Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 687/425/20
провадження № 61-9430св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - перший заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Фермерське господарство "Аграрні лани",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури та представника ОСОБА_2 - адвоката Рудика Вадима Миколайовича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 травня 2021 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.
у справі за позовом першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Фермерського господарства "Аграрні лани" про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Перший заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області у травні 2020 року звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в якому просив:
- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) № 22-4433-СГ від 13 червня 2019 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825281200:05:002:0152) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області;
- витребувати у ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Аграрні лани" (далі - ФГ "Аграрні лани") на користь держави зазначену земельну ділянку.
Зазначений позов мотивований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4433-СГ від 13 червня 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6825281200:05:002:0152), що знаходиться за межами населених пунктів на території Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного наказу, 24 червня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, яку він згодом на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2019 року відчужив на користь ОСОБА_2, а останній на підставі договору оренди землі від 15 листопада 2019 року передав її в оренду ФГ "Аграрні лани".
Вважає, що ОСОБА_1 не мав законного права на отримання спірної земельної ділянки, оскільки він вже скористався таким правом, отримавши на підставі рішення Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області від 25 квітня 2019 року земельну ділянку в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 6820981200:04:001:0006) площею 2 га на території Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області за межами населеного пункту села Бронівка Волочиського району.
Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення вимог закону як ОСОБА_1, так і посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки останні, маючи доступ до відомостей Державного реєстру речових прав та Державного земельного кадастру, не перевірили наданих ОСОБА_1 відомостей щодо невикористання ним права на безоплатну приватизацію земельної ділянки даного виду використання у відповідному розмірі, що відповідно до статті 155 ЗК України є підставою для визнання наказу, яким затверджено проект землеустрою недійсним.
Також зазначив, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825281200:05:002:0152 вибула з володіння держави на підставі незаконної приватизації, тому земля має бути повернута у власність держави шляхом її витребування у власника та орендаря.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Чемеровецький районний суд Хмельницької області рішенням від 27 січня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Скасував заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2020 року.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що станом на 01 квітня 2019 року, тобто день звернення з приводу набуття у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6825281200:05:002:0152), ОСОБА_1 ще не набув у власність жодної земельної ділянки за даним видом використання, а отже не скористався своїм правом, передбаченим статтею 116 ЗК України повторно. Не набув такого права ОСОБА_1 і станом на 24 червня 2019 року, тобто на час державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 6825281200:05:002:0152 з номером запису про право власності 32142306, оскільки державна реєстрація права власності земельної ділянки із кадастровим номером 6820981200:04:001:0006 відбулась пізніше ніж на вищевказану земельну ділянку, а саме 29 листопада 2019 року з номером запису про право власності 34485062.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 06 травня 2021 року апеляційні скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури та ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 січня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4433-СГ від 13 червня 2019 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825281200:05:002:0152, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області.
Витребував у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га, якій присвоєно кадастровий номер 6825281200:05:002:0152, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області.
В решті позову відмовив.
Стягнув з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 2 627,50 грн з кожного, а всього 5 255 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.
Стягнув з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 3 153 грн з кожного, а всього 6 306 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на час видання наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 червня 2019 року № 22-4433-СГ про надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, останній на підставі рішення Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області від 25 квітня 2019 року № 63-46/2019 вже отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6820981200:04:001:0006) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області, за межами населеного пункту села Бронівка, тому ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим статтею 116 ЗК України, повторно, тобто з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права держави у формі визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_2 є належним та ефективним.
Суд першої інстанції правильно встановив, що земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6825281200:05:002:0152, вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, в той же час прийшов до необґрунтованого висновку про те, що закон пов`язує використання права на безоплатну приватизацію виключно з державною реєстрацію вказаного права.
Місцевий суд не врахував, що відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно, проте не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно. Сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи
Договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Аграрні лани" 15 листопада 2019 року, речове право оренди зареєстровано державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області 28 листопада 2019 року, на час розгляду справи в суді є чинним, в судовому порядку не оспорений, тому не можна визнати правомірним та ефективним способом захисту порушеного права позивача витребування земельної ділянки в орендаря, в той же час не оспорюючи правомірність укладення вказаного договору з урахуванням встановлених судом обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Від першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури 08 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки у ФГ "Аграрні лани" і прийняти в цій частині нову постанову про їх задоволення.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Рудика В. М. 09 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка може бути витребувана лише у добросовісного набувача ОСОБА_2, а таке витребування спірної земельної ділянки у орендаря визнав неналежним та неефективним способом захисту.
Позивачем не оспорюється правомірність укладеного між ОСОБА_2 та ФГ "Аграрні лани" 15 листопада 2019 року договору оренди спірної земельної ділянки, позовну вимогу про витребування вказаної земельної ділянки в орендаря апеляційний суд визнав неправомірним та неефективним способом захисту. Такі висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах закону та в цій частині ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
При встановленні підстав для витребування власником земельної ділянки у набувача, наявні також підстави для такого її витребування і від особи, якій вона передана в оренду набувачем, яка є незаконним володільцем.
Апеляційний суд не враховував, що витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку фермерського господарства та її повернення у фактичне володіння держави, а тому витребування спірної земельної ділянки лише у добросовісного набувача не буде ефективним та достатнім способом захисту.
До неправильного вирішення справи та відмови у позові в оскаржуваній частині призвело неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо незастосовності зобов`язально-правових способів захисту у разі наявності підстав для витребування власником майна із чужого незаконного володіння (постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Рудика В. М. мотивована тим, що апеляційний суд, застосовуючи норми матеріального права, не врахував висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 918/194/19, від 09 жовтня 2020 року № 1840/3664/18.
Суд апеляційної інстанції не дослідив усі обставини справи, зокрема в частині законності отримання ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі рішення Війтовецької селищної ради від 25 квітня 2019 року № 63-46/2019.
Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Водночас чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18).
Передавши у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6820981200:04:001:0006 Війтовецька селищна рада діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, тому суд апеляційної інстанції повинен був дослідити та встановити законність отримання ним у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6820981200:04:001:0006, а вже після цього робити висновки щодо законності отриманні у власність оспорюваної земельної ділянки.
На час реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі були відсутні відомості щодо передачі ОСОБА_1 у власність іншої земельної ділянки.
Вперше право власності у ОСОБА_1 виникло саме на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 6825281200:05:002:0152, а вже згодом (29 листопада 2019 року) - на земельну ділянку з кадастровим номером 6820981200:04:001:0006.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури у вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що наявність/відсутність у громадянина України права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності шляхом приватизації закон пов`язує саме з таким юридичним фактом як прийняття/неприйняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень раніше рішення про передачу ділянки такого виду використання йому у власність. Саме із такими юридичними фактами, а не з державною реєстрацією речових прав закон пов`язує наявність або відсутність у особи і права на приватизацію.
У спірних правовідносинах таким юридичним фактом, що породжує зазначені юридичні факти є рішення Війтовецької селищної ради від 25 квітня 2019 року № 63-46/2019, на підставі якого ОСОБА_1, використовуючи як громадянин України своє право на приватизацію, відповідно до закону безоплатно із земель комунальної власності територіальної громади Війтовецької селищної ради отримав у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6820981200:04:001:0006 для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектара.
Законом прямо заборонено прийняття ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу про передачу в приватну власність землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, якщо особа вже одержала земельну ділянку із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2021 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури та витребував її матеріали із Чемеровецького районного суду Хмельницької області.
Справа № 687/425/20 надійшла до Верховного Суду 01 липня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою адвокатом Рудиком В. М.
Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2021 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 червня 2019 року № 22-4433-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6825281200:05:002:0152), що знаходиться за межами населених пунктів Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу від 13 березня 2019 року № 22-1741-СГ).
На підставі вказаного наказу, 24 червня 2019 року державним реєстратором Чемеровецької селищної ради Харкавою К. П. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 червня 2019 року бланк ННН № 293172, серія та номер 818, ОСОБА_1 вказану земельну ділянку продав ОСОБА_2 .
Приватним нотаріусом Фомовою О. С. 27 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 32180246.
Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі рішення Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області від 25 квітня 2019 року № 63-46/2019 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6820981200:04:001:0006) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області, за межами населеного пункту села Бронівка.
ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 13 червня 2019 року № 22-4433-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (рішення Війтовецької селищної ради від 25 квітня 2019 року № 63-46/2019).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 209758133 власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825281200:05:002:0152 площею 2 га є ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку зареєстровано 24 червня 2019 року.
Також апеляційним судом встановлено, що 15 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ "Аграрні лани" було укладено договір оренди спірної земельної ділянки. Речове право оренди зареєстровано державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області 28 листопада 2019 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Рудика В. М. підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у ФГ "Аграрні лани" земельної ділянки у повній мірі не відповідає, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України слідує що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 201/12925/17 (провадження № 61-2178св19).
Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 незаконно заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 6825281200:05:002:0152.
Згідно з договором купівлі-продажу від 27 червня 2019 року ОСОБА_1 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_2, який в свою чергу 15 листопада 2019 року передав її в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки ФГ "Аграрні лани".
Таким чином, на час пред`явлення позову, хоча право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2, однак вказана земельна ділянка перебувала у користуванні ФГ "Аграрні лани".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) дійшла висновку, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було передано відповідачем іншій особі в тимчасове користування, суд відповідно до статті 33 ЦПК України за клопотанням позивача залучає цю особу як співвідповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що власник земельної ділянки не може витребувати її у особи, яка нею лише користується на підставі правочину, укладеного із добросовісним набувачем, без попереднього визнання такого правочину недійсним, оскільки у такому разі витребування спірної земельної ділянки лише у добросовісного набувача не буде ефективним способом захисту порушеного права, оскільки поновивши своє право власності власник не зможе його реалізувати.
У зв`язку із наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що висновки апеляційного суду щодо неможливості витребування спірної земельної ділянки у ФГ "Аграрні лани" без оскарження договору оренди, укладеного із ОСОБА_2, є помилковими, оскільки не відповідають вищевикладеним правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки.
З наведеного випливає, що держаній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20 (провадження № 61-5015св21).