щодо застосування статей 7, 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при реєстрації права приватної власності на земельну ділянку на підставі державного акту на право колективної власності на землю за товариством.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 28 вересня 2021 року за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
25 жовтня 2021 року від прокурора надійшло клопотання про передачу справи №924/250/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що справа містить виключну правову проблему.
Ухвалою від 07 грудня 2021 року справу № 924/250/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною п`ятою статті 302 ГПК України, у зв`язку із наявністю виключної правової проблеми.
Зазначена ухвала обґрунтована необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики стосовно: 1) можливості виникнення у юридичної особи права приватної власності на земельні ділянки, передані державним актом у колективну власність, та правомірності державної реєстрації такого права приватної власності; 2) можливості виникнення у юридичної особи права приватної власності на земельні ділянки колективної власності, у зв`язку із набуттям у власність об`єкта нерухомого майна або багаторічних насаджень, розташованих на такій ділянці; 3) можливості та умов переходу права колективної власності до юридичної особи - правонаступника майнових прав колективного сільськогосподарського агроформування, внаслідок реорганізації останнього.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України з огляду на таке.
Ухвала Касаційного господарського суду від 07 грудня 2021 року про передання справи № 924/250/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду обґрунтована тим, що у зазначеній справі виникла ситуація, за якою ПАТ "Летичівське", враховуючи положення Перехідних положень ЗК України та статті 120 ЗК України, зберегло право власності на землі та майно, передані на підставі державного акту на право колективної власності на землю від 16 листопада 1995 року серії ХМ №18 ДПА "Летичівське" (правонаступником якого є відповідач), отже мало не тільки право, а й обов`язок оформлення права на спірні земельні ділянки відповідно до вимог законодавства, і в той же час, оскільки відповідач не дотримався вищенаведеного порядку, спірні земельні ділянки станом на 01 січня 2019 року не повинні були перебувати у приватній власності відповідача, і наявність зареєстрованого права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем унеможливлює здійснення позивачем розподілу земель згідно із статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", позбавляючи права на реалізацію визначених законом повноважень.
При цьому, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд не зробив посилання на конкретні справи, їх кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом як належним судом.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність на цей час у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, та відповідно про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, справу № 924/250/19 разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.
Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду