Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 646/8585/16
провадження № 61-1672св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт Маркет Торговий Дім", треті особи: Приватне акціонерне товариство "Пласт Маркет", ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року у складі судді Сороки О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт Маркет Торговий Дім" (далі - ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім"), треті особи: Приватне акціонерне товариство "Пласт Маркет" (далі - ПрАТ "Пласт Маркет"), ОСОБА_2, про стягнення боргу та неустойки.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору оренди (з правом викупу) нежитлового приміщення від 01 липня 2014 року № 01-01-07 ПрАТ "Пласт Маркет" передало в платне користування ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2015 року у справі № 922/3635/15 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" до ПрАТ "Пласт Маркет" про припинення дій, зобов`язання виконати умови договору оренди та стягнення збитків. При цьому господарський суд встановив, що договір оренди (з правом викупу) нежитлового приміщення від 01 липня 2014 року є нікчемним.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/5404/15 позовні вимоги ПрАТ "Пласт Маркет" до ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" про застосування наслідків недійсності договорів задоволено. Застосовано на майбутнє наслідки недійсності нікчемної угоди - договору оренди (з правом викупу) нежитлового приміщення від 01 липня 2014 року № 01-01-07, укладеного між ПрАТ "Пласт Маркет" та ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім", у вигляді припинення правовідносин оренди між ПрАТ "Пласт Маркет" як орендодавцем та ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" як орендарем щодо нежитлового приміщення, загальною площею 450 кв. м, розташованого на вулиці Диканівській, 50, у місті Харкові.
Позивач зазначає, що ПрАТ "Пласт Маркет" неодноразово зверталося до ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" та повідомляло про відмову від подальших договірних відносин між сторонами, вимагало повернути спірне нежитлове приміщення на підставі актів приймання-передачі, а також сплатити заборгованість за користування нерухомим майном.
Однак нежитлові приміщення не повернено, акти приймання-передачі не підписано.
29 липня 2016 року між ПрАТ "Пласт Маркет" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги боргу, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшли всі права, які забезпечують виконання зобов`язання ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім", на всю суму боргу. Сума відступлення права вимоги складає повну суму заборгованості з відшкодування вартості використання нерухомого майна у розмірі 432 000 грн.
Посилаючись на викладене, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" суму боргу за весь період користування нерухомим майном у розмірі 432 000 грн, а також неустойку у розмірі 216 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір про відступлення права вимоги боргу від 29 липня 2016 року, укладений між ПрАТ "Пласт Маркет" та ОСОБА_1, є договором факторингу.
Оскільки за положеннями частини третьої статті 1079 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, ОСОБА_1 не є такою особою, тому договір про відступлення права вимоги боргу від 29 липня 2016 року є нікчемним та не створює юридичних наслідків.
Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 22 лютого 2017 року та 15 березня 2017 року залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив з того, що заявник не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім". Також заявник не надав доказів на підтвердження неможливості виконання судового рішення ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім".
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилено. Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року та ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про укладення між ПрАТ "Пласт Маркет" та ОСОБА_1 саме договору факторингу. Оскільки ОСОБА_1 не є банком або фінансовою установою, що відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, тому такий договір є нікчемним.
Вжиття заходів забезпечення позову є недоцільним, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що суд першої інстанції фактично відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову з двох підстав - зловживання правом та нікчемності правочину.
Натомість суд апеляційної інстанції у порушення частини першої статті 303 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) не перевірив чи мало місце зловживання позивачем правом та чи мали місце підстави, передбачені законом для відмови в захисті цивільного права та інтересу, тому зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст постанови апеляційного суду, прийнятої при новому розгляді справи
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки нікчемність договору оренди (з правом викупу) нежитлового приміщення від 01 липня 2014 року, укладеного між ПрАТ "Пласт Маркет" та ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім", встановлена судовим рішенням у господарській справі, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що немає підстав для стягнення з ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" суми боргу за весь період користування нерухомим майном та неустойки на користь ОСОБА_1 згідно з договором про відступлення права вимоги боргу від 29 липня 2016 року.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що участь ОСОБА_1 як представника позивача у справі, яка розглядалась Господарським судом Харківської області щодо вирішення спору між ПрАТ "Пласт Маркет" та ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім", за результатами розгляду якої позивач відмовився від стягнення боргу за користування спірним нежитловим приміщенням, а також при розгляді Харківським апеляційним господарським судом позову ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" до ПрАТ "Пласт Маркет" про припинення дій, зобов`язання виконати умови договору оренди та стягнення суми, є зловживанням процесуальними правами.
Однак суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовув зв`язку з встановленням рішенням у господарський справі обставин (стаття 82 ЦПК України), тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому вжиття заходів забезпечення позову є недоцільним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 послався на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та зазначив, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 382/1097/17 (провадження № 61- 26682св18), щодо обов`язковості застосування положення статті 216 ЦК України у випадку встановлення нікчемності правочину.
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник вказав пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема не дослідили докази у справі, що унеможливило встановити фактичні обставини справи - правову природу відступленого боргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що змістом договору відступлення права вимоги є відступлення прав вимоги боргу, який виник у зв`язку з тривалим користуванням ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" нерухомим майном без належних правових підстав.
Борг у відповідача виник у зв`язку з нікчемністю договору оренди нежитлового приміщення, тому на підставі статті 216 ЦК України у ПрАТ "Пласт Маркет" виникло право вимоги грошового боргу, яке останнє відступило ОСОБА_1 .
Суди не дослідили зібрані у справі докази, не встановили правову природу договору про відступлення права вимоги боргу від 29 липня 2016 року, не надали оцінку висновку незалежного оцінювача, покладену в основу розрахунку суми вартості орендованого майна, який обґрунтовано ринковою вартістю 1 кв. м за користування нежитловим майном.
Виходячи зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення спору по суті позовних вимог, тому в іншій частині судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року та постанови Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Червонозаводського районного суду міста Харкова.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 липня 2014 року між ПрАТ "Пласт Маркет" та ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" укладено договір оренди (з правом викупу) нежитлового приміщення № 01-01-07, за умовами якого ПрАТ "Пласт Маркет" передало в платне користування ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_1, загальною площею 450 кв. м, на строк 36 місяців зі сплатою орендної плати за користування нерухомим майном у розмірі 5 400 грн щомісяця.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2015 року у справі № 922/3635/15 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" до ПрАТ "Пласт Маркет" про припинення дій, зобов`язання виконати умови договору оренди та стягнення збитків. При цьому господарський суд встановив, що договір оренди (з правом викупу) нежитлового приміщення від 01 липня 2014 року є нікчемним.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/5404/15 позовні вимоги ПрАТ "Пласт Маркет" до ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" про застосування наслідків недійсності договорів задоволено. Застосовано на майбутнє наслідки недійсності нікчемної угоди - договору оренди (з правом викупу) нежитлового приміщення від 01 липня 2014 року № 01-01-07, укладеного між ПрАТ "Пласт Маркет" та ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім", у вигляді припинення правовідносин оренди між ПрАТ "Пласт Маркет" як орендодавцем та ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" як орендарем щодо нежитлового приміщення, загальною площею 450 кв. м, розташованого на вулиці Диканівській, 50, у місті Харкові.
Згідно з інформаційною довідкою від 14 липня 2016 року, виданою Агентством нерухомості приватна фірма "Харків-Рієлтер", на час складання довідки існують орендні ставки на нежитлові приміщення: 25 - 40 грн за один кв. м (т. 1, а. с. 30).
25 липня 2016 року ПрАТ "Пласт Маркет" направило ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" вимогу, в якій запропоновано ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" оформити повернення нежитлового приміщення, загальною площею 450 кв. м, розташованого на вулиці Диканівській, 50, у місті Харкові, шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна, а також відшкодувати кошти за користування майном у період з 01 липня 2014 року до 01 липня 2016 року у розмірі 432 000 грн (т. 1, а. с. 46).
29 липня 2016 року між ПрАТ "Пласт Маркет" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги боргу, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшли всі права, які забезпечують виконання зобов`язання ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім", на всю суму боргу (пункт 1.4 договору). Сума відступлення права вимоги складає повну суму заборгованості з відшкодування вартості використання нерухомого майна станом на 01 липня 2016 року згідно з вимогою кредитора до боржника від 26 липня 2016 року на суму 432 000 грн (пункт 1.2 договору) (т. 1, а. с. 25).
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договору про відступлення права вимоги боргу від 29 липня 2016 року вимоги кредитора до боржника, а також права, які з цього виникають, підтверджуються рішеннями господарських судів, які набрали законної сили: постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2015 року у справі № 922/3635/15, рішення Господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року у справі № 922/5404/15, та нікчемною угодою, вимогою до боржника, яка містить розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати за користування майном. Набувач зобов`язується прийняти відповідні документи від кредитора і отримує право вимоги від боржника виконання його зобов`язання перед кредитором на свою користь (т. 1, а. с. 25-28).
02 серпня 2016 року на адресу ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім" направлено повідомлення про відступлення прав вимоги боргу, який виник щодо відшкодування вартості користування нежитловим приміщенням з 01 липня 2014 року до 01 липня 2016 року (т. 1, а. с. 29).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення спору по суті позовних вимог не відповідає.