Постанова
Іменем України
31 січня 2022 року
м. Київ
справа № 571/177/21
провадження № 61-16502св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рівненський обласний центр зайнятості,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2021 року у складі судді Верзун О. П. та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2021 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора Рівненського обласного центру зайнятості "Про звільнення ОСОБА_1" від 29 грудня 2020 року № 158-к;
- поновити її на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Рокитнівської філії Рівненського обласного центру зайнятості з 30 грудня 2020 року;
- стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30 грудня 2020 року по дату прийняття судом рішення в розмірі 56 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що наказом директора Рівненського обласного центру зайнятості "Про звільнення ОСОБА_1" від 29 грудня 2020 року № 158-к її було звільнено із посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Рокитнівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості у зв`язку з скороченням штатів працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Однак, на іншу роботу у межах усієї юридичної особи та усіх її філій впродовж двомісячного періоду з дня попередження про можливе вивільнення та які були вакантними на день звільнення її переведено не було.
Перед попередженням її про вивільнення існували вакансії у Рокитнівській районній філії Рівненського обласного центру зайнятості, однак ці вакансії були заповнені іншими особами, зокрема тимчасовим працівником, після чого було створено формальну видимість відсутності вакансій.
Вважає, що швидке заповнення вакансій перед попередженням її про вивільнення є недобросовісними діями відповідача.
Посилаючись на положення статті 42 КЗпП України стверджує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Оскільки потреба у її трудовій функції не відпала, її функції були покладені на іншу особу, а тому виникла потреба у врахуванні переваг у залишенні на роботі між нею та особою, яка стала виконувати її трудову функцію, чого відповідач не виконав.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рокитнівський районний суд Рівненської області рішенням від 12 квітня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників, позивач попереджалася про наступне вивільнення за два місяці з дати її попередження, тому відповідачем не порушено вимоги статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. Позивачем не надано доказів про наявність на час її звільнення інших вакантних посад, які б вона могла зайняти, відповідно до своєї освіти чи кваліфікації, а також не надано доказів про її згоду зайняти будь-яку іншу посаду в межах Рівненського обласного центру зайнятості.
Рівненський апеляційний суд постановою від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Осики Ю. П. залишив без задоволення, а рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме частину другу статті 40, статтю 42 КЗпП України, а також не враховано правових висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17, від 07 лютого 2018 року у справі № 818/410/16.
Відповідач не заперечує ту обставину, що їй не було запропоновано жодної вакантної посади, мотивуючи це тим, що особи, які залишені на роботі мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, а інші вакансії не пропонувалися їй з тих підстав, що вона не має відповідної кваліфікації, а тому не могла на них працювати. Проте, зазначені мотиви не підтверджуються жодними доказами.
Вона є членом профспілки, проте її не повідомили про засідання, на якому обговорювалося питання щодо її звільнення, за вказаним фактом було скеровано заяву щодо внесення у протокол зборів недостовірних відомостей до Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області та порушено кримінальне провадження.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Рівненського обласного центру зайнятості у листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційним судом було враховано правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 522/20826/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 296/868/18.
Згідно з практикою Верховного Суду роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
Внутрішні переміщення проводилися шляхом переведення працівників з посади на посаду.
Згідно з практикою Верховного Суду переведення працівника з посади на посаду є зміною істотних умов праці, а не укладення трудового договору з новою особою, тому у відповідача не було підстав пропонувати посаду провідного фахівця з профорієнтації.
У Рівненській обласній службі зайнятості, у тому числі у Рокитнівській районній філії Рівненського обласного центру зайнятості було скорочено 37 штатних одиниць. Вільних вакансій не було.
Оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та ухваленими з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 25 жовтня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Рокитнівського районного суду Рівненської області.
Справа № 571/177/21 надійшла до Верховного Суду 10 листопада 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На позачерговому засіданні правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 31 січня 2020 року ухвалено проект бюджету на 2020 рік, де видатки на утримання державної служби зайнятості передбачено з урахуванням оптимізації чисельності, що призвело до скорочення штату і чисельності працівників.
З метою пом`якшення наслідків вивільнення та мінімізації відповідних процесів Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на адресу первинних профспілкових організацій базових центрів зайнятості і філій обласних центрів зайнятості 23 вересня 2020 року надіслано лист № 09-2780 щодо можливого скорочення штату і чисельності працівників.
Наказом Державного центру зайнятості від 21 жовтня 2020 року № 69 було визначено граничну чисельність Рівненської обласної служби зайнятості. Внаслідок чого чисельність штатних працівників області зменшилась на 37 одиниць.
Наказом Обласного центру зайнятості від 23 жовтня 2020 року № 457 базовим центрам зайнятості та філіям Обласного центру зайнятості доведено до відома про граничну чисельність працівників.
Того ж дня відповідне повідомлення було надіслано і ОСОБА_1, яка займала посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Рокитнівської районної філії Обласного центру зайнятості і потрапила під заплановане увільнення, з яким ознайомилася під підпис 29 жовтня 2020 року.
Первинною профспілковою організацією Рокитнівської районної філії Обласного центру зайнятості 14 грудня 2020 року надано згоду на звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що посадовою інструкцією провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Рокитнівської філії Обласного центру зайнятості, затвердженою наказом від 06 липня 2018 року № 254, на ОСОБА_1 було покладено обов`язки з надання індивідуальних профінформаційних послуг особам з числа незайнятого і зайнятого населення, організації та проведення інформаційних семінарів для населення, участі у групових та масових інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних заходах з питань легального працевлаштування, гендерної рівності, запобігання нелегальної трудової міграції, а також для цільових категорій населення на виконання програм, угод, меморандумів та завдань Кабінету Міністрів України і керівництва обласного центру зайнятості та філії, в тому числі семінарів з елементами психологічної підтримки для безробітних, особливо з числа незахищених верств населення, участі у групових та масових інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних заходах поза межами філії: в навчальних закладах, об`єднаних територіальних громадах, органах пробації та установах виконання покарань.
У 2018 році позивач надала 369 індивідуальних профінформаційних послуг, у 2019 році - 1019 індивідуальних профінормаційних послуг, а у 2020 році - 231 послугу.
Разом з тим, провідний фахівець з питань профорієнтації ОСОБА_2 у 2018 році надала 870 індивідуальних інформаційних послуг, у 2019 році - 995 таких послуг, а в 2020 році - 906 послуг.
Заступник начальника відділу активної підтримки безробітних ОСОБА_3 у 2018 році надала 913 індивідуальних профінформаційних послуг, у 2019 році - 1 583 індивідуальних проінформаційних послуг, а у 2020 році - 1 163 таких послуг.
З приводу групових та масових інформаційно-консультаційних послуг і профорієнтаційних заходах для населення, що здійснювалися Рокитнівською районною філією Обласного центру зайнятості в установах та підприємствах, то позивач участі не брала взагалі, а безпосередньо нею у філії проведено 4 заходи. ОСОБА_2 у 2019 році проведено 209 заходів такого характеру, а ОСОБА_3 - 141 захід.
Тобто, показники аналізу професійної діяльності, рівень кваліфікації та продуктивності праці є очевидними і безсумнівними, з огляду на що зазначені функціональні обов`язки було розподілено між заступником начальника відділу активної підтримки безробітних ОСОБА_3 та провідним фахівцем з питань профорієнтації ОСОБА_2 .
Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_4 23 жовтня 2020 року було прийнято на постійне місце роботи на посаду, тобто під час роботи ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних та до попередження 29 жовтня 2020 року про наступне вивільнення в зв`язку зі скороченням штату. При цьому її посада носить назву "провідний фахівець з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення", а, отже, є відмінною від посади позивача за кваліфікацією, спеціальністю і напрямком діяльності.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 29 жовтня 2020 року вакансій, які на момент попередження позивача про наступне вивільнення могли б бути їй запропоновані, не існувало.
Були наявні дві вакантні посади, а саме провідного юрисконсульта юридичного відділу та провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою сектору інформаційної роботи Обласного центру зайнятості. Проте, ці посади не відповідали освіті, кваліфікації, практичним та теоретичним знанням і досвіду ОСОБА_1, а тому їй не пропонувалися.
При цьому за час дії попередження про наступне вивільнення з роботи протягом часу з 29 жовтня до 29 грудня 2020 року до Обласного центру зайнятості була прийнята одна особа - на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.