Постанова суду № 2318/3913/12 від 19.01.2022 про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року за № 63916932 виконавче провадження з примусового виконання...

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 2318/3913/12

провадження № 61-16764св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

скаржник (боржник) - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни - Топора Артема Ігоровича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2021 року у складі судді Піньковського Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. (далі - Матвійчук Ю. В., приватний виконавець).

Скарга обґрунтована тим, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року за № 63916932 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2318/3913/2012, виданого 14 лютого 2013 року Апеляційним судом Черкаської області, закінчено.

Однак, резолютивна частина вищевказаної постанови викладена з порушенням вимог статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавцем не було знято арешт, що був накладений на майно ОСОБА_1, чим було грубо порушено особисті та майнові права скаржниці та осіб, які є співвласниками нерухомого майна.

Враховуючи викладене просила суд: визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Ю. В. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року № 63916932; скасувати всі арешти накладені на майно та кошти боржника приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 63916932.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Ю. В. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року за № 63916932.

Зобов`язано приватного виконавця Матвійчук Ю. В. зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1, накладених приватним виконавцем Матвійчук Ю. В. в межах виконавчого провадження № 63916932.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що бездіяльністю приватного виконавця Матвійчук Ю. В. було порушено права скаржника ОСОБА_1 та вимоги Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виходячи із положень статті 40 вказаного Закону приватний виконавець при складанні постанови про закінчення виконавчого провадження № 63916932 від 09 березня 2021 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" не вирішив питання щодо зняття арешту майна боржника ОСОБА_1, що був накладений в межах виконавчого провадження № 63916932 ще до об`єднання виконавчих проваджень № 63916932 та № 64750601 у зведене виконавче провадження № 64750982, що призвело до порушення майнових прав скаржника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника приватного виконавця Матвійчук Ю. В. - Топора А. І.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник приватного виконавця Матвійчук Ю. В. - Топора А. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 64/299, провадження № 12-66гс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню, є підставою для розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу державної виконавчої служби в порядку адміністративного судочинства.

Заявник вказує, що судами було проігноровано факт існування ще одного виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса, не враховано виконання цього виконавчого напису у складі зведеного виконавчого провадження разом із виконавчим листом, виданим на підставі рішення суду, не враховано факт прямого впливу питання зняття арешту в рамках виконавчого провадження № 63916932 на виконавче провадження № 64750601, проігноровано вплив прийнятих судових рішень у вигляді необхідності припинити реалізацію майна, кошти від продажу якого повинні були піти на погашення заборгованості по виконавчому напису.

Отже, вважає, що за своїм предметом скарга стосується арешту майна, який виконував забезпечувальну функцію і в іншому провадженні, юрисдикція на розгляд скарг по якому не віднесена до повноважень суду цивільного судочинства, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

При цьому зауважує, що судами не було враховано під час розгляду скарги положень пункту 2 частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника приватного виконавця Матвійчук Ю. В. - Топора А. І. від ОСОБА_1, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Приватним виконавцем Матвійчук Ю. В. 14 грудня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63916932 на підставі виконавчого листа № 2318/3913/2012, виданого 14 лютого 2013 року Апеляційним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості по кредитному договору від 28 лютого 2008 року в сумі 136 673,15 грн та заборгованості по пені в сумі 73 308,84 грн, а всього 209 882 грн та 3 282 грн судових витрат.

Постановою від 14 грудня 2020 року у ВП № 63916932 приватним виконавцем Матвійчук Ю. В. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - ОСОБА_1, крім майна, що не підлягає державній реєстрації, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 228 467,74 грн.

Відповідно до постанови приватного виконавця Матвійчук Ю. В. від 15 грудня 2020 року про зміну назви сторони виконавчого провадження № 63916932 змінено прізвище боржника з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 на підставі даних свідоцтва НОМЕР_1 від 23 квітня 2019 року, виданого Уманським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області.

На підставі інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 14 грудня 2020 року, а також постанови від 15 грудня 2020 року приватного виконавця Матвійчук Ю. В. у ВП №63916932 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 228 467,74 грн, а саме:

1/2 частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частина однокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частина земельної ділянки площею 0,011 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

1/2 частина земельної ділянки площею 0,001 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1896, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

1/2 частина земельної ділянки площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

1/2 частина земельної ділянки площею 0,0007 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1691, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

На підставі виконавчого напису № 637 виданого 05 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., приватним виконавцем Матвійчук Ю. В. 05 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64750601 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в сумі 658 804,91 грн.

Постановою від 05 березня 2021 року приватний виконавець Матвійчук Ю. В. об`єднала виконавчі провадження № 63916932 та № 64750601 у зведене виконавче провадження № 64750982.

Постановою від 09 березня 2021 року приватний виконавець Матвійчук Ю. В. вивела виконавче провадження № 63916932 зі зведеного виконавчого провадження № 64750982 у зв`язку з наявністю підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, відповідно до постанови від 09 березня 2021 року приватний виконавець Матвійчук Ю. В. закінчила виконавче провадження № 63916932 щодо боржника ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно виконавчого листа № 2318/3913/2012, виданого 14 лютого 2013 року Апеляційним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості по кредитному договору від 28 лютого 2008 року в сумі 136 673,15 грн та заборгованості по пені в сумі 73 308,84 грн, а всього 209 882 грн та 3282 грн судових витрат.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, приватним виконавцем було виконано вимоги положень Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63916932.

05 березня 2021 року постановою приватного виконавця Матвійчук Ю. В. було відкрито виконавче провадження № 64750601 на підставі виконавчого напису № 637 від 05 лютого 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" загальної заборгованості у сумі 658 804,91 гривень за кредитним договором № CL-0CV/014/2008 від 25 лютого 2008 року з усіма додатками та додатковими угодами за період з 04 лютого 2018 року по 04 лютого 2021 року. (т. 2, а. с. 40).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 64750601 було накладено арешт на кошти та майно боржника в межах суми, що підлягає до стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до постанови приватного виконавця Матвійчук Ю. В. від 05 березня 2021 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 64750601, було внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість прізвище ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 42).

Статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до абз. 3 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Згідно з абз. 2 пункту 8 розділу VIII Інструкції за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

05 березня 2021 року постановою приватного виконавця Матвійчук Ю. В. було об`єднано виконавчі провадження № 63916932, № 64750601 у зведене виконавче провадження № 64750982 (т. 2, а. с. 43).

Доказів на підтвердження того, що в рамках зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем було накладено арешт на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця, матеріали справи не містять.

Пунктом 16 розділу ІІІ Інструкції визначено, що за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до абз. 1 частини першої та частини другої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, з наведеного вбачається, що якщо виконавче провадження, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження, фактично виконано, то за постановою виконавця такий виконавчий документ виводиться зі зведеного виконавчого провадження та підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У випадку, коли виконавець, зокрема, під час відкриття виконавчого провадження, виконав вимоги частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника, то під час закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, виконавець зобов`язаний застосувати положення частини другої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа повинен зазначити про зняття арешту з майна (коштів).

Вказаний правовий висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 04 червня 2021 року у справі № 186/561/19 (провадження № 61-16323св20), від 07 вересня 2021 року у справі № 186/1062/18 (провадження № 61-2457св21).

Так, відповідно до постанови від 09 березня 2021 року приватний виконавець Матвійчук Ю. В. закінчила виконавче провадження № 63916932 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно виконавчого листа № 2318/3913/2012, виданого 14 лютого 2013 року Апеляційним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості по кредитному договору від 25 лютого 2008 року в сумі 136 673,15 грн та заборгованості по пені в сумі 73 308,84 грн, а всього 209 982 грн та 3 282 грн судових витрат (т. 2, а. с.46).

Враховуючи, що арешт майна було накладено лише в межах ВП № 63916932, яке підлягало закінченню у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно виконавчого листа № 2318/3913/2012, тому приватний виконавець зобов`язаний був зняти арешт з майна, накладеного в межах цього виконавчого провадження. На інше виконавче провадження в межах зведеного виконавчого провадження скасування арешту у цьому виконавчому провадженні не впливає, оскільки арешт було накладено для забезпечення виконання лише виконавчого листа № 2318/3913/2012.

Таким чином, враховуючи те, що приватним виконавцем Матвійчук Ю. В. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження не було знято арешт, накладений на майно (кошти) боржника у виконавчому провадженні №63916932, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення скарги, оскільки невчинення дій з зняття арешту на майно (кошти) боржника під час закінчення виконавчого провадження є порушенням вимог статей 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання заявника у касаційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не можуть бути прийняті судом, оскільки виконавче провадження № 63916932 було виведено із зведеного виконавчого провадження № 64750982 та було закінчено відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність приватного виконавця, допущену не в межах зведеного виконавчого провадження, а лише щодо незняття арешту під час закінчення ВП № 63916932, пов`язаного з виконанням рішення суду після виведення вказаного виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження. Таким чином, з урахуванням приписів статті 447, частини першої статті 448 ЦПК України, вказана скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невжиття приватним виконавцем своєчасно заходів щодо накладення арешту в межах зведеного виконавчого провадження на загальну суму заборгованості відповідно до положень пункту 8 розділу VIII Інструкції не може виправдовувати його бездіяльність щодо незняття арешту, накладеного лише в межах закінченого виконавчого провадження.

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що вказаний спір має розглядатися в рамках позовного провадження, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року (справа № 712/12136/18, провадження № 61-4726сво19) дійшов висновку, що позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, враховуючи те, що на час подання вказаної скарги торги з реалізації арештованого майна не відбулись, тому скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту