П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 755/18968/20
провадження № 51 - 2078 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Чагарного М.П.,
захисника Склярова І.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Склярова І.С. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_2, судові рішення стосовно якого в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 01 листопада 2020 року приблизно о 13.12 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння поблизу будинку № 13 на вул. Попудренка у м. Києві, застосувавши фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я неповнолітнього потерпілого, відкрито заволоділи грошовими коштами ОСОБА_4 у сумі 400 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Скляров І.С., не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить їх змінити, звільнивши ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_1 покарання не врахував усіх пом`якшуючих обставин, зокрема, його молодий вік, щире каяття, а також те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності. Наведені обставини, на думку захисника, є підставами для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що захисник Скляров І.С., вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, фактично порушує питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом.
Проте вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням загальних засад призначення покарання визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Положенням ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, дані про особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, не має постійного місця проживання у м. Києві, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Скляров І.С., не погоджуючись із призначеним покаранням через його надмірну суворість, подали апеляційні скарги, за вимогами яких просили вирок суду першої інстанції змінити, призначивши покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
Суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини ухвали, погодився з висновками суду першої інстанції та зауважив, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, оскільки в даному випадку застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідатиме принципам законності та справедливості покарання й не буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого.
Викладені захисником у касаційній скарзі доводи про те, що призначення ОСОБА_1 покарання відбулось без врахування даних про особу засудженого, що призвело до безпідставного незастосування ст. 75 КК України, колегія суддів уважає неспроможними, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій наведеним обставинам була надана належна оцінка, вони були враховані в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України.
Суд уважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій достатньо вмотивованими, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає принципу індивідуалізації, є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ним нових злочинів, а наведені стороною захисту обставини - не є вирішальними при призначенні покарання.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд