Постанова
Іменем України
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/6821/17
провадження № 61-10954св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічнимпозовом - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та участі у вихованні дитини,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 13 липня 1990 року до 11 листопада 2003 року. Після розірвання шлюбу їх сімейні стосунки не припинилися і вони продовжували проживати однією сім`єю з 11 листопада 2003 року до 01 квітня 2014 року .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_1, про що в Книзі реєстрації народжень 16 грудня 2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 4500.
У квітні 2014 року сторони розірвали стосунки та припинили спільне проживання, не вели спільного бюджету, спільного побуту, припинили взаємні права та обов`язки один до одного як чоловік та жінка, які проживали однієї сім`єю без реєстрації шлюбу. З цього часу відповідач повністю відокремився від дитини. Він тривалий час ігнорує та ухиляється від покладеного на нього обов`язку утримувати свою дитину до досягнення сином повноліття.
У зв`язку з ігноруванням відповідачем батьківських обов`язків та прав дитини по відношенню до їх сина позивач тривалий час самостійно повністю матеріально утримує сина, забезпечує його всім необхідним для того, щоб син ріс здоровим, мав повноцінний інтелектуальний, художній, моральний, фізичний розвиток, мав високий рівень успішності у навчанні.
У добровільному порядку відповідач аліменти не сплачував, тому позивач 30 березня 2017 року вимушена була звернутися до Київського районного суду м. Харкова з позовом про сплату аліментів та додаткових витрат на дитину (цивільна справа № 640/4436/17).
Батько дитини вихованням, піклуванням, здоров`ям дитини, фізичним, духовним та моральним розвитком сина не цікавиться, участі у житті сина не приймає, до дитини не навідується, не утримує його. Поведінка відповідача суперечить інтересам сина та шкодить його здоров`ю, оскільки спрямована на корисливе вимагання матеріальних коштів та майна у ОСОБА_1
23 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визначити наступний спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 : особисте спілкування за відсутності матері кожного вівторка та п`ятниці з 17 год. до 21 год., кожну другу суботу місяця з 10 год. до 16 год. включно, кожну третю неділю місяця з 10 год. до 18 год.; спільний відпочинок: другу половину літніх канікул дитина проводить з батьком; необмежене спілкування з сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і сином.
Зобов`язати ОСОБА_1 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з сином, надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомляти про це на наступний день з дня настання таких змін.
На обґрунтування зустрічного позову зазначав, що після фактичного припинення стосунків із його колишньою дружиною, їх син залишився проживати з ОСОБА_1 .
Фактично, з самого моменту припинення спільного проживання однією сім`єю, між ними склалися неприязні стосунки, внаслідок чого, відповідач почала спекулювати на тому, що обмежить участь позивача у вихованні сина, через що у них почали виникати непорозуміння стосовно відвідування сина, та зі сторони колишньої дружини почалися створюватися штучні перешкоди щодо неможливості нормального спілкування з сином.
Всі намагання, з моменту припинення сімейних відносин, нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір призводили лише до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає позивачу, не бажає його присутності та штучно створює такі обставини через які він не може нормально зустрітися із сином.
Незважаючи на вказані дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 весь час намагався налагодити нормальний зв`язок із дитиною, приймати участь у його вихованні, утриманні, розвитку здібностей сина та забезпечувати його усім необхідним для нормального розвитку та становлення.
Після чисельних марних спроб вирішити питання участі ОСОБА_2 у вихованні сина мирним шляхом, шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, в липні 2016 року позивач вимушений був звернутися до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради із заявою про визначення порядку участі у вихованні дитини.
Зазначав, що вживав всіх необхідних заходів, щоб вирішити питання про участь у вихованні сина без залучення органів державної влади, але відповідач продовжувала перешкоджати йому у спілкуванні з сином.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_1 .
Встановлено спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина, шляхом визначення часу, за згодою неповнолітнього, зустрічей батька з сином без присутності матері: кожного вівторка та п`ятниці з 17 год. до 21 год., кожну другу суботу місяця з 10 год. до 14 год., кожну третю неділю місяця з 10 год. до 14 год., один літній місяць відпочинку з батьком, за згодою неповнолітнього.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору від задоволеної частини у розмірі 320 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що дослідивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи перш за все інтереси дитини, суд дійшов висновкупро відсутність безумовних підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. При цьому належних і допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачем не надано.
Позовні вимоги зустрічного позову про необхідність встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, на думку суду, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому вирішуючи питання щодо встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні неповнолітнього, суд вважав за необхідне зобов`язати матір дитини не перешкоджати участі батька у визначений судом час спілкуватися з дитиною.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_1, та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином та в частині встановлення способу участі ОСОБА_2 у спілкуванні з сином, постановити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2020 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, та встановивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками і те, що батько дитини бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.
Посилання ОСОБА_1 як на підставу для позбавлення батьківських прав те, що відповідач не спілкується з дитиною, не допомагає їй, не цікавиться її життям, суд апеляційної інстанції не вважав достатніми для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки у справі не встановлено винної поведінки відповідача: він бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує.
Також суд зазначав, що за відсутності винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання батьківського обов`язку, показання свідків не можуть бути переконливими та безумовними доказами наявності підстав для позбавлення останнього батьківських прав, виходячи із положень статті 164 СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з касаційною скаргою на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, в якій, з урахуванням уточнень, просила скасувати вказані рішення та направити справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу з Київського районного суду м. Харкова.
08 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що у справі наявні як фактичні, так і юридичні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, таке позбавлення відповідатиме інтересам дитини, чинному законодавству України, проте суди першої та апеляційної інстанцій проігнорувавши інтереси дитини та поставивши інтереси відповідача як батька вище інтересів дитини, дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Вважає, що суд має відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, в яких не враховано в якості джерела права рішення Європейського суду з прав людини 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява (№ 70879/11).
Вказувала, що біологічний батько не спілкувався з сином п`ять років, що привело до розриву зв`язку з дитиною. ОСОБА_2 міг і повинен був усвідомлювати наслідки такого не спілкування з дитиною. Дитина має емоційне несприйняття біологічного батька, внаслідок його діянь.
З показів свідка дитини ОСОБА_4, які були надані до суду, письмових заяв дитини на адресу Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та директора "Авторської школи Бойко" від 23 вересня 2017 року (т. 2 а. с. 44 - 45), на ім`я директора Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики від 01 березня 2018 року (т. 2 а. с. 112), вбачається, що дитина після припинення сімейних відносин між батьками зверталася до свого біологічного батька ОСОБА_2 через засоби телефонного зв`язку, разом з матір`ю писала батькові листи з проханням про спілкування, однак ні на телефонні дзвінки дитини, ні на листи батько не відповідав, дозволу на виїзд дитини за кордон для лікування та оздоровлення не надавав; батько всупереч інтересам і бажанню дитини намагався зірвати дитину з уроків у школі, що спричинило шкоду здоров`ю дитини.
ОСОБА_1 вказувала, що суд першої інстанції не приймаючи висновок Департаменту служб у справах дітей від 13 квітня 2018 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 або встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні дитини в оскаржуваному рішенні зазначив, що при дослідженні висновку не вважає його таким, що є обґрунтованим та таким, що зроблений на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи щодо спілкування батьків між собою та з дитиною.
Належних доказів на спростування висновку комісії батьком дитини до суду не надано.
Апеляційний суд в оскаржуваній постанові незаконно зазначив, що висновок не є переконливим, ґрунтується на констатації факту відсутності спілкування батька з дитиною, органом опіки та піклування. Не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.
Суди не прийняли до уваги те, що орган опіки та піклування двічі в 2015 році надавав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав з причини систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні спотворив пояснення позивача ОСОБА_1, які нею особисто були надані у судовому засіданні, оскільки нею не повідомлялось суду, що у разі загострення політичної ситуації в країні вона має намір виїхати разом з дітьми до Італії. Саме неправдиво викладеними поясненнями ОСОБА_1 судом першої інстанції було обґрунтовано неодноразові відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на виїзд дитини за кордон для лікування та оздоровлення.
У рішенні суду першої інстанції викладено у спотвореному вигляді покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та зазначено, що між батьками ОСОБА_4 існує конфлікт в тому числі і з приводу виховання сина, встановлено відсутність між ними порозуміння, можливості домовитися між собою щодо місця проживання виховання дитини, участі у його вихованні, намагання вирішити майнові претензії одне до одного шляхом погроз забрати дитину, і тому цей спір між батьками став предметом судового розгляду.
Суд проігнорував думку дитини, яка була викладена в показах свідка, стосовно саме дитячо-батьківських відносин, та зазначив в оскаржуваному рішенні, що обставини проживання тривалого часу ОСОБА_10 з матір`ю дитини впливають на його оцінку того, що відбувається між батьками. В дійсності дитина повідомила суду про обставини, які стосуються не тільки батьків між собою, а й відносин дитини з біологічним батьком ОСОБА_2 та з новим батьком ОСОБА_11 .
Про ці порушення норм процесуального права позивачка зазначала при апеляційному розгляді, однак апеляційний суд не досліджував покази свідків, як докази у справі, зазначивши, що показання свідків не можуть бути переконливими та безумовними доказами наявності підстав для позбавлення батьківських прав оскільки відсутня винна поведінка ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання батьківського обов`язку. Покази наведених вище свідків, разом з іншими письмовими доказами, підтверджують в тому числі і винну поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання батьківського обов`язку.
В оскаржуваному рішенні вказано, що до суду не надано доказів того, що спілкування сина з батьком погіршує здоров`я дитини, не відповідає дійсним обставинам справи і суперечить наявним у справі доказам. Однак в матеріалах справи містяться належні, допустимі, достовірні докази на підтвердження обставини, що біологічний батько дитини своїми протиправними діями завдав шкоди її здоров`ю.
Суд першої інстанції в порушення вимог частини першої статті 224 ЦПК України не врахував думку позивача ОСОБА_1 щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою свідків та не постановив ухвали про відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою свідків з поважної причини.
ОСОБА_1 щодо задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що до суду не надано жодного належного доказу щодо доцільності встановлення порядку участі батька у вихованні дитини. Суд не з`ясував за якою адресою насправді проживає батько дитини, чи проживає він в м. Харкові, чи в окупованому Криму. ОСОБА_2 не надав суду обстеження умов його проживання та створення умов для спілкування з дитиною без присутності матері: кожного вівторка та п`ятниці з 17 до 21 год., кожну другу суботу місяця з 10 год. до 14 год., кожну третю неділю місяця з 10 год. до 14 год., один літній місяць відпочинку з батьком, за згодою неповнолітнього.
Однак, Харківський апеляційний суд в оскаржуваній постанові в порушення вимог підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України не навів мотивів прийняття або відхилення наведених ОСОБА_1 аргументів.
Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 є: мати - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 . (т. 1 а. с. 7)
Відповідно паспортних даних відповідача ОСОБА_2 шлюб з позивачем розірвано 11 листопада 2003 року (т. 1 а. с. 28) Даних про укладення повторного шлюбу будь-кого зі сторін по справі не надано.
Згідно з актом виконавчого комітету Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської обл. від 22 березня 2017 року ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 8, 9).
Відповідно до інформації Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Авторська школа Бойка", дитина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, навчається в даному закладі з 27 серпня 2005 року, питаннями навчання, оплати навчання займається мати дитини - ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 11).
Згідно з даними Міського любительського картинг-клубу "Піонер" від 21 жовтня 2015 року дитина відвідує зайняття в школі картингу, оплату за навчання вносить мати ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 12, 13).
З довідки ТОВ "Центр італійської мови та культури" вбачається, що до червня 2015 року ОСОБА_3 відвідував зайняття з італійської мови (т. 1 а. с. 14, 15).
Згідно з даними керівника гуртка КНПЗ "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" клуб "Старт" від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 з 24 листопада 2005 року відвідує даний клуб, батько дитини не помічений на заняттях та змаганнях за участі дитини (т. 1 а. с. 16).
Відповідно до психологічного висновку Центру психології та логопедії "Старт" ФОП ОСОБА_13 від 17 листопада 2016 року щодо дитини ОСОБА_1 встановлено емоційне відчуження до батька (т. 1 а. с. 17, 19).
Згідно довідки Комунальної установи охорони здоров`я "Харківська міська дитяча поліклініка № 3" дитина ОСОБА_1 знаходиться під наглядом фахівців, до педіатра з приводу здоров`я дитини звертається мати (т. 1 а. с. 30).
Також позивачем за основним позовом долучені копії медичних довідок з приводу звернень до лікарів невролога, окуліста щодо стану здоров`я дитини.
Згідно листа Управління служб у справах дітей від 05 серпня 2016 року № 159/0/202-16 ОСОБА_1 з приводу заяви ОСОБА_2 щодо визначення порядку участі у вихованні дитини роз`яснено про передбачене чинним СК України право батька на особисте спілкування з дитиною, про відсутність права у іншого з батьків перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, необхідність пошуку шляхів порозуміння (т. 1 а. с. 36).
Згідно з рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2015 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено (т. 1 а. с. 88-91).
Відповідно до листа №2500/0/202-17 від 06 жовтня 2017 року у відповідь на скаргу ОСОБА_2 . Управлінням служб у справах дітей надано відповідь щодо можливості звернення до ЦСССДМ, суду щодо вирішення спору, або знайти між собою порозуміння, з метою попередження психологічної травми дитини через конфлікт між батьками (т .1 а. с. 94).
Як вбачається із заяви директору школи "Бойко", ОСОБА_2 15 вересня 2017 року звертався до адміністрації закладу, де навчається син з метою отримання реквізитів для оплати навчання сина (т. 1 а. с. 95).
Відповідно до листа та відомостей щодо поштового відправлення, ОСОБА_2 письмово звертався 20 вересня 2017 року до ОСОБА_1 з питаннями щодо узгодження порядку та часу спілкування з дитиною - їх сином (т. 1 а. с. 96, 97).
Згідно пояснення Департаменту служб у справах дітей від 13 квітня 2018 року № 1056/0/202-18 представник посилається на необхідність врахування думки дитини з приводу питання про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.
Відповідно з висновком Департаменту служб у справах дітей від 13 квітня 2018 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_14 або встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, департамент, який діє від органів опіки вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та вважає за недоцільне встановлення порядку участі останнього у вихованні малолітнього сина (т. 1 а. с. 118-120).