УХВАЛА
22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/308/20
Провадження № 12-78гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Пунди Анатолія Михайловича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Василишин А. Р., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)
у справі № 906/308/20
за позовомАкціонерного товариства "УкрСиббанк"
до 1) Пунди Анатолія Михайловича (голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг"), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс-М"
простягнення 104 175,42 доларів США (що станом на 18 березня 2020 року еквівалентно 2 818 632,67 грн), 2 442,62 грн пені та
ВСТАНОВИЛА:
Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Пунди Анатолія Михайловича (далі - відповідач 1, ліквідатор ТОВ "Промоптторг") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс-М" (далі - відповідач 2, ТОВ "Новотекс-М") про солідарне стягнення 104 175,42 доларів США заборгованості та 2 442,62 грн пені.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Промоптторг" (засновником і єдиним учасником якого є ТОВ "Новотекс-М") від 14 листопада 2016 року, вирішено:
- припинити ТОВ "Промоптторг" шляхом його ліквідації у добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України, у зв`язку з нездійсненням протягом останніх декількох років господарської діяльності, відсутністю боргів, у тому числі податкових, недоцільністю подальшого здійснення господарської діяльності; уповноважити ліквідатора товариства Пунду А. М. організувати виконання прийнятих на цих загальних зборах учасників товариства рішень;
- призначити ліквідатором товариства директора товариства Пунду А. М.; наділити ліквідатора повноваженнями керівника (директора) товариства відповідно до установчих документів товариства і чинного законодавства України та визначити, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань; затвердити порядок проведення ліквідаційної процедури товариства протягом двох місяців з дати офіційного оприлюднення відомостей щодо припинення товариства з наведеним переліком заходів.
Однак таке рішення ТОВ "Промоптторг" (власника майна ТОВ "Промоптторг") і ліквідатора ТОВ "Промоптторг" прийнято супереч вимогам частини першої статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), оскільки у ліквідованого Товариства на той час була наявна кредитна заборгованість перед АТ "УкрСиббанк" і невиконане рішення Господарського суду міста Києва від 19 липня 2016 року у справі № 910/8301/16, не здійснено заходів щодо задоволення вимог кредитора АТ "УкрСиббанк", а саме не направлено відповідну заяву до суду про порушення справи про банкрутство ТОВ "Промоптторг", чим порушено порядок його ліквідації; тому відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за незадоволення його вимог у розмірі 104 175,42 доларів США (що станом на 18 березня 2020 року еквівалентно 2 818 632,67 грн) і 2 442,62 грн пені.
Позов заявлений з посиланням на частину першу статті 543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 95 Закону про банкрутство (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 лютого 2021 року у позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з того, що стягнення в порядку статті 95 Закону про банкрутство може розглядатися в окремому провадженні поза межами справи про банкрутство лише за умови ліквідації боржника у судовому порядку внаслідок його банкрутства. У зв`язку з відсутністю доказів звернення голови ліквідаційної комісії ТОВ "Промоптторг" - Пунди А. М. до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону про банкрутство немає правових підстав для застосування до спірних правовідносин норм вказаного Закону.
Також суд першої інстанції зазначив про безпідставність покладення обов`язку із сплати заборгованості ТОВ "Промоптторг" на відповідача 2, як на учасника ТОВ "Промоптторг", і на відповідача 1, як засновника та керівника вказаного Товариства, оскільки ТОВ "Новотекс-М" не є стороною чи учасником жодної судової справи, наведеної в цьому рішенні суду, або стороною правочинів, укладених у сфері кредитних правовідносин між АТ "УкрСиббанк" і ТОВ "Промоптторг" чи поруки.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 05 лютого 2021 року у справі № 906/308/20; ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 104 175,42 доларів США, що станом на 18 березня 2020 року еквівалентно 2 818 632,67 грн, 2 442,62 грн пені, 42 316,13 грн і 63 474,19 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- зважаючи, що підставою звернення з позовом до суду стало тривале ухилення від виконання судового рішення щодо стягнення кредитної заборгованості з юридичної особи (ТОВ "Промоптторг"), яка припинила своє існування за рішенням власника (відповідача 2 в особі відповідача 1), шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (залишивши без виконання судове рішення про стягнення заборгованості та штрафних санкцій), з метою забезпечення права особи у доступі до правосуддя та захисту порушеного (як встановлено цій судовій постанові) права позивача на виконання відповідачем 1 рішення у справі № 910/8301/16 (про існування якого відповідачу 1 було відомо при ліквідації ТОВ "Промоптторг"), виходячи із призми частини десятої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є необхідним застосувати аналогію закону до даних правовідносин, з огляду на відсутність норм матеріального права саме в даних правовідносинах, застосування яких дозволило б захистити порушене право позивача;
- з метою не допущення відмови у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, зважаючи на встановлення обставин щодо ухилення відповідача 1 при проведенні ліквідації юридичної особи від виконання рішення суду у справі № 910/8301/16 та вчинення ним у період ліквідації юридичної особи активних дій, спрямованих на скасування рішення суду першої інстанції (а не на виявлення, повідомлення та задоволення вимог кредиторів, зокрема позивача), суд застосовує до даних відносин аналогію норм матеріального права (які існували на час ліквідації особи та є чинними станом на день звернення позивача до суду), а саме законодавства, яке направлено на врегулювання відносин юридичної особи, яка ліквідується за рішенням власника, та обов`язки саме ліквідатора такої особи на вчинення ряду дій з метою задоволення вимог кредиторів (адже пряме застосування даних норм є неможливим, оскільки законодавцем передбачено відповідальність виключно в процедурі банкрутства, що здійснювалося в судовому порядку, і не передбачено у випадку, коли особа ліквідувала своє підприємство, в якого існували борги, минуючи законодавчо визначену процедуру, що була врегульована Законом про банкрутство, а на даний момент врегульована Кодексом України з процедури банкрутства).
- ураховуючи, що вказане порушення вчинено під час дії Закону про банкрутство, є необхідним застосування саме аналогії вказаного Закону;
- необхідно врахувати, що Пунда А. М. (відповідач 1) був і є керівником ТОВ "Новотекс-М" (відповідач 2) й ТОВ "Промоптторг", що свідчить про взаємопов`язаність та узгодженість їхніх дій при здійсненні ліквідації юридичної особи ТОВ "Промоптторг".
05 серпня 2021 року Пунда А. М. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 05 лютого 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема застосував закон, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, у яких ні аналогія права, ні аналогія закону не можуть застосовуватись.
Як підставу касаційного оскарження скаржник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також, заявник касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 76-79, 86 ГПК України, а саме надання неналежної оцінки доказам та фактичним обставинам справи.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою від 01 грудня 2021 року справу № 906/308/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною п`ятою статті 302 ГПК України, у зв`язку із наявністю виключної правової проблеми.
Обґрунтовуючи підстави передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд зазначив, що причиною виникнення спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування солідарної відповідальності, визначеної спеціальними нормами законодавства про неплатоспроможність (банкрутство), до власника майна боржника та його ліквідатора поза межами судової процедури банкрутства.
Вказавши, що погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідач 2 в особі відповідача 1 своїми одноособовими діями щодо припинення ТОВ "Промоптторг" позбавив позивача законного права на погашення заборгованості ТОВ "Промоптторг" за кредитним договором, колегія Касаційного господарського суду наголосила, що, відповідно до судової практики, зокрема і Верховного Суду, підставою для солідарної відповідальності власника, керівника, голови ліквідаційної комісії боржника в порядку статті 95 Закону про банкрутство є виключно недотримання обов`язку ліквідатора (ліквідаційної комісії) щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи (боржника щодо якого прийнято рішення про ліквідацію), якщо вартості її майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Оскільки, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі (Постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 911/1012/13), тоді як у справі № 906/308/20 суди попередніх інстанцій встановили, що судова процедура банкрутства ТОВ "Промоптторг" не здійснювалась, Касаційний господарський суд зауважив на необхідності вирішення питання застосування солідарної відповідальності, передбаченої спеціальними нормами законодавства про банкрутство, з метою захисту порушеного права кредитора, враховуючи встановлений апеляційним судом факт такої поведінки ліквідатора боржника, яка полягає у недотриманні вимог ЦК України під час процедури добровільної ліквідації та не зверненні з відповідною заявою про порушення провадження у справі про банкрутство всупереч вимог частини першої статті 95 Закону про банкрутство.
На підставі викладеного Касаційний господарський суд дійшов висновку, що у даній справі виключна правова проблема полягає у тому, що використання інституту солідарної відповідальності без здійснення судової процедури банкрутства юридичної особи не передбачено нормами чинного законодавства, більш того не узгоджується з приписами частини першої статті 96 ЦК України, згідно з якою юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Однак, у випадку саме такої поведінки керівника чи ліквідатора боржника у процедурі добровільної ліквідації (за рішенням власника), яка спрямована на ухилення від погашення кредиторської заборгованості чи приховування належного боржнику майна та інше, застосування солідарної відповідальності до таких осіб, які безпосередньо приймають участь в управлінні юридичною особою, буде ефективним способом захисту прав кредиторів.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа за частиною п`ятою статті 302 ГПК України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовчої практики.
Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України з огляду на таке.
Погоджуючись з судом апеляційної інстанції, що застосування за аналогією закону солідарної відповідальності до осіб, які безпосередньо приймають участь в управлінні юридичною особою та використовуючи процедуру добровільної ліквідації (за рішенням власника) ухиляються від погашення кредиторської заборгованості буде ефективним способом захисту прав кредиторів, Касаційний господарський суд зазначає, що використання інституту солідарної відповідальності без здійснення судової процедури банкрутства юридичної особи не передбачено нормами чинного законодавства, більш того не узгоджується з приписами частини першої статті 96 ЦК України, згідно з якою юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.
При цьому, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд взагалі не зробив посилання на конкретні справи, їх кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання застосування норм матеріального права, в тому числі за аналогією, вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом як належним судом.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність на цей час у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а звідси й про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Отже, справу № 906/308/20разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.
Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду