Постанова
Іменем України
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 723/4307/20
провадження № 61-10830св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року у складі головуючого судді Дедик Н. П. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.
На обгрунтування позовних вимог вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_3 .
Зазначала, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на все належне їй майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області.
Дітей у померлої ОСОБА_4 не було, а її чоловік ОСОБА_5 помер.
Вважаючи себе спадкоємицею за законом другої черги після смерті сестри, ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом та отримала від нотаріуса довідку, в якій їй повідомили про те, що у провадженні приватного нотаріуса є спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, спадкоємцем за заповітом, посвідченим секретарем Великокучурівської сільської ради, є ОСОБА_2
Зазначала, що була вкрай здивована наявністю заповіту, складеного сестрою, оскільки вона про заповіт ніколи не згадувала, а навпаки неодноразово казала, що все своє майно має намір залишити ОСОБА_1 .
Вказувала, що скласти та підписати заповіт сестра не могла, оскільки до школи не ходила, була безграмотною та пристарілою, а тому наявне на заповіті твердження, яке виготовлене (написане) друкованим способом, що заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачкою і власноручно підписаний об 11-00 год. не відповідає дійсності і спростовується тим, що ні на спірному заповіті в графі "підпис", ні в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Великокучурівської сільської ради відсутні прізвище та ініціали особи прописом та відсутнє власноручно написане застереження про те, що заповіт складено зі слів заповідачки та до його підписання заповіт прочитаний заповідачкою в голос.
Вважає заповіт нікчемним в силу закону, як складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскількинедотримано вимоги частини другої статті 1248 ЦК Українита пункту 1.4 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції від 11 листопада 2011 року № 3306/5.
Вказує, що оскільки при складанні та посвідченні заповіту секретарем Великокучурівської сільської ради не було дотримано вимог припису закону щодо його форми посвідчення, відповідне письмове застереження заповідачки на заповіті відсутнє, бо вона дійсно була безграмотною, то зазначений заповіт повинен бути складений та посвідчений при двох свідках, які мали б зачитати зміст заповіту та поставити на заповіті свої особисті підписи, як того вимагаєстаття 1248 ЦК України.
Крім того, про прочитання уголос та підписання заповідачем має бути ним зазначено у заповіті перед його підписом, а не як зазначено у спірному заповіті друкованим текстом, який виконано секретарем сільської ради.
Вважає, що секретар сільської ради свідомо незаконно вчинила заповіт на користь сторонньої особи, адже їй достеменно було відомо про те, що заповідачка була не грамотною, не вміла ні читати, ні писати, а тому посвідчення заповіту повинно здійснюватися в присутності не менше двох свідків із зазначенням в тексті заповіту відомостей про особу свідків, які повинні поставити свій підпис.
Однак ці вимоги припису закону не були дотримані, що свідчить про упередженість та особисту зацікавленість секретаря сільської ради в посвідченні заповіту на користь чужої для спадкодавця людини, що підтверджується відсутністю застереження на спірному заповіті наступного змісту "Заповіт мною прочитано вголос та підписано власноручно" і це застереження мало б бути написано в графі "підпис" заповіту та передувати підпису заповідачки на заповіті, але таке застереження та повне прізвище та ініціали ОСОБА_4 на оскаржуваному заповіті відсутні, що робить заповіт нікчемним.
У звʼязку з викладеним просила заповіт, складений 24 вересня 2019 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем виконкому Великокучурівської сільської ради ОСОБА_14., який зареєстрований в реєстрі за № 419, визнати нікчемним, як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення в силу припису частини першої статті 1257 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано не належний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Також суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову, оскільки відсутність в графі "Підпис" власноручного зазначення заповідачем свого прізвища, імені, по батькові, як про це вказує позивач, не є порушенням форми заповіту, оскільки положеннями ЦПК України, Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування не передбачено вимог щодо обов`язкового зазначення заповідачем разом з підписом своїх прізвища, імені по батькові. Також на думку суду, та обставина, що заповідачем ОСОБА_4 не зазначено перед підписом про те, що нею заповіт прочитаний уголос до його підписання, не дає підстав вважати його нікчемним, оскільки про це зазначено у посвідчувальному написі секретаря виконкому сільської ради.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє Андрухович В. Й. задоволено частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року в мотивувальній частині змінено, з підстав викладених у постанові.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах про визнання оспорюваного заповіту нікчемним, є неефективним способом захисту прав та інтересів позивача.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову у звʼязку з обранням позивачем неефективного способу захисту прав та інтересів, суд в мотивувальній частині рішення надав оцінку обставинам справи та обґрунтованості позову.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновленнячи захисту в обраний спосіб. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відмовляючи у задоволенні позову, з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, суд не перевіряє доводи сторін, не підтверджує і не спростовує їх, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Андрухович В. Й., засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, в якій, з урахуванням уточнень, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Сторожинецького районного суду Чернівецької області.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суд першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог законодавства, неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, дійшли висновків, які не відповідають матеріалам справи, порушили норми матеріального та процесуального права.
На однобічність, формалізований підхід, а також зацікавленість у позитивному для відповідача вирішенні справи вказує те, що у справі про визнання заповіту нікчемним суд першої та апеляційної інстанцій не змогли належним чином встановити, що з`ясуванню в даній категорії спорів (справі) підлягають лише обставини щодо форми тапосвідчення заповіту в розумінні статей 1247, 1248 ЦК України та те, що порушення вимог закону не можуть бути усунені показами свідків.
Суд першої інстанції при ухвалені рішення умисно припустився помилки та, на погляд касатора, знехтував вимогами закону, згідно якого заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перщастатті1257 ЦК України).
При ухваленні рішення суд не звернув уваги на грубі порушення вимог закону при посвідченні заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Суд першої інстанції перекрутив зміст позовних вимог та з власної ініціативи стверджував, що позивач, як на підставу визнання заповіту нікчемним, посилався на обставини не грамотності заповідачки, неможливості прочитати та підписати спірний заповіт, що на думку суду не відповідало дійсності, оскільки заповідачка підписувала за життя інші документи (підписувалася у відомостях про отримання зарплати, пенсії тощо), що абсолютно не відноситься до предмету позовних вимог, оскільки форма та зміст заповіту передбачено низкою нормативних актів, яких не було дотримано при складанні та посвідченні спірного заповіту.
Суд дійшов висновку, що позивач не довівте, що підпис на спірному заповіті не належить заповідачці, але при дослідженні матеріалів цивільної справи суд умисно не звернув уваги на вимогу до підпису, які передбачені положеннями ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року№ 55, яким встановлено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи, постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України; органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності, згідно якого підпис фізичної особи має містити наступні реквізити: короткий підпис, за яким йде повне прізвище особи та ії ініціали, або повні, або скорочені та наведеним нижче методичним посібником Нотаріальної палати МЮ України 14 червня 2019 року.
Представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому, що підпис заповідачки на спірному заповіті не відповідає вимогам та положенням наведеного вище стандарту, а тому не має підстав про оспорювання підпису, який не відповідає вимогам закону.
Суд першої інстанції хибно вважав, що в графі "підпис" на спірному заповіті не потрібно аби заповідачка власноручно вчинила запис про те, що до підписання заповіту цей заповіт нею прочитаний вголос та його зміст відповідає волі заповідачки,оскільки така інформація міститься у посвідчувальному написі на заповіті, який вчинено секретарем сільської ради.
Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги посилався на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94, 95 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину.
На думку касатора суд апеляційної інстанції хибно посилавсяна зазначений вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, оскільки предметом позову є не визнання нікчемного заповіту недійсним, а саме визнання заповіту нікчемним в силу прямого припису закону та підзаконних актів.
Також є хибним твердження суду апеляційної інстанції про те, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції із позовом про визнання заповіту нікчемним обрав неефективний спосіб захисту - не існує іншого, позасудового способу визнати заповіт нікчемним, як тільки в судовому порядку у відповідності до чинного законодавства (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 04червня 2019року у справі № 916/3156/17).
При посвідченні спірного заповіту секретарем сільської ради грубо порушені вимоги діючого законодавства щодо його форми та посвідчення (статті 1257 ЦК України, п. п. 15-16 розділу "Особливості посвідчення заповітів" постанови КМУ від 15червня 1994року № 419 (зі змінами та доповненнями) "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених", Розділу 111 п. 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування (затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року№ 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 рокуза № 1298/20036), що в силу прямого припису закону такий заповіт є нікчемним. Підпис спадкодавця на заповіті не відповідає вимогам, передбаченим ДСТУ 4163-2003.
Саме наведені вище порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дають касатору право та підстави просити Верховний Суд України відійти від наведених вище правових висновків, оскільки вказані висновки регламентують визнання нікчемного заповіту недійсним, а предметом позову та касаційної скарги є визнання спірного заповіту нікчемним (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, суди при ухваленні рішень, не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 348/1259/18, в якому зазначено, що недоліки в посвідченні заповіту свідчать про його нікчемність.
Інший висновок Верховного Суду, викладений в аналогічній справі у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 697/490/18, за яким суд вказав про відсутність підстав вважати оспорюваний заповіт нікчемним, оскільки чинне на час складання заповіту законодавство не вимагало від посадової особи виконавчого комітету сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України в разі, якщо остання на прохання особи записала заповіт зі слів особи заповідача власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, обов`язкового зазначення в заповіті перед його підписом про прочитання його вголос та підписання заповідачем.
У інших справах щодо визнання заповіту нікчемним Верховний Суд пояснив, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №522/904/16-ц, постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі № 725/2412/15-ц).
На момент складання спірного заповіту законодавство вимагало від посадової особи органу місцевого самоврядування в разі, якщо остання на прохання особи записала заповіт зі слів особи заповідача власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, обов`язкового рукописного застереження заповідачем в заповіті перед його підписом про прочитання ним заповіту уголос та підписання заповіту особисто заповідачем, отже, ні в суду першої інстанції, ні в апеляційного суду не було правових підстав для відступлення та ігнорування вимог діючого законодавства про порядок складання та посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування, а недотримання вимог щодо форми та посвідчення спірного заповіту в силу припису закону робить такий заповіт нікчемним.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Казюк О. О., просила касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 17 лютого 2020 року (а. с. 14).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого повторно 28 січня 1957 року вбачається, що ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а. с. 15).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого повторно 25 серпня 1954 року вбачається, що ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (а. с. 17).
Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 29 травня 1962 року вбачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 03травня 1962 року уклали шлюб. Після реєстрації якого ОСОБА_10 обрала прізвище "ОСОБА_13" (а. с. 18).
З копії заповіту, посвідченого 24 вересня 2019 року секретарем виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради ОСОБА_14. та зареєстрованого в реєстрі за № 419, вбачається, що ОСОБА_4 все належне їй майно на день смерті заповіла ОСОБА_2 (а. с. 19).
Зазначений заповіт записаний зі слів ОСОБА_4, до підписання прочитаний нею уголос і власноручно підписаний нею в присутності ОСОБА_14 .
З копії витягу з реєстру для реєстрації нотаріальних дій вбачається, що 24 вересня 2019 року ОСОБА_4 було вчинено нотаріальну дію за № 419 - складено заповіт, її особу встановлено за паспортом серії НОМЕР_5, виданого 03 жовтня 2002 року, нею сплачено державне мито в сумі 0,85 грн, що підтверджується копією квитанції АТ "Укрбудінвестбанк" від 24 вересня 2019 року (а. с. 20-24).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25вересня 2019 року № 182273942 ОСОБА_4 належить на праві власності житловий будинок з погосподарськими будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_1 (а. с. 25).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02 березня 2020 року № 59658969 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,зареєстрована спадкова справа № 65610703 (а. с. 26).
З довідки, виданої 10 серпня 2020 року за № 89-02-14 приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л. Б. вбачається, що у її провадженні перебуває спадкова справа №08/2020 до майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої за заповітом згідно заяви від 12 березня 2020 року № 33 про прийняття спадщини є ОСОБА_2 (а. с. 27).
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Великокучурівської сільської ради 21 серпня 2020 року № 4116, згідно погосподарської книги № 4, особового рахунку № НОМЕР_6 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 28).
З довідки виданої виконкомом Великокучурівської сільської ради 21 серпня 2020 року № 4117 вбачається, що згідно погосподарської книги № 16, особового рахунку № НОМЕР_7 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 29).
Свідок ОСОБА_15 в суді дав показання про те, що він є сином позивачки, яка є сестрою померлої ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 до шкоди не ходила, не була грамотною. Вони доглядали за ОСОБА_4, допомагали по господарству. Незадовго до смерті тітка лікувалася через інсульт в лікарні в Чернівцях, звідти вони її забирали у лютому 2020 року. Два тижні перед смертю доглядали як за лежачою, він з матір`ю здійснили її поховання.
ОСОБА_4 працювала санітаркою в Чернівецькій обласній лікарні, розписувалася за отримання пенсії, фізичними вадами не страждала.
Свідок ОСОБА_14 в суді дала показання про те, що ОСОБА_4 до приміщення сільської ради, де вона вчинила заповіт привіз ОСОБА_16, чоловік відповідачки.
ОСОБА_4 вчинила заповіт на користь ОСОБА_2 пояснивши, що все майно залишає їй, оскільки вона з матір`ю доглядають за нею.
ОСОБА_4 про себе тихенько перечитала заповіт і підписала, погодилася зі всім написаним в заповіті. Заповідачка фізичних вад не мала. Вона особисто не має ніяких відносин ні з позивачкою, ні з відповідачкою. Перед складанням заповіту вона встановила особу ОСОБА_4 за паспортом, запитувала у неї, чи все майно бажає заповісти ОСОБА_2, чи частину, на що остання висловила бажання заповісти все майно ОСОБА_2 . Вона впевнившись у волі заповідачки, посвідчила заповіт. ОСОБА_4 підписала заповіт так, як вміла підписуватися. Необхідності в залученні свідків не було.
Форму заповіту, яку виготовляла на комп`ютері для ОСОБА_4, використовує регулярно, інші заповіти не визнавалися нікчемними. У них бувають випадки, коли збір за вчинення нотаріальних дій, сплачується пізніше посвідчення, так як бувають випадки, що не працює термінал.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні дала показання про те, що вона є сусідкою ОСОБА_2 .
Вона особисто знала ОСОБА_4, разом з якою працювали в Чернівецькій обласній лікарні. ОСОБА_4 протягом місяця лежала в будинку ОСОБА_2, лікувалася там, розповідала, що вдома вона впала, але завдяки тому, що ОСОБА_2 її відвідувала, то коли прийшла до неї, побачивши це, забрали її до себе.
ОСОБА_4 говорила, що рідним вона не потрібна, ОСОБА_2 є її хрещеною, тому залишить все своє майно їй.
Коли ОСОБА_4 стало краще, то захотіла повернутися додому, її відвезли і щодня ОСОБА_2 або її мати відвідували покійну. Це було приблизно за два місяці до смерті.