Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 367/4665/15
провадження № 61-16245св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Кабінет Міністрів України від імені якого в інтересах держави позов подав перший заступник прокурора Київської області,
відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1,
треті особи: комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, треті особи: комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство", ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із позовом до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, треті особи: комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" (далі - КП "Святошинське лісопаркове господарство"), ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21 жовтня 2010 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що рішення Гостомельської селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку видані з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки селищна рада розпорядилась земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель, право розпорядження якою віднесено до відповідного органу виконавчої влади згідно з пунктом 12 Перехідних положень ЗК України. Крім того, у порушення статей 38, 116, 118, 149, 151 ЗК України спірну земельну ділянку надано у власність ОСОБА_2 без припинення права постійного користування нею КП "Святошинське лісопаркове господарство", а також селищноюрадою не дотримано положення статей 20, 21 ЗК України і статті 57 ЛК України щодо порядку зміни цільового призначення землі.
Прокурор просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії
ЯЛ № 361645, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 ; витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України зазначену вище земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року у складі судді Саранюк Л. П.позовні вимоги задоволено.
Постановлено визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0033 площею 0,1500 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 .
Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0033 площею 0,1500 га, вартістю 167 881,32 грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень передано ОСОБА_2 у власність спірну земельну ділянку державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту селища Гостомель, без вилучення у постійного землекористувача та з незаконною зміною цільового призначення. Оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння власника (держави) поза його волею шляхом перевищення повноважень органом місцевого самоврядування, вона підлягає витребуванню з приватної власності ОСОБА_1 та поверненню у власність держави на підставі статті 388 ЦК України.
Рішення місцевого суду переглядалося неодноразово судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Гостомельської селищної ради Київської області задоволено.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року скасовано та прийнято постанову.
Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, треті особи: КП "Святошинське лісопаркове господарство", ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував фактичні обставини, які свідчать про порушення судом норм матеріального права, які регулюють позовну давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, про застосування якого просили відповідачі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Ірпінського міського суду Київської області.
11 жовтня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14 грудня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справах № 911/3306/17 та № 911/3449/17, від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3577/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 911/3150/17 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що судом апеляційної інстанції зроблено припущення про можливу обізнаність Кабінету Міністрів України про порушення його прав на спірну земельну ділянку. Судом безпідставно не враховано, що незаконне вибуття спірних земельних ділянок лісового фонду у приватну власність на підставі незаконних наказів органу державної виконавчої влади, що діяв не у спосіб, встановлений законом, не може свідчити про наявність волі дійсного власника землі та достатньої правової підстави на розпорядження спірним майном. Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, яким можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 10).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ № 361645 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0033, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096602710 (т. 1 а. с. 8, 9).
В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645.
Відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2011 року на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася.
На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП "Святошинське лісопаркове господарство" та ВО "Укрдержліспроект" перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва.
За інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 08 жовтня 2014 року, спірна територія була лісами з радянських часів.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2001 року № 2715 на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 59/1493, Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" перейменовано на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд", а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство".
Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46,1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.
Встановлено, що погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП "Святошинське лісопаркове господарство" не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав.
Згідно з відповіддю КП "Святошинське лісопаркове господарство"
від 21 листопада 2014 року № 873, згідно статуту підприємства, зареєстрованого Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 11 березня 2002 року підприємство є правонаступником державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території. Також в цьому листі зазначено, що з листа прокуратури міста Києва їм стало відомо, що протягом 2011-2012 років було пред`явлено 18 позовів про скасування рішень Гостомельської селищної ради, державних актів та повернення земельних ділянок площею 2,7 га.
Відповідно до постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51 постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гостомельській селищній раді Київської області з питань додержання вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва житлових будинків, загальною площею 12,75 га.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.